Завдання. 1. Підприємства “А” і “В” уклали договір про спільну діяльність без утворення юридичної особи та без об’єднання вкладів щодо координації діяльності та

1. Підприємства “А” і “В” уклали договір про спільну діяльність без утворення юридичної особи та без об’єднання вкладів щодо координації діяльності та розподілу обов’язків з налагодження серійного виробництва нових мінеральних добрив, здатних значно покращити морозостійкість зернових. За умовами договору підприємство “А” здійснює науково-дослідну частину проекту, проводить необхідні лабораторні та інші випробування, оформлює документацію та реєструє розроблені суспензії та суміші як мінеральні добрива, а також здійснює заходи, необхідні для патентування нового продукту, в тому числі з підготовки документації. Підприємство “В” зобов’язується фінансувати дослідження, виробити пробні партії добрив, використовуючи власну матеріальну базу, оформити необхідну для серійного виробництва дозвільну документацію, здійснювати випуск та наступну реалізацію продукції.

Сторони зазначеного проекту, вважаючи, що вони здійснюють інноваційну діяльність – проводять дослідження та випускають на внутрішній ринок України нову конкурентноздатну продукцію комплексної дії, яка за своїми основними показниками значно перевищує аналогічну продукцію інших виробників, а за деякими навіть не має аналогів, – а тому мають право на пільги зі сплати ПДВ та податку на прибуток, перестали перераховувати відповідні суми до бюджету.

В результаті проведення планової перевірки податковою інспекцією підприємству “В” було зазначено на відсутність у нього права на пільги, передбачені ЗУ “Про інноваційну діяльність”, а тому було винесено рішення про донарахування сум податкових зобов’язань та сплату штрафу.

Директор підприємства “В” відмовився від сплати зазначених сум, вважаючи, що підприємство є суб’єктом інноваційної діяльності, бо виробництво та реалізація нових мінеральних добрив є його основною діяльністю, тобто становить більше 70 %загального обсягу продукції, що ним випускається.

Податковою інспекцією подано до господарського суду позов до підприємства “В” щодо донарахування та сплати сум податкових зобов’язань та сплати штрафу.

Вирішите спір по суті. Визначите, чи мають право підприємства “А” та “В” на пільги зі сплати ПДВ та податку на прибуток, передбачені ЗУ “Про інноваційну діяльність”?

Які суб’єкти господарської діяльності та за яких умов мають право на податкові та митні пільги при здійснення інноваційної діяльності?

2. У рамках договору про співробітництво між науково-дослідною фірмою „К” (далі – НДФ „К”), виробничим підприємством “N” (далі – ВП “N”) та корпорацією “А” розробляються нові високочастотні антени (далі – ВЧА). Згідно з умовами договору основні обов’язки між сторонами розподіляються наступним чином:

- НДФ “К” проводить дослідження та здійснює розробку ВЧА, оформлює технічну документацію на них;

- ВП “N” готує дослідні зразки та проводить їх випробування, організовує випуск пробних партій товару, а пізніше буде займатися й масовим виробництвом товару та його реалізацією;

- корпорація “А” фінансує весь проект шляхом надання кредиту під реалізацію зазначеного проекту, на умовах забезпечення його повернення майновими правами на об’єкти інтелектуальної власності, що створюватимуться у зв’язку з реалізацією проекту, а також корпоративними правами НДФ “К”, що пов’язані із володінням останньою 51- відсотковим пакетом акцій ВП “N”.

Сторони домовилися, що всі питання, пов’язані з реалізацією проекту, ними вирішуються спільно, простою більшістю голосів.

На чергових зборах представників сторін ВП “N” та корпорацією “А” було запропоновано провести патентування розробки. НДФ “К” в цілому ідея підтримана, але на її думку, правоволодарем у заяві, а потім і в самому патенті має бути зазначена саме НДФ “К”, оскільки вона є безпосереднім розробником ВЧА. ВП “N” та корпорація “А” з такою позицією не погодились, зазначаючи, що в частині доручення НДФ “К” провести наукове дослідження та розробку ВЧА у рамках договору про співробітництво вони виступають як замовники щодо проведення необхідної науково-дослідної роботи. На цій підставі ВП “N” та корпорація “А” настоювали, що за умови відсутності у договорі про співробітництво інших положень права інтелектуальної власності на розробку належать ним спільно.

Для погодження розбіжностей сторони прийняли рішення звернутися до юридичної консультації для з’ясування правової сторони їхнього спору.

Дайте мотивовану відповідь юриста та запропонуйте можливі шляхи вирішення розбіжностей сторін.

И змінилась би відповідь у разі, якщо НДФ “К” було розроблене технічне рішення щодо нового продукту (ВЧА) та способу його використання до укладення договору про спільну діяльність?

3. Підприємство “К” – учасник технологічного парку “М”. На цій підставі воно звільнено від сплати ПДВ та ввізного мита на продукцію, сировину, матеріали, обладнання та інші товари, необхідні для реалізації проекту технопарку.

При виконанні проекту технопарку з’явилась потреба внести зміни до номенклатури та обсягу деяких матеріалів, сировини та комплектуючих. Поставки таких товарів були скориговані, у договори з відповідними контрагентами були внесені зміни та доповнення, однак вони не були відображені у довідці про номенклатуру та обсяг ввозу в Україну товарів, необхідних для реалізації проекту.

Податкова інспекція на підставі невиконання підприємством “К” вимог законодавства щодо внесення змін до номенклатури товарів, що ввозяться в Україну для реалізації проекту технопарку, оспорила право підприємства на звільнення від сплати ПДВ та ввізного мита.

Назвіть категорії суб’єктів господарювання, пов’язаних з виконанням технопарку інноваційних проектів.

На яких суб’єктів господарювання поширюється пільговий режим інноваційної діяльності технопарку?

Розкрийте зміст пільгового режиму інноваційної діяльності технологічних парків.

Вирішите спір по суті. Чи необхідно вносити зміни до довідки про номенклатуру та обсяг ввозу в Україну товарів, необхідних для реалізації проекту, у разі зміни та доповнення номенклатури та обсягів таких товарів?

Назвіть підстави для позбавлення учасників технопарків пільг із сплати ПДВ та ввізного мита на товари, що ввозяться в Україну для реалізації проекту технопарку. Чи правомірна вимога податкового органу про позбавлення учасника технопарку пільг на цій підставі?

4. Підприємство “Х”, яке є учасником технопарку “”М”, реалізовує продукцію в рамках виконання своїх обов’язків за договором про спільну діяльність, в тому числі й по зовнішньоекономічному контракту.

На підставі п. 1 ст. 7 ЗУ ““Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, яким встановлюється строк розрахунків за експортно-імпортними операціями, які здійснюються при виконанні проектів технологічних парків, до 150 календарних днів, підприємство “Х” провело розрахунки за зовнішньоекономічним контрактом протягом 130 календарних днів з дати митного оформлення відвантаженої продукції.

Податковим органом підприємству “Х” було надіслане повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, встановлених ЗУ “Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті”, вказуючи на відсутність у підприємства індивідуальної ліцензії НБУ на перевищення 90-денного строку розрахунків в іноземній валюті.

Підприємство “Х” подало позов до господарського суду на таке рішення податкового органу.

Вирішите спір по суті. Визначите, на які законно встановлені строки розрахунків за експортно-імпортними операціями, які здійснюються при виконанні проектів технологічних парків, мають орієнтуватися їх учасники?

Чи мають право податкові органи нараховувати учасникам технопарків пеню за перевищення строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами?

5. Засноване у листопаді 1998 р. ТОВ “N” займається виробництвом свердел підвищеної стійкості шляхом використання іонно-плазмового напилення, на метод здійснення якого одним із засновників підприємства громадянином А. у вересні 1998 р. був отриманий деклараційний патент на винахід. Використання даного методу напилення ТОВ “N” здійснює на підставі передання засновником А. всіх майнових прав на цей винахід як вкладу до статутного фонду товариства.

ТОВ “N” вдалося налагодити серійне виробництво свердел, а також ним надаються послуги з встановлення, обслуговування та адаптації свердел до конкретних виробничих та технічних умов замовників.

У червні 2004 р. учасник (засновник) А. подав заяву про вихід зі складу товариства. При цьому в заяві містилось прохання на виділ належної йому частки у майні товариства в натуральній формі, тобто повернути йому майнові права на деклараційний винахід у зв’язку з наміром перетворити деклараційний патент у повний.

Але на загальних зборах товариства у такому проханні А. було відмовлено. Таке рішення загальних зборів було обґрунтовано тим, що А. не має права на отримання належної йому в майні ТОВ “N” частки в натуральній формі. Крім того, само товариство як патентоволодар зазначеного деклараційного винаходу має намір подати заявку до патентного відомства про проведення кваліфікаційної експертизи для отримання патенту на винахід. Тому мова може йти лише при виплату А. належної йому грошової компенсації.

А. звернувся із позовом до суду із проханням визнати за ним право на отримання належної йому в майні ТОВ “N” частки в натуральній формі і примусити товариство повернути йому майнові права інтелектуальної власності на деклараційний винахід.

Вирішите спір по суті.

Як має бути вирішена аналогічна ситуація, якщо передаються як вклад до статутного фонду господарського товариства передається право використання об’єкта права інтелектуальної власності певними способами за умовами ліцензійного договору?

За яких умов може бути реалізовано право передачі майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності до статутних фондів (капіталів) господарських товариств, та які правові наслідки такого правочину щодо режиму використання такого об’єкта?

6. У березні 2003 р. між науково-виробничим об’єднанням „N” (далі – НВО „N”) та регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії (далі – УДІК) був укладений Інноваційний договір. Згідно з умовами договору НВО „N” отримує від УДІК інноваційну позику у суму 2 500 000 грн. на реалізацію інноваційного проекту. Позика надається протягом календарного року частинами згідно з календарним планом, який міститься у додатку до договору. Перша частина позики у сумі 500 000 грн. має бути перерахована УДІК на рахунок НВО „N” у ІІ кварталі 2003 р. Повернення наданої позики відповідно до умов договору також має відбуватися рівними частинами у сумі 500 000 грн. щоквартально, починаючи з ІІ кварталу 2004 р., за рахунок доходу від реалізації інноваційної продукції, а в разі затримки перерахування сум Дніпропетровським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії термін виконання інноваційного проекту продовжується на термін затримки.

Регіональне відділення УДІК у вересні 2003 р. в односторонньому порядку відмовилось від виконання своїх зобов’язань за Інноваційним договором, припинивши фінансування проекту.

У зв’язку з припиненням УДІК подальшого фінансування проекту НВО „N” не здійснив своєчасного повернення першої частини позики, вважаючи, що за таких обставин строк виконання Інноваційного договору продовжується на строк прострочення, а тому відповідно продовжився і строк повернення інноваційної позики.

У жовтні 2004 р. регіональне відділення УДІК подало до господарського суду позов до НВО „N” про стягнення заборгованості у сумі 1 000 000 грн. основного боргу та штрафних санкцій. НВО „N” у свою чергу подало зустрічний позов про відшкодування 980 000 грн. прямих збитків та 390 600 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів, заподіяних у зв’язку з припиненням подальшого фінансування інноваційного проекту.

Яке рішення по цій справі має прийняти господарський суд? Вирішите спір по суті.

7. ТОВ „Z” засновано за участю наукового співробітника Київського політехнічного інституту (далі – КПІ), вкладом до статутного фонду якого стали майнові права на об’єкт авторського права – монографічну працю „Нові модифікації гідравлічних насосів для металургійної галузі”, автором якого він є.

Протоколом загальних зборів ТОВ „Z” було затверджено рішення про подання до органу управління наукового парку „Київський політехнічний інститут” (далі – НП „КПІ”) інноваційного проекту „Поставлення на виробництво нової модифікації гідравлічних насосів” з метою наступного укладення з НП „КПІ” договору про партнерство. Метою такого рішення було отримання ТОВ „Z” податкових та митних пільг, якими користуються учасники технологічних парків відповідно до ЗУ „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”.

ТОВ „Z” звернулось до органу управління НП „КПІ” із заявою про подання до державної реєстрації інноваційного проекту „Поставлення на виробництво нової модифікації гідравлічних насосів” у з метою отримання для його реалізації пільгових умов спеціального режиму інноваційної діяльності, передбачених ЗУ „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”. На таку пропозицію орган управління НП „КПІ” повідомив, що на НП „КПІ” не розповсюджується спеціальний режим інноваційної діяльності, передбачений для технопарків, а тому ТОВ „Z” не може отримати пільгові умови такого режиму для реалізації інноваційного проекту.

ТОВ „Z” звернулось із запитом до Міністерства юстиції України з питанням дати роз’яснення щодо режиму господарювання наукового парку та його партнерів, а також розповсюдженням на них положень ЗУ „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”.

Проаналізуйте відмінності правового статусу таких спеціальних суб’єктів інноваційного ринку, як технопарки та наукові парки, за вітчизняним законодавством.

Надайте відповідь на такий запит і визначите особливості режиму інноваційної діяльності наукового парку.

Нормативно-правові акти:

1. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 р., № 2984-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. - № 20 (17.05.2002). – Ст. 134
2. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій: Закон України від 14 вересня 2006 р., № 143-V // Відом. Верхов. Ради України. – 2006. - № 45. – Ст. 434
3. Про затвердження Державної цільової економічної програми «Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2009 – 2013 роки»: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 р., № 447 // Офіц. вісн. України. – 2008. - № 36. – Ст. 1201
4. Про інноваційну діяльність: Закон України від 4 липня 2002 р., № 40-ІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. - № 36. – Ст. 266
5. Про наукову та науково-технічну діяльність від 13.12.1991., - № 1977-ХІІ в ред. Закону України від 1 грудня 1998 р., № 284-ХІV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. - № 2-3. – Ст. 20
6. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки: Закон України від 11 липня 2001 р., № 2623-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. - № 48. – Ст. 253
7. Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 16 січня 2003 р., № 433-ІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. - № 13. – Ст. 93
8. Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 6 квітня 2006 р. «Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України»: Указ Президента від 11.06.2006 р. // Офіц. вісн. України. – 2006. - № 28. – Ст. 2005
9. Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків: Закон України від 16 липня 1999 р., № 991-ХІV в ред. Закону України від 12 січня 2006 р. № 3333-ІV // Відом. Верхов. Ради України. – 2006. - № 22. – Ст. 182

Література:

1. Атаманова Ю.Є. Теоретичні проблеми становлення інноваційного права України. – Х.: Факт. – 256 с.

2. Атаманова Ю.Е. Участие в хозяйственных обществах правами промышленной собственности: Правовые проблемы передачи инновационного продукта.-Х., 2004. – 208 с.

3. Давидюк О.М. Технологія як економіко-правовий феномен // Проблеми законності. Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – 2006. – Вип. 84. – с. 90 – 96.

4. Задихайло Д.В. Кодифікація інноваційного законодавств: окремі концептуально-правові підходи // Вісник академії правових наук України. – 2010. - № 4 (63) – с. 177 – 185.

5. Кудрявцева В.В. Проблеми систематизації законодавчого забезпечення інноваційної діяльності // Підприємництво, господарство, право. – 2004. - № 12 – с. 91 - 95

6. Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник. – 20ге вид: змін. та доп. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 766 с.