Додаток 2

Принципи гігієнічної діагностики та соціально-гігієнічного моніторингу [6]

Гігієнічна діагностика – система мислення і дій, метою якої є дослідження стану природного і соціального середовища життєдіяльності та здоров’я людини (популяції), виявлення залежностей між станом середовища та здоров’ям. Одним із завдань гігієнічної діагностики є з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між впливом чинників середовища життєдіяльності та можливими змінами стану здоров’я населення.

Сучасна гігієнічна діагностика поєднує:

- гігієнічну діагностику стану довкілля, оцінку рівнів експозиції (частоти, інтенсивності та тривалості) впливу чинників довкілля на окрему людину або досліджувану популяцію;

- діагностику стану здоров’я популяції, її окремих підгруп, зокрема надчутливих, а також конкретних осіб;

- комплексну гігієнічну діагностику об’єктивного, переконливого зв’язку між рівнями впливу різноманітних чинників і станом здоров’я людини, визначення внеску чинників середовища в етіологію порушень стану здоров’я популяції, різних її підгруп і окремих осіб.

Розрізняють популяційну й індивідуальну гігієнічну діагностику.

Популяційна гігієнічна діагностика використовується для оцінки екологічної обстановки на різних територіях і виявлення ризику для здоров’я, пов’язаного з певними шкідливими підприємствами або іншими джерелами забруднення довкілля. Під сприятливою екологічною обстановкою розуміють відсутність антропогенних джерел несприятливого впливу на природне середовище і здоров’я та природних, але аномальних для даної області (регіону) природно-кліматичних, біогеохімічних та інших явищ. Залежно від інтенсивності впливу факторів довкілля на здоров’я виділяють зони надзвичайної екологічної ситуації та зони екологічного лиха. Екологічний стан території оцінюється за комплексом медико-демографічних показників, до яких належать перинатальнасмертність, дитяча смертність у віці до 1-го року й 1-4 роки, частота вроджених вад розвитку, спонтанних викиднів, структура захворюваності дітей і дорослих, середня тривалість життя, а також частота генетичних зрушень у клітинах людини (мутації, хромосомні аберації тощо), зміни в імунограмі, вміст у біосубстратах (кров, сеча, волосся, зуби, слина, плацента, жіноче молоко тощо) людини токсичних хімічних речовин.

Індивідуальна гігієнічна діагностика ставить за мету виявлення причинно-наслідкових зв’язків між змінами у стані здоров’я конкретної особи й існуючими або існувавшими у минулому потенційно шкідливими впливами факторів довкілля. Цей вид гігієнічної діагностики важливий не тільки для правильної діагностики, лікування і профілактики захворювань, але і для виявлення можливого зв’язку середовище-здоров’я з метою визначення матеріальних компенсацій шкоди здоров’ю людини внаслідок впливу екологічних, зокрема виробничих, факторів.

Останнім часом з метою попередження еколого-залежних захворювань виникає необхідність реалізації донозологічної гігієнічної діагностики, під якою розуміють виявлення прихованих, предпатологічних змін в організмі “асимптомного” пацієнта, оцінку стану адаптаційних систем, раннє виявлення напруження або зрушень адаптаційних механізмів, які в подальшому можуть призвести до хвороби. Методи донозологічної діагностики включають вивчення імунного статусу людини, стану регуляторних механізмів серцево-судинної системи, процесів вільнорадикального та перекисного окислення, стану ферментних систем, психодіагностичне тестування, застосування біомаркерів.

Соціально-гігієнічний моніторинг – система організаційних, соціальних, медичних, санітарно-епідеміологічних, науково-технічних заходів, що забезпечують спостереження за санітарно-епідеміологічним благополуччям населення, його оцінку та прогнозування, а також дій, спрямованих на попередження, виявлення, усунення або зменшення впливу шкідливих факторів середовища життєдіяльності на здоров’я населення.

Система соціально-гігієнічного моніторингу повинна включати наступні інформаційні підсистеми:

- систему держсанепіднагляду, яка забезпечує одержання даних про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення;

- єдину державну систему екологічного моніторингу, яка здійснює спостереження за природно-кліматичними факторами, джерелами антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, якістю різних об’єктів довкілля;

- єдину державну автоматизовану систему контролю за радіаційною обстановкою;

- державний моніторинг соціально-виробничої сфери й одержуваних даних про стан охорони й умов праці;

- систему державного обліку та статистики;

- санепіднагляду за умовами, структурою й якістю харчування, водопостачання населення, безпекою продовольчої сировини, харчових продуктів і питної води;

- систему моніторингу стану здоров’я та фізичного розвитку населення, в рамках якої здійснюється спостереження за смертністю, народжуваністю, середньою тривалістю життя, захворюваністю, інвалідністю та рівнем фізичного розвитку населення.

Перелік аналізованих у системі соціально-гігієнічного моніторингу показників включає соціально-демографічні показники (чисельність населення, національний склад, міграція тощо), показники соціальної інфраструктури (протяжність доріг, площа зелених насаджень тощо), соціально-економічні показники (енергоспоживання, середня заробітна плата, харчовий споживчий кошик тощо), клімато-географічні показники (метеоумови, сонячна активність, магнітне поле Землі тощо), санітарно-гігієнічні показники (якість атмосферного повітря, питної води, грунту, харчових продуктів), показники медичного обслуговування (забезпеченість лікарями, лікарняними ліжками тощо), медико-демографічні показники (народжуваність, смертність, середня тривалість життя), захворюваність, фізичний розвиток дітей і підлітків.

Результати соціально-гігієнічного моніторингу є основою для ідентифікування можливих шкідливих факторів і одержання переконливих доказів зв’язків середовище-здоров’я з визначенням кількісних значень ризику виникнення певних захворювань.

При проведенні гігієнічної діагностики та соціально-гігієнічного моніторингу застосовується широкий арсенал різноманітних (демографічних, статистичних, епідеміологічних, клінічних, експериментальних та інших) методів дослідження, найсучаснішим з яких є метод оцінки ризику несприятливого впливу чинників довкілля на здоров’я населення.

Поиск по сайту: