Основні завдання неології

Доречним видається міркування В. фон Гумбольдта: «У жодному разі не можна розглядати словниковий запас мови як готову, застиглу масу. Не кажучи вже про постійний процес утворення нових слів і словоформ, словниковий запас, допоки мова живе в мовленні народу, є продуктом слово- твірної потенції, який розвивається і знову відтворюється» [8, c.60]. Такий аспект визначив розвиток лексико семантичного рівня мовної системи та став об’єктом зацікавлення неодного покоління мовознавців, наукові здобутки яких заклали міцні підвалини молодої лінгвістичної науки – неології. До середини ХХ століття були створені всі необхідні умови для її становлення. Виокремленню цієї особливої царини лінгвістичних знань сприяла висока «неогенність» ХХ століття, «неологічний бум» і, відповідно, активізація уваги з боку мовознавців до проблем нових явищ у мові та мовленні. Хоч сам термін «неологія» в науковий обіг уводять ще на початку ХІХ століття і використовують для означення сукупності нових слів: у 1801 році в Парижі вийшла друком лексикографічна праця Л. Мерсьє «Neologie, ou wocabulaire de mots nouveaux, a renouveler, ou pris dans des acceptions nouvelles» («Неологія, або словник слів нових, слів, що підлягають оновленню, і слів, узятих у нових значеннях»).

Термін «неологія» в значенні «наука про неологізми» активно впроваджує російський дослідник французької неології В. Гак, який досить широко окреслив завдання цієї лінгвістичної царини [6, c.37]. Це завдання згодом, як свідчать сучасні неологічні дослідження, почали зводити до з’ясування типології нових слів у мові та мовленні. Протягом останніх десятиліть створено спеціальні центри неології, зокрема англійської, німецької, французької, російської тощо, де фіксують і досліджують нові слова та їхні значення, аналізують причини їхньої появи, вивчають моделі їхнього утворення, здійснюють їхню лексикографічну розробку.

Щодо української неології можна сказати таке: термін «неологія» в україністиці використовують передусім для означення сукупності неологізмів, які, зокрема суспільно-політична лексика, вивчаються здебільшого в плані загальних словотвірних, лексико-семантичних та стиліс-тичних тенденцій розвитку. Тепер можна з упевненістю констатувати: неологія відбулася як наука, як окрема царина лінгвістичних знань, що має свій науковий апарат, свою історію та свої перспективи розвитку. Становлення науки неології – це результат тривалих наукових пошуків великої когорти як вітчизняних, так і зарубіжних мовознавців; це історія фіксування та диференціації нових слів у мові та мовленні, дискусії щодо яких не припиняються й до сьогодні. Останні зумовлені, насамперед, тим, що донині немає чіткого загальноприйнятого визначення поняття основної одиниці неології – неологізму, відсутня єдність у поглядах на його диферен-ційні ознаки, остаточно не з’ясовано місце індивідуально-авторських, або оказіональних, утворень у системі неологічного матеріалу.

Термін “неологізм” відрізняється особливими зв’язками з часом, які фіксуються колективною свідомістю. Новими словами вважаються одиниці, які з’являються у мові пізніше якоїсь часової межі, взятої за початкову. Деякі дослідники вважають такою межею кінець другої світової війни. Інші пов’язують появу нових слів з освоєнням космосу, запуском першого супутника – 1957 роком.

Таким чином, визначення терміну “неологізм” достатньо умовно. Будь-яке слово має якість неологізму доки колективна мовна свідомість реагує на нього як на нове.

Опитування в Англії і США показали, що багато слів у словнику Барнхарта [22] не сприймаються носіями мови як нові. Цей словник охоплює неологізми одного десятиліття – з 1963 по 1972р. Для того щоб в словник не потрапили слова, вже зареєстровані раніше в якомусь з великих тлумачних словників, слова зіставлялись з одним із найнадійніших словником попереднього періоду – «Великим тлумачним словником» Уебстера, третє видання якого побачило світ в 1961 році [24].Більшість слів втратили часову конотацію новизни, так як використовуються носіями мови вже більше двадцяти років.

Однак ця лексика все ж таки відноситься до нової, так як цей відрізок часу є дуже коротким у плані історичного мовного розвитку, і в гносеологічному плані ця лексика ще не втратила своєї новизни.

Поиск по сайту: