ЗАКЛЮЧНІ ДУМКИ

Наш найвищий моральний авторитет осуджує большевизм

В 1977 році 27-го листопада в Римі відбувся "Трибунал Сахарова", на якому наш патріярх і кардинал Йосиф І, кол. довголітній каторжник сибірських концляґрів, з'явився особисто і перед усім світом зложив свою заяву-осудження большевицького режиму, з якої подаємо тут частину.

"Я присутній тут з двох рацій. Сьогодні є тут мова про релігійне переслідування в Сов. Союзі, в моїй Батьківщині-Україні. Жертвою тих переслідувань впала моя Церква, якої я є головою й отцем. Де мова про мою Церкву, там я мушу бути, щоб її боронити, щоб за неї вставлятись. А друге, я каторжник, я свідок тих славних архіпелягів, як назвав їх мій співкаторжник Олександер Солженіцин. Я ношу сліди їх тероризму на своїм тілi...

В нашій Батьківщині Україні, від майже 60 років нарід зазнає важкого переслідування, релігійного й національного. Відновлена в 1920-х роках Українська Автокефальна Православна Церква була розгромлена совєтським урядом в 1929-30-роках. А в 1946-49-х роках жертвою цієї системи впала Українська Католицька Церква, яку совєтський уряд насильно зліквідував, послуговуючись поліційним терором, тортурами й карами на засланні та в тюрмах супроти діячів цієї Церкви.

Всі єпископи згинули по тюрмах, за виїмком того, що стоїть тепер перед Вами. Число померлих або розстріляних священиків невідоме, але в загальному приймають півтори тисячі. Сотні тисяч віруючих українців вивезені з України до конц. таборів, де багато їх перебуває ще й нині без права повороту на рідну землю. На всьому просторі УССР, де колись було 3040 наших парафій, 4595 церков та молитовниць, немає нині ніодної української католицької парафії, ні одного монастиря, ні церковного дому. Немає ні одної української католицької школи, ні одної духовної семінарії, а всяка душпастирська праця заборонена. Всі церковні об'єкти пограбовані, замкнені, понищені або частинно віддані Російській Православній Церкві. Адміністративна влада поставила Українську Католицьку Церкву поза законом, як про це вже сказав монс. Сільвестріні в Белграді. Статистику можна поширити.

Як живий свідок і учасник терпінь своєї Церкви та її Патріярх що переживав муки і терпіння своїх духовних дітей та з ними співстраждав, я не раз підносив голос в обороні віри і віруючих людей в Україні, зокрема на Папських Синодах, а недавно в письмі до президента Америки, Джіммі Картера. Роблю це і тепер, бо до цього зобов'язує мене мій уряд і до цього кличуть мене мої вірні в катакомбах, як і ті, що за свою прадідну віру згинули як мученики.

Роблю це обвинувачення тут перед історією і перед світом, щоб про несправедливість і кривди та топтання людських прав мого народу, яких ніхто не бачить чи не вірить, що таке діється, почув з моїх уст цілий світ і знала історія. Нарушена Божа правда, Божа справедливість має бути направлена, людям їх права повернені, а ми це нашими молитвами і протестом маємо скріпити.

Йосиф - Патріярх і Кардинал.
27-го листопада 1977 р. Б."

* * *

Патріярх Йосиф боровся вісімнадцять років з безбожним режимом за права свого народу і робитиме це до своєї смерти. Христос казав, "що я приніс на землю не мир, але меч і царство Боже треба здобувати силою", Таким чином християнство, це ідеологія борців і героїв, а не байдужих лінтяїв. Християнський правдиво віруючий народ не має дозволити держати себе в ярмі. Він усіми силами боротисьме проти наїзників в переконанні, що всі люди мають однакове право жити свобідно на своїй землі. В обороні свободи він готовий зробити все і віддати все. І як зайде конечність, він готов віддати своє життя в обороні прав, які він одержав від Бога.

Св. Павло навчав, що всяка влада походить від Бога і хто противиться такій владі, противиться Богові. І послух справедливій і законній владі є чеснотою громадянина, бо причинюється до росту доброї справедливої та yпорядкованої спільноти.

І за тією самою засадою, кожна незаконна влада, не оперта на справедливості, діє проти Божих заповідей і, послідовно, такій владі не вільно повинуватися, бо християнин повинен слухати більше Бога, як людей. І тому треба всіма силами противитись безбожним і несправедливим наїзникам.

І така засада є нормою оборони прав христянського народу проти сваволі тиранів, бо кожний народ має право жити свобідно на своїй землі.

І коли Москва хитрощами й насильством нарушила права України, то покривджений український нарід у своєму христянському сумлінню зобов'язаний боронити свого права всіми силами і засобами. І тоді його боротьба буде боротьбою за привернення Божого ладу й порядку в світі. Коли ж поневолений нарід не веде такої боротьби, він противиться Божій волі і не заслуговує на пошану вільних людей.

* * *

Всі вище наведені принципи були основою для творення української збройної сили в останній світовій війні без огляду на дуже непригожі стратегічні й політичні обставини.

І на їх основі наш національно-політичний провід за благословенням законних духових властей створив Дивізію "Галичина", яку під кінець війни Начальний Командир перейменував на Першу Дивізію Української Національної Армії. І такою вона записана в історію українського народу.

Поиск по сайту: