Програма спостереження в СПВ

Будь-яке економічне явище має множину різноманітних ознак. Не всі вони підлягають обліку в ході статистичного спостереження, бо це є недоцільним, а іноді навіть можливим. Тому необхідно спочатку відібрати ознаки, які є найбільш суттєвими і характерними для об’єкту спостереження. Для визначення складу ознак, які необхідно реєструвати, створюють програму спостереження.

Програма спостереження – це перелік ознак (або питань), які підлягають реєстрації в процесі статистичного спостереження для надання найбільш повної і точної характеристики об’єкту спостереження.

Розглянемо основні питання, які входять в програму спостереження статистики перевезення вантажів.

1) Час виконання (здійснення) перевезення, тобто місяць та рік, в яких перевезення почалось або закінчилось. Оскільки існують два документи з обліку перевезень – дорожня відомість та її корінець, тому існує можливість обліку кожної відправки двічі, тобто для обліку перевезення вантажів використовують два моменти обліку – момент відправлення та момент прибуття вантажу.

Цей пункт програми дозволяє звернути увагу на таку особливість статистики залізничного транспорту – найменшим статистичним періодом спостереження є місяць. Менші періоди, такі як день, тиждень, декада, використовуються для оперативного спостереження.

2) Станція і залізниця відправлення. Під станцією відправлення мають на увазі пункт, в якому вантаж вперше з’явився на мережі залізниць загального користування, що експлуатується. Станцією відправлення вважається станція, що прийняла і оформила вантаж для перевезення залізничним транспортом загального користування від:

- відправника безпосередньо або експедитора за дорученням відправника, тобто був завантажений, отриманий з під’їзних колій промислових підприємств, тощо;

- іноземної залізниці при перевезеннях у прямому міжнародному сполученні. Наприклад, для вантажу, який надійшов з Росії станцією відправлення вважається пункт Казача Лопань – перша станція на території України;

- водного транспорту при перевезеннях у прямому змішаному сполученні;

- новопобудованих залізниць, включених до прямого сполучення.

Залізницею відправлення є залізниця, до якої територіально належить відповідна станція відправлення.

3) Станція і залізниця призначення. Аналогічно станції відправлення, під станцією відправлення мають на увазі пункт, в якому вантаж востаннє з’явився на мережі залізниць загального користування, що експлуатується, тобто станція, яка видала вантаж одержувачу або здала для подальшого перевезення. Залізницею призначення є залізниця, до якої належить станція призначення.

4) Маршрут перевезення вантажу – шлях прямування – визначається за найменуванням станції відправлення, передавання з однієї залізниці на іншу та призначення вантажу на основі календарних штемпелів стикових меж залізничних станцій на зворотному боці дорожньої відомості.

5) Відстань перевезення визначається за прийнятим до обліку маршрутом перевезення вантажу. В документах вказана тарифна (найкоротша) відстань перевезення, яка використовується для визначення суми оплати перевезення – тарифу. Після закінчення перевезення (по моменту прибуття) відстань може коригуватись відповідно факту.

6) Категорія відправки: маршрутні, групові, вагонні, контейнерні, дрібні, контрейлерні.

7) Рід вантажу, який вказується у відповідності до алфавітного переліку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів або Гармонізованої номенклатури вантажів (ГНГ) в міжнародному сполученні.

Єдина тарифно-статистична номенклатура вантажів (ЄТСНВ), яка діє на залізничному транспорті прийнята залізницями для перевезення біля 5,5 тис. вантажних найменувань. ЄТСНВ містить в собі:

- перелік вантажів за тарифними групами, позиціями, і номерами вантажів в позиції;

- алфавітний перелік вантажів.

Всі вантажі у цій номенклатурі за виробничою ознакою поділені на 12 груп:

1. Продукція сільського господарства.

2. Продукція деревообробної, лісової, целюлозно-паперової промисловості.

3. Руди різні.

4. Продукція паливно-енергетичного комплексу.

5. Мінеральна сировина, мінеральні будівельні матеріали.

6. Продукція металургійної промисловості.

7. Продукція машинобудування та металообробної промисловості.

8. Продукція хімічної промисловості.

9. Продукція харчової, м’ясо-молочної та рибної промисловості.

10. Продукція легкої та поліграфічної пормисловості.

11. Продукція органічної хімії.

12. Різні вантажі.

В алфавітному списку проти кожного найменування вказано його шестизначний код, в якому перші дві цифри позначають порядковий номер групи (одна з дванадцяти), третя – порядковий номер позиції, четверта і п’ята – номер

Транспортна класифікація поділяє всі вантажі на 3 групи і 12 підгруп в залежності від особливостей вантажу:

1. Сухі вантажі:

- насипні – вантажі, які являють собою однорідну масу фракційних складових, які мають взаємну рухливість (сипучість); перевозяться насипом в критих спеціальних вагонах (зерно, цемент, мінеральні добрива і т. ін.);

- навалочні – вантажі, які не мають властивості сипучості, але мають неоднорідний фракційний склад; перевозяться без упаковки і рахунку місць повагонними, або маршрутними відправками (вугілля, руда, ліс і т. ін.);

- контейнерні – які переміщуються в спеціальних ємностях (контейнерах) багаторазового використання з пристосуваннями для механізованого перевантаження;

- тарно-пакувальні, які перевозяться в упаковці (тарі) і надаються до перевезення рахунком місць, а в окремих випадках по стандартній масі, що вказана на кожному місці (цукор, борошно в мішках, тканина в тюках, кондитерські вироби в ящиках і т. ін.).

2. Наливні вантажі – такі, що знаходяться в рідкому стані на протязі всього перевезення, в момент навантаження і вивантаження. Вони перевозяться в цистернах, контейнерах-цистернах (танк-цистернах), бункерних на піввагонах, в спеціальних вагонах-цистернах, а саме:

- скраплені гази:

- нафта і нафтопродукти;

- хімічні продукти;

- наливні харчові продукти.

3. Живність:

- тварини;

- птиця;

- риба;

- бджоли.

В залежності від специфічних властивостей вантажу та умов його перевезення вантажі бувають:

1. Швидкопсувні – вантажі, що потребують захисту від впливу високих, низьких температур, спеціального догляду або особливого обслуговування на шляху прямування (охолодження, обігрів тощо), наприклад, заморожені і охолоджені вантажі, плодоовочі, риба тощо;

2. Гігроскопічні – вантажі, що поглинають вільну вологу повітря (сіль, цукор, цемент).

3. Вантажі, що легко акумулюють запахи і можуть від цього зіпсуватися (чай, мука).

4. Вантажі, що мають специфічний запах і можуть призвести до псування інших вантажів (рибопродукти, шкіросировина).

5. Вантажі, що стабільно зберігають свої фізико-хімічні властивості (щебінь, руди, будівельні матеріали, вугілля, ліс).

6. Навалочні вантажі, що втрачають при транспортуванні властивості сипності внаслідок змерзання чи спікання (мінеральні добрива).

7. Навалочні вантажі, що злежуються при тривалому транспортуванні (цемент, глина, торф).

8. Небезпечні вантажі: отруйні, вибухові, легкозаймисті, радіоактивні матеріали.

9. Вантажі, що здатні до значних втрат при транспортуванні (овочі, баштанні культури, м’ясопродукти).

10. Живність всіх видів.

11. Продукція машинобудування.

За умовами зберігання вантажі поділяють на три групи:

1. Вантажі, що псуються при під дією вологи чи температури, зберігаються в критих складах.

2. Вантажі, що не піддаються змінам температури, зберігаються в критих складах або на відкритих площадках з крівлею.

3. Вантажі, що не бояться дії навколишнього середовища: ліс, контейнери.

Поділ вантажів при механізації вивантаження і розподілі праці між механізаторами:

1. Тарно-пакувальні.

2. М’ясні.

3. Хлібо-булочні вироби.

4. Великовагові вантажі та контейнери.

5. Метали та металовироби.

6. Зернові.

7. Лісові.

8. Навалочні.

9. Вогнетривкі.

10. Овочі.

8) Вид швидкості. На залізничному транспорті для перевезень вантажів використовують три види швидкості:

- вантажна швидкість, перевезення з якою здійснюються в звичайних вантажних поїздах. При перевезеннях більшості звичайних вантажів в універсальних вагонах дрібними відправленнями її умовно приймають у розмірі 180 км за добу; вагонними відправленнями — 330 км за добу, маршрутними — 550 км за добу;

- велика швидкість, яка використовується для перевезення вантажів, що швидко псуються, в ізотермічних вагонах, для перевезень цінних вантажів, інших вантажів за бажанням вантажовідправника і за узгодженням із залізницею. При таких перевезеннях норма пробігу вагона з вантажем становлять від 550 км за добу (при перевезеннях дрібними відправленнями) до 660 км за добу (при перевезеннях у вагоні рефрижераторі), тобто зазвичай перевищує вантажну;

- пасажирська швидкість, якою здійснюються перевезення дрібних відправок, що потребують негайної доставки, в багажних вагонах пасажирських поїздів. Іноді можливі перевезення з пасажирською швидкістю повагонних відправок з причіпкою до пасажирських поїздів, наприклад жива риба, ранні овочі, ягоди тощо.

9) Маса вантажу. Для більшості вантажних відправок її визначають зважуванням на вагах залізниці або вантажовідправника. Для деяких вантажів, наприклад лісу, масу визначають на базі об’єму, який переводять в вагові одиниці за допомогою спеціальних коефіцієнтів, що наведені в розрахункових таблицях. Якщо вантажовідправник не вказав масу в дорожній відомості, її вважають рівній вантажопідйомності вагона, зайнятого цим вантажем. Таким спосіб обліку головним чином використовують для навалочних вантажів.

Маса відправки включає до себе масу тари або контейнерів, що використовуються для перевезення. Облік маси вантажів проводять в кілограмах.

10) Тариф за перевезення (провізна плата). Включає в себе вартість навантаження, вивантаження, зберігання та безпосередньо перевезення вантажу. Визначається окремо для кожної відправки відповідно до встановленого тарифу, рівень якого залежить від декількох ознак, а саме роду вантажу, категорії відправки, дальності перевезення, їх умов, режиму швидкості тощо. Сплата проходить на момент відправлення вантажу, за моментом прибуття може відбутися донарахування за додаткову роботу.

Поиск по сайту: