Пакет Керування моделями

Пакет Керування моделями (Model Management) специфікує базові елементи мови UML, які необхідні для формування всіх модельних подань. Саме в ньому визначається семантика моделі (Model), пакета (Package) і підсистеми (Subsystem). Ці елементи служать своєрідними контейнерами для групування інших елементів моделі.

Пакет є мета-класом у мові UML і призначений, як відзначалося вище, для організації інших елементів моделі, таких як інші пакети, класифікатори й асоціації. Пакет може також містити обмеження й залежності між елементами моделі в самому пакеті. Передбачається, що кожний елемент пакета має видимість тільки всередині даного пакета. Це означає, що за межами пакета ніякий його елемент не може бути використаний, якщо немає додаткових вказівок на імпорт або доступ до окремих елементів пакета. Зі своєї сторони, пакети з усім своїм вмістом визначені в деякому просторі імен, що визначає одиничність використання імен всіх елементів моделі. Інакше кажучи, ім'я кожного елемента моделі повинне бути єдиним або унікальним у деякому просторі імен, що, будучи саме елементом моделі, може бути вкладений в загальніший простір імен.

Модель є підкласом пакета і являє собою абстракцію фізичної системи, що призначена для цілком певної мети. Саме ця мета визначає ті компоненти, які повинні бути включені в модель і ті, розгляд яких не є обов'язковим. Інакше кажучи, модель відбиває релевантні аспекти фізичної системи, що роблять безпосередній вплив на досягнення поставленої мети. У прикладних завданнях ціль звичайно задається у формі вихідних вимог до системи, які, у свою чергу, у мові UML записуються у вигляді варіантів використання системи.

У мові UML для однієї й тої ж фізичної системи можуть бути визначені різні моделі, кожна з яких специфікує систему з різних точок зору. Прикладами таких моделей є: логічна модель, модель проектування, модель варіантів використання й ін. При цьому кожна така модель має свою власну точку зору на фізичну систему й свій власний рівень абстракції. Моделі, як і пакети, можуть бути вкладеними одні в одні. Зі своєї сторони, пакет може містити в собі кілька різних моделей однієї й тої ж системи, і в цьому складається один з найважливіших механізмів розроблення моделей мовою UML.

Підсистема є угрупуванням елементів моделі, яка специфікує деяку найпростішу поведінку фізичної системи. У мета-моделі підсистема є підкласом як пакета, так і класифікатора. Елементи підсистеми діляться на дві частини – специфікацію поведінки і його реалізацію.

Для графічного подання підсистеми застосовується спеціальне позначення – прямокутник, як і у випадку пакета, але додатково розділений на три секції (рис. 17.9). При цьому у верхньому маленькому прямокутнику зображується символ, що за своєю формою нагадує "вилку" і вказує на підсистему. Ім'я підсистеми разом з необов'язковим ключовим словом або стереотипом записується всередині великого прямокутника. Однак при наявності рядків тексту всередині великого прямокутника ім'я підсистеми може бути записане поруч із позначенням "вилки".

Рис. 17.9. Графічне зображення підсистеми в мові UML

Операції підсистеми записуються в лівій верхній секції, нижче вказуються елементи специфікації, а праворуч від вертикальної лінії – елементи реалізації. При цьому два останніх позначаються відповідними мітками: "Елементи специфікації" і "Елементи реалізації". Секція операцій ніяк не позначається. Якщо в підсистемі відсутні ті або інші секції, то вони зовсім не відображаються на схемі.

17.5. Специфіка опису мета-моделі мови UML

Мета-модель мови UML описується на деякій напівформальній мові з використанням трьох видів подань:

¨ Абстрактного синтаксису

¨ Правил правильної побудови виразів

¨ Семантики

Абстрактний синтаксис є моделлю для опису деякої частини мови UML, призначеної для побудови діаграм класів на основі описів систем природною мовою. Можливості абстрактного синтаксису в мові UML досить обмежені й застосовуються тільки до інтерпретації позначень окремих компонентів діаграм, зв'язків між компонентами й припустимими додатковими позначеннями. До елементів абстрактного синтаксису відносяться деякі ключові слова й значення окремих атрибутів базових понять рівня мета-моделі, які мають фіксоване позначення у вигляді тексту природною мовою.

Правила правильної побудови виразів використовуються для задання додаткових обмежень або властивостей, якими повинні володіти ті або інші компоненти моделі. Оскільки вихідним поняттям ООП є поняття класу, його загальними властивостями повинні володіти всі екземпляри, які в цьому смислі повинні бути інваріантні один одному. Для задання цих інваріантних властивостей класів і відношень необхідно використовувати спеціальні вирази деякої формальної мови, у рамках UML мови об'єктних обмежень, що одержало назву, (Object Constraіnt Language, ОСL). Хоча мова ОСL і використовує природну мову для формулювання правил правильної побудови виразів, особливості її застосування є темою самостійного обговорення.

Семантика мови UML описується в основному природною мовою, але може містити в собі деякі додаткові позначення, що випливають зі зв'язків обумовлених понять із іншими поняттями. Семантика понять розкриває їхній зміст. Складність опису семантики мови UML полягає саме в мета-модельному рівні подань його основних конструкцій. З одного боку, поняття мови UML мають абстрактний характер (асоціація, композиція, агрегація, співпраця, стан). З іншого боку, кожне із цих понять допускає свою конкретизацію на рівні моделі (співробітник, відділ, посада, стаж).

Складність опису семантики мови UML випливає із цієї подвійності понять. Тут ми повинні дотримуватися традиційних правил викладу, оскільки розуміння семантики носить індуктивний характер і вимагає для своєї інтерпретації прикладів рівня моделі й об'єкта. Ілюстрація абстрактних понять на прикладі конкретних властивостей і відношень, а також їхніх значень дозволяє акцентувати увагу на загальних інваріантах цих понять, що необхідно для розуміння їхньої семантики.

Поиск по сайту: