|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Структура англійського розповідного реченняЗалежно від мети висловлювання речення поділяються на такі види: 1) розповідне, наприклад: І am a defence lawyer. – Я адвокат. 2) питальне, наприклад: Are you a judge? – Ви суддя? 3) спонукальне, наприклад: Please, tell me your address. – Скажіть мені, будь ласка, Вашу адресу. 4) окличне, наприклад: What a lovely thing! – Яка чудова річ! Основні відмінності в структурі речень в українській та англійській мовах полягають у тому, що українське речення має вільний порядок слів, у той час як в англійському зміни суворої послідовності основних членів речення (підмета, присудка, додатка) можуть привести до порушення змісту. Так, в англійському розповідному реченні слова розміщуються у такому порядку:
Принципово важливим є те, що слово, яке стоїть попереду присудка, сприймається як суб’єкт дії, а слово, яке стоїть після присудка, як об'єкт дії. Зміст англійського речення зміниться на протилежний, якщо слова Тоm і Ann поміняти місцями. Проте у відповідному українському реченні порядок слів може змінюватися без шкоди для змісту висловлювання. Наприклад: Том Ганну бачить. Ганну бачить Том. В англійському розповідному реченні обставини часу й місця стоять, як правило, в кінці речення. Проте обставина часу може бути й на початку речення, перед підметом:
Перед і після підмета й прямого додатка можуть стояти означення. Наприклад: Tom sees pretty Ann in the old park. Таким чином, ядром речення є присудок, перед яким обов’язково стоїть підмет і його означення (група підмета), а іменник або займенник, що стоїть після, виконує роль додатка, що відповідає такій послідовності: діяч – дія – об’єкт дії.
Види і структури питальних речень
1. Загальне питання, тобто питання, яке вимагає відповіді “так” або “ні”, будується за такою схемою:
На загальне запитання дається стисла відповідь, до складу якої входять слова “ yes” або “ no”, особовий займенник, який відповідає підмету питання, і допоміжне дієслово у стверджувальний або заперечній формах: Do you speak German? — Yes, I do. — No, I don't. Will they come tomorrow? — Yes, they will. — No, they won't. 2. Спеціальні питання, поставлені до будь-якого члена речення (крім підмета та його означення), мають ту саму будову що і загальні, але до їх складу входить ще і питальне слово, з якого починається питання. Питальні слова у спеціальних запитаннях: what? – що? який? which? – котрий? який? whose? – чий? when? – коли? where? – де? куди? how? – як? why? – чому? how many? – скільки? (з обчислюваними іменниками) how much? – скільки? (з необчислюваними іменниками)
У питаннях, які поставлені до підмета або його означення, повністю зберігається порядок слів розповідного речення. Who knows his address? Whose father works as an investigator? На спеціальне запитання дається повна відповідь: What language did you study at school? — I studied English. What will they do after work? — They will go home. Where does your mother work? — She works in court. На спеціальне запитання до підмета, як правило, дається стисла відповідь: Who will help them? — I shall. Who saw her yesterday? — They did. Whose mother came here yesterday? — Her mother.
3. Альтернативні питання будуються як і загальні з пропозицією вибору й містять сполучник or (або).
4. Розділові питання складаються з двох частин. Перша частина являє собою стверджувальне або заперечне розповідне речення. Друга частина – коротке загальне питання, яке включає допоміжне дієслово або модальне, або to be та займенник, що заміщує підмет основного речення. Якщо перша частина питання – стверджувальне речення, то коротке питання стоїть у заперечній формі: You are free, aren’t you? He must write this document, mustn’t he? He works here, doesn’t he? Якщо в першій частині питання – заперечне речення, то коротке питання ставиться у стверджувальній формі: It is not late yet, is it? They never appeal to the high court, do they? Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |