Поняття та ознаки права

Під словом "право" розуміється обґрунтована, виправ­дана свобода або можливість поведінки, які визнаються сус­пільством. В юридичній сфері термін "право" використовує­ться в суб'єктивному значенні як свобода конкретної особи або можливість юридично забезпеченої поведінки (наприклад, право володіти, користуватися і розпоряджатися майном), а також в об'єктивному значенні - як сукупність юридичних норм, закріплених у законах, інших джерелах, визнаних дер­жавою.

У кожному державно-організованому суспільстві ра­зом із правом в юридичному значенні (позитивне право) існує так зване природне право (наприклад, право на життя, свобо­ду, безпеку, власність тощо). Природні принципи і норми вза­ємовідносин між людьми і державою, які забезпечують інди­віду можливість діяти за власним розсудом або отримувати певні блага, існують незалежно від держави, але охороняють­ся нею. У своїй основі вони незмінні й абсолютні. Маючи ви­гляд об'єктивних вимог, ідей, уявлень, природні права мо­жуть потім відображатися у нормах-звичаях, нормах моралі, юридичних нормах.

Праву притаманні такі ознаки:

1. Нормативність. Право існує як система норм - за­гальних правил, моделей поведінки, що поширюються на всі однотипні випадки, відповідно до яких має будуватися пове­дінка осіб, які опинилися в нормативно регламентованій си­туації. За допомогою норм, характерних для права, в суспільне життя привносяться елементи єдності й рівності. Юридич­ними нормами запроваджується і підтримується єдиний поря­док, що однаково поширюється на всіх учасників суспільних відносин, які всі юридично рівні перед законом.

2. Закріплення норм у законах: інших визнаних держа­вою офіційних джерелах (судових прецедентах, санкціонованих звичаях, актах недержавних організацій, санкціонованих державою тощо). Саме таким чином норми набувають формальної визначеності, тобто точного фіксування вимог, що пред'являються до поведінки людей, докладно виписаних мож­ливих і необхідних варіантів поведінки, наслідків недотримання юридичних заборон. Водночас право не ототожнюється із законом. Закон (інші нормативні акти) - лише одна з форм виразу права. Він має відповідати ідеям права, його природі, цінностям і правам людини, інакше у встановленому порядку закон визна­ється недійсним і в такому разі не є правом.

3. Державна забезпеченість. Загальні правила, які ви­знаються державою як правові, підтримуються державною владою. Це надає суб'єктам права впевненості у тому, що передбачені в юридичних нормах права й обов'язки будуть реа­лізовані.

4. Право - міра свободи людини, критерій правомірно­сті її поведінки в суспільстві. Право є обов'язковим для всіх державним критерієм правомірно-дозволеної або забороненої поведінки. Воно дає відповідь на питання про наявність чи відсутність у суб'єктів суб'єктивних прав або юридичних обов'язків, про правомірність їхніх дій, про можливість юри­дичної відповідальності та ін. Право покликано забезпечити передусім сферу юридично дозволеного, тобто простір для незалежності автономної особи.

Роль права у житті суспільства відображається в його функціях - основних напрямках правового впливу на су­спільні відносини. Прийнято розрізняти загальносоціальні і власно юридичні функції права. До загальносоціальних функ­цій відносять культурно-історичну, виховну, функцію соціа­льного контролю, інформаційно-орієнтуючу.

Власно юридичні функції права поділяють на регуля­тивну та охоронну.

Регулятивна функція - це упорядкування суспільних відносин шляхом закріплення в правових нормах корисного для людини і суспільства порядку, забезпечення активної по­ведінки суб'єктів права. Вирішальне значення при здійсненні регулятивної функції мають, наприклад, інститут права влас­ності (його юридична сутність полягає в підтримці існуючих майнових порядків через надання індивідам правомочностей щодо володіння, користування, розпорядження речами), ін­ститут політичних прав і свобод громадян та ін. Регулятивна функція має два різновиди: регулятивну статичну і регуляти­вну динамічну. Регулятивна статична функція забезпечує стабільність і незмінність соціально-правових цінностей, закріплення тих чи інших статусів у суспільстві. Регулятивна динамічна функція спрямована на обслуговування різних со­ціальних процесів (наприклад, торговельний обіг обслугову­ють такі інститути права, як договір, поставка, кредит та ін.).

Охоронна - це функція встановлення заходів юридич­ного захисту і юридичної відповідальності, порядку їх накла­дення і здійснення. Змістом охоронної функції права є охоро­на найбільш суспільно значущих відносин у різних сферах ді­яльності людей (соціально-економічній, культурній, держав­но-політичній) та витискання і ліквідація відносин, небезпечних для життя, здоров'я, моральності, соціального та економічного добробуту. Якщо в основу регулятивної функції права покладені уповноважуючи і зобов'язуючі норми права, то охоронна реалі­зується за допомогою забороняючих правових норм.

Поиск по сайту: