Примітка. На діаграмі кооперації при записі повідомлень також можуть використовуватися стереотипи, розглянуті раніше під час побудови діаграми послідовності (див

На діаграмі кооперації при записі повідомлень також можуть використовуватися стереотипи, розглянуті раніше під час побудови діаграми послідовності (див. розділ 21). Їх семантика і синтаксис залишаються без зміни, оскільки визначені в нотації мови UML

23.5. Приклад побудови діаграми кооперації

Як приклад розглянемо побудову діаграми кооперації для моделювання процесу телефонної розмови з використанням звичайної телефонної мережі (див. розділ 21). Нагадаємо, що об'єктами в даному прикладі є два абоненти а і b, два телефонні апарати c і d, комутатор і сама розмова як об'єкт моделювання. При цьому як комутатор, так і розмова є анонімними об'єктами.

На початковому етапі зобразимо всі об'єкти і зв'язки між ними на діаграмі кооперації за допомогою відповідних позначень (рис. 23.11). Відмітимо, що перший телефонний апарат зображений як активний об'єкт, а другий – як пасивний.

Рис. 23.11. Початковий фрагмент діаграми кооперації для прикладу моделювання звичайної телефонної розмови

У подальшому необхідно специфікувати всі зв'язки на цій діаграмі, вказавши на їх кінцях необхідну інформацію у формі ролей зв'язків. Доповнений таким чином варіант діаграми кооперації зображений нижче (рис. 23.12). Відмітимо, що для об'єкту "Розмова" вказано помічене значення {transient}, яке означає, що цей об'єкт створюється в процесі виконання охоплюючого процесу і знищується до його завершення. Нагадаємо, що помічені значення (tagged values) є стандартними елементами мови UML.

Рис. 23.12. Фрагмент діаграми кооперації, доповнений стереотипами ролей зв'язків, іменами асоціацій і поміченим значенням об'єкту

Рис. 23.13. Остаточний варіант діаграми кооперації для моделювання телефонної розмови

Нарешті, на діаграму кооперації необхідно нанести всі повідомлення, вказавши їх порядок і семантичні особливості. Остаточний фрагмент діаграми кооперації зображений на рис. 23.13 і містить, строго кажучи, модель кооперації тільки для початку розмови. Ця діаграма може бути доповнена повідомленнями, необхідними для закінчення розмови, що читачам пропонується виконати самостійно як вправу.

Як неважко помітити, діаграма кооперації для прикладу з телефонною розмовою не містить ні тимчасових особливостей передачі повідомлень, ні особливостей життєвого циклу об'єктів, що беруть участь в цій кооперації. Тому може бути ухвалене рішення про те, що вона є надмірною за наявності побудованої діаграми послідовності. Цей факт не викликає сумнівів в тих випадках, коли структура взаємодіючих об'єктів є достатньо тривіальною.

Якщо ж взаємодіючі об'єкти утворюють між собою різні типи відношень-асоціацій (композиція, агрегація), то діаграма кооперації виявляється необхідним поданням моделі на всіх її рівнях.

23.6. Рекомендації з побудови діаграм кооперації

Побудову діаграми кооперації можна починати відразу після побудови діаграми варіантів використання. У цьому випадку кожний з варіантів використання може бути специфікований у вигляді окремої діаграми кооперації рівня специфікації. Ця діаграма сприяє повнішому розумінню особливостей реалізації функцій системою, хоча і не може містити всю інформацію, необхідну для їх реалізації.

Надалі, після побудови діаграми класів, кожна з діаграм кооперації може уточнюватися у вигляді відповідної діаграми рівня прикладів. Важливо розуміти, що діаграма кооперації цього рівня може містити ті і лише ті об'єкти і зв'язки, які вже визначені на побудованій раніше діаграмі класів. Інакше, якщо виникає необхідність включення в діаграму кооперації об'єктів, які створюються на основі відсутніх класів, відповідні діаграми класів повинні бути модифіковані явним описом цих класів.

Слід пам'ятати, що на діаграмі кооперації зображаються тільки ті об'єкти, які безпосередньо в ній беруть участь. При цьому об'єкти можуть виступати в різних ролях, які повинні бути явно вказані на відповідних кінцях зв'язків діаграми. Застосування стереотипів уніфікує кооперацію, забезпечуючи їй адекватну інтерпретацію як зі сторони замовників, так і зі сторони розробників. Проте, доцільно розрізняти термінологію, яка використовується на діаграмах кооперації рівня специфікації і рівня прикладів.

Так, при побудові діаграм кооперації рівня специфікації бажано застосовувати найзрозумілішу замовникові термінологію, уникаючи технічних фраз і словосполучень. Наприклад, "оформити замовлення", "відвантажити товар", "представити звіт", "розробити план" і так далі. Такі відомі розробникам слова як "сервер", "захищений протокол", "закрита операція класу", а також стереотипи і помічені значення на цьому рівні застосовувати не рекомендується. На рівні специфікації потрібно прагнути досягти за можливістю повного взаєморозуміння між замовником і командою розробників всіх варіантів використання проектованої системи в контексті їх кооперації.

Під час побудови діаграм кооперації рівня прикладів термінологія повинна найточніше відображати всі аспекти реалізації відповідних об'єктів і зв'язків. Оскільки діаграма цього рівня є документацією для розробників системи, тут допустимо використовувати весь арсенал стереотипів, обмежень і помічених значень, який є в мові UML. Якщо типових позначень недостатньо, розробники можуть доповнити діаграму власними елементами, використовуючи механізми розширень мови UML.

Процес побудови діаграми кооперації рівня прикладів повинен бути узгоджений з процесами побудови діаграми класів і діаграми послідовності. У першому випадку, як вже наголошувалося, необхідно стежити за використанням тільки тих об'єктів, для яких визначені класи, що породжують їх. У другому випадку потрібно погоджувати послідовності повідомлень, що передаються. Мова йде про те, що не допускається різний порядок проходження повідомлень для моделювання однієї і тієї ж взаємодії на діаграмі кооперації і діаграмі послідовності. Таким чином, діаграма кооперації, з однієї сторони, забезпечує концептуально узгоджений перехід від статичної моделі діаграми класів до динамічних моделей поведінки, що подаються діаграмами послідовності, станів і діяльності. З іншої сторони, діаграма цього типу зумовлює особливості реалізації моделі на діаграмах компонентів і розгортання, які є предметом розгляду двох подальших розділів.

Висновки

Контрольні питання

1. Призначення діаграми кооперації.

2. Позначення кооперації.

3. Активний об'єкт.

4. Мультиоб'єкт.

5. Складений об'єкт.

6. Стереотипи зв'язків.

7. Формат запису повідомлень.

8. Наведіть приклад побудови діаграми кооперації.

РОЗДІЛ 24. Діаграма компонентів (component diagram)

à Компоненти. Види компонентів

à Інтерфейси

à Залежності

à Рекомендації з побудови діаграми компонентів

Всі розглянуті раніше діаграми відображали концептуальні аспекти побудови моделі системи і відносилися до логічного рівня подання. Особливість логічного подання полягає в тому, що воно оперує поняттями, які не мають самостійного матеріального втілення. Іншими словами, різні елементи логічного подання, такі як класи, асоціації, стани, повідомлення, не існують матеріально або фізично. Вони лише відображають наше розуміння структури фізичної системи або аспекти її поведінки.

Основне призначення логічного подання полягає в аналізі структурних і функціональних відношень між елементами моделі системи. Проте для створення конкретної фізичної системи необхідно деяким чином реалізувати всі елементи логічного подання в конкретну матеріальну сутність. Для опису такої реальної сутності призначено інший аспект модельного подання, а саме фізичне подання моделі.

Щоб пояснити відмінність логічного і фізичного подань, розглянемо у загальних рисах процес розроблення деякої програмної системи. Її початковим логічним поданням можуть служити структурні схеми алгоритмів і процедур, описи інтерфейсів і концептуальні схеми баз даних. Проте для реалізації цієї системи необхідно розробити початковий текст програми на деякій мові програмування (C++, Pascal, Basic/VBA, Java). При цьому вже в тексті програми передбачається така організація програмних кодів, яка припускає її розбиття на окремі модулі.

Проте початкові тексти програми ще не є остаточною реалізацією проекту, хоча і служать фрагментом її фізичного подання. Очевидно, програмна система може вважатися реалізованою у тому випадку, коли вона буде здатна виконувати функції свого цільового призначення. А це можливо, тільки якщо програмний код системи буде реалізований у формі виконуваних модулів, бібліотек класів і процедур, стандартних графічних інтерфейсів, файлах баз даних. Саме ці компоненти є необхідними елементами фізичного подання системи.

Таким чином, повним проектом програмної системи є сукупність моделей логічного і фізичного подань, які повинні бути узгоджені між собою. У мові UML для фізичного подання моделей систем використовуються так звані діаграми реалізації (implementation diagrams), які включають дві окремі канонічні діаграми: діаграму компонентів і діаграму розгортання. Особливості побудови першої з них розглядаються в цьому розділі, а другої – у наступному.

Діаграма компонентів, на відміну від раніше розглянутих діаграм, описує особливості фізичного подання системи. Діаграма компонентів дозволяє визначити архітектуру системи, що розробляється, встановивши залежності між програмними компонентами, в ролі яких може виступати початковий, бінарний і виконуваний код. У багатьох середовищах розроблення модуль або компонент відповідає файлу. Пунктирні стрілки, що з’єднюють модулі, показують відношення взаємозалежності, аналогічні тим, які мають місце при компіляції початкових текстів програм. Основними графічними елементами діаграми компонентів є компоненти, інтерфейси і залежності між ними.

Діаграма компонентів розробляється для наступних цілей:

¨ Візуалізація загальної структури початкового коду програмної системи.

¨ Специфікації здійснимого варіанту програмної системи.

¨ Забезпечення багатократного використання окремих фрагментів програмних кодів.

¨ Подання концептуальної і фізичної схем баз даних.

У розробленні діаграм компонентів беруть участь як системні аналітики і архітектори, так і програмісти. Діаграма компонентів забезпечує узгоджений перехід від логічного подання до конкретної реалізації проекту у формі програмних кодів. Одні компоненти можуть існувати тільки на етапі компіляції програмних кодів, інші – на етапі його виконання. Діаграма компонентів відображає загальні залежності між компонентами, розглядаючи останні як класифікатори.

Поиск по сайту: