Розуміння і рефлексії у рамочних техніках

У рамочних техніках методологічної роботи друга інтенціональність, як ми вже підкреслювали вище, пов’язана із рефлексією і рефлексивним мислення; саме рефлексія відповідає за виявлення фону, контексту, конституювання простору існування.

Функція рефлексії є функція проведення контурів і кордонів; усяка рефлексія є, перш за все, обмеження і оконтурювання.

Перша інтенціональність, напроти, пов’язана із привнесенням смислу як матеріалу мислення і рефлексії, виявленням "плям" об'ємності і предметності (на цьому тлі), конструюванням об’єктів і пов’язана із процесами розуміння.

У відповідності із традицією філософія розглядає феномени розуміння, апелюючи до комплексу герменевтичних технік, які сформувалися у процесах тлумачення і інтерпретації текстів. Як видно, більша частина існуючих технік розуміння була із початку пов’язана із писемними текстами (тут можливо погодитись із Ж. Дерріда, який підкреслює примат письма над мовою). Разом із тим, можливо виділити клас інтелектуальних задач, які пов’язані із розумінням складних комунікативних ситуацій і переносом смислів, змістів і методів із одних робочих контекстів в інші. Аристотель описував ці процеси у своїй «Топіці». Грецька філософія залишила нам також термін «каталепсіс». Під каталепсісом – на різницю від герменеї – слід розуміти цілісне схоплювання різнорідного, у системомиследіяльнісній методології [4] сформовано, а також асимільовано із інших областей (архітектури, дизайну, художніх практик, комп’ютерної графіки, військового мистецтва, проектування) комплекс технічних прийомів, пов’язаних із поліекранною організацією простору методологічної роботи. Для пояснення цього принципу можливо у якості метафори використати феномен фасеточного зору. Як відомо, око бабки (вертухи) і деяких інших комах має такий устрій, що бачення оточуючого світу складається із множини різних локальних зображень.

Використовування рамочних технік в умовах поліекранної організації простору роботи і наявність складних (багатоскладних) топік дозволяє співвідносити різноманітні уявлення і змісти із відповідними «екранами», або контекстами, існування і розгортання даних змістів, а як наслідок – співвідносити їх один із одним.

Мислена робота опиняється пронизаною розумінням і рефлексією, а також більш частковими техніками:

· рефлексивним порівнянням і співставленням,

· каталепсісом,

· апперцепцією і фокусуванням,

· рефлексивним вивертанням,

· паралельним розгортанням ланцюгів інтерференції,

· схематизацією,

· семіотизацією і додатковим маркуванням (як уявлень, так і екранів уявлення).

Поиск по сайту: