СКЛАД І ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

МЕТА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Метою курсової роботи є закріплення теоретичних знань, отриманих при вивченні дисципліни «Якість та її забезпечення», а також набуття навиків самостійного вирішення практичних задач по розробці елементів систем управління якістю.

В результаті виконання курсової роботи студент повинен уміти:

− обґрунтовувати актуальність виконання робіт по проектуванню, розробці, впровадженню і сертифікації систем управління якістю;

− представляти у виді сітки процесів ділянки виробничих, технологічних і інших процесів в організації;

− виявляти можливості покращення виробничого і/або технологічного процесів шляхом їх дослідження із застосуванням інструментів і методів управління якістю;

− розробляти документовані процедури і документи третього рівня системи управління якістю;

− оцінювати результативність і ефективність процесів системи управління якістю.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота виконується в 7 семестрі. В якості теми курсової роботи приймається розробка процесів системи управління якістю організації. Зазвичай студенту призначається тема курсової роботи, пов’язана з організацією, на якій він проходив практику. Однак, студент, може запропонувати іншу тему при умові обґрунтування необхідності і доцільності її розробки.

Протягом перших двох тижнів 7 семестру студент разом з керівником оформляє бланк завдання на виконання курсової роботи. Студент зобов’язаний систематично являтися на консультації по розкладу, погодженому з керівником і пред’являти йому результати роботи у відповідності з графіком.

СКЛАД І ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота складається із пояснювальної записки на 30-40 листах тексту (виконаного в редакторі Word, кегль 14, інтервал 1,5, поля – по 20 мм.) і за необхідності додатків.

Пояснювальна записка містить:

− титульний лист;

− лист завдання;

− вступ;

− характеристика організації;

− структура організації;

− політика організації в області якості;

− стратегічні цілі організації;

− програма розробки, упровадження і підготовки до сертифікації СУЯ (включаючи наказ про розробку СУЯ);

− план графік розробки, упровадження і підготовки до сертифікації СУЯ;

− процесний ландшафт організації;

− матриця відповідальності;

− карта процесу (відповідно до індивідуального завдання);

− проект внутрішнього нормативного документу (відповідно до індивідуального завдання);

− висновки;

− перелік посилань.

4 ФОРМУЛЮВАННЯ ПОЛІТИКИ В ОБЛАСТІ ЯКОСТІ
І СТРАТЕГІЧНИХ ЦІЛЕЙ ОРГАНІЗАЦІЇ

Політика в області якості являється однією із найважливіших складових частин управління якістю. Цей документ повинен бути первинним в складі документації при використанні організаційно-розпорядчих методів управління якістю, це пов’язано з с необхідністю прийняття відповідальності вищим керівництвом за проведення політики в області якості, що є першочерговим при реалізації системного управління якістю.

Вимоги до політики в області якості: підписується першим керівником; вона повинна погоджуватись з іншими напрямками діяльності організації; керівництво повинно забезпечити розуміння кожним членом колективу; вона повинна бути сформульована таким чином, щоб її положення стосувались кожного члену колективу, а не тільки якості продукції. Документ повинен бути коротким, простим, дохідчивим і легко запам’ятовуватись, відображати вимоги до якості роботи кожного робітника.

По суті, прийнятною політикою в області якості може бути признана та, що позитивно відповідає на ряд питань: чи є вона лаконічною; чи стосується вона кожного працівника колективу; чи встановлені в ній стандарти (вимоги) до якості роботи; чи охоплені в ній усі аспекти продукції і послуг (включаючи терміни); чи підписана політика в області якості першою особою організації.

Наприклад.

ПОЛІТИКА В ОБЛАСТІ ЯКОСТІ

Ми будемо точно в терміни поставляти своїм замовникам бездефектні конкурентоспроможні вироби і послуги, які відповідають їхнім вимогам або перевершують їх.

Визначення

"Ми – компанія в цілому і кожний окремий працівник.

Конкурентоспроможні вироби і послуги – результати нашої праці, які представляють велику цінність для споживача з точки зору його затрат, ніж аналогічні вироби і послуги наших конкурентів.

Споживач – особа, яка отримує результати діяльності попередньої операції в рамках фірми або за її межами.

Здійснення політики

Здійснення цієї політики має на увазі розуміння усіма робітниками компанії очікувань споживачів і надання їм виробів або послуг у відповідності з цими очікуваннями або перевершуючи ці очікування. Необхідно постійно оцінювати і переглядати усі вимоги, щоб слідувати змінам в очікуваннях споживачів. Усю свою роботу слід виконувати з заданими вимогами.

Дж. З. Джонсон, президент компанії IBM

Після аналізу ситуації визначають цілі організації (результати, які намагаються досягти в довгострокові перспективі). Головну увагу при цьому звертають на пошук відповіді на питання: «ЩО повинно бути досягнуто?». На цьому етапі слід прийняти до уваги інтереси усіх учасників сумісного бізнесу: споживачів; поставщиків; робітників і службовців; акціонерів (власників); місцевої спільноти тощо.

Безпосередньо на основі головних складових частин бачення формують цілі організації і встановлюють контрольні точки, досягнення яких оцінюється щорічно. Ці цілі організації, що забезпечують реалізацію бачення, формулюються на рівні вищого керівництва, а також на рівні менеджерів великих відділів і служб організації. Цілі організації, зазвичай, визначаються на основі бізнес-економічних показників, наприклад, таких як розширення об’єму освітніх послуг, що надаються і інших видів послуг, закріплення і/або розширення займаного сектору ринку, збільшення прибутку, ріст оплати праці викладачів і співробітників, покращення якості тощо.

Цілі організації мають на увазі досягнення результатів на основі SMART-принципу:

− Specific – специфічні, конкретні результати;

− Measurable – результати, які можуть бути виміряні;

− Achievable – досяжні результати;

− Realistic – реалістичні, практичні результати;

− Time specific – конкретні по часові.

Приклади SMART-цілей для університету:

− збільшити прийом студентів на конкретну спеціальність на 50 % протягом двох найближчих років;

− забезпечити ріст об’єму виконуваних госпдоговір них НДР на 25 % протягом року.

5 ПРОГРАМА РОЗРОБКИ, УПРОВАДЖЕННЯ
І ПІДГОТОВКИ ДО СЕРТИФІКАЦІЇ СУЯ

Перед початком робіт по розробці СУЯ необхідно провести аналіз діючої системи управління на предмет її відповідності вимогам МС ISO 9001:2008. До проведення аналізу доцільно привернути компетентні організації, в якості яких можуть бути Орган по сертифікації систем управління або консалтингова фірма. Результати аналізу повинні стати основою для визначення основних параметрів Проекту і розробки програми його реалізації.

Роботи слід починати з видання наказу по організації про початок робіт із створення СУЯ. В даному наказі необхідно передбачити:

− призначення Представника керівництва і керівника Проекту, відповідального за розробку, упровадження і підтримку в робочому стані СУЯ;

− затвердження Програми Проекту;

− затвердження складу робочої групи по реалізації Проекту (на великих підприємствах доцільно додатково призначити Раду з якості з членів вищого керівництва).

Рекомендована форма Програми розробки, упровадження і підготовки до сертифікації СУЯ представлена в Таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 – Програма розробки, упровадження і підготовки до сертифікації СУЯ

При узгодженні термінів виконання етапів робіт рекомендується скласти зведений план-графік (наприклад, у вигляді графіка Ганта) (рис. 5.1).

Рисунок 5.1 – Зведений план-графік по реалізації Проекту

6 ПОБУДОВА СТРУКТУРНОЇ МОДЕЛІ СУЯ
(ПРОЦЕСНИЙ ЛАНШАФТ СУЯ)

Моделювання процесів СУЯ рекомендується проводити в наступній послідовності:

− моделювання загального процесу СУЯ (гіперпроцесу) і визначення його взаємодії з процесами зовнішніх сторін;

− моделювання системоутворюючих процесів СУЯ (макропроцесів), складових гіперпроцесу;

− моделювання процесів основних і допоміжних;

− моделювання процесів нижчих (підпроцесів, субпроцесів тощо) рівнів.

За основу ідентифікації системоутворюючих процесів (макропроцесів) може бути узята процесна модель, представлена на рис. 1 в ДСТУ ISO 9001:2009, згідно якої виділено 4 системоутворюючих процеси, що відповідають 5-8 розділам стандарту: «Відповідальність керівництва», «Менеджмент ресурсів», «Процеси життєвого циклу продукції», «Вимірювання, аналіз і покращення».

Приклад схеми взаємодії гіперпроцесу СУЯ з процесами зовнішніх сторін представлена на рис. 6.1.

До зовнішніх сторін відносяться:

А. Споживачі.

Часто Організації мають справу не з кінцевим споживачем, а з посередницькими збутовими компаніями. ДСТУ ISO 9001:2009 вимагає від організації виявляти вимоги споживачів І2 (основні вимоги висуває саме кінцевий споживач), підтримувати зв'язок із споживачем і оцінювати його задоволеність виконанням вимог І3 (велику цінність представляє дана інформація саме від кінцевого споживача), тому доцільно ідентифікувати взаємодію з обома групами споживачів.

Рисунок 6.1 – Схема взаємодії гіперпроцесу СУЯ з процесами
зовнішніх сторін

Б. Постачальники.

У ролі постачальників матеріалів і комплектуючих виробів також часто виступають посередницькі компанії. ДСТУ ISO 9001:2009 вимагає від організації сформулювати і повідомити постачальника вимоги до продукції І1, що закупляється, проводити оцінку постачальників на основі їх здатності поставляти продукцію відповідно до вимог Організації. Слід оцінювати як постачальника, так і виробника продукції, що поставляється, а також контролювати проходження інформації, що стосується вимог до продукції (послуг), що поставляється, від посередника до виробника.

В. Зовнішні керівні і контролюючі організації.

До зовнішніх керівних і контролюючих організацій відносяться, в першу чергу, органи державної влади, що встановлюють законодавчі і регламентуючі вимоги І4 до СУЯ, процесів, продукції, ресурсів.

Із зовнішніми керівними і контролюючими організаціями взаємодія здійснюється також з питань сертифікації СУЯ, ліцензування діяльності, акредитації лабораторій, сертифікації продукції тощо.

Згідно методології «IDEF» доцільно провести декомпозицію гіперпроцесу СУЯ на сім системоутворюючих процесів (рис. 6.2).

Чотири внутрішньофірмові процеси:

− 1. Управління СУЯ;

− 2. Управління виробництвом продукції;

− 3. Виробництво продукції;

− 4. Ресурсне забезпечення.

І три «інтерфейсні» процеси:

− 5. Зв'язок із зовнішніми керівними і контролюючими організаціями;

− 6. Зв'язок з постачальниками;

− 7. Зв'язок із споживачами.

Поиск по сайту: