Примітка. При розгляді відношення "пакет-підпакет" найбільше природно асоціювати його з більш загальним відношенням "множина-підмножина"

При розгляді відношення "пакет-підпакет" найбільше природно асоціювати його з більш загальним відношенням "множина-підмножина", що було розглянуто в розділі 4. Дійсно, оскільки пакет можна розглядати як частковий випадок множини, така інтерпретація допомагає нам використовувати й графічні засоби для подання відповідних відношень між пакетами.

Із розділу 4 нам також відомо, що для графічного подання ієрархій можуть використовуватися графи спеціального виду, які називаються деревами (див. рис. 4.5-4.6). Однак у мові UML ці графічні позначення настільки модифіковані, що відповідні асоціації із загальнотеоретичними поняттями можуть представляти певні труднощі для починаючих розробників. Важливо вміти асоціювати спеціальні конструкції мови UML з відповідними поняттями теорії множин і системного моделювання, що, у деякому змісті, формує стиль мислення системного аналітика. У іншому випадку не виключені прикрі помилки не тільки на початковому етапі концептуалізації предметної області, але й у процесі побудов різних подань систем.

У мові UML для візуалізації пакетів розроблена спеціальна символіка або графічна нотація, якою ми й будемо користуватися надалі. Саме з опису цієї системи позначень ми приступимо до вивчення основних елементів даної мови.

Для графічного зображення пакетів на діаграмах застосовується спеціальний графічний символ – великий прямокутник з невеликим прямокутником, приєднаним до лівої частини верхньої сторони першого (рис. 17.2 а, б). Можна сказати, що візуально символ пакета нагадує піктограму папки в популярному графічному інтерфейсі. Всередині великого прямокутника може записуватися інформація, що відноситься до даного пакету. Якщо такої інформації нема, то всередині великого прямокутника записується ім'я пакета, що повинне бути унікальним у межах розглянутої моделі (рис. 17.2, а). Якщо ж така інформація є, то ім'я пакета записується у верхньому маленькому прямокутнику (рис. 17.2, б).

Рис. 17.2. Графічне зображення пакета в мові UML

Говорячи про ім'я пакета, варто зупинитися на загальному погодженні про імена в мові UML. У цьому випадку іменем пакету може бути рядок (або кілька рядків) тексту, що містить будь-яке число букв, цифр і деяких спеціальних знаків. З метою зручності специфікації пакетів прийнято в якості їхніх імен використовувати одне або кілька іменників, наприклад, контролер, графічний інтерфейс, форма введення даних.

Перед іменем пакету може міститися рядок тексту, що містить деяке ключове слово. Подібними ключовими словами є заздалегідь визначені в мові UML слова, які одержали назву стереотипів. Такими стереотипами для пакетів є слова facade, framework, stub і topLevel. Як вміст пакета можуть виступати імена його окремих елементів і їх властивостей, такі як видимість елементів за межами пакета. Більш докладно стереотипи й видимість елементів будуть розглянуті в наступних розділах.

Звичайно, самі по собі пакети можуть знайти обмежене застосування, оскільки містять лише інформацію про склад елементів моделі, що у них входять. Не менш важливо представити графічно відношення, які можуть мати місце між окремими пакетами. Як і в теорії графів, для візуалізації відношень у мові UML застосовуються відрізки ліній, зовнішній вигляд яких має смисловий зміст.

Одним з типів відношень між пакетами є відношення вкладеності або включення пакетів один в одного. З одного боку, у мові UML це відношення може бути зображене без використання ліній простим розміщенням одного пакета-прямокутника всередині іншого пакета-прямокутника (рис. 17.3). Так, у цьому випадку пакет з іменем Пакет_1 містить у собі два підпакета: Пакет_2 і Пакет_3.

Рис. 17.3. Графічне зображення вкладеності пакетів один в одного

Рис. 17.4. Графічне зображення вкладеності пакетів один в одного за допомогою явної візуалізації відношень включення

З іншої сторони, це ж відношення може бути зображене за допомогою відрізків ліній аналогічно графічному поданню дерева. У цьому випадку найбільш загальний пакет (мета-пакет або контейнер) зображується у верхній частині рисунка, а його підпакети – рівнем нижче. Мета-пакет з'єднується з підпакетами суцільною лінією, на кінці якої, пов'язаною з мета-пакетом, зображується спеціальний символ Å (знак плюс у кружечку). Цей символ означає, що підпакети є "власністю" або частиною контейнера, і, крім цих підпакетів, контейнер не містить ніяких інших підпакетів. Розглянутий вище приклад (рис. 17.3) може бути представлений за допомогою явної візуалізації відношення включення (рис. 17.4).

На графічних діаграмах між пакетами можуть вказуватися й інші типи відношень, частина з яких будуть розглянуті в наступних розділах.

17.4. Основні пакети мета-моделі мови UML

Вертаючись до розгляду мови UML, нагадаємо, що основою її подання на метамодельному рівні є опис трьох її логічних блоків або пакетів: Основні елементи, Елементи поведінки й Загальні механізми (рис. 17.5).

Ці пакети у свою чергу діляться на окремі підпакети. Наприклад, пакет Основні елементи складається з підпакетів: Елементи ядра, Допоміжні елементи, Механізми розширення й Типи даних (рис. 17.6). При цьому пакет Елементи ядра описує базові поняття й принципи включення в структуру мета-моделі основних понять мови, таких як мета-класи, мета-асоціації й мета-атрибути. Пакет Допоміжні елементи визначає додаткові конструкції, які розширюють базові елементи для опису залежностей, шаблонів, фізичних структур і елементів подань. Пакет Механізми розширення задає правила уточнення й розширення семантики базових елементів моделей. Пакет Типи даних визначає основні структури даних для мови UML.

Рис. 17.5. Основні пакети мета-моделі мови UML

Рис. 17.6. Підпакети пакета Основні елементи мови UML

Пакет Основні елементи