Перелік питань на семінарське заняття №1

1. Поняття фінансової діяльності держави.

2. Мета, принципи, форми, методи та засоби здійснення фінансової діяльності держави.

3. Фінансова система України та фінансова політика.

4. Фінансовий механізм.

Рекомендована література:

Закони України: (1), (2), (18), (19), (24), (26), (34), (35), (38), (40), (41), (63), (68), (77), (78)

Підзаконні нормативні акти: (20), (25-27), (59), (60), (62), (80), (84), (91), (97)

Навчальна література:

Основна: (1), (2), (3) с. 4-10; (4); (6) с. 5-18; (7) с. 10-44, (8) с. 10-26

Додаткова: (7) с.8-13; 14-26

Для поняття природи і особливостей фінансової діяльності держави студентові необхідно мати уявлення, що таке фінанси.

Термін “фінанси” походить від латинського finis – строк сплати будь-чого, закінчення справи. У середньовічній латині слова finatio, financia означали обов’язковий грошовий платіж. У Німеччині слово finanz в XVI – XVIIст. вживалося в негативному значенні, означало хитрість, вимагання. Але, вже в XVIII ст. французьке les finances стало означати сукупність державного майна, державного господарства, доходи і видатки держави.

При висвітленні даної теми необхідно розкрити зміст такого поняття, як державні фінанси та з’ясувати їх види. Так, державні фінанси – це система суспільних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням централізованих та децентралізованих фондів коштів, з метою виконання завдань і функцій держави. Централізовані фонди коштів формуються на рівні держави, а децентралізовані – на рівні підприємств, організацій, установ, для забезпечення їх господарської діяльності.

Потрібно звернути увагу на те, що роль фінансів в житті держави виражається через їх функції: розподільчу, яка полягає в тому, що завдяки фінансам розподіляється вартість валового суспільного продукту і тим самим забезпечується кожен суб’єкт господарювання необхідними йому фінансовими ресурсами і контрольну, що виражається в здатності фінансів якісно відслідковувати весь хід розподільчого процесу.

Тепер можна дати визначення поняттю фінансової діяльності держави – це діяльність держави по утворенню, розподілу і використанню централізованих і децентралізованих фондів коштів, що забезпечують виконання функцій та завдань держави.

Студентам необхідно засвоїти, що характеристиками фінансової діяльності держави є її мета, принципи, функції, засоби, методи та форми, за допомогою яких вона здійснюється.

Метою фінансової діяльності є відповідність доходів видаткам і, як ідеальний результат, одержання по кожному фонду балансу доходів і видатків, а також забезпечення законності збирання, розподілу і використання фондів коштів.

Для більш глибокого висвітлення поняття фінансової діяльності держави звернемося до характеристики засобів цієї діяльності:

а) правові норми – це важливий засіб фінансової діяльності держави, оскільки фінансові відносини не існують самі по собі, а обумовлені фактом існування держави і проявляються у формах, які визначає держава;

б) норми бухгалтерського обліку є допоміжними, їх використання в ході фінансової діяльності держави обумовлено фінансами, що мають грошовий характер, так як фінанси потребують фіксації і контролю, тому держава повинна створити систему фіксації і відображення руху цих коштів, що й робиться за допомогою норм бухгалтерського обліку;

в) операційно-технічні, комунікативні засоби, до яких належать різні форми документів, які затверджуються Міністерством фінансів України і Національним банком України, а також факси, телефакси, телефони і т.д.

Потрібно звернути увагу на те, що функціями фінансової діяльності є основні напрямки цієї діяльності:

- утворення державних грошових фондів;

- розподіл державних фінансових ресурсів;

- використання державних фінансових ресурсів;

- державний контроль за рухом фінансових ресурсів;

- емісія грошових знаків.

Студент повинен чітко розрізняти основні методи фінансової діяльності (конкретні шляхи, способи досягнення її мети, серед яких виділяють три основні:

I. Метод формування грошових фондів:

а) добровільний:

1) проведення майнового та особистого страхування;

2) проведення лотерей, випуск облігацій, інших цінних паперів;

3) добровільні внески громадян, юридичних осіб;

б) обов’язковий:

1) встановлення обов’язкових платежів та внесків до бюджетів;

2) різноманітні державні збори;

3) штрафи.

II. Метод розподілу і перерозподілу грошових фондів.

III. Метод використання коштів грошових фондів здійснюється через розрахункові операції, виплати:

а) метод встановлення цільового призначення державних фондів коштів, тобто держава визначає, які необхідні грошові фонди і для яких потреб;

б) метод планування;

в) метод фінансового контролю;

г) метод встановлення порядку використання коштів, одержаних з відповідного грошового фонду (ці кошти завжди мають точне призначення);

д) метод встановлення порядку та нормативів розподілу прибутку державних господарюючих суб’єктів;

е) метод встановлення компетентними державними органами конкретних розмірів, виділення та витрачання коштів (наприклад, мінімальна заробітна плата службовців).

Необхідно зазначити, що правовою формою відображення фінансової діяльності держави є фінансово-правові акти – це належним чином прийняті органами державної влади та місцевого самоврядування відповідні рішення з питань фінансової діяльності, що віднесені до їх компетенції та мають юридичні наслідки (закони України та підзаконні нормативні акти).

При розгляді даної теми, слід звернути увагу, на принципи фінансової діяльності – це основоположні правила і вимоги, які відображають її найістотніші особливості і цілеспрямованість:

а) принцип розподілу компетенції законодавчої та виконавчої влади у здійсненні фінансової діяльності, тобто представницькі органи влади приймають необхідні рішення, а виконавчі органи влади зобов’язані сприяти їх виконанню – це свідчить про пріоритет в галузі фінансової діяльності держави представницьких органів влади перед виконавчими органами влади;

б) принцип пріоритетності публічних видатків по відношенню до доходів казни, тобто спочатку уряд вираховує розмір необхідних видатків, а потім розмір державних доходів і подає їх Верховній Раді України на узаконення;

в) принцип фінансової безпеки держави;

г) принцип єдності фінансової діяльності і грошової системи держави (яка включає в себе: офіційну грошову одиницю, порядок емісії, організацію і регулювання грошового обігу);

д) принцип міжгалузевого характеру фінансової діяльності держави;

е) принцип самостійності фінансової діяльності органів місцевого самоврядування в межах, встановлених чинним законодавством;

є)принцип соціальної спрямованості фінансової діяльності держави;

ж) принципи плановості, гласності, законності та інші.

Основну увагу при характеристиці фінансової політики держави (система державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання державою при здійсненні її функцій) потрібно звернути на її завдання, якими є забезпечення відповідними фінансовими ресурсами реалізації тієї чи іншої державної програми економічного і соціального розвитку, зовнішньоекономічної діяльності. Головним напрямом фінансової політики є формування якнайбільшого обсягу фінансових ресурсів держави – єдиної матеріальної бази всіх державних перетворень.

Враховуючи відомчу приналежність Національного університету ДПС України, студенти повинні приділити особливу увагу характеристиці податкової політики.

Слід зазначити, що фінансові відносини в суспільстві досить різноманітні, однак вони можуть бути систематизовані в залежності від того, до яких коштів “прив’язані”. У зв’язку з цим фінансові відносини структуризовані в фінансову систему України.

На сьогодні фінансова система України складається з таких елементів:

- Державний бюджет України;

- бюджет Автономної Республіки Крим;

- бюджети м. Києва та Севастополя;

- бюджети областей, міст, районів, селищ, сіл;

- фінанси обов’язкового державного соціального страхування;

- фінанси галузей народного господарства (децентралізовані фінанси);

- державний кредит.

У ряді випадків деякими авторами в якості елементів фінансової системи виділяються особисте і майнове страхування, а також банківський і товарний кредит.

Важливо звернути увагу на ту обставину, що в спеціальній літературі існує й інше розуміння категорії “фінансова система”. Так, часто в якості фінансової системи розглядають сукупність державних органів і установ, які безпосередньо здійснюють керівництво фінансовою діяльністю держави. При цьому, нерідко, поряд з терміном фінансова система деякі автори використовують термін “система фінансових органів” або “фінансовий апарат”.

Студенти повинні пам’ятати, що практично всі органи держави, без винятку, займаються фінансовою діяльністю. Проте масштаби їх фінансової діяльності і міра участі в ній неоднакові в силу відмінностей у завданнях та правовому статусі кожного з цих органів.

Фінансовий механізм – сукупність фінансових методів і форм, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Функціонування фінансового механізму відбувається в різних сферах і ланках фінансових відносин. Звідси складовими частинами фінансового механізму є: фінансовий механізм комерційних підприємств, фінансовий механізм некомерційних організацій і установ, страховий механізм, механізм функціонування державних фінансів.

Поєднання елементів фінансового механізму – форм, видів, методів організації фінансових відносин становить “конструкцію фінансового механізму”, яка приводиться в дію шляхом встановлення кількісних параметрів кожного елементу, тобто визначення ставок і норм вилучення коштів, об’єму фондів, рівня видатків і ін.

Необхідно підкреслити, що стан фінансового механізму, ступінь його довершеності знаходиться в залежності від вдосконалення всього господарського механізму в цілому і його окремих елементів (механізму ціноутворення, економічного стимулювання, кредитного механізму і ін.). Основні напрями перебудови фінансового механізму виходять із загальних завдань економічних перетворень в Україні.

Проблеми удосконалення фінансового механізму

В сучасних умовах реформування економіки України відбувається вдосконалення фінансового механізму. Найважливіші проблеми, які вирішуються при цьому це:

· створення передумов для розвитку ринку;

· забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу валового національного продукту і національного доходу;

· вихід із фінансової кризи і забезпечення необхідних темпів економічного зростання;

· науково-обгрунтоване фінансове планування і прогнозування обсягів централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу і використання;

· підвищення результативності фінансового контролю;

· вдосконалення механізму дії важелів, стимулів і санкцій;

· адекватне правове і нормативне забезпечення функціонування усього фінансового механізму.

При висвітленні повноважень органів, які здійснюють фінансову діяльність необхідно звернути увагу на правове регулювання даного питання. Так, згідно зі статтею 85 Конституції України Верховна Рада України має такі повноваження:

1) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього;

2) контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

3) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом, здійснення контролю за їх використанням;

4) виключно закони встановлюють: Державний бюджет і бюджетну систему України (це сукупність всіх бюджетів), систему оподаткування (сукупність податків і зборів, форми і методи їх побудови), засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також іноземних валют на території України, порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу, порядок випуску і обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

Потрібно пам’ятати, що відповідно до статей 102, 106 Конституції України, Президент України:

1) здійснює керівництво фінансовою діяльністю як глава держави;

2) призначає Міністра фінансів України;

3) підписує закони, прийняті Верховною Радою України (в тому числі, Закон “Про Державний бюджет України”);

4) може скасовувати акти Кабінету Міністрів України та акти Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим, наділений правом вето, щодо прийнятих Верховною Радою України законів.

Звернемося до статті 116 Конституції України, де закріплено повноваження Кабінету Міністрів України:

1) забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної, податкової політики;

2) розробка проекту Закону "Про державний бюджет України";

3) забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України;

4) подання Верховній Раді України звіту про виконання бюджету.

Вищеперераховані органи забезпечують стратегічне, загальне керівництво і управління державними фінансами.

Студентам потрібно знати, що система фінансових органів України очолюється Міністерством фінансів України. Крім цього, в фінансову систему входять також Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Вони діють на основі відповідних Положень про них.

Необхідно звернути увагу на те, що Міністерство фінансів України є центральним спеціалізованим органом державної виконавчої влади по управлінню фінансами, який діє на основі Конституції України, законів України, постанов Верховної Ради України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, а також Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.93. Так, згідно з п.1, 4 даного Положення Міністерство фінансів України:

1) забезпечує реалізацію державної фінансової політики і здійснює керівництво у сфері державних фінансів;

2) організовує роботу по підготовці і складанню Державного бюджету України;

3) бере участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України на поточний період та перспективу;

4) розробляє проект Державного бюджету України, прогнозні показники зведеного бюджету України, визначає порядок і строк подання центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями матеріалів для підготовки проекту Державного бюджету України;

5) подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення взаємовідносин між Державним бюджетом України та місцевими бюджетами;

6) у межах своєї компетенції виконує Державний бюджет України;

7) удосконалює методи складання бюджету, порядок бюджетного фінансування, здійснює методичне керівництво у цій сфері;

8) координує в межах своїх повноважень діяльність центральних органів виконавчої влади, пов’язану із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків, зборів (інших обов’язкових платежів) до Державного бюджету України та місцевих бюджетів тощо.

Слід звернутися до Бюджетного кодексу України, який також визначає повноваження Міністерства фінансів України.

Потрібно знати, що Державне казначейство України утворено Указом Президента України від 27.04.95 № 335 і є особливим підрозділом Міністерства фінансів України, що спеціально займається виконанням Державного бюджету України і входить в систему органів державної виконавчої влади.

Повноваження Державного казначейства визначає Бюджетний кодекс України.

Особливим органом, що здійснює фінансову діяльність в Україні є державна контрольно-ревізійна служба. Її правовий статус, завдання та функції визначає Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.93 року.

Слід звернутися до Конституції України, де у статті 119 за місцевими державними адміністраціями закріплено:

1) забезпечення виконання Конституції України та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) організація підготовки та виконання відповідних обласних і регіональних бюджетів;

3) підготовка звіту про виконання відповідних бюджетів і програм;

4) взаємодія з органами місцевого самоврядування;

5) забезпечення виконання державних і регіональних програм соціально-економічного розвитку.

При розгляді повноважень органів місцевого самоврядування необхідно ознайомитися з Законом України “Про місцеве самоврядування” та відповідними статтями Бюджетного кодексу України, де зазначено, що органи місцевого самоврядування:

1) мають право самостійно розробляти, затверджувати і повинні виконувати відповідні місцеві бюджети сіл, селищ, міст, районів у містах;

2) мають право на гарантовану державою базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб;

3) мають право на компенсацію державою додаткових витрат, що виникли внаслідок рішень органів державної виконавчої влади і попередньо не були забезпечені відповідними фінансовими ресурсами;

4) мають право на поділ місцевого бюджету на поточний бюджет і бюджет розвитку;

5) мають право на збалансування державою місцевих бюджетів з метою забезпечення достатнього рівня цих бюджетів для фінансування виконання наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб тощо.

Особливу увагу слід приділити Державній податковій адміністрації України (далі –ДПА України), яка також відноситься до органів безпосереднього управління державними фінансами України.

Студенти НУДПС України повинні знати, що відповідно до Указу Президента України від 22.08.96 р. голову ДПА України призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем’єр-міністра України; голів ДПА в Автономній Республіці Крим (далі- АРК), областях, містах Києві і Севастополі призначає на посаду і звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Голови ДПА України. ДПА в областях, ДПІ в районах, містах і районах у містах не входять до складу місцевих державних адміністрацій, а голова ДПА в АРК не входить до складу Ради Міністрів АРК і тому їм не підпорядковані.

Державна податкова адміністрація України, як центральний орган виконавчої влади, підпорядковується Кабінету Міністрів України, який затверджує її структуру, спрямовує і координує її роботу. Голова ДПА України очолює Державну податкову службу України.

Залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов ДПА України може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об’єднані (на місто і район) державні податкові інспекції.

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (податкова міліція).

У ДПА України та ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії ДПА України затверджується Кабінетом Міністрів України, а колегій ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – ДПА України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

У відповідності до вищенаведеного закону завданнями органів державної податкової служби є:

1) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою, своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), також неподаткових доходів, установлених законодавством;

2) формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

3) роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

4) внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

5) прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

6) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Постійно діючим вищим органом державного фінансового контролю, утвореним Верховною Радою України, є Рахункова палата України, яка здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь – яких органів держави.

Повноваження Рахункової палати закріплено Законом України “Про Рахункову палату”.

Поиск по сайту: