АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Поняття національної і літературної мови

Читайте также:
  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. Акти застосування права: поняття, ознаки, види, структура
  3. Валовий внутрішній продукт: поняття та методи розрахунку
  4. Введення поняття комплексного числа
  5. Види сукупного економічного потенціалу національної економіки
  6. Визначте поняття і структуру особистості в соціології
  7. Визначте поняття «соціалізація особистості – 15 б.
  8. Вирішальним для реалізації гарантій національної безпеки й оборони України має стати її інтеграція в усі впливові європейські структури.
  9. Відношення між поняттями
  10. Внесок харківської школи романтиків у розвиток української літературної критики. М. І. Костомаровяк критик
  11. Вплив інвестицій на зростання національної економіки. Модель макроекономічного мультиплікатора
  12. Встановіть відповідність між поняттями та їх визначеннями

Лекція №1

Тема: Державна мова – мова професійного спілкування

ПЛАН

  1. Поняття національної та літературної мови.
  2. Найістотніші ознаки літературної мови.
  3. Мовні норми.
  4. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
  5. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
  6. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: ВЦ «Академія», 2004. – 344 с.

2. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – 464 с.

3. Масенко Л.Т. Мова і політика. – К.: Наукова думка, 1999. – 379 с.

4. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови: Навчальний посібник. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360 с.

5. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994. – 240 с.

6. Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. проф. М.Я. Плющ. – К.: Вища школа, 1994. – 416 с.

7. Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. проф. А.П. Грищенка. – К.: Вища школа, 2000. – 430 с.

8. Українська мова: Енциклопедія / НАН України. Ін-т мов-ва ім. О.О. Потебні. Ін-т української мови. – К.: Вид-во «Енциклопедія ім. М.П. Бажана. – К., 2000. – 752 с.

9. Українська мова за професійним спрямуванням: Практикум: Навчальний посібник / Т.В. Симоненко, Г.В. Чорновол, Н.П. Руденко. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 272 с.

10. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.: Либідь, 1996. – 320 с.

 

Поняття національної і літературної мови

Будь-яка жива людська мова складається з двох форм: вищої та нижчої. Тому сукупність форм, у яких існує дана конкретна мова називається загальнонародною. Нижчу форму загальнонародної мови представляє діалектна мова.

Діалектна моваце форма загальнонародної мови, що поширена на певній території, якою спілкується населення, що на ній проживає, і яка характеризується набором фонетичних, лексико-фразеологічних, морфологічних та синтаксичних особливостей. Так, українська діалектна мова представлена трьома наріччями, або діалектними групами: південно-східним, південно-західним та північним, або поліським. Кожне наріччя, у свою чергу поділяється на більш дрібні одиниці, що називаються говорами. Південно-східний діалект репрезентують середньонаддніпрянські, слобожанські та степові говори; південно-західний діалектволинсько-подільські, галицько-буковинські та карпатські говори; північний, або поліський, діалектсхіднополіські, середньополіські та волинсько-поліські говори. Крім того, говори членуються на ще дрібнішу діалектну одиницю – говірки. Наприклад, карпатські говори південно-західного діалекту представляють бойківські, лемківські та середньозакарпатські говірки, а галицько-буковинські говори південно-західного діалектунаддністрянські, покутсько-буковинські, гуцульські та надсянські говірки. Отже, діалектна мова – це жива народно-розмовна мова, яка стала основою літературної мови, а також є джерелом збагачення останньої.

Вищу форму загальнонародної мови представляє літературна мова. Під літературною мовою розуміють відшліфовану, унормовану, систематизовану й оброблену майстрами слова форму загальнонародної мови, що обслуговує будь-яку сферу людської діяльності, а саме: культуру, засоби масової інформації, науку, державні установи, художню літературу, освіту тощо. Сучасна українська літературна мова оброблена вченими, письменниками, діячами культури. Вона за своїм походженням тісно пов’язана з місцевими діалектами, бо виникла на основі південно-східного діалекту середньонаддніпрянських говорів полтавських говірок. Саме цими говірками були написані перші художні твори і саме ці говори стали фактичним матеріалом для написання вченим-мовознавцем О.Павловським першої української граматики (1805 р.). Провідну роль у становленні української літературної мови відіграв І.Котляревський – автор перших великих художніх творів („Енеїда”, „Наталка-Полтавка”, „Москаль-чарівник”). 1798 рік у вітчизняному мовознавстві вважається роком зародження нової української літературної мови, оскільки саме тоді побачила світ книжка І.Котляревського„Енеїда”, через це його вважають зачинателем сучасної української літературної мови, який вперше зробив спробу написати художній твір живою українською мовою.

Значну роль у становленні та формуванні сучасної української літературної мови відіграв видатний український поет, мислитель, художник Т.Шевченко. Його вважають основоположником української літературної мови, тому що він уперше зробив спробу систематизувати й унормувати мову художніх творів. З цим пов’язують вихід у Санкт-Петербурзі збірки „Кобзар” у 1840 році.

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Людське суспільство не може залишатися байдужим щодо мови, оскільки вона є універсальним засобом спілкування. Мова постійно функціонує в суспільстві і задовольняє його комунікативні потреби. Цим і обумовлюється суспільний характер мови, бо зникає мова, зникає і нація. Тому суспільство виробляє мовний еталон – досконалу літературну мову, яку треба вивчати і використовувати для потреб комунікації. Щоби досягти цього еталону, треба дбати про високу культуру мовлення в повсякденній мовній практиці, оскільки культура мовлення – це обличчя людини.

Крім того, необхідно ще й розглянути питання про національну і державну мову. Національною мовою називається така, що почала формуватися разом із нацією та є основним її засобом комунікації. Українська національна мова поширена не тільки на території України, а й за її межами. Нею розмовляють представники численних закордонних діаспор в Сполучених Штатах Америки, Канаді, Аргентині, Казахстані, Росії та інших країнах.

Державною мовою називається така, функціонування та розвиток якої закріплений державними нормативними актами. Згідно зі статтею 10 Конституції України єдиною державною мовою в Україні є українська мова. Крім того, її функціонування і розвиток забезпечує Закон України „Про мови”.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)