Зарубіжний досвід управління персоналом

У практиці управління персоналом в останні роки чітко просліджується переплітання різних його моделей: американської, японської і західно­європейської. В цьому проявляється процес інтернаціоналізації сучасно­го менеджменту. Важливим етапом цього процесу стали асиміляція ідей системного підходу, розробка різних моделей організації, як системи — не тільки функціонуючої, але й такої, що розвивається, на основі яких сфор­мувався новий підхід у кадровому менеджменті — управлінні людськими ресурсами.

В сучасній теорії і практиці управління персоналом на фірмах індуст­ріальне розвинутих країн домінують два діаметрально протилежних підходи — американський і японський.

Американський — передбачає початкове визначення професійно-ква­ліфікаційної моделі «посади» і «підтягування» до найбільш відповідних працівників за схемою «посада — працівник». Особливостями системи уп­равління в американських фірмах є наступне: персонал розглядається як основне джерело підвищення ефективності виробництва; йому надається певна автономія; підбір здійснюється за такими критеріями, як освіта, практичний досвід роботи, психологічна сумісність, уміння працювати в колективі; орієнтація на вузьку спеціалізацію менеджерів, інженерів, вче­них.

Американські менеджери традиційно орієнтовані на індивідуальні цінності і результати. Вся управлінська діяльність в американських ком­паніях грунтується на механізмі індивідуальної відповідальності, оцінці індивідуальних результатів, розробки кількісних виражень цілей, які ма­ють короткотерміновий характер. Управлінські рішення, як правило, прий­мають конкретні особи і несуть відповідальність за їх реалізацію.

Характерними умовами праці є:

—зменшення обсягів роботи в центральних службах і скорочення ад­
міністративного апарату;

—більш широкий перелік професій і посадових інструкцій;

—перехід на гнучкі форми оплати праці;

—об'єднання інженерів, вчених і виробничників у наскрізні колекти­
ви — проектно-цільові групи.

Традиційно в індустріальних країнах, Канаді, США як малі, так і ве­ликі підприємства дотримуються відкритої політики «вхід — вихід», при якій процедура підбору кадрів проста, тому робітника можна звільнити або перемістити, якщо це потрібно фірмі.

Японська модель передбачає початкове вивчення сильних і слабких сторін особистості працівника і підбір для нього відповідного робочого місця (система «працівник — посада»).

Японській моделі характерна орієнтація на:

—довгу перспективу роботи на одному підприємстві;

—якість освіти й особистий потенціал робітника;

—оплата праці визначається комплексно, з врахуванням віку, стажу
роботи, освіти та здібностей до виконання поставленого завдання;

—участь працівників у профспілках, що створюються в межах органі­
зації, а не галузі.

Основними принципами управління персоналом є:

—переплетіння інтересів і сфер життєдіяльності фірми і працівників;

—висока залежність працівників від фірми, надання йому значних га­
рантій в обмін на відданість фірмі і бажання захищати її інтереси;

—пріоритет колективним формам, заохочення трудової кооперації все­
редині фірми в рамках невеликих груп;

—атмосфера рівності між працівниками незалежно від їхніх посад;

—підтримання балансу впливу та інтересів трьох основних сил, що за­
безпечують діяльність фірми: керівників, інвесторів і працівників.

В Японії не існує традиції розподілу працівників на три категорії (ви­сококваліфікованих, малокваліфікованих і некваліфікованих). Всі робіт­ники в час прийняття їх на роботу є некваліфікованими. Вони обов'язково будуть підвищувати свою кваліфікацію. До того ж, тут немає чіткої межі між інженерно-технічним персоналом і робітниками.

В Європі і США чітко визначені службові обов'язки інженера, техніка і робітника. Обидві моделі — американська і японська мають як «плюси», так і «мінуси». Тому у світовій практиці намітилась тенденція застосуван­ня змішаної системи управління людськими ресурсами.

Список рекомендованої літератури

1. Крушельницька О.В., Мельничук Д.П. Управління персоналом. Навчальний посібник. – К., “Кондор”. – 2003.

2. Виноградський М.Д. Менеджмент організацій. К.: КНТЕУ.1998.

3. Дятлов В.а. и др. Управление персоналом: Учебное пособие. – ПРИОР, 1998.

4. Журавлев П. Мировой опыт в управлении персоналом. М.: Прогресс, 1998.

5. Травин В.В., Дятлов В.А. Основы кадрового менеджмента. – М.: Дело,1996.

6. Петюх В.М. Упраління персоналом: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000.

7. Щекин Г.В. Основы кадрового менеджмента: Учебник. – К.: МАУП, 1999.

8. Коротков Э. Концепция менеджмента

Поиск по сайту: