Інтермедія

Могильник — це Дім у Домі. Місце, що живе власним життям. Він на багато років молодший — коли його будували, Дім встиг постаріти. Про нього розповідають моторошні історії. Його ненавидять. Могильник має свої правила і він змушує їм коритися. Він небезпечний та непередбачуваний, він сварить друзів та мирить ворогів. Він ставить кожного на окрему стежину: пройди нею, тоді знайдеш себе, або втратиш. Для когось це остання дорога, для інших — початок дороги. Час тут спливає неспішно.

Цвіркун дивився у вікно на снігові замети та чорні фігурки людей, що рухалися на блакитному фоні. Ранок у лазареті починався з обходів досвіту. Гудки машин, що продиралися обледенілими дорогами, тупотіння ніг у коридорі, світло у вікнах будинків — усе свідчило про ранок. А як вірити небу, була ще ніч. Уроки скасували через снігопад, і населення Дому другий день святкувало несподівані канікули. Вікна лазарету виходили на подвір’я. Щоранку та щовечора Цвіркун залізав на підвіконня та дивився, як хлопці бавляться в сніжки та будують білі фортеці з кучугур. Він впізнавав їх по куртках та по шапках. Голоси не долинали крізь подвійне скло.

Минуло вже два тижні з того часу, як його відправили на протезування. Цвіркунові здавалося, що це забере кілька годин. Йому дадуть руки — не справжні, але на дещо здатні — та відпустять. Лише потрапивши до лазарету, він збагнув, як мало знав про такі речі.

Лазарет йому сподобався. Розміреним життям, чистотою та спокоєм. Тут його не чіпали хлопці зі Звалища, сестри були привітними, сам Могильник, світлий та затишний, здавався кращим місцем у світі. Лось приносив йому книжки, робив з ним уроки, як у перші дні в Домі. Цвіркун не розумів, чим це місце заслужило лиху славу. Чому його називали так лячно — Могильником? До того, як він сюди потрапив, це слово і його жахало.

Усе було добре. Потім він став нудитися. Особливо, як випав сніг. Йому бракувало Сліпого. І ще чогось. Засумувавши, Цвіркун кинув книжки та перебрався на підвіконня. Сестри його зганяли, він залізав знов. Він слухняно робив з протезами усе, що наказували, але ж знав, що ці навички йому навряд чи стануть у пригоді. Його попередили — протезами слід користуватися обережно, і він зрозумів, що не носитиме їх. Їх зламають у першій-ліпшій бійці. Навмисне, або випадково. Його перебування у Могильнику не мало сенсу. Ось чому він нудився і дивився у вікно.

— Наче лісове звірятко на прив’язі, — сказала сестра, заходячи до палати. — Скоро вже повернешся до своїх дружків, не хвилюйся. І грати з ними буде зручніше, ніж до того.

Він чекав, що його знов зганятимуть з підвіконня, але сестра вже втомилася робити зауваження.

— Скучив? — спитала вона жалісливо.

— Ні, — відповів він, не обертаючись.

Було вже зовсім видно, і сестра вимкнула світло. До нього долинав стукіт тарілок і рипіння тумбочок, які хтось пересував. Подвір’я було порожнє, порожні були окільні вулиці та руїни снігових фортець. Сестра пішла — грюкнули двері — і усе затихло. Тоді хтось увійшов, став у нього за спиною і спитав:

— От цікаво, як кицьки ходять по снігу, якщо сніг вище кицьок?

Голос був незнайомий,але Цвіркун не обернувся.

— Стрибають, — сказав він, дивлячись на подвір’я.

— Щоразу пірнають з головою та вистрибують назад? А може, вони риють тунелі? — засміявся невідомий. — Як кроти?

Цвіркун обернувся. Біля нього стояв невідомий хлопчина і дивився повз нього у вікно. Вуста в нього тремтіли від сміху, очі були серйозні. Найдужче Цвіркуна здивувало його вбрання. Верх — від білої лазаретної піжами, низ — подерті сині джинси. І майже чорні від бруду кеди на босу ногу. Шнурки не зав’язані. Волосся на лобі замазане чимось білим. Він не був схожим на хворого. І на жодного зі знайомих Цвіркунові хлопців. Хворим слід було лежати у своїх ліжках, а ходячим та здоровим —— не носитися Могильником і не заходити до чужих палат. Та найдивнішим було інше. Де у Могильнику (вилизаному до блиску) можна знайти стільки багнюки, щоб забруднити ноги?

— Снігові кроти, — задумливо промовив хлопчина. — Взимку риють тунелі, влітку обертаються на кицьок. Навесні, щойно обернувшись, вилазять з-під землі і голосно кричать. Березневі кроти. В них дуже бридкі голоси.

Цвіркун зіскочив з підвіконня.

— Ти хто? — спитав він.

— В’язень Могильника, — відповів гість. — Видер зі стіни кільце, до якого був прикутий, скинув іржаві кайдани та поспішив сюди.

— Чому сюди?

— А я вампір, — зізнався гість. — Прийшов попити свіжої крові. Ти ж не відмовиш хворій людині, дитя?

— А що як відмовлю?

Хлопчина зітхнув.

— Тоді я помру на твоїх очах. В муках.

Цвіркунові стало ще цікавіше.

— Гаразд. Пий. Але трохи. Не до смерті. Якщо ти так вмієш.

— Шляхетне дитя, — сказав хлопчина. — Сьогодні я ситий, і я відмовляюся від твого датку. Тіла покусаних сестер устелили мені шлях від темниці до самих твоїх дверей.

Цвіркун живо уявив, як це виглядає. Одна сестра, друга, третя.. і всі лежать укушені, закотивши очі.

— Весело, — сказав він.

— До нестями. — погодився гість. — Слухай, ти мене не сховаєш? За мною погоня. З осиковими кілками.

— Звичайно ж, сховаю, — зрадів Цвіркун. — От тільки, — він оглянув палату, — от тільки тут ніде. У тумбочку ти не вмістишся. А під ліжком буде видно…

Гість посміхнувся:

— Не бійся, великодушний отроче. Старий кровопивця знає, що робить. Ти не проти, якщо ліжко стане трохи вищим?

Цвіркун захитав головою. Хлопчина підійшов до ліжка, закрутив якусь ручку. Ліжко трохи піднялося. Гість зазирнув під нього і лишився задоволений.

— Там гумові паски, — пояснив він. — Зручна річ, якщо не надто тугі. — Він підійшов до Цвіркуна і уважно оглянув його. — Ти мені подобаєшся, отроче, — сказав він серйозно. — А тепер прощавай.

— Йдеш? — сумно протягнув Цвіркун.

Хлопчина підморгнув. Очі в нього були карі — такі світлі, що видавалися помаранчевими.

— Лише під ліжко.

Він помахав рукою і, вставши на карачки, заховався під матрацом. Покопирсався, сиплючи чортами, та зник.

Цвіркун підбіг до ліжка і прислухався. Було дуже тихо. Лише нахилившись до підлоги, можна було розрізнити ледь чутний подих гостя. Нестерпно зацікавлений, Цвіркун повернувся на підвіконня. Якщо сестрам заманеться перевірити палату, краще, щоб вони побачили його у звичній позі. Він поклав підборіддя на коліно і втупився скло, не помічаючи ані подвір’я, ані хлопців, що повибігали гратися. Він боявся, що як хтось увійде, його викажуть палаючі щоки і калатання серця.

У належний час по нього прийшли та відвели до ігрової кімнати, де чекали протези і завдання, які треба було виконувати з їхньою допомогою. Цвіркун не виконав жодного. Коли він повернувся, на нього чекала сестра з обідом, і перевірити, чи залишився «вампір» на своєму місці, не вдалося. А по обіді прийшов Лось.

— Як ся має мій учень? — спитав він, заходячи. В руках у нього був стос книжок. У білім халаті він здавався ще вищим.

— Тріщить, як папуга, — поскаржилася сестра Агата, витираючи Цвіркунові рота. — Майже нічого не з’їв, — вона підняла тацю, демонструючи Лосеві тарілку з розкиданим пюре та пошматованою котлетою.

Цвіркун і справді говорив без упину. Він боявся пауз і тиші. Боявся, що сестра щось почує і зазирне під ліжко. Він не був упевнений, що гість ще там, але не хотів ризикувати.

— Дивно, — сказав Лось, зазираючи Цвіркунові у обличчя. — Він не торохтій, хоч і погано їсть.

— Сьогодні він торохтій, — заперечила сестра, переставивши тацю на тумбочку та накривши її серветкою. — Спробуйте самі. У мене голова розболілася від цього хлопчиська та його історій. Зроду не чула стільки дурниць.

— Спробую.

Лось сів на ліжко та поклав книжки на стільця. Цвіркун у білій піжамі дриґав ногами, дивлячись у стелю.

— Янголятко, — розчулилась сестра. — Я було подумала, що він в нас засумував. Але сьогодні він просто розцвів. Балакає й балакає, просто не може зупинитися.

— Чого б це? — посміхнувся Лось.

Цвіркун глянув на нього скоса і знизав плечима.

Лось раптом посерйознішав.

— Новини про втікача є? — спитав він сестру.

Сестра спохмурніла і перейшла на шепіт:

— Жодних. Можливо він вже за межами Дому. Доктор просто божеволіє. Просив вас неодмінно зайти.

Цвіркун нагострив вуха, з удаваною цікавістю розглядаючи корінці принесених Лосем книжок.

— Обов’язково зайду, — сказав Лось. — Це серйозна проблема.

— Так, — зітхнула сестра, підводячись. — Авжеж серйозна. Спробуйте нагодувати його. Може, вас він не забалакає до смерті.

Вона вийшла, залишивши тацю з обідом.

Лось обернувся до Цвіркуна:

— Скажи, малий, до тебе часом не заходив хлопчик із сивим чубом та у синіх джинсах? Десь як ти на зріст?

— Ні, — сказав Цвіркун, щиро заглядаючи Лосеві у вічі. — Не заходив. А що?

— Нічого, — Лось неуважно посміхнувся до стелі. — Як раптом побачиш його, перекажи, що він завдав усім неабиякого клопоту. Також і мені.

Цвіркун кивнув.

— Обов’язково перекажу, якщо побачу. А що він накоїв?

Лось навіщось підняв серветку, розглядаючи вміст таці з обідом.

— Багато чого. Вистачило б на десятьох. Ти будеш їсти?

— Ні, — сказав Цвіркун. — Може, потім. Зараз не хочу.

— Гаразд, — Лось підвівся. — Ходімо, вдягну тебе. Прогуляймося. Слід дихати свіжим повітрям час від часу.

Цвіркун неохоче спустився з ліжка. Лось витягнув з кишені клаптик паперу, розрівняв його та поклав на подушку.

— Лист тобі, — сказав він. — Читай і ходімо.

Цвіркун подивився на зім’ятий папірець, де красувалося одне-єдине слово: «Скучно». Знаючи Сліпого, можна було зрозуміти, що це означає «мені скучно без тебе». Сліпий за ним скучив!

Цвіркун тихо зітхнув від задоволення, і папірець злетів з ковдри, наче метелик.

— Дякую, — сказав він Лосеві. — Його там не чіпають без мене?

— Не знаю, — Лось виглядав утомленим. — Адже я про вас майже нічого не знаю.

Вони прогулювалися лазаретним балконом, захищеним від вітру опадистим дахом. Лось переказував новини Звалища, Цвіркун пропускав їх повз вуха. З прогулянки Лось відвів його на другий сеанс тренування з протезами. Потім у холі лазарету була вечерня програма по телевізору, яку дозволяли дивитися через день. Тоді — вечеря з сестрою Марією (гладкішою та молодшою за сестру Агату), і цього разу Цвіркун їв мовчки, впевнений, що гість давно пішов. Жодному вампіру не вистачило б терпіння стільки часу висіти під ліжком.

— О дев’ятій зайду вимкнути світло, — попередила сестра. — Та не сиди на підвіконні. Вже однаково темно.

Щойно за сестрою замкнулися двері, Цвіркун скотився на підлогу і зазирнув під ліжко. «Вампір» лежав на підлозі і дивився йому у вічі.

— Ой, — сказав Цвіркун. — Ти не висиш? Вона ж легко могла тебе побачити!

Гість виповз повільно, мов черепаха, і сів, скривившись від болю.

— А ти повиси на отих пасках години зо три-чотири, — буркнув гість. — Звичайно ж, я перепочивав, коли нікого не було. І навіть поїв. Але, здається, — сказав він занепокоєно, — Лось мене викрив. Він зайшов і перевірив тацю. А я майже усю котлету з’їв.

Цвіркун засміявся. Дуже смішно було уявляти вампіра, який крадькома поїдає його котлету, і Лося, який цю котлету перевіряє, обнюхуючи тарілку. Але чому ж він не зазирнув під ліжко? Мабуть, не знав, що там можна сховатися.

— Смійся, смійся, — сказав «вампір». — Веселися. Тобі, звісно, важко уявити як це — висіти на пасках, відчуваючи подих осикового кілка біля самого серця. Через одну нещасну поганеньку котлету. Чого ти заходишся, хотів би я знати?

— Кілки не дихають, — гикаючи від сміху, прошепотів Цвіркун.

«Вампір» скривився:

— Це мовний зворот, юначе. Минулого вівторка мені упав триста тридцятий рік — тож маю я право заговорюватися, як гадаєш?

— Маєш, — визнав Цвіркун. — Мені подобається, як ти заговорюєшся.

— Побачимо, як тобі сподобається сьогоднішня ніч. Я маю намір повернути свою істинно старенну подобу і послухати, як ти благатимеш про пощаду перед тим, як мої зуби увіп’ються у твою плоть!

«Вампір» раптом втомлено зітхнув.

— Слухай, а можна, я трохи полежу на твоєму ліжку? Я геть закляк. Нічого, що я брудний? — він скинув кеди та розтягнувся на ліжку. Ноги його були бруднішими за кеди. Цвіркун сів поруч. Вампір скривився.

— Щось спина болить, — сказав він сумно.

— Це тому, що ти старий, — припустив Цвіркун.

— Гадаєш? — «вампір» лежав дуже блідий, і Цвіркун злякався.

— Може, покликати сестру? — спитав він нерішуче?

«Вампір» відкрив одне око:

— Поласувати?

— Ні. На допомогу, — захихотів Цвіркун.

«Вампір» посміхнувся:

— Не треба. Я бажаю пробалакати з тобою усю ніч і гарно провести час, а не отримувати допомогу від сестри. Давай почнемо просто зараз. Розкажи, що там коїться у Домі? Я так скучив за немогильним життям.

— Ні, — Цвіркун заліз з ногами на ліжко. — Спершу ти розкажи. А тоді я розкажу все, що завгодно. Я цілий день про тебе думав. Не маю сил терпіти.

— І що ти думав? Мабуть, який він симпатичний — цей вампір.

— Я думав… — Цвіркун зніяковів. — Що ти такого накоїв, про що казав Лось? І чому втік і ховаєшся?

«Вампір» спохмурнів.

— Я просто так втік. Проте даремно. Вже чотири рази втікав. Гадав, якщо добряче тут усіх дістану, може вони мене відпустять. Навіть пожежу влаштувати пробував. Але на них нічого не діє. Тобто їм я все ж таки допік, останнім часом мене замикали. Цього разу я втік лише через це. Хай не думають, що вони розумніші. Доки я тут, спокійного життя вони не матимуть.

— Як же ти втік? — благоговійно запитав Цвіркун. Гість на очах здобував героїчний ореол страдника.

— Друг допоміг, — неохоче відповів «вампір». — Надійна людина. Прізвиська не питай, все одно не скажу. Я гадав, тут порожньо, от і зайшов. Я цю палату знаю, тут рідко хтось буває. Бачу — ти сидиш. Ти мені одразу сподобався. Я так і думав, що ти не кликатимеш нікого. Хоча вигляд ти мав такий, наче ти повірив усьому, що я наплів.

— Я не повірив, — зізнався Цвіркун. — Але це було б і справді чудово — ховати під ліжком вампіра.

— От бачиш… я ж кажу, ти дивний, — гість підвівся на лікті, розглядаючи Цвіркуна. — Люблю дивних. Як тебе називають?

— Цвіркун.

— А мене — Вовк. Прізвисько в тебе якесь не таке. Я б вигадав краще. Давно тебе привезли?

— Влітку. Тут нікого не було. Лише Лось. Він мене прийняв. Але після мене вже був інший новачок, — поспіхом додав Цвіркун.

— Б’юся об заклад, Спортсмен тебе терпіти не може, — припустив Вовк.

Цвіркун нахнюпився.

— Так, — сказав він коротко. — Не може.

— А інші турляють, аби йому догодити.

— Турляли, — поправив Цвіркун. — А ти звідки про мене знаєш?

— Про тебе я нічого не знаю, я знаю про них. Які з ними зживаються, а які — ні. І ще я чув, про що ти говорив з Лосем, коли отримав листа від друга. Якого, можливо, без тебе ображають. До речі, хто він?

Вовк розчервонівся від цікавості. Помітно було, що йому приємно розмовляти про життя за межами лазарету.

— Сліпий, — відповів Цвіркун.

Він знав, що Вовк здивується, і Вовк здивувався.

— Не може бути, — сказав він.

Цвіркун гордовито мовчав.

— Знімаю шапку, — сказав йому Вовк шанобливо. — Ніколи й не гадав, що Сліпий підходить на роль друга.

Цвіркун обурився:

— Підходить, не гірше за будь-кого іншого!

— І що його можуть ображати, — продовжив Вовк, ніби не почувши.

Цвіркун відвернувся.

Вовк поплескав його по плечу:

— Не сердься, добре? Я інколи буваю нестерпним. Особливо, як спина болить. Розкажи усе з самого початку. Як тебе привезли. І далі. А тоді я тобі про усіх купу усього розкажу.

Цвіркун розповів. Розповідь його перервалася сестрою, яка прийшла вмити Цвіркуна та покласти спати. Коли вона пішла, Вовк виліз з-під ліжка та заліз до Цвіркуна під ковдру.

— Розповідай далі, — попросив він.

Цвіркун розповідав ще довго. Тоді вони лежали мовчки. Цвіркун знав, що Вовк не спить.

— Вийти б звідси, — сумно сказав Вовк у темряві. — Я тут вже півроку. Ти не уявляєш…

Цвіркунові здалося, що він заплакав.

— Вийдеш, обов’язково. Не хвилюйся. Не буває такого, щоб хтось хотів звідкись вийти — і не вийшов.

— Ти дуже славний.

Вовк обійняв його і притулився щокою. Щока була мокра.

— Якщо я колись звідси вийду, битимуся за тебе на смерть, от побачиш. А ти пам’ятатимеш мене, якщо я не вийду?

— Присягаюся, що завжди пам’ятатиму тебе.

Вранці сестра Агата побачила Вовка, який спав у Цвіркуновім ліжку. ЇЇ вереск розбудив їх обох. Протаранивши сестру у живіть, Вовк вистрибнув у коридор. Цвіркун вибіг слідом за ним, і, занімівши від жаху, спостерігав, як Вовк перекидає на бігу візочки зі сніданками та ліками, лавіруючи між сестер, які несамовито верещали. Шлях його був усипаний битим склом, жмутками вати та перекинутими омлетами. Його спіймали у боковому коридорі, де Вовкові на біду було одразу двоє чоловіків, та під гнівні оклики сестер занесли до палати, куди з похмурим виглядом невдовзі пройшов Павук Ян.

Другий доктор та прибиральник, які впіймали Вовка, змазували йодом укуси и, задерши холоші, розглядали синці на ногах. Дехто з сестер, обступивши їх, обговорювали події, інші збирали скалки.

Ошалілий Цвіркун, червоний, з дикими після сну очима, мовчки стояв біля дверей своєї палати.

— Я гадала, ти хороший хлопчик, — сказала сестра Агата, проходячи повз нього. — А ти виявився брехуном. Про тебе дбають, протези налаштовують, а ти он як платиш людям за їхнє піклування.

— Та вдавіться ви своїми протезами, — з ненавистю відповів Цвіркун. — І своїм піклуванням також! — не дивлячись на закляклу медсестру, він повернувся до себе.

У порожній палаті він довго дивився на не заслане ліжко і на ковдру на підлозі. Тоді підчепив ногою стільця та жбурнув його у стіну. Брязкіт розбитої склянки, що впала з тумбочки, перекинутий стілець — усе це його трохи заспокоїло. З коридору долинуло стурбоване квоктання сестри Агати.

— Отак, — сказав Цвіркун до стелі, — тепер мене також закують у кайдани разом із Вовком. І йому не буде самотньо.

Але його не закували — ані разом з Вовком, ані окремо. Доктор Ян вишпетив його у своєму кабінеті. Лось вибачився та пообіцяв, що забере його з лазарету. Обурена сестра Агата, сказала, що він хороший хлопчик, але підпав під лихий вплив. Директор Дому погладив його по голові і сказав:

— Нічого страшного не сталося. Дитина трохи засмутилася.

— Відпустіть Вовка, — сказав їм Цвіркун.

Один Лось почув його.

Увечері до нього прийшла дівчинка у блакитній піжамі з волоссям вогненним, як маків цвіт. Такого яскраво-червоного волосся він ніколи до того не бачив і не уявляв, що таке насправді зустрічається. Хіба що у клоунів. Дівчинка підійшла до вікна, гордовито стискаючи у руках букет якихось кошлатих квітів. Голова її осяяла білу палату, мов маленька пожежа.

— Привіт, — сказала вона.

Цвіркун також привітався та зліз з підвіконня.

Дівчинка поклала букет на тумбочку.

— Я — Руда.

Вуха в неї стирчали, шкіра коло носа була червонуватою, а очі несподівано чорні у червоних віях. Щоб помітити це, Цвіркунові знадобилося чимало часу. Від її волосся було важко відвернути увагу. Він здивувався, що йому повідомляють очевидне.

— Я бачу, — сказав він. — Важко не помітити.

Дівча захитало головою.

— Ні, я знайомлюся, — пояснила вона терпляче. — Руда. Тепер розумієш?

Він розумів.

— Цвіркун, — назвався він.

Дівчинка кивнула, розглядаючи порожню палату.

— Нецікаво тут в тебе, — сказала вона. — Та чисто.

Цвіркун промовчав.

— Ходімо зі мною? Я запрошую.

— А хіба можна? — Цвіркун сумнівався, що його відпустять за поріг після всього, що сталося.

— Не можна. Але ніхто нічого не скаже, от побачиш. Ходімо.

Вони вийшли у білосніжний коридор Могильника, де було майже не чути кроків.

Матові двері розчинялися і зачинялися. Старшокласники у піжамах сиділи у кріслах та гортали журнали. Сестри снували з одних дверей у інші, мов снігові кулі. Цвіркун йшов за Рудою, чекаючи окриків, та ніхто не озивався до них і ні про що не питав. Вони йшли, з’являючись у скляних шафах, наче в дзеркалах, у одному за іншим. Блакитна піжама та біла піжама. І усюди спалахував вогонь її волосся.

Ми наче зникли, думав Цвіркун здивовано. Ми йдемо, але нас немає. Ніхто нас не бачить і не чує. Наче руда дівчинка зачарувала увесь Могильник.

За вікнами падав сніг. Вони повернули до іншого коридору, з лискучим лінолеумом і пройшли ним до останніх дверей.

— Це тут, — Руда штовхнула двері.

Палата була зовсім маленькою. Три ліжка, захаращені купами речей. З повноцінними завалами з журналів, зошитів, паперу, пензликів і тюбиків з фарбою. На стінах висіли малюнки, у плетеній клітці стрибав зелений папужка. Кімната нагадувала Звалище і навіть пахла, як Звалище. Цвіркун наступив на апельсинову шкурку і зупинився, зніяковівши. З розгону скочивши на одне з ліжок, Руда скинула капці, струсила на підлогу сміття та представила свого сусіда:

— Смерть.

Гарний хлопчик із бітловською зачіскою посміхнувся та хитнув головою.

— Привіт, — сказав він.

Цвіркун здригнувся, почувши прізвисько.

— То це ти…

— Смерть знов хитнув головою, посміхаючись.

— Та сідай вже, — покликала Цвіркуна Руда, спихнувши з ліжка ще купу речей. — Встигнеш надивитися.

Цвіркун сів коло неї. Про сусіда Рудої він дещо знав. Смерть був хлопцем, який ніколи не виходив з Могильника та про якого вихователі між собою говорили, що він не жилець. Смерть був лежачий. Він не ходив і не їздив у візку. Він жив у Могильнику з незапам’ятних часів, і як Могильного жителя Цвіркун уявляв його зеленкуватим, схожим на мерця. Інакшим і не можна було уявити людину, яка «не жилець» вже кілька років поспіль. Але Смерть виявився маленьким і тендітним, з очима на пів обличчя та довгим, наче вкритим лаком темно-червоним волоссям. Поки Цвіркун його розглядав, Руда зібрала з ковдри карти.

— Зіграймо? — спитала вона. Вони з Цвіркуном підсіли до Смерті.

На годину вони стали ворожками. Напророкували одне одному здійснення усіх бажань та щасливе майбуття, тоді карти полетіли на підлогу, а Руда, задерши піжаму, показала Цвіркунові татуювання в себе на животі. «Татуювання» було намальоване кульковою ручкою і встигло розмазатися, але можна було розібрати щось схоже на орла з людською головою.

— Хто це? — спитав Цвіркун.

— Не знаю, — сказала Руда. — Смерть гадає, що то гарпія, але мався на увазі грифон. Як тобі?

— Могло бути й гірше, — ухильно відповів Цвіркун.

Руда зітхнула, підправляючи розмазане чорнило пальцем.

— Бувало й гірше, — зізналася вона. — У попередні рази. Художник з мене, правду кажучи, ніякий.

Вони посиділи мовчки. Смерть качав на ковдрі апельсин. Цвіркун підшукував тему для розмови.

— А правда, що у Могильнику є привиди? — спитав він нарешті.

Руда закотила очі.

— Якщо ти про Білого, то ніякий він не привид. То просто дурило. А взагалі, звичайно ж, є. Тільки вони не вештаються палатами і не бубонять якусь дурню, як, либонь, у вас у Звалищі розповідають.

— А що ж вони роблять? — посміхнувся Цвіркун.

Руда вимогливо подивилася на Смерть.

— Що вони роблять, Смерть?

Той знизав плечима.

— Нічого, — сказав він зніяковіло. — Просто іноді проходять коридором. Пощастить, якщо взагалі їх побачиш. Вони тихі та гарний. А Білий — навпаки. Вбіг у темряві, перечепився, наробив галасу, а тоді ще завив, як собака. Я ледь не помер з переляку.

— Білий — старшокласник, — пояснила Руда. — Встромляв у ніздрі запалені сигарети, загортався у простирадло та вештався по палатах — лякав малечу та дівчат. Тоді його впіймали і кудись відправили. Він був геть скажений.

Цвіркун уявив собі жахливого божевільного старшокласника у простирадлі і шанобливо подивився на Смерть.

— Я б живим не лишився, якби таке побачив, — зізнався він. — Або штани б намочив.

— А я й намочив, — посміхнувся Смерть. — Не розповідати ж усе.

Щодалі, то більше Смерть подобався Цвіркунові.

— А оті, інші? — спитав він. — Котрі справжні. Ти їх бачив?

— Вони нестрашні, — відповів Смерть. — Я їх бачив, але не боявся. Вони нікого не кривдять. Самі колись натерпілися.

Цвіркун збагнув, що Смерть не бреше, та відчув неприємний холодок у шлунку. Смерть або сам божевільний, або справді бачив привидів.

— Він не бреше, — підтвердила Руда. — Він, до речі, ходак.

— Хто-хто? — розгублено перепитав Цвіркун.

— Хо-дак, — по складах повторила Руда. У її погляді було помітно розчарування. — Ти що, не знаєш, хто вони такі?

Цвіркунові дуже хотілося збрехати, що знає. А тоді він раптом згадав, що справді чув це слово. Одного разу вихователь Скіпка упіймав його у коридорі. Вони йшли утрьох — Скіпка, Лось та Чорний Ральф — і на ходу про щось палко сперечалися. Цвіркун привітався і хотів піти далі, але Скіпка схопив його за комір.

— Стривай, дитя! — закричав він. — Скажи-но мені швиденько, чи існують стрибуни та ходаки?

— А це хто? — чемно спитав Цвіркун.

Обличчя вихователя наблизилося до його обличчя. Очі за товстими скельцями окулярів бігали, наче він був чимось наляканий.

— Справді не знаєш? — спитав він.

Цвіркун похитав головою.

Скіпка одразу ж відпустив його:

— Ось, — закричав він. — Бачте? Дитя не має про них жодної уяви!

— Це не доказ, — кисло сказав Р Перший, і вони усі троє пішли далі, продовжуючи суперечку.

Цвіркун одразу ж забув про цей випадок. Вихователі у якомусь сенсі були не менш дивними, ніж старші. Іноді аж у такій мірі, що важко було зрозуміти, про що вони говорять.

— Ходаки — це те саме, що й стрибуни? — обережно спитав він Руду, побоюючись осоромитись.

Вона обурилася:

— Та ні! То ти все ж таки знаєш?

— Самі назви, — зізнався Цвіркун.

Руда подивилася на Смерть. Той кивнув.

— Стрибуни та ходаки, — сказала вона повчальним тоном. — Це ті, хто бував на звороті Дому. Тільки стрибунів туди наче закидає, а ходаки дістаються самі. Ходаки ще й назад повертаються, коли завгодно, а стрибуни не можуть. Мусять чекати, доки їх витягнуть. Ясно тобі?

— Ясно.

Цвіркунові нічого не було ясно, яле вирішив нізащо у цьому не зізнаватися.

— А ти? — спитав він Руду. — Ти ходак чи стрибун?

Руда похнюпилася.

— Ні те, ні інше. Але колись стану обов’язково, — вона почала гортати журнал, якій лежав на подушці, наче їй раптом наскучило говорити на цю тему.

Смерть посміхнувся.

— Як тобі Вовк? — спитав він. — Правда ж, класний?

— Ви знаєте про Вовка? — здивувався Цвіркун.

Руда відклала журнал:

— Ми усе про усіх знаємо. Навіть про тих, кого тут немає. А про тих, хто тут, ніхто й поготів більше нас не знає. Ти молодець, що його сховав. Оті квіти я поцупила у одної старшокласниці, бо вони їй і задурно не потрібні, в неї їх ледь не сто букетів. А тобі буде веселіше, та й у палаті не так порожньо. Тепер вони зав’януть, доки ти повернешся.

— Я гадав, ви мене просто так запросили.

— Просто так нікого нікуди не запрошують, — широко посміхнулася Руда. І, трохи помовчавши, додала:

— Якщо чесно, не тільки тому. Тому, що ти теж трохи рудий, як ми зі Смертю. А руді мусять триматися одним косяком, розумієш? Ми ж не такі, як усі, завжди перепадає нам на горіхи, та й не люблять нас. Здебільшого не люблять, бувають, звичайно ж, винятки. Це тому, що ми від неандертальців походимо, тобто ми їхні нащадки, а ті, які не руді, оті від кроманьйонців. Це в одному науковому журналі було написано, можу позичити, якщо хочеш, я його з бібліотеки утирила.

Щодо «косяка» Цвіркун мав деякі сумніви. Що це вірне слово. Та він ладен був походити від кого завгодно, якщо для Рудої це так важливо. ЇЇ думки та слова стрибали надто швидко, теми змінювалися частіше, ніж Цвіркун встигав на них зреагувати, але він помітив що Руда щось надто вже часто краде і зовсім цього не соромиться. Потім він ненадовго відвернув увагу та перестав її слухати і одразу ж виявилося, що даремно, бо йшлося про Вовка.

— Це я його звільнила. І знов звільню, якщо знадобиться, бо терпіти не можу, коли людей замикають, особливо дітей, це ж просто садизм, інакше й не скажеш.

— То це ти — вірна людина? — зрадів Цвіркун.

— Ясна річ, я. До речі, якщо тебе також замкнуть, можеш на мене розраховувати. Я багатьом допомагаю по-різному. Записки передаю, навіть недозволених відвідувачів ночами приводжу. Ну й усілякі інші дрібнички.

— Як це сестри тебе ще не вбили? — здивувався Цвіркун.

Руда махнула рукою:

— Вони мене не чіпають. Бояться.

Смерть пирхнув, кинувши на дівчину звично захоплений погляд.

— Якщо її карають, я одразу ж захворюю. А мені хворіти неможна, я через це й померти можу. Мене неможна засмучувати. Ніяк.

— Нічого не можуть мені зробити, — підтвердила Руда. — Смерть — їхній улюбленець, вони з ним панькаються, як не знаю з чим. А я — його найкращий друг. Тому мене не чіпають.

Лише тепер Цвіркун зрозумів, чому у палаті такий гармидер, чому Руда спокійно запрошує сюди гостей і чому ніхто не заходить перевірити, чим вони займаються. Зауваження і заборони сестер не мали жодної влади. Виходить, бути «не жильцем» неабияк вигідно, подумав Цвіркун.

Він просидів у гостях увесь вечір. На вечерю вони їли апельсини. Награлися в усі ігри, що зберігалися у коробках під ліжком у Смерті, а перед тим, як розійтися по палатах, вчинили бій на подушках та перекинули клітку з папугою. Пір’я покаліченої подушки, покружлявши у повітрі, опустилося на підлогу, вже засіяну фішками, картками та намальованими грошима.

Цвіркунові було добре. Йому сподобалися і Руда, і Смерть, попри те, що Руда аж надто полюбляла командувати, а Смерть просто в усьому її слухався. Повернувшись до своєї порожньої та темної палати, Цвіркун одразу ліг спати. Цей вечір став другим щасливим вечором у Могильнику. Одне лиш було недобре. Десь замкнений сидів самотній Вовк.

Вранці сестра була демонстративно холодною.

— Увесь вечір казився, наче дикун. У чужій палаті, — дорікала вона, запихаючи Цвіркунові до рота ложку з кашею. — Ні режиму, ні вечері. Бачила я, що ви там накоїли. Справжній свинарник. Тьху!

Цвіркун жував і думав, що Руду ніхто не годує з рук і що Смерть, звичайно, також їсть сам, але можливо, з ними роблять щось інше, ще більш огидливе. Сестра бурчала та супилася, аж раптом застигла з ложкою у руці:

— Хто ж тебе водив до туалету? Чи ти не ходив? Ти терпів увесь вечір?

— Я ходив, — здивувався Цвіркун. — Мені Руда допомогла.

Ложка впала на ковдру, а сестра Агата здійняла руки до стелі і видала дуже дивний звук. Цвіркун зацікавлено спостерігав за нею.

— Тобі! Великому хлопцеві! Дівчинка допомагала у такій справі! Яка ганьба! І ти так спокійно про це кажеш?

Лось прийшов дуже вчасно, щоб почути про жах та ганьбу.

— Що сталося? — спитав він.

Сестра ще більше розлютилася:

— Ані краплини сорому у цих дітей. Гірші за тварин!

Цвіркун хмуро поглядав на розвезену по ковдрі кашу.

— Чого ви так кричите? Наче ви мені не допомагаєте.

Сестра булькнула горлянкою.

— Я — жінка! — сказала вона. — І медична сестра!

— Ще гірше, — відказав Цвіркун.

Сестра Агата підвелася.

— Годі вже. Я йду до лікаря. Треба вже покласти край цьому неподобству. Ви — вихователь. Вам має бути соромно за своїх вихованців!

Двері за нею зачинилися, та Цвіркун ще втиг почути початок монологу про те, що слід робити із такими вихователями, як Лось. Завершення він не почув. Лось серветкою зчищав з ковдри кашу і сумно дивився на Цвіркуна.

— Малий, здається, сестра Агата у тобі розчарувалася. Ти занадто відвертий.

Цвіркун зітхнув.

— Ми вимкнули світло, щоб я не соромився. Та вона й не дивилася зовсім. Що тут поганого?

Лось витер лоба.

— Так от, — сказав він, — давай домовимося, про світло ти не згадуватимеш, добре?

— Добре, — слухняно погодився Цвіркун. — Не згадуватиму.

Він замислився.

— Я розбещений, так?

— Ні, — сердито сказав Лось. — Ти нормальний. Доїси?

Цвіркун скривився:

— Ясно, — зітхнув Лось. — Я не наполягаю.

— Вовкові таку саму дають? — почав Цвіркун здалеку.

— Усім дають однакове, якщо вони не на спеціальній дієті.

— Можна мені до нього сходити?

— Це вирішувати не мені, а головному лікареві.

— Йому зараз розповідають, який я зіпсований, — сказав Цвіркун. — Що я не маю сорому. Усім про це розповідають і усі обурюються.

Лось перекладав з місця на місце прибори на таці.

— Скажи, Лосю, — Цвіркун спробував упіймати його погляд. — Вовк — він також «не жилець»?

Лосеве обличчя запашіло, очі сердито спалахнули.

— Хто тобі сказав таку дурню?

— Тоді чому його не випускають?

— Він проходить курс лікування.

— Йому тут зле, — сказав Цвіркун. — Він тут не може більше знаходитись.

Лось дивився у вікно. Він був страшенно втомлений. Навколо рота глибокі зморшки. Цвіркун уперше замислився про те, скільки ж Лосеві років. Що він, мабуть, набагато старший за його — Цвіркунову — маму, і що сивого волосся в нього більше, ніж не сивого, а коли він чимось засмучений, то видається ще старшим. Раніше такі думки Цвіркунові у голову не приходили.

— Я розмовляв з головним лікарем. Вовка невдовзі випишуть. Його тут не задля власного задоволення тримають. Ти вже дорослий, мусиш розуміти такі речі.

— Я розумію, — сказав Цвіркун. — То як, мені до нього можна?

Лось якось дивно поглянув на нього.

— Можна, — сказав він. — Але за однієї умови…

Цвіркун радісно верескнув, але Лось здійняв руку.

— Стривай! Я ж кажу: за однієї умови. Тебе переведуть до нього, і ви залишитеся разом до виписки, якщо ти зумієш змусити його робити усе, що звелить лікар. Жодної біганини, жодних бійок на подушках, жодних ігор, крім тих, що дозволять. Зумієш?

Цвіркун похнюпився.

— Не знаю, — сказав він ухильно.

— Тоді не має про що говорити.

Цвіркун думав. Чи зможе він змусити Вовка робити те, що Вовк робити не захоче? Або навпаки, не робити чогось? Це було важко уявити. Вовк нікого не слухав, не слухатиме і його. Але вночі він плакав, наче маленький, бо хотів вийти з лазарету. Вовк би й сам робив усе, що треба, якби він вірив, що його відпустять. Просто він більше не вірив.

— Я згоден, — сказав він, вовтузячись під ковдрою. — Але якщо ти даси мені слово, Лосю. Присягнешся, що його відпустять.

— Присягаюся! — сказав Лось.

— То ходімо! — Цвіркун підскочив на ліжку і нетерпляче закрутився. — Ходімо швидше, поки він не помер від туги!

— Стривай, — Лось смикнув його за ногу, і Цвіркун гепнувся на подушку. — Почекаємо на лікаря та сестру.

— Скажи, Лосю, а Смерть коли-небудь випишуть? А Руда — така дівчинка — вона «жилець»? А старшокласника Білого ти знав?

Його проводжали утрьох. Лікар Ян ніс його речі. Сестра — згорток із білизною. Лось — книжки. Лікар та Лось розмовляли на ходу, сестра Агата йшла мовчки, стуливши вуста, усім своїм виглядом показуючи, що ні на що добре не сподівається від Цвіркуна, куди б його не переводили. Цвіркун примушував себе йти повільно.

— То як, — сказав лікар, зупиняючись, та нахилився до нього. Він був високий, навіть вищий за Лося. — Не передумав?

Цвіркун захитав головою.

— Тоді ходімо.

Перше, що він побачив, як увійшов, — це ґрати. Білі, вони видавалися усередину кімнати — вікна були наче у картатих коробках. Ґрати, крізь які не дістанеш скло рукою. По стінах стрибали барвисті Вінні-Пухи та Міккі-Мауси. Вовк лежав на підлозі, обличчям до стіни, натягнувши піжаму на голову. Він не обернувся на стукіт у двері та голоси, а Цвіркун не наважився його гукнути. Сестра розкладала білизну, хитала головою і щось буркотіла собі під носа. Лікар та Лось відійшли до вікна. Цвіркунові речі поклали на тумбочку, книжки — на підлогу. Сестра поралася довше, ніж було потрібно. Вовк не ворушився, лікар і Лось стиха балакали про сторонні речі. Збираючись йти, лікар лагідно смикнув Цвіркуна за вухо і сказав:

— Не бійся.

Наче його залишали у клітці із справжнім вовком. Нарешті вони пішли. Клацнув замок, і запала тиша.

Цвіркун подивився на Вовка. Йому стало ніяково. Я його геть не знаю. Справді не знаю. Може, він зовсім не зрадіє. Може, було б краще залишитися у своїй палаті і щовечора ходити з Рудою у гості до Смерті?

Він поглянув на прудких Міккі-Маусів, в яких стирчали домальовані якимось жартівником зуби. Підійшов до Вовка, сів біля нього навпочіпки і тихо гукнув:

— Агов, вампіре…

СФІНКС

Поиск по сайту: