Взаєморозуміння білих ворон

Тиша. Запах пилюки та сирості. От що таке Перехресток уночі. Я сидів коло діжки, у якій росло щось обгризене та пересохле, мацав цей скелет рослини та читав написи, що вкрили діжку зверху донизу. Кабан, Явір, Цвях… Усі прізвиська незнайомі. Літери почорніли і виглядали, як напівстертий орнамент. Але дещо ще можна було розібрати.

Перехресток було освітлено двома настінними лампами. Одна — під бордовим абажуром — освітлювала кут із телевізором. Друга — з тріснутим синім плафоном — низеньке продавлене крісло біля протилежної стіни. А уся центральна частина — з диваном, напівсухими рослинами та мною — тонула у сутіні. Тому читав я майже навпомацки, уявляючи себе Сліпим. Іноді за допомогою запальнички. Досить безглузда справа. Однак краще, ніж нічого.

«Кистепері риби вимерли не остаточно», — спантеличив мене черговий напис. Одразу після нього якійсь Завр повідомляв: «Йду стежкою койотів». Куди не уточнював. Мабуть, також вимирати. Нижче був вірш, присвячений дівчині. «Твоїм рукам, твоїм ногам, тарам-парам-тарам-парам…». Вірш здивував мене більше, ніж незнайомі прізвиська. Страшенно неоковирний, він був присвячений якійсь конкретній дівчині. Інакше автор не згадував би «чудові мишасті коси». Я не дуже зрозумів, що значить «мишасті», але це явно був не той колір, який зазвичай оспівують.

Ми з дівчатами спілкувалися мало. Точніше, зовсім не спілкувалися. Хоч їхній корпус поєднувався з нашим спільними сходами, наскільки я знав, ніхто ніколи туди не піднімався. У своєму корпусі вони жили на третьому поверсі, який у нашому займали вихователі. На другому було розташовано лазарет, а що було на першому, я не знав. Мабуть, таємничий басейн на довічному ремонті. Ми з дівчатами зустрічалися хіба що у кінозалі на суботніх сеансах. Вони сиділи окремо і до розмов не вдавалися. На подвір’ї гуляли лише територією коло їхнього ґанку. Я не знав, хто встановив такі суворі правила, але здогадувався, що не дирекція. Бо інакше їх би порушували. А їх не порушували.

У вірші йшлося про якісь платівки, що їх передали. Про книгу: «Що зронила ти на голову мені, ледь ворухнувши плечем…» Зронити книгу комусь на голову можна лише у бібліотеці, стоячи на драбині. А дівчата спільною бібліотекою не користувалися.

Що довше я міркував, то ставало цікавіше. Пригадалася сценка, яку я спостерігав якось на подвір’ї у перший місяць після вступу.

Красуня з третьої та дівчина-колісниця, чийого прізвиська я не знав, грали у м’яч. То була найдивовижніша гра у світі. Чорнява, маленька дівчина з білим, наче фарфоровим личком кидала з ґанку тенісний м’ячик. Трохи згодом якимось дивом (у ролі невмілого дива виступав Красуня) м’ячик залітав назад на ґанок. Правду кажучи, частіше Красуня його не докидав. Тоді дівчина з’їжджала униз ті знаходила свою іграшку десь у кущах. За півгодини Красуня влучив їй під ноги лише чотири рази, і те, здається, випадково, а вона щоразу посміхалася. Схоже було, що посміхається дівчина власним радісним думкам, бо ані вона, ані Красуня одне на одного не дивилися. Лише на м’ячик. Немов він раз у раз виникав перед ними з потойбічного світу. Особливо добре це виходило у дівчини. Красуня коли-не-коли та й збивався, і починав відстежувати м’ячик ще на чужій території, але вона... можна було б зняти чудову короткометражку за її участі: «Дівчина та м’яч. Гра з невидимкою». Мене причарувало це видовище. Тоді я ще не знав, що спостерігаю закоханих і що ця гра — максимум того, що вони можуть собі дозволити. Мені просто здалося, що вони не дуже добре знайомі та соромляться одне одного.

Я згадував цей випадок, коли з’явився Чорний. Заспаний, похмурий, у піжамній сорочці на голе тіло та не зашнурованих кедах, які він вдягнув, як капці, зім’явши зап’ятки. Він підійшов, помітно шкутильгаючи, та поцікавився, чи я знаю, котра година.

Я не знав. Годинника я, як і усі в четвертій, не мав. Тобто в мене він якраз був, глибоко захований на дні сумки.

— За чверть дванадцята, — сказав Чорний. — Скоро вимкнуть коридорне світло, а ти, либонь, не маєш ліхтарика.Усі стіни перецілуєш, поки дістанешся до спальні.

— Я читаю вірші, — вказав я на діжку. — Дуже незвичайні. Про дівчину. Не збагну, хто їх склав. Уявляєш, тут йдеться про те, що вона зронила на нього, який усе це пише, книгу та передавала йому якісь диски. Хто б це міг бути, як гадаєш?

Чорний мигцем поглянув на діжку.

— Це було сім років тому, — сказав він байдужо. — Попередній випуск. Бачиш, почорніло вже усе.

— Он воно що! Кабан, Явір, Завр — усі вони з попереднього випуску, — здогадався я, трохи розчарований таким простим поясненням. — Ото я й думаю, жодного знайомого прізвиська.

— Ти, певно, відшукав єдине місце, де збереглися їхні писульки. Це ще примудритися треба було, — пробурчав Чорний, опускаючись на диван. При цьому він скривився та обережно простягнув ногу перед собою.

— У спальні так тихо. Якась вона наче не своя. Ти спав, а я до чого не торкався, чомусь виходило страшенно шумно, — спробував я пояснити свою втечу.

— Гаразд, — відмахнувся Чорний. — Хіба я не розумію? Прокинувся — наче у труні. Тиша, пітьма… чути навіть, як серце стукає. Ледь не закричав з переляку.

Уявити, що такий тип, як Чорний, може кричати з переляку було непросто. Я засміявся.

— Атож, — сказав Чорний. — Не віриш.

Він витяг з кишені пачку «Бонда» та запалив, а я страшенно здивувався, бо був впевнений, що він не палить.

— Взагалі-то, не палю, — підтвердив Чорний. — Лише коли зовсім кепсько. Як сьогодні.

Палив він мовчки та зосереджено, як робив будь-яку справу. Їв, пив, читав.. У кожній дії Чорного була розважливість, кожна його дія наче промовляла: «Це робиться ось так». Може, тому ніхто ніколи не відривали від жодних справ. Коли виникла необхідність у попільничці, Чорний так само зосереджено пошукав під диваном та витяг звідти плискате мідне блюдце у формі кленового листка. Старожили інколи виробляли отакі фокуси, здобуваючи різні предмети з найнесподіваніших місць.

— Слухай, — сказав він, встановлюючи листочка на поруччі дивану, — усе хочу спитати. Ти чому залишився? Чому не поїхав із ними?

Я замислився. Це було нелегко пояснити. Якщо чесно, мені не хотілося залишати Чорного. Після розмови зі Сфінксом уранці, коли я побачив, як на нього дивляться, точніше намагаються не дивитися… щось страшенно знайоме було в усьому цьому. Знайоме та неприємне.

— Не знаю, — відповів я. — Мабуть, я ще надто Фазан. Мені навіть уявити важко, як це — прийти уночі до лазарету без дозволу. З припасами. Для мене це те саме, що вдертися до Акулиного кабінету та винести, скажімо, його вогнегасник. Гадаю, я там був би геть недоречним. І не тому що боюся. Просто не розумію навіщо.

Чорний кивнув:

— Можеш не продовжувати. Зі мною так само. Я б не пішов, як би й не було навіть цієї історії з Лордом. У таких випадках зазвичай лишаєшся за сторожа.

Мені здалося, що, незважаючи на те, що наближалася мить вимкнення світла, Чорний не надто поспішав. Він наче не проти був погомоніти. А може, йому просто боліла нога, і він давав собі перепочинок. Я наважився ризикнути та про дещо спитати, бо це непокоїло мене після розмови зі Сфінксом.

— Чорний, — сказав я, — про таке трохи незручно питати, але чому Сфінкс так тебе не любить?

Чорний закашлявся.

— Вибач, — швидко сказав я. — Просто мені здалося…

— Тобі не здалося, — перерва він. — І це слабенько сказано. Він мене не просто не любить. Він мене ненавидить. Та взагалі тебе це не обходить, згоден?

— Вибач, — знов пробурмотів я. — Звичайно ж, не обходить.

Чорний з відразою зім’яв недопалок у попільничці.

— Коли Сфінкс тільки потрапив у Дім, йому від мене перепадало. Дев’ять років минуло, а він не забув. Злопам’ятливий. Це тепер він крутий, а тоді був балуваним маминим мазунчиком. Щоночі рюмсав у подушку та від Сліпого ані на крок. Бувають такі загальні улюбленці. Усі з ними носяться, соплі підтирають…

Я пригадав фото з «Мобі Діка». Без Сфінкса. Може, його тоді ще не було у Домі. А може, він десь у іншому місці, за висловом Чорного, рюмсав у подушку.

— Ось, — Чорний заховав попільничку назад під диван, натрапив там на щось, витяг рожевого гумового зайця та здивовано на нього витріщився. — Про що це я? А, так. Довга історія. Поки він не з’явився, усе було нормально. А тоді усе пішло шкереберть. Спершу йому знадобилася окрема кімната. Потім окрема компанія. І чого б йому не захотілося, він це отримував. В мене до його клятої кімнати пів-зграї перебігло. Усі, кого він зчарував своїми посмішечками.

Чорний крутив гумового зайця та дивився на нього замислено, немов бачив перед собою щось зовсім інше.

— Відтоді ми з ним один одного не терпимо. Дурня, звичайно. Ти зараз, мабуть, думаєш, яка маячня… дорослі люди носяться із дитячими образами. Однак, до тих образ ще багато чого додалося і досі додається. От як зараз із Лордом. Сфінкс поводиться так, наче я його вгробив. Але ж насправді я його врятував. І ти думаєш, хтось це визнає? Хіба ж можна! Вірно лише те, що каже Сфінкс. Він в нас найрозумніший, решті до нього далеко.

— Він вміє привабити, — обережно висловився я.

— Бачив би ти його у дев’ять років, — пхикнув Чорний. — Просто світоч Дому. Посміхнеться — усі непритомніють. Зараз він вже не той. Сварливий став. Але дещо лишилося. Я оце здивувався, що ти не помчався за ним до Могильника, виваливши язика. Зазвичай він саме так на людей впливає.

Мені було неприємно слухати те, що казав Чорний, а з іншого боку, я ж сам напросився. І, можливо, у дечому він мав рацію.

— Тепер Лорда заберуть? — невдало змінив я тему.

Чорний обтирав пилюку з зайця і на мене не дивився.

— Можливо. Я б не здіймав навколо цього таку бучу, але для тутешніх нічого гіршого й бути не може. Для них там, у околі, не життя. Я ж ніяк не дочекаюся випуску. Я, з цього погляду, біла ворона.

Як заслужена та потерпіла від переслідувань біла ворона, я співчутливо кивнув. Тепер я знав, чим Чорний відрізняється від інших.

— Розумію, — сказав я. — Сам півроку був таким.

— Тому мені з тобою легко, — промовив Чорний.

Я знов кивнув. Деякий час ми сиділи мовчки. Порозуміння між нами зростало, і ми помовчували, остерігаючись його відлякнути. Не те щоб я вважав, що Чорний цілковито правий. Але розмовляти із ним виявилося значно легше, ніж зі Сфінксом чи з Горбачем.

— Лорд нездорова людина, — сказав раптом Чорний, мабуть, вирішивши висловити усе, що йому накипіло. — Кілка років тому він намагався накласти на себе руки. Один раз, потім ще... Це Сфінкс його довів. Муштрував, наче солдата на плацу. Ти оце дивуєшся, як він добре повзає, та бачив би ти, як Сфінкс його ганяв. Йшов ззаду та наступав йому на ноги, тільки-но він зупинявся. Лорд отак повзав та верещав від люті. Плакав і повз, дивитися було гидко.

Я навіть зажмурився, уявивши те, про що він розповідав.

— Годі, Чорний, — попросив я. — Якось це вже занадто!

— Звичайно, — погодився Чорний. — Краще не знати. Краще думати, що він душка. Дуже зручно, якщо не хочеш виділятися.

Я помовчав. Я спробував змиритися з образом садиста Сфінкса, що з ясною посмішкою на обличчі топче чиїсь ноги. Навіть уявити таке було важко. Водночас я розумів, що Чорний не бреше. І збагнути це протиріччя був просто не в змозі.

— Вибач, Чорний, — сказав я нарешті. — Не хотів тебе перебивати. Мабуть, мені справді варто знати такі речі, щоб краще… розуміти що до чого. Тільки потрібен час, щоб звикнути. До такої інформації.

— Я не ображаюся, — відповів Чорний. — І не для того тобі усе це розповів, щоб ти від Сфінкса шарахався. Я про інше. Лорд — псих. Хворий псих. Почасти завжди їм був. Почасти Сфінкс довершив справу. Його треба лікувати. І коли Сфінкс влаштовує мені істерику через те, що я, мовляв, повівся з Лордом підло, мене просто сміх бере. Та коли шестеро людей, в яких на очах коїлося те, про що я тобі розповів, — коли ці шестеро з ним погоджуються, мені вже не смішно. Розумієш?

— Так.

Чорний витяг ще сигарету:

— Хочеться, щоб хоч хтось у цим зоопарку мене зрозумів. Хоч хтось.

Він запалив. Руки з обдертими кісточками пальців тремтіли, і сигарета ніяк не потрапляла на полум’я запальнички.

Я сидів, приголомшений, розриваючись між жалем та люттю. Я його розумів. Навіть надто добре. Але не хотів розуміти. Це означало знов стати білою вороною. Цього разу удвох з Чорним. А мені так хотілося бути повноцінним членом зграї. Бути з ними, одним з них…

— Я зрозумів тебе, Чорний. Справді. Вибач, якщо по мені цього не помітно.

— Це ти мені вибач. Не варто було, мабуть, отак одразу усе на тебе вивертати.

Але він зрадів, я це бачив. І розумів, що пропав. Ходу назад вже не було. Я вибрав Чорного.

Поки я пробував запевнити себе, що не так усе й страшно, Чорний допалив, кинув недопалок за диван та підвівся, намагаючись не спиратися на хвору ногу.

— Їдьмо, — сказав він. — Тепер вже точно до пітьми не встигнемо. — Рожевого зайця він запхав до кишені.

Ми не встигли дістатися навіть до другої, коли згасло світло. Двічі мигнуло, і зробилося темно. Навіть попереджений, я здригнувся. Чорний мав рацію: якби я опинився сам у цій чорнильній темряві, я просто застряг би там, де вона мене захопила. Але в Чорного був ліхтарик. Він віддав його мені, а сам штовхав візок.

Я їхав під враженням від нашої розмови, і дорогу, мабуть, освітлював не дуже добре, бо Чорний якоїсь миті зупинився та звелів мені світити рівно, а не махати ліхтариком на всі боки. Вибачившись, я здійняв ліхтарик вище.

Настінні розписи у його світлі виглядали незвично. Випливали з темряви фрагментами, більша частина яких здавалася незнайомою, хоч я проїздив повз них по кілька разів на день. Натрапивши на білого бика, я навіть ахнув від несподіванки. Чорний зрозумів та зупинився, даючи мені можливість висвітлити малюнок повністю.

Бик гойдався на тонких ногах-гілочках, дивився на нас людськими очима та сумував. Це був найдивовижніший бик у світі. Намальований примітивно, у нарочито дитячим стилі, він просто вбивав своєю виразністю.

— Який… — прошепотів я.

Чорни подався уперед та пошкрябав стіну там, де вона облупилася, позбавивши бика половинки рогу.

— Так, — сказав він. — Обвалюється. Стерв’ятник підмазав тут усе емульсією, тому він такий тьмяний.

Приголомшений образом Стерв’ятника — хоронителя настінних малюнків, я лише промимрив щось у відповідь. Усе ж таки Дім був дуже дивним місцем, щодня я знаходив нові докази цього.

— Хто його написав?

Чорний поглянув здивовано:

— Леопард, звичайно. Усе забуваю, що ти тут не так давно. Його малюнки легко відрізнити. — Поміркувавши, додав:

— Леопард був ватажком другої. Роки зо три тому, за два ватажка до Рудого.

Це він промовив неохоче, але я розумів — якщо почну розпитувати, дізнаюся й про подробиці. Незвично знати, що на будь-яке питання отримаю чітку, ясну відповідь. Без ухиляння, жартів, згадувань фазанів та екскурсів у історію Дому. Сам собі я вирішив цим не зловживати. І почав з того, що у тему зникнення Леопарда заглиблюватись не став, тим паче, що відповідь на це питання крилася у тоні Чорного, і в тому, що він вже сказав.

— Є й інші, — розповідав Чорний на ходу. — Інші його малюнки. Майже усі поблизу третьої. Коло другої було більше, але їх замалювали зверху. А «Бик» усе одно найкращий. Я його сфотографував кілька разів зі спалахом, але вийшло недуже добре. Треба ще спробувати. Стіни вже котрий рік погрожують перефарбувати. Тоді його вже не врятуєш.

Коло наших дверей Чорний помацав по кишенях та витяг ключ. Уперше побачивши спальну замкненою, я раптом гостро відчув, що ми з Чорним насправді лишилися самі. Чорний мучився з застряглим ключем, я світив на двері. По стіні вздовж дверей збігали численні літери «Р». Майже орнамент, але якщо придивитися, то все ж таки літера. Пригадалося, що літера «Р» взагалі трапляється на стінах дуже часто.

— А що означає оце «Р»? — спитав я.

— Це наш вихователь, — відповів Чорний. — Ральф. Наш та третьої.

Такого вихователя я не знав, та припустив, що його також нема серед живих, як і Леопарда, що малював на стінах. Кількість покійників Дому зростала з небезпечною швидкістю, варто було лише про щось запитати. Про щось, на перший погляд, цілком невинне.

— Він помер? — все ж таки перепитав я.

— Ні, — Чорний проштовхнув мене у двері та клацнув вимикачем, але світло у передпокої не загорілося. Сипонувши чортів, він підійшов до вимикача та увімкнув світло у спальні. Вертаючись, перечепився через щось та знов вилаявся.

— От погань! — вилаявся він, коли я заїхав до спальні, зіщулившись від яскравого світла. — Проскочив, сволоцюга!

— Хто?

— Пацюк! Ще один! — Чорний заглядав під спільне ліжко без особливої, як мені здалося, надії там щось знайти. — Через що, як гадаєш, я перечепився?

— Та що завгодно…

— Там, де ватажок сліпий, жодних «що завгодно» не буває, — Чорний випрямився, застогнавши потер ногу. — Ти хоч колись бачив на підлозі щось зайве? Останнє, через що Сліпий у своєму житті перечепився, були чоботи Лері. Відтоді ці чоботи ночують з Лері у ліжку.

Я хихонув.

Чорний поглянув несхвально.

— Дивний ти хлопець, — сказав він. — Це зовсім не смішно.

Він допоміг мені перебратися на ліжко і ввімкнув чайник. Я порозгрібав завалі, що лишилися від Табакі, — він збирався до Могильника, наче на вечірку, і увесь забракований одяг лишився розкиданим неохайною купою на ліжку, — сів зручно та спитав Чорного, куди подівся вихователь Ральф та чому його ініціали так часто фігурують як настінні розписи. Насправді, усе це не надто мене цікавило, просто хотілося заглушити розмову про Сфінкса, що залишила по собі неприємний осадок. Я боявся, що Чорний може до неї повернутися. Але Чорний не мав настрою обговорювати вихователів.

— Поїхав, — тільки й сказав він. — Півроку тому. Спакував одного прекрасного дня свої речі та забрався. А чому його прізвисько пишуть та малюють, не знаю. Може, хтось скучив.

По обличчю Чорного було зрозуміло, що, якщо хтось і скучив за таємничим Р Першим, то аж ніяк не він.

— Еге ж, — глибокодумно пробурмотів я.

Чорний сів напроти мене та розставив на таці чашки, чайник для заварювання та сухарці у пакеті. Я підповз ближче. Подавши мені чашку, він увімкнув магнітофон. І добре зробив. Без музики наше чаювання вийшло б досить сумним.

Вночі мені наснився дивний сон. Я був у коридорі другого поверху. Такому самому, як завжди, лише посередині його розділяло навпіл товсте скло від підлоги до стелі. За цим склом були люди. Якісь фігури плавали там, наче у басейні, натикаючись на скло, притуляючи до нього обличчя. Мені запам’ятався блідий хлопець з білосніжним волоссям та у чорних окулярах, довгокоса дівчина та потворна темнолиця істота, що плавала разом із візком. Їх було багато, і усі хотіли увійти. У декого були прозорі крила. З їхнього боку також горіли настінні лампи, але якось інакше: світилися смарагдово-зеленим, наче величезні світляки. Я дивився на них з порогу спальні.

Відштовхнувши мого візка, із спальні вийшов Лорд, засміявся та кинув у скло кришталеву кулю. Куля вдарилася та відлетіла, лишивши тріщину, що розколола скло до підлоги. Лорд зайшов крізь неї, як за прозору театральну завісу, і скло замкнулося за його спиною, зробившись цілим. Помахавши нам рукою, він рушив зелено-світляковим коридором. Як ходячий. Він не летів і не плинув, просто йшов, а дивні крилаті тіні, носилися навколо нього і поверталися до скла, щоб поглянути на нас і сказати щось, чого ми не могли почути.

За моєю спиною бігали та шепотіли. Потім Табакі та Сліпий витягли величезний чан з вируючою, пузирчастою рідиною, плеснули на скло — і на ньому з’явилася страшна пляма. Вона поповзла, розширяючись на всі боки, з шипінням, як щось отруйне, і перетворилося на оплавлену літеру «Р». Скло під нею затріщало, усі істоти, що літали там, з’юрмилися з протилежного боку та почали у нього стукати, а з нашого боку усі позадкували, відтягуючи і мене з візком, тряскіт та шипіння ставали усе гучнішими…

Я розплющив очі. І одразу зрозумів, що мене розбудило. На вітру стукала незачинена кватирка, і скло в ній дзвеніло при кожному ударі. Чорний, що прокинувся одночасно зі мною, заліз на підвіконня, закрив її та прикрутив ручку. Вітер був такий сильний, що скло усе одно продовжувало тихо дзвеніти. Чорний повернувся у своє ліжко, і я переказав йому свій сон, поки ще пам’ятав. Хоча, розповідаючи, я з подивом з’ясував, що міг би й не квапитися, — усе стояло перед очима так само яскраво, як і в мить прокидання. Чорний обізвав мій сон маразмом. Голос в нього був сердитий, і я пошкодував, що заважаю йому спати.

Нас розбудив Сфінкс. Мабуть, о пів на шосту. Відчинив двері, копнувши їх, та закричав:

— Їде вершник блідий на блідому коні! Насувається хмара саранчина, грюкають кістками покійники! Дивіться, що коїться! — він підбіг до вікна. — Туман, сірий, як мишача спинка! Сотні мишачих спинок підкрадаються ближче та ближче! Скоро геть не залишиться землі — лише туман у сірих одежинах. Він почав підповзати до нас ще вночі. Дивіться, поки ще є можливість щось побачити!

«Наче п’яний», — подумав я, зариваючись у подушку. Сфінкс облишив туман, заліз на бильця ліжка та, обвивши ногами перекладини, витріщився на мене. Геть скаженими очима у чорних колах. Я доволі бадьоро запитав, як ся має Лорд.

— Як улюблений бурундук святого Франциска, — відповів Сфінкс, реготнувши.

— Сфінксе. Ми, до речі, спимо, — прошелестів Чорний.

— Звичайно, а туман між тим підповзає!

— То хай собі підповзає, якщо хоче.

— Гадаєш? Ну гаразд. Я попередив.

Табакі вивалився на ліжко, переповз через мене і узявся будувати нічне гніздо. Горбач із Нанетою у оберемку піднявся до себе. Македонський увімкнув кавоварку. Лері запхав Товстого до його ящика, скинувши при цьому якогось бутля та перечепившись через тумбочку.

— Господи! — простогнав Чорний, кладучи на голову подушку.

— Не згадуй імені божого всує, ти, мерзотнику.

Сфінкс ще деякий час витріщався на мене, хитаючи головою, тоді сповз на ліжко та виключився, наче перегоріла лампочка. Табакі не полінувався — виліз, накрив його, обнюхав та вдоволений повернувся до свого гнізда з подушок.

Коли за дві години почалася ранкова церемонія вдягання, Сфінкса добудитися не змогли. На штовхани та прикликання він не реагував, коли його трусонули, загарчав, що зараз відкусить комусь голову, і Горбач дав йому спокій.

Ранок був мерзенним. Сірим, наскрізь вологим, мов слизька шляпка якогось гриба. Дверні ручки у такі дні здаються надто твердими, будь яка їжа шкрябає горло, жайворонки паскудно активні і не дозволяють спокійно поніжитися у ліжку, а сови вередливі та огризаються на кожне слово. Сфінкс, перший серед паскудно активних жайворонків, цього ранку заглухнув, і його місце у справах терору посів Горбач. Він носився, як справжній псих, кукурікав, дзвенів у дзвіночок, свистів флейтою, штурхав тих, хто спав, ніжками стільців та закидав їх одягом.

Лері, ахаючи та стогнучи, звісив зі своєї лави ноги у дірявих шкарпетках. Табакі щось жував, упускаючи краплі на ковдру. Сліпий у ядуче-зеленій майці палив у хвіртку. Я заривався під ковдру усе глибше, розуміючи, що заснути усе одно не дадуть.

«Мо-оя мииила, будь ласка вір мені», — надривався магнітофон. Табакі підспівував півнячим голосом просто мені у вухо. Щоб точно улучити, він підняв ковдру. Довелося вилазити.

Розвертаючи візка коло вікна, я поглянув надвір. Сітки огорожі було не видно. Зникли будинки та вулиці. Зробилося зовсім тихо. Навіть Нанетини родичі поховалися. Сліпий повернув до мене гостре обличчя. Каламуть у його сірих очах була дуже схожою на ту, що стояла за вікном.

— Мишачі спинки? — спитав він.

— Радше величезні жмути вати, — сказав я. — Чи хмари.

Він кивнув та відвернувся.

Під час сніданку ми пили кип’ячену воду, яка начебто рятує від застуд. Чергова примха дирекції. Після сніданку не було ані музики, ані карт, — усі лягли досипати. Тепер вже й подвір’я зникло, а сірі хмари (або мишачі спинки?) підповзли до самих вікон.

Лорда привезли по обіді.

— Везуть, — сповістив Лері, увірвавшись із тупотінням, наче дикий мустанг. — Оті усі… Акула та інші…

Іншими виявилися двоє червонолицих Ящиків та, чомусь, Гомер.

Вони вкотили Лорда, посадили на ліжко та з’юрмилися коло нього. Лорд був сонним та похмурим, у лазаретній піжамі з тих, що затирають обличчя та фігури, роблячи усіх однаково жалюгідними. Македонський узяв з шафи його одяг. Поки Лорд перевдягався, директорський почет стояв навколо нього, витріщаючись.

— Товариши усе ж, могли б допомогти, — сказав Гомер.

— Я цього не потребую, — відрубав Лорд, угвинчуючись у джинси.

— Який знервований хлопчик! — здивувався Гомер. — Знервований та грубий.

— Якби лише знервований, — відгукнувся Акула. Він нишпорив очима по кімнаті, вишукуючи, як мені здалося, щось кримінальне, але на видноті якимось дивом не було навіть попільничок, тож він даремно старався.

— Півгодини на збори, — сказав він. — І жодних витівок. Нічого не лишай, більше ти сюди не повернешся.

— А йдіть ви у дупу, — відповів Лорд.

Гомер закотив очі і ніби навіть перестав дихати. Табакі гигикнув. Акула розвернувся у наш бік так люто, що я відсахнувся.

— Ще один звук, і дехто з вас жалкуватиме, що народився на світ! — прошипів він.

Більше жодних звуків ніхто не видавав. Гомер пішов, так і не отямившись від урази. Акула залишився спостерігати, як Горбач із Македонським спаковують Лордові речі. Речі умістилися у двох сумках. Їх виніс один з Ящиків. Лорд перебрався до візка і поглянув на нас. За весь цей час він не промовив ані слова, якщо не враховувати сказаного Акулі. Якби він стримався, може, Акула й дав би нам проститися без свідків. Другий Ящик учепився у ручки візка, і Македонський навіщось поклав Лордові на коліна Горбачеву куртку. Важку, шкіряну куртку, колись чорну, а тепер чорно-білу, бо спершу вона затерлася до білизни, а тоді знов почорніла від бруду. Це розмальоване, обвішане значками страховисько називали шкурою динозавра, а Табакі стверджував, що вона куленепробивна, як бронежилет. Але Лорд шкурі зрадів.

— Дякую, — сказав він, поглядаючи на Горбача. І тут усі наче з ретязя зірвалися. Ящикові довелося відійти.

Поїхав Лорд схожим на опудало. У светрі Македонського — учаснику численних прибирань, у найбожевільнішій з Шакалових жилеток, з ременем Лері, прикрашеним пряжкою у вигляді мавпячої голови, у чорній безпалій Сфінксовій рукавиці на лівій руці, з мушлею Сліпого на шиї, з Нанетиним пером за вухом та слинявчиком Товстого у кишені. Мені не було чого йому дати, крім сигарет, і я віддав пачку, а потім згадав про амулет, начебто із василісковою шкаралупою, і віддав його теж.

Проводжати Лорда ніхто не вийшов.

ДІМ

Поиск по сайту: