Примітка. Повертаючись до загальної теорії множин, основи якої були розглянуті в розділі 4, слід відмітити, що кратністю є потужність множини екземплярів сутності

Повертаючись до загальної теорії множин, основи якої були розглянуті в розділі 4, слід відмітити, що кратністю є потужність множини екземплярів сутності, що бере участь в даній асоціації. Що стосується самого поняття асоціації, то це одна з найзагальніших форм відношень у мові UML.

Для діаграм варіантів використання найпоширенішими є чотири основні форми запису кратності відношення асоціації:

Ціле невід’ємнене число (включаючи цифру 0). Призначене для вказівки кратності, яка є строго фіксованою для елементу відповідної асоціації. У цьому випадку кількість екземплярів акторів або варіантів використання, які можуть виступати як елементи відношення асоціації, в точності дорівнює вказаному числу.

Прикладом цієї форми запису кратності асоціації є вказівка кратності "1" для актора "Клієнт банку" (рис. 18.6). Цей запис означає, що кожний екземпляр варіанту використання "Оформити кредит для клієнта банку" може мати в якості свого елементу єдиний екземпляр актора "Клієнт банку". Іншими словами, при оформленні кредиту в банку необхідно мати на увазі, що кожний конкретний кредит оформляється на єдиного клієнта цього банку.

Два цілі невід’ємні числа, розділені двома крапками й записані у вигляді: "перше число.. друге число". Даний запис у мові UML відповідає нотації для множини або інтервалу цілих чисел, яка застосовується в деяких мовах програмування для позначення меж масиву елементів. Цей запис слід розуміти як множина цілих невід’ємних чисел, що слідують у послідовно зростаючому порядку:

{перше_число, перше_число+1, перше_число+2..., друге_число]. Очевидно, що перше число має бути строго менше другого числа в арифметичному сенсі, при цьому перше число може дорівнювати 0.

Приклад такої форми запису кратності асоціації – "1..5". Цей запис означає, що кількість окремих екземплярів даного компоненту, які можуть виступати як елементи даної асоціації, дорівнює деякому заздалегідь невідомому числу з множини цілих чисел {1, 2, 3, 4, 5}. Ця ситуація може мати місце, наприклад, коли актор – клієнт банку, а варіант використання – процедура відкриття рахунку в банку. При цьому кількість окремих рахунків кожного клієнта в даному банку, виходячи з деяких додаткових міркувань, може бути не більше 5. Ці додаткові міркування якраз і є зовнішніми вимогами по відношенню до проектованої системи і визначаються її замовником на початкових етапах ООАП.

Два символи, розділені двома крапками. При цьому перший з них є цілим невід’ємним числом або 0, а другий – спеціальний символ "*". Цей символ "*" означає довільне кінцеве ціле невід’ємне число, значення якого невідоме на момент задання відповідного відношення асоціації.

Приклад такої форми запису кратності асоціації – "2..*". Запис означає, що кількість окремих екземплярів даного компоненту, які можуть виступати як елементи даної асоціації, дорівнює деякому заздалегідь невідомому числу з підмножини натуральних чисел: {2, 3, 4}.

Єдиний символ "*", який є скороченням запису інтервалу "0..*". У цьому випадку кількість окремих екземплярів даного компоненту відношення асоціації може бути будь-яким цілим невід’ємним числом. При цьому 0 означає, що для деяких екземплярів відповідного компоненту дане відношення асоціації може зовсім не мати місця.

Як приклад цьому запису можна привести кратність відношення асоціації для варіанту використання "Оформити кредит для клієнта банку" (рис. 13.6). Тут кратність "*" означає, що кожний окремий клієнт банку може оформити для себе декілька кредитів, при цьому їх загальне число заздалегідь невідоме й нічим не обмежується. При цьому деякі клієнти можуть зовсім не мати оформлених на своє ім'я кредитів (варіант значення 0).

Якщо кратність відношення асоціації не вказана, то за замовченням вона рівна 1.

Детальніший опис семантичних особливостей відношення асоціації буде розглянуто в інших діаграм у подальших розділах.

13.5.2. Відношення розширення

Відношення розширення визначає взаємозв'язок екземплярів окремого варіанту використання з більш загальним варіантом, властивості якого визначаються на основі способу сумісного об'єднання даних екземплярів. У мета-моделі відношення розширення є направленим і вказує, що стосовно окремих прикладів деякого варіанту використання мають бути виконані конкретні умови, визначені для розширення даного варіанту використання. Так, якщо має місце відношення розширення від варіанту використання А до варіанту використання В, то це означає, що властивості екземпляру варіанту використання В можуть бути доповнені завдяки наявності властивостей у розширеного варіанту використання А.

Відношення розширення між варіантами використання позначається пунктирною лінією зі стрілкою (варіант відношення залежності), направленою від того варіанту використання, який є розширенням для початкового варіанту використання. Така лінія зі стрілкою позначається ключовим словом "extend" ("розширює"), як показано на рис. 18.7.

Рис. 18.7. Приклад графічного зображення відношення розширення між варіантами використання

Відношення розширення відзначає той факт, що один з варіантів використання може приєднувати до своєї поведінки деяку додаткову поведінку, визначену для іншого варіанту використання. Дане відношення включає деяку умову і посилання на точки розширення в базовому варіанті використання. Щоб розширення мало місце, має бути виконана певна умова даного відношення. Посилання на точки розширення визначають ті місця в базовому варіанті використання, в які має бути поміщено відповідне розширення при виконанні умови.

Один з варіантів використання може бути розширенням для декількох базових варіантів, а також мати як власні розширення дещо інших варіантів. Базовий варіант використання може додатково ніяк не залежати від своїх розширень.

Семантика відношення розширення визначається таким чином. Якщо екземпляр варіанту використання виконує деяку послідовність дій, яка визначає його поведінку, і при цьому є точка розширення на екземпляр іншого варіанту використання, яка є першою зі всіх точок розширення у початкового варіанту, то перевіряється умова даного відношення. Якщо умова виконується, початкова послідовність дій розширюється за допомогою включення дій екземпляра іншого варіанту використання. Слід відмітити, що умова відношення розширення перевіряється лише один раз – при першому посиланні на точку розширення, і якщо воно виконується, то всі розширювані варіанти використання вставляються в базовий варіант.

У представленому вище прикладі (рис. 18.7) при оформленні замовлення на придбання товару тільки в деяких випадках може потрібно надавати клієнтові каталог всіх товарів. При цьому умовою розширення є запит від клієнта на отримання каталогу товарів. Очевидно, що після отримання каталогу клієнтові необхідно якийсь час на його вивчення, протягом якого оформлення замовлення припиняється. Після ознайомлення з каталогом клієнт вирішує або на користь вибору окремого товару, або відмови від покупки взагалі. Сервіс або варіант використання "Оформити замовлення на придбання товару" може відреагувати на вибір клієнта вже після того, як клієнт отримає для ознайомлення каталог товарів.

Рис. 18.8. Графічне зображення відношення розширення з примітками умов виконання варіантів використання

Точка розширення може бути як окремою точкою в послідовності дій, так і множиною окремих точок. Якщо відношення розширення має деяку послідовність точок розширення, тільки перша з них може визначати множину окремих точок. Всі останні повинні визначати в точності одну таку точку. Яка з точок має бути першою точкою розширення, тобто визначатися єдиним розширенням. Такі посилання на розташування точок розширення можуть бути представлені різними способами, наприклад, за допомогою тексту примітки на природній мові (рис. 18.8), перед- і після- умов, а також за допомогою використання імен станів в автоматі.

18.5.3. Відношення узагальнення

Відношення узагальнення служить для вказівки того факту, що деякий варіант використання А може бути узагальнений до варіанту використання В. У цьому випадку варіант А буде спеціалізацією варіанту В. При цьому В називається предком або батьком по відношенню до А, а варіант А – нащадком по відношенню до варіанту використання В. Отже, треба підкреслити, що нащадок успадковує всі властивості і поведінку свого батька, а також може бути доповнений новими властивостями й особливостями поведінки. Графічно дане відношення позначається суцільною лінією зі стрілкою, яка вказує на батьківський варіант використання (рис. 18.9). Ця лінія зі стрілкою має спеціальну назву – стрілка "узагальнення".

Рис. 18.9. Приклад графічного зображення відношення узагальнення між варіантами використання

Відношення узагальнення між варіантами використання застосовується в тому випадку, коли необхідно відзначити, що варіанти використання нащадків володіють всіма атрибутами й особливостями поведінки батьківських варіантів. При цьому ці варіанти використання беруть участь в усіх відношеннях батьківських варіантів. У свою чергу, варіанти використання нащадків можуть наділятися новими властивостями поведінки, які відсутні в батьківських варіантах використання, а також уточнювати або модифікувати успадковані від них властивості поведінки.

Стосовно даного відношення, один варіант використання може мати декілька батьківських варіантів. У цьому випадку реалізується множинне успадкування властивостей і поведінки відношення предків. З іншої сторони, один варіант використання може бути предком для декількох варіантів використання, що відповідає таксономічному характеру відношенню узагальнення.

Між окремими акторами також може існувати відношення узагальнення. Дане відношення є направленим і вказує на факт спеціалізації одних акторів щодо інших. Наприклад, відношення узагальнення від актора А до актора В відзначає той факт, що кожний екземпляр актора А є одночасно екземпляром актора В і володіє всіма його властивостями. У цьому випадку актор В є батьком по відношенню до актора А, а актор А, відповідно, нащадком актора В. При цьому актор А володіє здатністю грати таку ж множина ролей, що й актор В. Графічно дане відношення також позначається стрілкою узагальнення, тобто суцільною лінією зі стрілкою, яка вказує на батьківського актора (рис. 18.10).

Рис. 18.10. Приклад графічного зображення відношення узагальнення між акторами

18.5.4. Відношення включення

Відношення включення між двома варіантами використання вказує, що деяка задана поведінка для одного варіанту використання включається як складовий компонент у послідовність поведінки іншого варіанту використання. Дане відношення є направленим бінарним відношенням у тому сенсі, що пара екземплярів варіантів використання завжди впорядкована відносно включення.

Семантика цього відношення визначається таким чином. Коли екземпляр першого варіанту використання в процесі свого виконання досягає точки включення в послідовність поведінки екземпляра другого варіанту використання, екземпляр першого варіанту використання виконує послідовність дій, що визначає поведінку екземпляра другого варіанту використання, після чого продовжує виконання дій своєї поведінки. При цьому передбачається, що навіть якщо екземпляр першого варіанту використання може мати декілька екземплярів інших варіантів, що включаються, виконувані ним дії повинні закінчитися до деякого моменту, після чого має бути продовжене виконання перерваних дій екземпляра першого варіанту використання відповідно до заданої для нього поведінки.

Один варіант використання може бути включений в кілька інших варіантів, а також включати в себе інші варіанти. Варіант використання, що включається, може бути незалежним від базового варіанту в тому сенсі, що він надає останньому деяку інкапсульовану поведінку, деталі реалізації якої приховані від останнього і можуть бути легко перерозподілені між декількома варіантами використання, що включаються. Більше того, базовий варіант може залежати тільки від результатів виконання поведінки, що включається в нього, але не від структури варіантів, що включаються в нього.

Відношення включення, направлене від варіанту використання А до варіанту використання В, вказує, що кожний екземпляр варіанту А включає функціональні властивості, задані для варіанту В. Ці властивості спеціалізують поведінку відповідного варіанту А на відповідній діаграмі. Графічно дане відношення позначається пунктирною лінією зі стрілкою (варіант відношення залежності), направленою від базового варіанту використання до того, що включається. При цьому дана лінія зі стрілкою позначається ключовим словом "include" ("включає"), як показано на рис. 18.11.

Рис. 18.11. Приклад графічного зображення відношення включення між варіантами використання

Поиск по сайту: