Тема 9. Правові основи державних кредитів

Перелік питань на семінарське заняття:

1. Поняття державних та місцевих запозичень, їх принципи.

2. Функції державних (місцевих) запозичень.

3. Поняття державного (місцевого) боргу, його класифікація.

4. Право на здійснення запозичень: державних внутрішніх та зовнішніх запозичень, внутрішніх місцевих запозичень, зовнішніх місцевих запозичень.

5. Уповноважені державні органи на здійснення державних (місцевих) запозичень, їх компетенція.

6. Поняття управління державним (місцевим) боргом, методи здійснення.

7. Види і форми державного боргу.

Інтеграція державної політики до ринкових умов економіки, перш за все, потребує проведення реформування фінансової системи України на основі досвіду розвинутих країн.

Потрібно усвідомлювати, що основою будь-яких фінансових відносин можуть виступати фінансові ресурси.

Різновидом фінансово-правових відносин є відносини в сфері кредитування, що в сукупності утворюють інститут фінансового права - державний кредит.

Державний кредит – це суспільні фінансові відносини з приводу утворення державою фінансових ресурсів, що надходять з резидентів та нерезидентів для використання їх в цілях виконання функцій держави, а також погашення державного боргу.

Студент повинен запам’ятати, що державний кредит є відносинами вторинного розподілу вартості валового суспільного продукту і частини національного доходу.

Предметом правового регулювання є суспільні фінансові відносини, які виникають з приводу утворення фінансових ресурсів, що сформувалися на стадії первинного розподілу.

Треба зазначити, що висловлюються різні думки щодо методу правового регулювання кредитних відносин. Більшість фахівців схильні вважати, що правовідносини в сфері державного кредиту відзначаються державно-владним характером. В такому випадку, держава хоч і є позичальником, та все ж таки вона змінює без згоди кредитора істотні умови договору. Це приводить до того, що державний кредит втратив довіру у резидентів та нерезидентів, і характеризується низькою купівельною спроможністю державних цінних паперів серед населення.

Всупереч традиційній думці існує твердження, що кредитні правовідносини регулюються методом добровільності, який виражається в добровільному наданні державі коштів, з метою отримання прибутку і відповідає реформуванню ринкових відносин. Але особливістю цих відносин є фінансова діяльність держави з приводу утворення фінансових ресурсів, що супроводжується відповідними державними гарантіями.

Дуже важливо усвідомити, що основними завданнями державного кредиту є мобілізація фінансових ресурсів для виконання функцій держави, а також вчасне погашення кредиту із відповідними процентами.

Студент повинен чітко відрізняти державний кредит від банківського, а для цього потрібно визначити наступні відмінні ознаки:

1) відносини в сфері державного кредиту регулюються фінансово-правовими нормами, а банківський кредит в більшій мірі регулюється нормами цивільного права;

2) фінансові ресурси при державному кредиті отримуються тільки державою від юридичних та фізичних осіб, при банківському кредиті кредитором є банківська чи інша кредитно-фінансова установа, а позичальниками виступають юридичні та фізичні особи;

3) державний кредит забезпечується державними гарантіями, які мають форму державних цінних паперів, і можуть бути погашені в будь-який час (держава іноді змінює істотні умови договору), а банківський забезпечується за домовленістю сторін;

4) формою банківського кредиту виступає кредитний договір, а при державному кредиті державні позики, звернення частини заощаджень населення в державні позики, використання коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики та гарантовані позики.

Слід виділити наступні функції державного кредиту:

1) фіскальна – за допомогою якої здійснюється утворення централізованих грошових фондів, з метою виконання функцій держави;

2) регулююча – за допомогою якої держава проводить фінансову політику, чим регулює економіку країни.

Під принципами державного кредиту розуміють основні положення кредитного механізму, що визначають процес кредитування. Розрізняють принцип добровільності, терміновості, платності, цільвого характеру та забезпечення кредитування (зворотності).

Студенту необхідно пам’ятати, що державний кредит поділяється на внутрішній та зовнішній.

Зауважимо, що внутрішній державний кредит проявляється в наступних формах:

– державна позика;

– звернення частини заощаджень населення в державні позики;

– запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду;

– казначейська позика;

– гарантована позика.

Також слід пригадати, що державні внутрішні позики класифікують на види за рядом ознак:

– за характеристикою емітента:

– ті, що випускаються центральними органами влади і управління;

– ті, що випускаються місцевими органами влади.

2) за характеристикою власників цінних паперів:

– ті, що реалізуються лише серед населення;

– ті, що розповсюджуються виключно серед юридичних осіб;

– універсальні – призначені для розміщення серед юридичних і фізичних осіб.

3) за формами сплати прибутку:

– процентні – передбачається отримання твердого щорічного доходу шляхом оплати купонів або одноразово при погашенні позики шляхом нарахування відсотків до номіналу цінного паперу, без щорічних виплат;

– виграшні – передбачається одержання всього доходу у формі виграшів в момент погашення облігацій;

– безпрограшні – гарантується, що протягом строку дії позики виграш випаде на кожну облігацію;

– процентно-виграшні – передбачається виплата частини доходу за купонами, а іншої частини – у формі виграшів;

– безпроцентні (цільові) – сплата прибутку не передбачається, але гарантується одержання відповідного товару, що має попит.

4) за термінами погашення:

– короткострокові – строк погашення до року;

– середньострокові – строк погашення до 5 років;

– довгострокові – строк погашення понад 5 років.

5) в залежності від обов’язків позичальника щодо дотримування строків погашення позики:

– зобов’язання з правом довгострокового погашення;

– зобов’язання без права довгострокового погашення.

Слід запам’ятати, що розрізняють два варіанти погашення заборгованості – одноразово і частинами.

6) за формою залучених ресурсів:

– грошові;

– натуральні.

7) за методом розміщення:

– добровільні;

– за підпискою;

– примусові.

8) в залежності від забезпечення боргових зобов’язань:

– заставні;

– незаставні.

9) за способом зовнішнього оформлення:

– облігаційні;

– безоблігаційні;

– у вигляді записів на електронних рахунках в електронному депозитарії.

Пригадаємо, що державні зовнішні позики надаються в грошовій чи товарній формі. Як правило, вони бувають середньострокові і довгострокові. Грошові позики випускаються у валюті країни – кредитора, країни – позичальника або у валюті третьої країни. Погашення позик і виплата процентів за ними може здійснюватись після завершення пільгового періоду, який надає відстрочку погашення позики на 3-5 років після її використання.

Студент повинен вміти розрізняти наступні види цінних паперів:

– акція;

– облігація;

– казначейське зобов’язання;

– ощадний сертифікат;

– вексель;

– приватизаційні папери.

При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на визначення зовнішнього державного кредиту (міжнародного) – це сукупність відносин, в яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника чи кредитора.

Іноземні кредити можна отримати лише під державні гарантії та письмові зобов’язання Уряду України.

Отже, кошти, що залучені від державного кредиту складають державний борг України і повинні бути погашені державою.

Ці відносини набувають форми державних зовнішніх позик і мають зворотній, строковий, відплатний процес.

Поиск по сайту: