Закономірності розвитку міжнародної торгівлі

Зародившись в глибокій старовині, міжнародна торгівля сягає значних масштабів і набуває характеру стійких міжнародних товарно-грошових відносин на межі XVIII і XIX ст.

Потужним імпульсом цього процесу стало створення в ряді промислово більш розвинених країн (Англії, Голландії та ін) великого машинного виробництва, орієнтованого на масштабний і регулярний імпорт сировини з економічно менш розвинених країн Азії, Африки і Латинської Америки, і експорт у ці країни промислових товарів, переважно споживчого призначення.[14]

У XX ст. міжнародна торгівля пережила ряд глибоких криз. Перший з них був пов'язаний зі світовою війною 1914-1918 рр.., Він призвів до тривалого і глибокого порушення світового товарообігу, тривало до закінчення Другої світової війни, яка повністю вразила всю структуру міжнародних економічних відносин. У післявоєнний період світова торгівля зіткнулася з новими труднощами, пов'язаними з розпадом колоніальної системи. Слід зазначити, що всі ці кризи були подолані.

У цілому характерною рисою повоєнного періоду стало помітне прискорення темпів розвитку світової торгівлі, досягли високого рівня за всю попередню історію людського суспільства. Причому темпи зростання світової торгівлі перевищили темпи зростання світового ВВП.

З другої половини XX століття, коли міжнародний обмін набуває "вибухового характеру", міжнародна торгівля розвивається високими темпами. У період 1950-1994 рр.. світовий торговий оборот зріс у 14 разів.. За оцінкою західних спеціалістів, період між 1950 і 1970 роками можна охарактеризувати як "золоте століття" у розвитку міжнародної торгівлі. Так, середньорічний темп зростання світового експорту становив 50-х рр.. 6%, в 60-х рр.. - 8,2. У період з 1970 по 1991 р. фізичний обсяг світового експорту (тобто розрахований у незмінних цінах) зріс в 2,5 рази, середньорічний темп зростання - 9,0%, в 1991-1995 рр.. цей показник дорівнював 6.2%.

Відповідно зростав і обсяг світової торгівлі. Так було в 1965 р. він склав 172,0 млрд, в 1970 р. - 193,4 млрд, в 1975 р. - 816 500 000 000 дол, у 1980 р. - 1,9 трлн, у 1990 р. - 3, 3 трлн і в 1995 р. - понад 5 трлн доларів.

Саме в цей період був досягнутий щорічний 7%-ве зростання світового експорту. Проте вже в 70-і роки він знизився до 5%, ще більше скоротившись у 80-і роки. В кінці 80-х світовий експорт продемонстрував помітне пожвавлення (до 8,5% у 1988 р.). Після явного спаду на початку 90-х, у середині 90-х років він знову демонструє високі стійкі темпи.[11]

З другої половини XX століття помітно проявилася нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. Домінуюче положення США було розхитані. У свою чергу, експорт Німеччини наблизився до американського, а в окремі роки навіть перевершував його. Крім Німеччини помітними темпами ріс експорт і інших західноєвропейських країн. У 80-ті роки значний ривок у сфері міжнародної торгівлі зробила Японія. До кінця 80-х років Японія стала вибиватися в лідери по факторах конкурентоспроможності. У той же період до неї приєдналися "нові індустріальні країни" Азії - Сінгапур, Гонконг, Тайвань. Однак до середини 90-х років США знову виходять на лідируючі позиції в світі за конкурентоспроможністю. За ними впритул йдуть Сінгапур, Гонконг, а також Японія, що раніше протягом шести років займала перше місце.

Поки що розвинуті країни в основному залишаються постачальниками сировини, продовольства і порівняно простих виробів готової продукції на світовий ринок. Однак темпи росту торгівлі сировиною помітно відстають від загальних темпів росту світової торгівлі. Таке відставання обумовлюється виробленням замінників сировини, більш ощадливим його використанням, поглибленням його переробки. Промислово розвинені країни практично повністю захопили ринок наукомісткої продукції. Разом з тим, окремі країни, що розвиваються, перш за все "нові індустріальні країни", зуміли домогтися істотних зрушень у реструктуризації свого експорту, підвищення в ньому частки готової продукції, промислових виробів, в т.ч. машин та обладнання. Так, частка промислового експорту країн, що розвиваються в загальному світовому обсязі на початку 90-х років склала 16.3%.[11]

Аналізуючи товарну і географічну структуру світової торгівлі за досить тривалий період часу, можна виділити ряд основних закономірностей, що характеризують міжнародний товарообмін. Світова торгівля зростає дуже швидко, і експортні частки країн збільшуються. Зросте питома вага готової промислової продукції, і особливо високотехнологічної, наукоємної. Одночасно швидко ростуть експортні ціни машин і устаткування, що випускаються провідними країнами світу. Використання ресурсозберігаючих технологій і зростання самозабезпеченості призводять до відносного зниження попиту розвинених країн на сировину і продовольство, і експортні ціни більшості сировинних товарів, вироблених країнами, що розвиваються, в тенденції знижуються. У результаті положення держав «третього світу» (за виключення «нових індустріальних країн») у світовій торгівлі погіршується. Навпаки, вигідність зовнішньої торгівлі для розвинених країн зростає.

Дію закону інтернаціоналізації виробництва зумовлює процес інтернаціоналізації ринку, дія закону випереджаючого зростання зовнішньої торгівлі порівняно з. зростанням виробництва. У рамках закону випереджаючого зростання зовнішньої торгівлі порівняно зі зростанням виробництва діють, на наш погляд, такі закономірності: - випереджаюче зростання торгівлі послугами у порівнянні з темпами зростання міжнародної торгівлі. Так, якщо для дворазового збільшення обсягів торгівлі послугами необхідно менше восьми років, то для відповідного зростання міжнародної торгівлі необхідно приблизно 15 років; - випереджаюче зростання торгівлі готовими виробами в порівнянні з товарами паливно-сировинної групи, а в межах першої групи - торгівлі машинами та обладнанням; - поступове зростання торгівлі напівфабрикатами, окремими деталями, виробами, з яких збирається складний кінцевий продукт. Це пов'язано з домінуванням на сучасному етапі одиничної форми міжнародного поділу праці, тобто процесом інтернаціоналізації одиничного поділу праці, про що вже говорилося раніше. У середині 90-х рр.. близько 60% світової торгівлі машинами і обладнанням доводилося на комплектуючі деталі та вироби; - збільшення в світовій торгівлі частки внутріфірмового обміну; - випереджаючі темпи зростання міжнародної торгівлі між розвиненими країнами світу.[6]

У загальному обсязі світової торгівлі частка взаємної торгівлі розвинених країн складає близько 70%; - дію закону нерівномірності в сфері міжнародної торгівлі; - збільшення в експорті розвинутих країн світу частки продукції, виробленої за допомогою інтелектуально та інформаційно насиченого праці (в першу чергу, продукції мікроелектроніки та інших виробів). В експорті окремих країн світу вона займає від 15 до 20%; - посилення в сфері міжнародної торгівлі ролі державного та наддержавного регулювання; - поступова лібералізація міжнародної торгівлі. Зазначені закономірності діють тривалий час. Іноді вони послаблюються, пригальмовуються і навіть паралізуються під впливом контртенденцій. Так, в 70-80-ті роки в сфері міжнародної торгівлі посилилася тенденція до нових формам протекціонізму. Вплив названих закономірностей обумовлює поступове зростання ролі міжнародної торгівлі в національному відтворенні (матеріального продукту, робочої сили та економічних відносин), що проявляється в збільшення обсягів зовнішньої торгівлі по відношенню до ВВП (обсягам внутрішнього виробництва). Збільшення обсягів зовнішньоторговельного обороту, розширення його номенклатури за рахунок готових виробів і послуг сприятиме економії матеріальних, фінансових та інших ресурсів, позитивно вплине на поліпшення якості товарів і послуг, розширення номенклатури споживаних благ, сформує новий фактор економічного зростання (для слаборозвинених країн) і посилить його дія в розвинених країнах.

У висновку можна відзначити, що міжнародна торгівля все сильніше впливає на економіку кожної країни. Головною ареною економічних подій ставати світова економіка в цілому, а не окремі національні економіки. Адже сьогодні у світі безліч незалежних держав. Посилення взаємозалежності між ними призвело до того, що їхнє економічне благополуччя перестало визначатися розмірами території і ємністю внутрішнього ринку. Тепер навіть найменші з них можуть успішно постачати свої товари на міжнародний ринок і зайняти гідне місце в світі.

Поиск по сайту: