З метою досягнення мети, спілкуючись з людьми, варто скористатись такими прийомами та законами

1. Ретельно обмірковуйте першу фразу. 2. Розмову починайте з повідомлення факту, котрий не має особливого значення, але засвідчує вашу вихованість, повагу до традицій, звичаїв, форм поведінки, прийнятих у цій аудиторії. 3. Заставте людину казати «так» на початку розмови, не давайте їй, якщо можна, казати «ні». 4. Висловлюйте тільки одне звинувачення, а не вивалюйте все відразу. Критикувати необхідно тільки те, що людина спроможна змінити. 5. Намагайтесь аргумент або тезу опонента використати проти нього ж. 6. В ході обговорення категорично заборонено нагадувати опоненту слова і думки, які він уже висловлював, а потім їх спростовувати. 7. Не намагайтесь перекричати інших при контакті з групою. 8. Починайте з теми або питань, з якими збігаються думки аудиторії і можуть викликати позитивні відповіді. 9. Секрет бути нудним полягає у прагненні розповісти все. Звідси правило: чим коротше говориш, тим більше скажеш. 10. Якщо опонент розлючує вас, краще ухилитись від дискусії. 11. Кожен говорить «своєю мовою», але добре розуміє «мову» партнера. 12. Необхідно переборювати труднощі взаємин, не шукати і не бачити у них приводу для розладу. 13. Треба шукати шляхи, щоб не завдати психологічних чи інших збитків жодному з учасників дискусії. 14. Притримайте до кінця суперечки ефектні або важливі відомості. 15. Людині властиво уникати інформації, що вносить дисонанс у її систему стереотипів та установок. У той же час вона шукає інформацію, що підтверджує її погляди, а неоднозначності витлумачує на свою користь. 16. Для того, щоб вас розуміли і слухали з постійною увагою, самих лише слів недостатньо. Необхідне якесь доповнення, що вражає. Краще один раз побачити, аніж сто разів почути.

Література

1. Public relations для громадських організацій / Укладач Андрій Куліш. — К.: Українська освітня програма ринкових реформ, 2001. — 80 с.

2. Де знайти своє місце. — К.: Українська освітня програма ринкових реформ, 2002. — 112 с.

3. Як спілкуватися із засобами масової інформації.—К.: Центр інновацій та розвитку, 2000. — 92 с.

4. Куліш Андрій. Практика PR по-українському. Щоденні поради PR-початківцям. – ТОВ “АДЕФ-Україна”. 2005. – 336 с.

Тема 4. «Кампанія» зв’язків із громадкістю. Як складати план її проведення

Визначення мети і постановка завдання. Аналіз аудиторії (частини громадськості), яку варто інформувати. Діагностика менеджментської ситуації усередині організації і за її межами. Визначення засобів передачі інформації і каналів спілкування, а також засобів одержання зворотнього зв’язку. Власне дії і комунікація. Оцінка результативності «кампанії» та її коригування.

Складові ПР-кампанії:

визначення проблеми; планування і програмування; дії і комунікації; оцінка програми (Cutlip S. M).

PR-кампанія, як правило, складається з таких компонентів:

—згадування назви фірми чи торгової марки у ЗМІ;

—інформаційних повідомлень про фірму чи торгову марку;

—статей чи репортажів у ЗМІ про діяльність фірми;

—інтерв'ю з керівником фірми;

—організацій прес-конференцій із залученням журналістів провідних видань, радіостанцій, телебачення;

—розповсюдження прес-релізів з повідомленнями про діяльність фірми тощо.

Імідж (від англійського слова «image» – образ) – штучно сконструйований за певними правилами зі спеціальними цілями образ (політика, партії, бізнесмена, фірми, установи, керівника...).

Існують значні соціальні групи людей, чий професійний або інший статус потребує щоденного конструювання свого іміджу.

Імідж – це не вроджена якість, а спонтанно сформований або професійно сконструйований образ-символ.

Правильний імідж – це не тільки засіб завоювати увагу, але і засіб реагування на вимогу суспільства: Вашого оточення й оточення Вашої організації.

Маніпулювання іміджем дозволяє зробити швидкий і ефективний крок на шляху вирішення більш складних стратегічних завдань.

Імідж лідера. Класичні іміджеві характеристики лідера:

«Лідер – це один з нас»; «Лідер – це інший, відмінний від нас»; «Лідер – це символ».

Імідж особистості:

Ф ізичні й автобіографічні дані, комунікативні здібності, психологічні особливості.

Корпоративаний імідж організації

Імідж організації – це узагальнене уявлення про її керівництво і про її діяльність в очах широкого кола людей.Існує ряд галузей підприємницької діяльності, в яких на перший план виходить саме імідж організації, а не окремих її підрозділів, лідерів, вироблених товарів.

Завжди простіше запобігти конфлікту із середовищем «зовнішнього впливу», ніж боротися з його наслідками.

Щодо бізнесових структур у суспільній свідомості, корпоративний імідж організації переважає над індивідуальним іміджем її лідера або товарів (послуг).

Вся діяльність відділу зв’язків з громадськістю спрямована на формування і зміцнення іміджу організації в суспільній свідомості, що в остаточному підсумку сприяє просуванню запропонованих товарів і послуг на ринок.

Проте робота зв’язків з громадськістю і реклама будь-якої речі аж ніяк не тотожні. В сучасних умовах будь-яка організація може знехтувати рекламою, якщо вважає це потрібним, але не може знехтувати роботою з громадськістю.

Імідж парламенту в суспільній свідомості – це похідна від суми іміджевих характеристик, представлених в ньому через лідерів своїх партій. Імідж уряду практично ототожнюється з іміджем глави виконавчої влади (частіше – президента), а імідж окремої урядової структури, громадської організації – з іміджем її глави (міністра, чиновника тощо).

Проте, у сфері політики дуже важливе значення набуває імідж тієї або іншої акції (реформи, нововведення, закону). Наприклад, успіх проведення перетворень типу приватизації залежить від підготовленості суспільної думки.

Літератури

1. Public relations для громадських організацій / Укладач Андрій Куліш. — К.: Українська освітня програма ринкових реформ, 2001. — 80 с.

2. Де знайти своє місце. — К.: Українська освітня програма ринкових реформ, 2002. — 112 с.

3. Як спілкуватися із засобами масової інформації. — К.: Центр інновацій та розвитку, 2000. —

92 с.

4. Формування іміджу. — К.: Центр соціально-психологічної реабілітації «Гештальт», 1998. — 96 с.

5. Формування іміджу / Автори-упорядники Каріна Рубель, Людмила Чернюк. — К.: Центр інновацій та розвитку. — 1998. — 96 с.

Поиск по сайту: