АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Неклітинні форми життя

Читайте также:
  1. I. Соціальне життя суспільства і соціальна взаємодія.
  2. I. Формирование глобального инновационного общества
  3. I. Формирование системы военной психологии в России.
  4. IV этап – формирование галактик
  5. VIII. Формирование и структура характера
  6. X. Реформирование Петром I хозяйственной жизни страны и характерные черты социально-экономического развития России в первой четверти XVIII в.
  7. Аграрная политика царизма в Казахстане в конце XIX-начале ХХ вв. Переселение русских, украинских крестьян. Начало формирования многонационального состава населения Казахстана.
  8. Аграрне виробництво в національній економіці. Форми господарювання і земельні відносини
  9. Активні форми навчання під час занять із гуманітарної підготовки
  10. Алгоритм формирования стека
  11. Анализ наличия, состава и динамики источников формирования капитала предприятия
  12. Анализ равновесия между активами предприятия и источниками их формирования. Оценка финансовой устойчивости предприятия

Віруси – найдрібніші збудники інфекційних хвороб, які розмножуються тільки в живих клітинах, являють собою неклітинну форму життя. Віруси невидимі у світловий мікроскоп. Бактеріофагами називають віруси, що вражають клітини бактерій. Відкрив віруси у 1898 році Д. І. Івановський вивчаючи хворобу тютюнову мозаїку.

Особливостями вірусів є:

· наявність тільки одного виду нуклеїнової кислоти: ДНК або РНК;

· відсутність внутрішнього обміну речовин;

· здатність до розмноження тільки у живих клітинах.

Будова вірусів: розміри вірусних частинок переважно коливаються від 15 до 450 нм, лише окремі віруси рослин можуть мати до 2000 нм. Вірус складається з молекули ДНК або РНК та білкової оболонки (капсида), що її оточує. У складних вірусів над білковою оболонкою може бути ліпопротеїдна мембрана.

Способи проникнення вірусів у клітини хазяїна:

· вірусні оболонки можуть зливатися з оболонкою клітини хазяїна, тоді ДНК чи РНК проникає у клітину, де відбувається синтез білків характерних для віруса;

· шляхом піноцитозу, при якому вірус разом із оболонкою потрапляє у клітину, оболонка віруса розщеплюється ферментами клітини, а нуклеїнова кислота ініціює синтез білка, характерного для віруса;

· деякі бактеріофаги (наприклад бактеріофаг Т4) мають особливу звужену ділянку оболонки, що здатна скорочуватись та впорскувати молекулу нуклеїнової кислоти всередину клітини хазяїна.

Віруси дуже видоспецифічні, і, більше того, у організмі хазяїна вони вражають лише певні клітини та тканини. Така специфічність можлива лише через те, що оболонки вірусів містять прикріпні білки, що здатні прикріплюватись до рецепторних ділянок оболонок певних клітин.

Вірусами викликаються такі хвороби людини як: грип, СНІД, віспа, кір, поліомієліт; хвороби тварин: чума худоби та птахів, сказ; деякі хвороби рослин.

Пріони – новий клас інфекційних агентів білкової природи, які не містять у своїй структурі нуклеїнових кислот і тим самим відрізняються від бактерій, грибів, вірусів та вірусоподібних частин. Пріони стійкі до різних фізико-хімічних впливів, в тому числі до: кип’ятіння, висушування, заморожування, хімічної обробки спиртами, формальдегідами, кислотами, УФ-опромінення, гама-випроміню-вання, гідролізу ферментами.

Пріон (електронна мікрофотографія)
Пріонні хвороби – це група нейродегенеративних захворювань людини і тварин (губчаста енцефалопатія), які належать до групи повільних інфекцій і характеризуються ураженням центральної нервової системи, м’язової, лімфоїдної та інших систем і завжди закінчуються летально. Інактивація пріону наступає при автоклавуванні при температурі +138 °C протягом 60 хвилин, дії сухого гарячого повітря +160 °C протягом 24 годин, обробці 8 % розчином натрію гідроксиду при температурі 121 °C протягом 30 хвилин. Інші біологічні властивості збудника вивчені недостатньо.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 |

Поиск по сайту:

Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)