Культурна політика як новий тип і сфера миследіяльності

Як я стверджував вище, формування уявлень про віртуальний простір культури (у якому уявлення про повинне та можливе є більш реальним, ніж існуючі соціальні обмеження і фактичні обставини) знаходиться у тісному зв’язку із усвідомленням (ствердженням) значення та ролі рамочних способів використання знань в ситуаціях колективної миследіяльності. Разом із тим, уся множина рамочних використань знань не зводиться і не може бути зведена до випадків «культурної детермінації». Культура є лише один із типів рамок, і, як видно, характеристичною формою виникнення культурної норми є «усічення» певних рангів рефлексії.

Розповсюдження телеологічної трактовки культури як простору свободи означає, разом із тим, і обмеження культурологічного підходу. Бурхливий розвиток інформаційних, екранних та політичних технологій у ХХ столітті примушує інтелектуалів визнати, що окрім культури, існують інші типи рамок, які впливають на процеси самовизначення, комунікації та дії. Денатуралізація поняття культура і повернення до аналізу рамочних функцій та рамочних способів використання знань в ситуаціях колективної миследіяльності призводить до виникнення нового типу та сфери діяльності – культурної політики. Це міркування підкреслює невизначеність і подвійний смисл цього терміну.

За своїм походженням ідея культурної політики пов’язана із поняттям культури і процесами політизації культурних факторів, які характерні для кінця ХІХ – початку ХХ століття [16]. Однак цей зв'язок не однозначний. Культурполітична установка визнає відтворюючий (той, що детермінує) характер культурних норм і перетворює культуру із рамки світу у предмет маніпулювання та воздействия. Признавая — па первом шаге, что самодеятельность возникает только в пространстве культурної організації, культурна політика робить процеси зміни та реструктурації вказаного культурного простору предметом особливого типу мислення та діяльності. Це означає – на наступному кроці – відмовитися від завідомо вузької орієнтації на культуру і повернутися до аналізу різноманітних типів рамок та процесам рамочного використання знань у цілому.

Можливо сказати, що подібне розширювальне трактування культурної політики (по відношенню до базової ідеї культури) виникає у ту мить, коли стає очевидним, що будь-яке слово є дією (або може нею стати при певних умовах). Інтерсуб'єктивна взаємодія та комунікація починають трактуватися як спосіб передачі (засвоєння) смислоутворюючих рамок.

Із цієї точки зору культурна політика виробляє нові смисли в комунікації та розумінні, створює культурні гештальти і «перцептивні конфігурації», а за рахунок цього створює простір для можливих та припустимих у даних рамках вчинків та дій. Активізуючи роботу уявлення (ідеювання, фантазії, проектування) і створюючи нові методи об’єктивації знань та інших епістемологічних організованостей, культурна політика веде боротьбу за розповсюдження і внушение певних уявлень (рамок), одночасно перетворюючись у боротьбу за можливість зберігати або трансформувати умови людської миследіяльності. П.Бурд'є у одній із своїх робіт [19] вказував, що той, хто володіє можливістю називати, може викликати до існування за допомогою номінації.

У останній чверті ХХ століттясклалося особлива сфера культурної політики, котра вбирає у себе (окрім освіти та засобів масової інформації) масові політичні технології, дизайн та художнє проектування, юридичну (правову) та фінансову інженерію, іміджмейкінг та розвиток суспільних зв’язків (PR), рекламу та маркетінг, архітектурне проектування та формування життєвого середовища (від візуального середовища сучасного міста до екологічного середовища життєдіяльності у цілому).

Соціальні науки і філософія у контексті культурної політики набувають нового типу практичності, впливають на її інструментарій та зміст. У той же час виникнення та бурхливий розвиток сфери культурної політики проблематизує існуючи техніки інтелектуальної роботи та предметно організованого мислення. Ці зміни у багатому стимулюють відпрацювання і розповсюдження рамочних технік організації мисленої роботи і ситуацій колективної миследіяльності.

Поиск по сайту: