Правопорушення та юридична відповідальність

Правомірна поведінка - це діяння (дії або без­діяльність) суб'єктів, що відповідають приписам правових норм. Правомірна поведінка за формами реалізації норм пра­ва виявляється:

- у формі виконання - потребує виконання обов'язків,
здійснення активних дій (наприклад, служба в армії, сплата податків);

— у формі використання — передбачає використання наданих суб'єктам можливостей певної поведінки (наприклад, володіти, користуватися і розпоряджатися майном);

- У формі дотримання — пасивна поведінка суб'єктів, які утримуються від порушення заборон, встановлених право­вими нормами (наприклад, не полювати у заповідниках).

Залежно від мотивів поведінка може ґрунтуватися на переконаності суб'єкта в необхідності і соціальній цінності права {правова активність), на конформістському підпоряд­куванні правовим вимогам (конформістська), на побоюванні застосування заходів державного примусу (маргінальна).

Правопорушення — це суспільно шкідливе (або суспі­льно небезпечне), винне, протиправне діяння деліктоздатного суб'єкта, яке тягне за собою юридичну відповідальність.

Правопорушення має такі ознаки:

- правопорушення - це протиправне діяння (дії або бездіяльність), поведінка, яка суперечить приписам правових норм;

- правопорушення є суспільно шкідливою (небезпеч­ною) поведінкою, тобто може спричиняти шкоду інтересам особи, держави, суспільства в цілому;

- правопорушення - це винна поведінка суб'єкта, який усвідомлює протиправність свого діяння і бажає або допускає настання шкідливих (небезпечних) наслідків;

- правопорушення є карним діянням, тобто за його вчинення передбачається певний вид та міра юридичної від­повідальності.

До складу правопорушення належать такі елементи:

1) суб'єкт - деліктоздатна, осудна особа, яка вчинила правопорушення;

2) об'єкт - передбачені і охоронювані законом різно­манітні інтереси, цінності (в широкому розумінні - суспільні відносини), на які посягає дане правопорушення;

3) об'єктивна сторона - зовнішнє вираження проти­правного діяння у реальній дійсності. До елементів об'єктивної сторони відносять саме протиправне діяння, його суспільно небезпечні наслідки та причинний зв'язок між ді­янням і наслідками, що настали (матеріальний склад правопо­рушення), а також місце, час, засоби і знаряддя скоєння пра­вопорушення;

4) суб'єктивна сторона - психічне ставлення суб'єкта до вчиненого правопорушення, що знаходить вияв у понятті впий у формі умислу (суб'єкт усвідомлює протиправність сво­го вчинку і бажає (прямий умисел) або свідомо допускає (непрямий умисел) настання негативних наслідків) чи необережності (суб'єкт передбачає можливість негативних наслідків вчинку, але легковажно розраховує їх відвернути (самовпев­неність) чи не передбачає можливості настання цих наслідків, хоча здатний і повинен був це зробити (недбалість). В кримі­нальному праві крім вини елементами суб'єктивної сторони визнаються цілі і мотиви злочину.

Правопорушення залежно від суспільної небезпеки поділяють на злочини і проступки. Згідно зі ст. 11 Криміналь­ного кодексу України злочин - це суспільно небезпечне винне діяння, скоєне суб'єктом злочину. Перелік злочинних діянь міститься в кримінальному законі, є виключним і не підлягає поширювальному тлумаченню. Проступки здійснюються в різних сферах суспільного життя, мають різні об'єкти пося­гань і різні правові наслідки. Незлочинні правопорушення за­лежно від галузі права, нормами якої вони передбачені, поді­ляють на адміністративні проступки, дисциплінарні проступ­ки, цивільні делікти, процесуальні правопорушення, міжнаро­дні правопорушення та ін.

Здійснення правопорушення тягне за собою юридичну відповідальність у вигляді застосування до правопорушника заходів державного примусу. Юридична відповідальність здійснюється у рамках охоронних правовідносин між держа­вою в особі її спеціальних органів та суб'єктом, який порушив приписи правової норми і на якого покладається обов'язок перетерплювати певні втрати особистого, організаційного чи матеріального характеру.

Юридична відповідальність має такі ознаки:

- пов'язана з державним примусом, реалізується упов­новаженими органами держави (судовими, виконавчими та ін.);

- наступає тільки за вчинення конкретного правопо­рушення;

- тягне застосування до правопорушника санкцій осо­бистого, майнового і організаційного характеру;

- здійснюється в процедурно-процесуальній формі.

Залежно від характеру (виду) правопорушень юриди­чну відповідальність класифікують на: конституційну, кримі­нальну, цивільну, адміністративну, дисциплінарну, матеріа­льну, міжнародно-правову.

Основними принципами /юридичної відповідальності є: законність, справедливість, доцільність, неминучість, відпо­відальність лише за-такі діяння, які визнані протиправними.

Юридична відповідальність виконує такі функції:

- штрафну (каральну), тобто вона є карою для право­порушника і засобом попередження нових правопорушень з боку як самого правопорушника, так і інших суб'єктів права (приватна і загальна превенція);

- виховну - сприяє формуванню поважного ставлення до права і законних інтересів інших осіб;

- правопоновлюючу (компенсаційну) — забезпечує по­новлення порушених прав суб'єктів (відшкодування матеріа­льних збитків, повернення викраденого майна, поновлення доброго ім'я тощо).

Фактичною підставою юридичної відповідальності є склад правопорушення, а юридичною -~ норми права (закріплю­ють елементи складу правопорушення, його юридичні ознаки) і акт застосування норм права (індивідуалізує заходи юридич­ної відповідальності до конкретного правопорушника).

До обставин, що виключають юридичну відповідаль­ність, відносять: необхідну оборону, крайню необхідність, спричинення шкоди при затримці особи, яка скоїла злочин, обґрунтований ризик, казус, виконання незаконного наказу чи розпорядження, фізичне чи психічне примушування.

Юридична відповідальність забезпечує нормальне функціонування механізму правового регулювання, сприяє охороні правопорядку, є гарантією законності і засобом ефек­тивної реалізації суб'єктами правових відносин юридичних прав і обов'язків

Література:

1. Основи правознавства: Навч. Посібник /За ред.. В.В. Комарова. – Х., 2006, стор. 85-104.

2. Шпиталенко Г.А., Шпиталенко Р.Б. Основи правознавства: Навч. Посібник /За заг. Оед. І.П. Лаврінчук. – К., 2004, стор. 51-70.

3. Медичне право України: Збірник нормативно-правових актів Ред.. Н.Б. Болотінеа – К., 2001.

Поиск по сайту: