Загальні вимоги до оформлення магістерської роботи

Мова і стиль магістерської роботи. Вживання мов у оформленій магістерській роботі здійснюється згідно із чинним законодавством України. Оскільки магістерська робота є насамперед кваліфікаційною працею, її стилю мови слід приділити дуже серйозну увагу. Адже мовностилістична культура магістерської роботи найкраще виявляє загальну культуру її авторів. Найхарактерніша ознака письменної наукової роботи – формально – логічний спосіб викладу матеріалу. Для наукового тексту характерні смислова завершеність, цілісність і пов’язаність. Найважливіший засіб вираження логічних зв’язків – спеціальні функціонально-синтаксичні засоби, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже і т.ін.), перехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до…, звернемося до.., розглянемо…, зупинимось на…, розглянувши…, перейдемо до…, треба зупинитися на…., варто розглянути….) результат, висновки (отже, значить, як висновок, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати…)

Засобами логічного зв’язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (даний, той,такий, названий, вказаний і т.ін.).

Не завжди ці та подібні їм слова прикрашають наукову працю, але вони є своєрідними дороговказами, які попереджають про повороти думки автора, інформують про особливості його творчого шляху. Читач магістерської роботи відразу розуміє, що слова ”справді” або ”насправді” вказують, що наступний текст повинен бути доведенням, ”з іншого боку”, ”навпаки”, ”але” готують читача до сприйняття протиставлення, ”бо” – пояснення. У деяких випадках словосполучення, розглянутого вище типу, не тільки допомагають окреслити перехід авторської думки, а й сприяють удосконаленню рубрикації тексту. Наприклад, слова ”перейдемо до розгляду” можуть замінити заголовок рубрики. Вони відіграючи роль невиділених рубрик, пояснюють внутрішню послідовність викладу, а тому в науковому тексті дуже потрібні.

На рівні цілого тексту для наукової мови основною прикметою є цілеспрямованість і прагматизм. Емоційні мовні елементи не відіграють у досліджені особливої ролі. Науковий текст характеризується тим, що його становлять лише точні, отримані в наслідок тривалих спостережень і наукових експериментів відомості та факти. Це зумовлює і точність їх словесного вияву, і таким чином, використання спеціальної термінології.

Фразеологія наукової праці також досить специфічна. Вона покликана з одного боку, визначати логічні зв’язки між частинами висловлювань (такі, наприклад, стійки сполучення, як ”навести результати”, ”як показав аналіз ”, ”на підставі отриманих даних”, ”підсумовуючи сказане”, ”звідси випливає, що” і т.ін.).

Як відомо, не можна утворювати форми ступенів порівняння відносних прикметників. Тому в тексті магістерської роботи, використовуючи якісні прикметники, перевагу віддають аналітичним формам вищого й найвищого ступенів. Для утворення найвищого ступеня використовуються слова ”найбільш”, ”найменш”.

Дієслова та дієслівні форми несуть у тексті магістерської роботи особливе інформаційне навантаження. Автори магістерських робот звичайно пишуть ”проблема, яка розглядається”, а не ”проблема яка розглянута”. Ці дієслова служать для окреслення постійної ознаки предмета (у наукових законах, закономірностях, встановлених раніше або в процесі даного дослідження), вони використовуються при описі дослідження.

Часто використовуються зворотні дієслова, пасивні конструкції, що зумовлено потребою підкреслити об’єкт дії, предмет дослідження (наприклад ”У даному випадку розглядаються…”, ”Передбачено виділити додаткові чинники…”.

У науковій мові дуже поширені вказівні займенники ”цей”, ”той”, ”такий”. Вони не тільки конкретизують предмет, а й визначають логічні зв’язки між частинами висловлювання (наприклад, ”Ці дані служать достатньою підставою для висновку…”) Займенники ”щось”, ”дещо”, ”що-небудь” через неконкретність їх значення в тексті магістерської роботи не використовуються.

У тексті магістерської роботи, який потребує аргументації та виявлення причинно-наслідкових відносин, властиві складні речення різних видів із чіткими синтаксичними зв’язками. Звідси розмаїття складених сполучників підрядності ”завдяки тому, що..”, ”між тим як…”, ” тому що…”, ”замість того, щоб…”, ”з огляду на те, що..”, ”зважаючи на те, що…”, ”між тим як” та ін.. Особливо часто використовуються похідні прийменники ”протягом”, ”відповідно до…”, ”внаслідок”, ” на відміну від…”,”поряд з …”, ” з огляду на …” і т.ін.

Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень (”за повідомленням”, ”за даними”, ”на думку”, ” на нашу думку” і т.ін.).

Стиль письменної наукової роботи – це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ведеться від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності повідомлення, а не на суб’єкті, тому авторське ”я” ніби відступає на другий план. Вираз авторства через ”ми” дає змогу відобразити власну думку, як думку певної групи людей, наукової школи чи наукового напрямку (наприклад: ” Ми вважаємо..”, ”Ми дійшли висновку…”, ”На нашу думку..”. Проте нагромадження в тексті займенника ”ми” справляє малоприємне враження. Тому автори магістерської роботи намагаються використовувати звороти, що виключають наявність цього займенника. На допомогу приходять конструкції з невизначено-особовим реченнями (” Спочатку проводиться аналіз, а потім…”). Використовується також форма викладу від третьої особи (” Автор вважає…”). Аналогічну функцію виконує речення з пасивними дієприкметниками (”Розроблений комплексний підхід до вивчення…”).

У магістерській роботі використовується єдина форма лапок – ” ”

Магістерську роботу друкують за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) від двадцяти п’яти до тридцяти рядків на сторінці і не менше сорока знаків в рядку.

Обсяг роботи (без бібліографії): комп’ютерний набір — близько 4 авторських аркушів /90- сторінок машинописного тексту (відповідно: вступ — до 5 стор., висновки — 3-4 стор.).

Можна також використати папір форматів у межах від 203х288 до 210х297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: лівий — не менше 30 мм, правий — не менше 10 мм, верхній — не менше 20 мм, нижній — не менше 20 мм.

Шрифт: Times New Roman та подібні. Розмір шрифту — 14. Інтервал — 1,5.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи та підрозділи.

Кожен новий розділ починається з нової сторінки, як і ВСТУП, ВИСНОВКИ, ДОДАТКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. Підкреслювати заголовки й переносити слова в них не рекомендується.

Заголовки структурних частин магістерської роботи ”ЗМІСТ”, ”ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, ”ВСТУП”, ”РОЗДІЛ”, ”ВИСНОВКИ”, ”ДОДАТКИ” ”СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу у розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Таблиці, графіки, фотографії, ілюстрації, як правило, розташовуються на окремих листках з відповідними поясненнями, які робляться під ними.

Нумерація. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють уверху з правої сторони сторінки без крапки в кінці.

Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номеру крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Посилання. При написанні магістерської роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Особливу увагу при написанні наукової роботи слід приділити використанню наукових праць інших авторів. Таке використання можливе лише за умови дотримання авторських прав, за допомогою належним чином оформленихпосилань.

Посилання на джерела робляться згідно з їх переліком у квадратних дужках, наприклад, “… давши визначення терміну “репутація”, Р.О. Стефанчук вказує, що воно походить від латинського слова reputatio, яке означає обдумування … [30, c. 17]”.

Відповідний опис у переліку посилань:

30. Стефанчук Р. О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві. — К.: Науковий світ, 2001. — 303 с.

Допускається також наводити посилання у виносках, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера. Наприклад: “Так, Р. О. Стефанчук зазначає, що репутація (від латинського reputatio — обдумування …”¹.

Відповідне посилання посторінкової виноски:

¹ [30]. Стефанчук Р. О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві. — К.: Науковий світ, 2001. — С. 17.

Посторінкові виноски нумеруються на кожній сторінці.

Цитати. Сильною стороною наукової праці є вміння магістранта на підтвердження своєї правоти посилатися на авторитетні джерела або дискутувати зі своїми опонентами. У цьому випадку академічний етикет вимагає правильно відтворювати текст цитати. Текст цитати береться в лапки, приводиться в тій же граматичній формі, що і в даному джерелі, зі збереженням особливостей авторського тексту.

При непрямому цитуванні (при викладі думок інших авторів своїми словами) варто гранично точно викладати авторські думки й коректно оцінювати думки опонента. Цитування не повинне бути ні надлишковим, ні недостатнім: надлишкове цитування створює враження компілятивного характеру роботи, а недостатнє — знижує наукову цінність роботи здобувача.

В обов’язковому порядку кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело, будь то монографія або стаття, оскільки при замовчуванні фактів використання чужого матеріалу магістерська робота до захисту не допускається.

Подання таблиць. Цифровий матеріал, коли його багато або є потреба у зіставленні певних показників, як правило, оформлюються у таблиці. Звичайно таблиця складається із таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка, боковина, заголовків вертикальних (головки), горизонтальних рядків і вертикальних граф (основної частини, тобто прографики).

Кожна таблиця повинна мати назву, котру розмішають над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово ”Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковину – всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути як мого стислим. Заголовок граф пишуть з великої літери, підзаголовок з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними. Висота рядків не меньша 8 мм. Графу з порядковим номером до таблиці включати не треба.

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

Назва таблиці

Головка

Якщо таблицю не можливо розташувати на одній сторонці, то продовження таблиці на іншій сторінці починається зі слів: ”Продовження таблиці (номер)”.

Продовження таблиці (номер)

Примітки до тексту, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо є одна примітка, то її не нумерують, і після слова “Примітка” ставлять крапку. Якщо приміток на аркуші декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. …

2....

Нумерація посилання проводиться для кожної сторінки окремо.

Список використаних джерел. Допускаються різні способи складання бібліографічних списків: алфавітний спосіб групування літературних джерел за прізвищами перших авторів або заголовків; по мірі згадування у тексті роботи. Тому доцільно обговорити форму складання списку використаної літератури з науковим керівником.

Поиск по сайту: