Я – людина

Л.В.Сащенко

Є у мене друг Ігор. Вчимося ми в одному класі, живемо в одному будинку, завжди разом граємося у дворі.

З’явився якось в нашому дворі новенький хлопчик. Не зовсім такий, як ми – він калічка. Завжди сидить самотньо в інвалідному візку і сумно дивиться на дітлахів, що гасають двором. Буває, хлопці підсміюються над ним, навіть дражнило придумали. І, ніде правди діти, ми теж бували разом з усіма.

Якось у школі вчителька завела розмову про людей-інвалідів. Розказала, як ті страждають, коли над їхніми фізичними вадами хтось насміхається. Я густо почервонів, ніби мова йшла про мене. Ледве дочекавшись дзвоника, кинувся до Ігоря. Той ніби прикипів до парти, втупивши очі в одну точку.

- Хочеш, вгадаю про що ти думаєш? Про що і я... Мені хочеться крізь землю провалитися.

Ігор підняв на мене розчервоніле обличчя і промовив:

- Знаєш що, давай ми сьогодні зробимо щось приємне хлопцеві.

- Точно, - вигукнув я, і одразу якось полегшало.

Після уроків ми підстрибом помчали додому. Вдома я заходився шукати, з чим би вийти у двір. Повідкривав усі шафи та шухлядки, повиймав усі іграшки, але так і не придумав, що взяти.

У дверях з’явився Ігор з м’ячем у руках.

- Ого, - присвиснув він. – Тут що, буря пронеслася? Ходімо, запросимо хлопця у футбол пограти.

- Додумався... А бігати він як буде?

Ігор тільки почесав потилицю…

Хлопчик сидів на звичному місці і читав книгу. Ми підійшли і спитали:

- Привіт, як тебе звати?

Хлопець недовірливо поглянув на нас, ніби чекаючи неприємностей.

- Олег, - промовив стиха.

- Давай з нами грати в м’яча, - запропонував Ігор. Побачивши, як Олегові очі налилися сльозами, я поспіхом додав:

- Ні-ні, не в футбол а в іншу гру, в неї можна грати сидячи...

Через деякий час ми втрьох вже дружно сміялися. Олег виявився чудовим хлопцем і цікавим співрозмовником. Навколо нас зібрався натовп хлопчаків. Хтось стояв, здивовано розкривши рота, хтось кепкував з нас. Та ми ні на кого не звертали уваги.

Тепер Олегові ніколи не буває самотньо. Всі у дворі ставляться до нього по-новому, по-людськи. І в цьому є і моя заслуга.

А головне – я сам собою запишався. Та й як же тут не пишатися, коли я людині допоміг!

- Що відчував Олег, коли його дражнили?

- Чому хлопці раптом вирішили подружитися з Олегом?

- Що змінило життя Олега?

- Чому всі хлопці у дворі змінили своє ставлення до Олега?

- Чому автор сам собою став пишатися?

Висновок: ніколи не смійся над інвалідами. Зрозумій, що твоє тепле слово може принести людині величезну радість.

Робота в групах (формувати корисні звички)

1 Гном:

Ми – веселі добрі Гноми.

Поверталися додому.

2 Гном:

Та з дороги трішки збились

І ледь-ледь не заблудились.

1 Гном:

Ось по телеку реклама.

Купимо ми щось із вами?

Об’єднати дітей у чотири групи.

- Уявіть собі, що по телевізору рекламують всі оці товари, які ви побачите на аркуші. Вам треба подумати і вирішити, що купувати, а що ні.

Кожній групі роздати аркуш з переліком товарів, які рекламуються: капуста, чіпси, кола, мінеральна вода, сухарики, пиво, апельсини, яблука, молоко, горіхи, фанта, сигарети, картопля, мандарини, сир, хотдог, кефір. Учні мають викреслити ті, які вони не куплять, хоч би якою не була реклама.

При перевірці пояснити свій вибір.

Практична робота (розуміти небезпеку алкоголю)

- Серед товарів ви всі викреслили пиво, бо знаєте шкоду алкогольних напоїв для дитини. Давайте спробуємо намалювати нашим Гномам пам’ятку про шкоду алкоголю.

Об’єднати дітей у пари, роздати кожній парі аркуш паперу. Діти обговорюють і в парі виконують малюнок.

Продемонструвати роботи.

Підсумкове завдання (закріпити отримані знання)

1 Гном:

Ми – веселі добрі Гноми.

Поверталися додому.

2 Гном:

Та з дороги трішки збились

І ледь-ледь не заблудились.

1 Гном:

Нам здоров’я не байдуже.

Ви допомогли нам дуже.

2 Гном:

Тепер ми знаємо багато.

Зможем разом пригадати?

Станьте в коло і пограйте в гру «Ти молодець!» - діти називають по черзі все, що корисного для себе взяли з уроку. Клас коментує: «Ти молодець!»

Поиск по сайту: