Людина в системі менеджменту

Спільним для всіх існуючих типів управління є людський фактор, що враховується різною мірою. Управління є нічим іншим, як одним з видів діяльності людини. Врахування людського фактору в процесі управління, його прояв у практиці управління можна розглядати з точки зору двох підходів: персоналізація управління та персоніфікація управління.

Важливим елементом продуктивних сил є люди з їхнім рівнем освіти, досвіду й майстерності. В теорії менеджменту використовується значна кількість термінів відносно людей, зайнятих у виробництві: трудові ресур­си, людський фактор, кадри, персонал.

Термін «трудові ресурси» було введено в науку в 20-ті роки XX століття академіком С. Струмиліним. Цей термін використовували його як плано­во-економічний показник вимірювання робочої сили. Сучасне розуміння трудових ресурсів трактується як людські ресурси, що є значно ширшим і включає в себе такі поняття, як трудовий потенціал, стан здоров'я, рівень освіти, здібностей і культури, професійні знання для роботи в сфері сусп­ільне корисної діяльності.

Кадри — це штатні кваліфіковані працівники з певною професійною підготовкою, які мають спеціальні знання, трудові навички чи досвід ро­боти у вибраній сфері діяльності. Термін «кадри» в зарубіжних і вітчизня­них джерелах часто ототожнюється лише із частиною працюючих — спец­іалістами або робітниками високої кваліфікації і стажем роботи на даному підприємстві.

Процеси управління людьми здійснювались у всіх цивілізаціях і різних соціумах. Управління персоналом - це специфічна функція управлінської діяльності, головним об'єктом якої є люди, що входять в певні соціальні групи, трудові колективи. Як суб'єкт управління виступають керівники і спеціалісти, які виконують функції управління стосовно своїх підлеглих. Отже, управління персоналом — це цілеспрямована діяльність керівного складу організації на розробку концепції, стратегій кадрової політики і ме­тодів управління людськими ресурсами. Це системний, планомірно орга­нізований вплив через систему взаємопов'язаних, організаційно економі­чних і соціальних заходів, спрямованих на створення умов нормального розвитку й використання потенціалу робочої сили на рівні підприємства. Планування, формування, перерозподіл і раціональне використання людських ресурсів є основним змістом управління персоналом.

Концепція управління персоналом — система теоретично методологіч­них поглядів на розуміння та визначення суті, змісту, цілей, завдань, кри­теріїв, принципів і методів управління персоналом і розробка механізмів їх реалізації в умовах конкретної організації. Загальна концепція конкре­тизується через кадрову політику та кадрову роботу. Основна ціль управ­ління персоналом:

• формування висококваліфікованого, відповідального за доручену
справу персоналу з сучасним економічним мисленням та розвитком по­
чуття професійної гордості;

• забезпечення соціальної ефективності колективу.

Парадигма менеджменту – стале уявлення; стала програма діяльності особи; модель, що пояснює ситуацію.

Закон результату Лабефа. Для управління персоналом в цій схемі модель поведінки є основою зміни парадигми.

В науці управління склались такі основні концепції:

1. Концепція наукового управління, закладена Ф.Тейлором в праці “Принципи наукового управління” (1912р.). Менеджмент – точна наука, що грунтується на відповідних законах, правилах, принципах (приклад – відокремлення планування від практичного виконання). Управління – це спеціальність, професія. Основний предмет дослідження – персонал, в І чергу робітники. Основна мета – найвища продуктивність праці. Шлях досягнення мети – вивчення проблеми (раціоналізація прийомів, дій, технологій, суцільне нормування, оптимальне стимулювання). Приклад – розрахунок

Схема 1.5.

Поиск по сайту: