Тема 3. Фінансово-правові норми і фінансово-правові відносини,

Їх особливості і види

Перелік питань на семінарське заняття №1

1. Поняття та особливості фінансово-правових норм.

2. Структура фінансово-правових норм.

3. Класифікація фінансово-правових норм.

4. Реалізація фінансово-правових норм.

Перелік питань на семінарське заняття №2

1. Поняття фінансових правовідносин, їх особливості.

2. Суб’єкти фінансового права. Суб’єкти та об’єкти фінансових правовідносин.

3. Види фінансових правовідносин.

4. Особливості прав і обов’язків суб’єктів фінансових правовідносин.

5. Виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин.

Рекомендована література:

Закони України: (1), (2)

Навчальна література:

Основна: (2),(3), (6), (7),

Додаткова: (7),(13),(15),(16)

Необхідно зазначити, що фінансове право як галузь права має свої первинні елементи, якими є фінансово-правові норми.

Фінансово-правова норма – це встановлене державою і забезпечене мірою державного примусу правило поведінки у відносинах, що виникають в процесі утворення, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів.

Студентові потрібно звернути увагу на те, що фінансово-правові норми мають як загальні ознаки, що характерні для будь-яких правових норм, так і специфічні, які властиві лише нормам фінансового права.

Пригадаємо загальні ознаки фінансово-правової норми:

1) встановлюється державою, а тому її виконання забезпечується примусовою силою держави;

2) правило поведінки загального характеру, що скероване на всіх учасників суспільних відносин;

3) носить обов’язковий характер;

4) завжди виражена в певному нормативному акті.

Студентові слід дати характеристику специфічним ознакам фінансово-правової норми, які обумовлені особливостями предмета і метода фінансово-правового регулювання, а саме:

1) значну частину фінансово-правових норм складають компетенційні норми, тобто такі, які встановлюють компетенцію відповідних органів у сфері фінансової діяльності;

2) існують правові норми, які встановлюють права суб’єктів фінансового права в класичному їх розумінні, однак число таких норм відносно невелике (наприклад, право платника податку на використання пільг);

3) особливість фінансово-правових норм у тому, що вони є засобом реалізації публічних, а не приватних інтересів;

4) деякі фінансово-правові норми мають періодичний характер (наприклад, ті, що містяться у Законі про Державний бюджет України);

5) фінансово-правові норми є імперативними, тобто виступають у формі категоричного припису, що виключає зміну умов норми за волевиявленням суб’єктів відносин;

6) особливість відносин, що складають предмет фінансово-правового регулювання, обумовлює наявність у системі фінансово-правових норм - норм-розрахунків, які являють собою показники, що містять виражені в кількісному вимірюванні об’єми діяльності і рівні розвитку (наприклад, норми в Законі про Державний бюджет, які містять цифрові показники доходів і видатків бюджету);

7) безпосереднє цільове призначення, яке визначається предметом фінансово-правового регулювання, тобто відносинами, що виникають у процесі фінансової діяльності держави по регулюванню утворення, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.

Слід зазначити, що фінансово-правові норми як і всі інші мають таку структуру – внутрішню будову: гіпотеза, диспозиція, санкція.

Студент повинен пам’ятати, що класифікація фінансово-правових норм необхідна для розуміння особливостей фінансово-правового регулювання і рівня розвитку фінансового законодавства.

Фінансово-правові норми можна класифікувати в залежності від:

1) функцій, що виконує фінансове право:

а) охоронні – до них відносяться ті, які передбачають застосування заходів державного примусу за фінансові правопорушення;

б) регулятивні – до них відносяться ті норми, які безпосередньо спрямовані на регулювання суспільних відносин, шляхом надання учасникам прав і покладення на них обов’язків. За характером поведінки, яку регулюють в свою чергу ці норми поділяються на:

- зобов’язуючі – це норми, які приписують вчиняти певні позитивні дії, скеровані на мобілізацію або витрачання коштів;

- забороняючі – це норми, що встановлюють обов’язок особи утримуватися від певних дій, вказаних у фінансово-правовій нормі;

- уповноважуючі – це норми, які передбачають можливість суб’єкта фінансового права діяти в межах фінансово-правової норми, за власним розсудом, але межі дії норми виражені в категоричній формі

2) території дії:

а) норми, що діють на всій території України;

б) норми, що діють на території Автономної Республіки Крим;

в) норми, що діють на певній місцевості.

3) часу дії:

а) загальні - встановлюються на певний строк дії і втрачають силу в зв’язку з їх скасуванням або заміною;

б) періодичні – це норми, які встановлюються на певний строк;

3) свого змісту:

а) матеріальні – визначають джерела утворення грошових фондів, об’єкти оподаткування, ставки податків, види, обсяги видатків бюджетів;

б) процесуальні – встановлюють порядок реалізації матеріальних фінансово-правових норм, визначають процедуру діяльності органів держави з мобілізації коштів у централізовані і децентралізовані фонди та порядок реалізації обов’язків по внесенню коштів і витрачанню їх з боку іншої сторони фінансових правовідносин – юридичних і фізичних осіб.

Студенту необхідно пригадати, що фінансово-правові відносини є різновидом правовідносин, тому їм властиві всі ті суттєві ознаки, які характерні для правовідносин взагалі:

1) виникають на підставі фінансово-правової норми, а значить є результатом дії правової норми;

2) мають вольовий характер, тобто обумовлені державною волею, інтересами держави.

Потрібно запам’ятати, що фінансові правовідносини – це суспільні економічні відносини, які базуються на фінансово-правовій нормі та виникають в сфері фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування, мають владно-майновий характер і виражають фінансовий інтерес держави.

Студент повинен вміти виділити функції фінансових правовідносин в механізмі правового впливу на державні фінанси.

Слід звернути увагу на те, що фінансові правовідносини мають особливі характеристики, що обумовлено специфікою предмета і метода фінансово-правового регулювання:

1) виникають і розвиваються виключно в сфері фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування (мають майновий характер), пов’язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів;

2) виникають, змінюються і припиняються на підставі фінансово-правових актів;

3) є владними відносинами, оскільки однією стороною цих відносин є держава в особі певних органів, що мають владні повноваження.

Важливо, щоб студент вмів виділяти матеріальний і юридичний зміст фінансових правовідносин. Потрібно запам’ятати, що матеріальним змістом фінансових правовідносин є можлива поведінка суб’єктів, а юридичнимзмістом є суб’єктивні юридичні права та обов’язки, що встановлені фінансово-правовими нормами.

Студенту необхідно охарактеризувати всі елементи фінансового правовідношення, а саме:

1) суб’єкт – який, бере участь у конкретному правовідношенні і є носієм фінансових прав і обов’язків:

а) держава – виступає в особі уповноваженого нею органу – Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національного банку України;

б) адміністративно-територіальні утворення – Автономна Республіка Крим, області, міста, райони, селища, села;

в) колективні утворення, тобто юридичні особи – це підприємства і організації всіх форм власності, органи законодавчої та виконавчої влади, установи, громадські організації;

г) індивідуальні суб’єкти – громадяни, які вступають у фінансові правовідносини з державою.

2) об’єкт – це те, на що спрямована поведінка учасників фінансових правовідносин, викликана їх інтересами в межах належних їм прав і обов’язків (фонди коштів).

Потрібно пам’ятати, що класифікація правовідносин завжди приваблювала вчених, оскільки вона допомагає науковому осмисленню всього масиву відносин, що охоплюються тією чи іншою галуззю права.

Студент повинен звернути увагу на те, що у фінансовому праві можуть бути виділені специфічні критерії поділу фінансових правовідносин на види:

1) виходячи з функцій права:

а) регулятивні – забезпечують реалізацію регулятивної функції права, оскільки фінансове право покликане регулювати певну групу економічних відносин;

б) охоронні – забезпечують реалізацію охоронної функції права.

2) за характером фінансово-правових норм:

а) матеріальні фінансові правовідносини – виникають на підставі матеріальних норм фінансового права;

б) процесуальні фінансові правовідносини – виникають на підставі

процесуальних фінансово-правових норм.

3) в залежності від особливостей об’єкта фінансових правовідносин:

а) майнові - їх об’єктом є грошова субстанція (податок, збори та ін.);

б) немайнові - об’єктом є проект бюджету, бюджет як закон, діяльність по здійсненню фінансового контролю та ін.

4) за юридичним характером взаємодії учасників правовідносин:

а) вертикальні – існують між співпідпорядкованими сторонами фінансових правовідносин, де обидві сторони мають владні повноваження в сфері фінансової діяльності (наприклад, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади і підпорядковане Кабінету Міністрів України);

б) горизонтальні – існують між неспівпідпорядкованими сторонами фінансових правовідносин, одна з яких має владні повноваження (наприклад, відносини між податковим органом і громадянином).

5) за видами фінансово-правових інститутів:

а) бюджетні:

б) по фінансах державних і комунальних підприємств;

в) з використання позабюджетних коштів бюджетних установ;

г) з фінансового контролю;

д) з державного внутрішнього боргу;

ж) з державного кредиту;

з) податкові;

і) за державними видатками;

к) по кошторисно-бюджетному фінансуванню тощо.

Поиск по сайту: