Перебування у Клітці

Цілий день після Ночі Казок я був наче труп, і лише під вечір почав приходити до тями. Поступово. Спершу знайшов у собі сили доїхати до туалету, де зустрів жахливу червоновію істоту, яка виявилася мною. Треба було щось із нею робити, і я вирішив її помити.

Македонський допоміг мені роздягнутися. Сам я б не зміг. Руки тремтіли, наче в пияки з тридцятирічним стажем. Просто не вірилося, що можна ось так розклеїтися після однієї-єдиної п’янки. Скинувши піжаму — вона так пропахнулася хвоєю та спиртом, що нею можна було довіку користуватися, як засобом від комарів, — я посидів під душем та повернувся до спальні.

Було близько шостої Я так і не навчився визначати точний час без годинника. Якось вдершись на ліжко, я витяг з-під подушки блокнота і почав малювати усе підряд. Низку рюкзаків та сумок на бильці… Голову Табакі, що виглядала з кокону пледа, в який він загорнувся. Розімлілого Лорда….

Рюкзаки вдалися найкраще. Табакі майже не було видно, а Лорд відвернувся, тільки-но помітив, що я його малюю. Отже я заштрихував рюкзаки, надав їм об’ємності та висючості, зачорнив знизу і вже почав вкривати візерунками, коли Табакі підповз ближче і ледь не ліг на блокнот, закривши від мене усе, що можна було закрити.

— Чому не малюєш далі? — здивувався він, коли я прибрав блокнот.

— Мені заважає твоя голова, — чесно відповів я. — А ще не люблю, коли мене штовхають під лікоть.

Табакі вирішив образитися. Відкотився і сів спиною. Я вже знав, що дутися подовгу він не вміє, от і не звернув на це уваги. Але малювати перехотілося. Захотілося їсти.

— Є щось їстівне? — спитав я

Лорд кивнув на тумбочку:

— Бутерброди. Лишилося кілька штук. Доповзеш?

Плед, яким застилали ліжко, ніколи не лежав рівно.

Завжди здіймався горбами та збирався труднопрохідними зморшками. Повзати по ньому було мукою. Але я зробив спробу.

Табакі сказав, що я схожий на зрадливу султанову дружину, яку загорнули у килим перед тим, як втопити.

Лорд допоміг мені розмотатися — простягнута рука — вручив мені пакунка з бутербродами — ривок до тумбочки — і повернувся у свій кут — ще один ривок. Для ходячого — десь зо два кроки. При цьому він нічого не перекинув, не зсунув і, звичайно ж, ні в чому не заплутався. Якщо пригадати, що учора він виробляв щось подібне у темряві, а на ліжку при цьому знаходилася чимала юрба, дивуватися не було чому. Але зважаючи, що цього разу він не завдав собі клопоту облишити журнал та навіть продовжував його читати, тобто одна рука була увесь час зайнята! — я все ж таки здивувався. Я дивився на нього не просто комплексуючи. Я був ладен розплакатися.

Мало того, що людина аж занадто гарна та виробляє неймовірні речі, то вона ще й не помічає цього! Чесне слово, легше було б його терпіти, як би він задирав носа, підкреслював власну перевагу.

Лорд гриз ніготь та гортав журнал, а з обличчя не сходив бридливий вираз, який означав, що він читає абсолютну дурню. Він подумки перебував десь, де йому не дуже й подобалося, але повернутися до обридлої реальності змоги не мав. Навіть, щоб подивитися, куди саме повзе, та впевнитися, що узяв з тумбочки саме те, що збирався.

— Лорде, — сказав я, — іноді мені здається, що ти просто прикидаєшся.

Він неуважно на мене подивився.

— Тобто?

— Та що ніякий ти не колісник насправді.

Він стиснув плечима і знову втупився у журнал. «Мало що кому видається». Він цього не сказав, та зовсім не обов’язково щось казати уголос, аби тебе зрозуміли.

— Може, ти й дійсно нащадок драконів? — сказав я. — Може, насправді ти літаєш, а ми не бачимо?

— Хочеш, поясню? — раптом спитав хтось.

Я озирнувся.

Це був Чорний. Він лежав на своєму ліжку, із зошитом під підборіддям, закусивши олівця. Схожий на велику вівчарку з тонкою кісткою у зубах.

За час перебування у четвертій я встиг звикнути до того, що двоє тут завжди мовчать. Македонський та Чорний. Щоправда, мовчали вони по-різному. Македонський мовчав, наче глухонімий, а Чорний — поважно. «Мені, — мовляв, — краще помовчати». Щось таке. І я настільки звик до їхнього мовчання, що коли Чорний заговорив, геть розгубився. Навіть упустив бутерброд. Впав він, звичайно ж, маслом донизу. А ще яйцем донизу.

— Що? — перепитав я.

— Кажу, можу пояснити, — повторив Чорний. — Якщо хочеш.

Я сказав, що хочу. Та спробував пригадати, про що питав.

Чорний сів та зняв окуляри.

Ніхто, крім самого Чорного не сідав на його ліжко. А також не лягав, не падав, не клав на нього ноги та не жбурляв брудні шкарпетки. Ніхто взагалі нічого туди не клав. Це, завжди охайно прибране, чисте ліжко видавалося тут чимось зовсім чужорідним. Так само, як і власне Чорний. Наче будь якої миті він міг відчалити на ньому, наче на плоту, кудись до далеких берегів. Туди, де водяться Чорні.

— Усе дуже просто. Бачиш оце ліжко?

Чорний показав на Горбачеву лаву в себе над головою. Яка не попливла б разом із нижнім ярусом до далеких берегів.

Я сказав, що звичайно ж, бачу.

— А як ти гадаєш, що станеться, якщо підвісити тебе на його бильці? Таким чином, щоб ти тримався лише руками, як на турніку.

— Я впаду, — сказав я.

— А перед тим, як впадеш?

Важко було уявити, якої відповіді він сподівається. Я чесно уявив послідовність подій.

— Висітиму. Тоді впаду. Трохи повишу, і униз…

— А якщо тебе щодня підвішувати?

До мене нарешті почало доходити.

— Маєш на увазі, я що день висітиму трохи довше?

— Молодець. Розумник.

Чорний знов закусив олівця та втупився у зошит.

— Але ж досить впасти один раз, та не буде кого підвішувати. Адже я не кицька.

— От і Лорд свого часу так гадав.

Лорд відкинув журнал та поглянув на Чорного. Дуже лихим оком.

— Може, годі вже? — спитав він.

Я із жахом збагнув, що ситуація, яку описав Чорний, як вказують у титрах найгидкіших фільмів, основана на реальних подіях.

— Але ж ще неможливо, — сказав я. — Це ж садизм!

— От і Лорд свого часу так гадав. Досі, як бачиш, не любить згадувати.

— Я тебе питаю, може, вже замовкнеш?

Лорд виглядав так, що я на місці Чорного замовк якнайшвидше. Але Чорний був Чорним.

— Охолонь, — сказав він Лордові. — Красу зіпсуєш.

І тоді почалося таке, що я повірив мало не у половину історій, розказаних минулої ночі.

Лорда відкинуло на край ліжка. Звідти, мабуть, на підлогу, але у цьому я не був упевнений. Чорний встиг сісти. Встиг навіть зняти окуляри. Підводився він вже з Лордом на шиї. Далі він намагався його від себе відірвати, а Лорд намагався його придушити, і виглядало це жахливо.

Незграбна фігура з двох людей із гарчанням покружляла проходом, понаштовхувалася на меблі, перекинула тумбочку та повалилася на ліжко, причавивши Шакала. Шакал заволав.

Тоді вони перекотилися у мій бік. Я зачаровано притиснувся до прутів бильця. Два спотворені обличчя… важке дихання… слина… дуже близько. надто близько. Табакі не вщухав. Зараз вони ще раз перекотяться, приречено думав я, і гаплик Цигарникові. Переламають мені усі кістки.

Вони не перекотилися. Чорному вдалося скинути з себе Лорда та вхопитися. Його чоботи потупцювали в мене перед носом, тоді він зістрибнув на підлогу, і я нарешті перевів дух.

Кого вважати переможцем, було неясно. Лорд, що корчився коло бильця, виглядав кепсько. Чорний, що стирав подолом майки кров з обличчя та шиї, виглядав не краще. Якщо зважати на останній кидок, то переміг він. Але, судячи з того, як швидко він ретирувався з ліжка, сам Чорний не був у цьому аж такий упевнений.

Найкраще виглядав недорозчавлений Табакі. Сидячи на двох подушках, він лаявся, аж гай гув, тому я одразу заспокоївся щодо нього.

— Таких, як ти, відстрілювати треба, — сказав Чорний Лордові, коли Табакі ненадовго замовк. — Як скажених собак.

— Вилупок! — відповів Лорд. — Свиняча морда!

Чорний виплюнув у кулак вибитого зуба. Подивився на нього, струсив на підлогу та попрямував до дверей.

На підлозі біля перекинутої тумбочки була розкидана неймовірна кількість пляшечок із ліками, що повипадали звідти. Чорний послизнувся на одній з них, коли йшов, і ледь не впав. Лордові це трохи поліпшило настрій. Зовсім трохи.

Коли повернулися Сфінкс, Македонський та Горбач, їм також довелося поїздити по пляшечках. Лавіруючи поміж ними, Горбач доніс Товстого до його ящика, посадив там та сказав, що ми тут, певно, непогано розважалися.

— Непогано? — обурився Табакі. — Ви, хлопці, можна сказати, пропустили геть усе! Це була поема! Бій Ахіллеса із Гектором! Хай мені очі повилазять!

Сфінкс огледів зруйноване ліжко в осколках та Лорда і сказав, що бачить поле бою і труп Гектора, але ніде не бачить Ахіллеса.

—І нескоро побачиш, — попередив Табакі. — Він десь там, не знаю де, вмивається юшкою.

— Ясно, — зітхнув Сфінкс. — Будемо мати на увазі. — Він зсадив Нанету на підвіконня. — Добре хоч, птаху з вами не лишили.

Наступну годину я проповзав під ліжками, збираючи численні пляшечки та коробочки. Табакі мені нібито допомагав. Його захоплення бійкою вкрай дратувало. На мій погляд, Лорд із Чорним поводилися радше як звірі, ніж як стародавні герої, і виглядало це огидно.

— Повір, Голубе, стародавні герої поводилися не краще, — заперечив Шакал. — А можливо, навіть гірше, — додав він замислено, явно освіжаючи у пам’яті Гомера. Я швиденько відповз від нього, доки він не почав цитувати вибрані уривки з Іліади. Я вже здогадувався, які саме епізоди можуть бути його улюбленими.

Після прибирання Сліпий, обстеживши Лорда, сказав, що в нього зламано ребро.

Про Могильник ніхто й не згадував. Лорд вирішив обмотати себе еластичним бинтом та сів, обхопивши подушку, лютий, як чорт. Як він казав, бинт не давав йому дихати, а ребро — лягти, і відтак він був приречений на безсонні ночі та нестачу кисню.

Табакі пообіцяв Лордові, що не покине його у біді. І не покинув. Він співав Лордові, він грав йому на губній гармошці. Він підтримував його сили гидкими настоянками, у яких плавали чілійські перчики. Водночас підкріпляючись сам. Отже Лорд був не самотнім. Жодна жива душа не поснула б там, де Табакі когось так завзято втішав.

Тоді в Чорного підвищилася температура. Табакі занепокоївся. Сказав, що то явна ознака занесеної у кров інфекції і що лишилося Чорному, мабуть, недовго.

Чорного також втішали настоянками та піснями.

О третій годині ночі вони заспівали хором.

Під цей жахливий спів мені все ж таки вдалося ненадовго заснути. Прокинувшись, я знайшов на ліжку Горбача, озброєного шваброю. Він тримав її наче списа, спрямованого на невидимого ворога і виглядав, як справжнісінький псих. Я б, мабуть, до смерті злякався, як би ми були самі у кімнаті. Але ж поруч був Шакал, а в проході між ліжками Лері з Македонським пошепки сперечалися, навіщось відсували від стіни тумбочку. Виглядали вони не краще за Горбача. Обоє у трусах та в чоботях на голу ногу. Найбільш вражали чоботи Лері із загнутими носами.

Розчинені навстіж вікна чорніли ніччю, двері до передпокою були також розчинені, ба навіть підперті стосом книжок. Кімнатою гуляв протяг.

— Ось він, — прошепотів Лері. — Тепер не втече! Горбач, готуй швабру!

Горбач перестав метушитися, став струнко і відповів — також дуже чутним шепотом — що, на його думку, йому це може зашкодити.

— Чистоплюй! — прокректав Лері.

Тумбочку перекинули. Лері акробатично стрибнув кудись поміж нею та стіною, і, мабуть, боляче вдарився. Горбач впустив швабру. Македонський скочив на ліжко.

Я остаточно впевнився, що всі вони не при собі. Табакі зняв з мене швабру та, передаючи її Горбачеві, люб’язно поділився:

— Пацюка ловимо. Тебе не сильно забило?

Мене не забило, але дивитися, як знищують пацюка, мені не хотілося. З дитинства не терплю таких речей. Байдуже, чи то щури, чи павуки. Усім таке ставлення видається чомусь дуже кумедним.

— Боягузи паршиві, — сказав Лері, вилазячи з-за тумбочки. — Допомоги з вас…

Горбач із Македонським закліпали. Горбач знов промимрив щось про те, що боявся зашкодити.

Я почав поволі вдягатися.

— Куди? — здивувався Табакі.

— Поїду прогуляюсь.

— Куди ти прогуляєшся? У коридорах темно!

Я про це геть забув, але сказав, що візьму ліхтарика.

— Не можна. Там зараз активізувалися маніяки та особи, що страждають на роздвоєння особистості. Ліхтарик приверне до тебе їхню увагу.

Я роздивився.

— А де Лорд?

— Він якраз десь там, — кивнув Табакі. — Але ж він серед своїх, а тобі там нема чого робити.

Я не став з’ясовувати, що він має на увазі, кажучи про «своїх».

— А Сфінкс?

— Сфінкс пасе Товстого. У туалеті. Щоб дитина не нервувалася.

Горбач та Лері, порадившись, почали жбурляти під ліжко порожні пляшки. Спітнілий Чорний, що мав хворобливий вигляд, спитав зі свого ліжка, чи дадуть йому спокійно померти.

— Знадвору пхаються, — щебетав Табакі. — Як ото наближається зима — то й лізуть у Дім. А кицьки — ті пізніше приходять. Гуляють до останку. От і виходить нестикування.

Нещасний пацюк, не витримавши пляшкової атаки, вибіг на середину кімнати та присів стовпчиком перед прочиненими дверима. Він явно втратив рештки глузду, бо навіть не намагався вискочити.

Лері накинув на нього ганчірку. Горбач із ревінням кинувся на ту грудку, схопив її та пожбурив у коридор. Тоді копняком зачинив двері, розкидавши книжки, що їх підпирали.

— Клас! — загорлав Лері та кинувся його обіймати.

— Ось бачиш, — сказав Табакі задоволено, — як усе швидко скінчилося?

Подумки я зрадів, що не мені збирати з підлоги порожні пляшки. І що пацюк лишився живим.

— Як гадаєте, він не постраждав через те, що я його ось так жбурнув? — спитав Горбач.

— Та нічого, у ганчірці ж летів, що з ним зробиться? — обізвався Лері, якого самопочуття пацюка ані трохи не хвилювало.

Табакі запевнив Горбача, що пацюк був абсолютно щасливим як під час польоту, так само і після посадки. Чорний знов поцікавився, чи дозволять йому спочити з миром.

Аж тут увійшов Сліпий із ганчіркою з-під пацюка.

— Геть здуріли? — спитав він.

— У тебе влучило? — завмираючи від захвату, допитувався Табакі.

— Влучило.

— І ти здивувався?

— Ми обоє здивувалися.

Сліпий відкинув ганчірку і гепнувся на ліжко. Він був босий, розкуйовджений, светр зав’язаний на шиї вузлом, на ноги поналипала тирса, пальці забруднені сажею, а ще від нього дивно відгонило. Сирістю і, наче, травою. А навколо вуст чорніла смужка бруду. Я подумав, що він прийшов із вкрай незвичайного місця. Схожого на те, де здобувають шкаралупи від василіскових яєць. Ще я спробував вгадати, до якої Шакалових категорій його можна віднести — до маніяків чи до тих, що страждають роздвоєнням особистості? З цього питання я так і не визначився.

Тоді повернувся Сфінкс із Товстим на спині. Сів біля Сліпого і вилупився на нього. Сказав:

— Витри пащеку. Ти що, землю їв?

— Не землю, — безтурботно озвався Сліпий, витираючись рукавом.

Я вирішив, що він, певне, таки маніяк.

Товстий, з’їхавши зі Сфінкса підкотився до мене та почав смикати за піжамні ґудзики, намагаючись їх відірвати. Македонський заварював чай.

— Світає, — сказав Горбач. — Може, поспимо трохи?

Поспати не судилося. За півгодини після Сліпого повернувся Лорд. Світанковий ельф, обмотаний еластичним бинтом. У чужому береті, із якоюсь цяцькою на шиї і ще більш п’яний, ніж пару годин тому. Витяг з кишень зім’яті купюри і посварився зі мною, бо моя нога якимось чином опинилася в нього під подушкою. Він наговорив багато чого образливого про мої ноги, демонстративно поміняв наволочку і знов забрався.

Коли він поїхав, до мене нарешті дійшло, що за нова прикраса висіла в нього на шиї. Це був зуб Чорного на срібному ланцюжку.

А наступну ніч я провів у ізоляторі. У маленькій кімнаті, суціль оббитій губкою. Зверху губка обтягнута веселеньким заквітчаним жовтим ситцем. Ще тут був напівутоплений в стіні унітаз, замаскований під сміттєве відро із відкидною накривкою. Також оббитий губкою та веселеньким ситцем. І матовий плафон на стелі. Більше нічого не було. Ідеальне приміщення для роздумів та сну. Мені б не завадило відсиджуватися тут раз на тиждень усі перші півроку перебування у Домі. Але ж тоді я не знав, як це приємно. Мешканці Дому здавна вже прибрали до рук цей курорт, і потрапити сюди можна було лише двома способами. У покарання за якусь провину або виканючивши таку можливість у Могильнику. Про другий варіант я не знав. А що перебування у Клітці можна комусь передарувати, як це зробив Табакі, я не уявляв і поготів.

Медичний огляд для однієї половини мешканців Дому був щотижневим, для іншої — щомісячним. Коли я жив із Фазанами, була ще категорія «А» — ти, кого оглядали щодня. У Фазанів таких було шестеро, а решта мріяли до них приєднатися. Категорія «А» надавала право на полегшення режиму, денний сон та спеціальне меню з дієтичними салатами та вітамінізованими напоями. О медичних оглядів готувалися вкрай ретельно, записуючи свої скарги у окремі блокноти. У своєму розграфленому на дні та години блокноті я малював карикатури, тому в мене його відібрали.

Сьогодні я вперше поїхав на огляд у складі четвертої. Поки ми чекали на свою чергу, Лері створив на стіні лазаретного коридору композицію з пожованих жуйок із недопалком посередині, а Табакі розмалював собі фізію жахливими смугами та ромбами.

— Треба ж чимось і павуків розважати, — пояснив він мені. — Працюють вони тяжко, життя їхнє нецікаве, на оригінальний грим у стилі «КІСС» їм завжди буде приємно подивитися.

Грим у стилі «КІСС» нікого не потішив. Радше викликав підозри. Табакі довго відмивали у процедурній, щоб перевірити, чи не приховує він під ним сліди якихось болячок. Нарешті, відмитий, що аж засяяв, рожевий, з мокрими вухами Шакал, виїхав з процедурної, вимахуючи білим папірцем, схожим на чек.

— Бачили? — хвалькувато поцікавився він, демонструючи нам той клаптик. — Люблять мене тут, ніде правди діти. Я у Могильнику привілейована особа!

— Ну й навіщо це тобі знадобилося? — спитав його Лорд. — Від попереднього разу ще й тижня не минуло.

— А я подарую його Цигарникові, — пояснив Шакал. — Треба ж колись робити людям приємне.

— Ти впевнений, що він зрадіє? — засумнівався Лорд.

— Нехай лишень спробує не зрадіти!

Я слухав їх, абсолютно не розуміючи, про що йдеться. Збагнув лише, що обов’язкова маю зрадіти чомусь такому, що піднесе мені Табакі. Тому, коли він під’їхав та вручив мені свого зіжмаканого папірця, я спробував зобразити радість. Мабуть, мені це вдалося. Табакі, принаймні, був задоволений.

— Цигарник просто щасливий, — сповістив він Лордові. — А ти гадав, він не цінуватиме. Погано ж ти знаєшся на людях.

І він чкурнув на своєму Мустангу до виходу, а я сховав дарунок у кулаку та поїхав слідом.

На майданчику, який називали Перед могильним, я затримався, намагаючись розібрати, що написано у папірці. Решта поїхали та пішли уперед. Те, що я так і не зумів прочитати, найбільш скидалося на недбало виписаний рецепт. Втративши надію зрозуміти, що в ньому написано, я вирішив, що варто, мабуть, повернутися до Могильника та розпитати Павуків. Може, це щось на кшталт Фазанячих привілеїв, навіщось підтверджених письмово. Але тут поруч здвигнувся Чорний. Він не став питати, чи я радий, чи ні. Мабуть, по мені було помітно, що я ніяк не розберуся зі своїм подарунком.

— Це направлення до ізолятору.

Першою думкою було, що Чорний жартує. Другою — що Табакі влаштував мені страшенну халепу.

— Так я і знав. Ти не в курсі, — зітхнув Чорний. — Слухай, це, звісно ж, не моя справа, але ти завжди отак хапаєш, що дають?

Він височів наді мною, наче вежа. Великий. Дорослий. Флегматичний. Якби на його місці був хтось інший, я б вирішив, що це розіграш.

— Зазвичай не хапаю, — сказав я. — Табакі запевняв, що це подарунок.

— Шакалові дарунки слід на просвіт розглядати, перед тим, як береш їх у руки, — порадив Чорний. — Та нічого, іншого разу будь обережнішим, — він повернув мені папірця і пішов до сходів.

— Агов, — гукнув я йому панічно. — Стривай, Чорний!

— Ну? — він зупинився, трохи невдоволений, наче розмовами я відривав його від важливих справ.

— Чому Табакі отак зі мною? Що я йому зробив?

Чорний дивився похмуро, жував гумку та міркував.

— Чому? Взагалі-то він гадає, що то здорово — потрапити до Клітки. Що це приємно.

— Що в цьому приємного? — обурився я.

Якщо вірити Фазанам, Клітка була чимось схожим на тюремну одиночку для особливо небезпечних злочинців. А стосовно деяких питань я їхній думці довіряв.

— Що приємного? — манера Чорного неспішно повторювати питання, що йому дали, людину нетерплячу могла б довести до сказу. — Ну, розумієш, там тихо. Нікого немає і дуже тихо. Звукоізоляція. Насправді зовсім непогано. Я, наприклад, люблю там бувати.

— Слухай, — почав поспіхом я, — якщо ти це любиш… Може, я віддам тобі цього папірця, і ти поїдеш до ізолятору замість мене?

Чорний похитав головою.

— Не вдасться. Там вказано про відправку колісника. Можеш помінятися з Лордом. Чи самим Табакі.

Він пішов, залишивши мене у ваганнях. Дорогою до спальні я усе думав, що ж робити: смертельно образити Шакала чи посидіти в ізоляторі? З усього виходило, що краще буде друге. Потерпіти трохи та забути про цю історію. Про Табакі я чомусь твердо знав, що він нічого не забуває та не пробачає. Звідки в мене взялася така впевненість, я не розумів, але під’їжджаючи до четвертої, я твердо вирішив не позбуватися дарунка. Якщо Табакі певен, що зробив мені приємне, не варто йому заперечувати.

А він був у тому певним. Сяючий та діловитий, він церував рукав джинсової куртки, про яку одразу ж розповів, що це спеціальна «кліткова» куртка для тих, кого «відряджають туди», і що мені слід негайно її вдягти, бо раптом я не встигну цього зробити, і взагалі «мало що може трапитися».

Куртка виявилася важкою, наче її підбили жерстю. Табакі дав її мені потримати, але одразу ж відібрав і, розстеливши на ліжку, почав демонстрацію «таємниць для обраних». Македонський, Лери та Горбач з’юрмилися поблизу, зацікавлено спостерігаючи. Я відчув себе дитиною, яку усією сім’єю готуються відправити на карнавал.

Кутка складалася з двох. Підбійка була такою товстою, що цілком могла б зійти за окрему куртку. Вона прикріплялася за допомогою потайних змійок та ґудзиків і знімалася повністю. Шакал двічі продемонстрував механізм її витягнення. У куртці без підбійки були розташовані головні схованки. У підбитих плечах — дві бляшанки з сигаретами, у ліктях — коробочки з ліками. «Від головного болю, від безсоння, від проносу, — скоромовкою перелічував Шакал. — Інструкції також тут. Усі вони відрізняються за кольорами». У полах куртки були сховані дві запальнички та дві попільнички. «Бо багато хто, бач, гасить сигарети просто об підлогу, а там займистий інтер’єр».

— Взагалі ти там не дуже пали, — встрянув Горбач. — Задихнешся. Жодної вентиляції.

— Та якась дірка під стелею там все ж таки є, — заперечив Лорд, перехилившись з краю ліжка. — До того ж Цигарник не люльку палити збирається.

— Дим від люльки не такий токсичний, — як стій завівся Горбач. — Його більше, але він не смердить.

— Як на чий смак.

— Цить! — урвав їх Табакі. — Я надаю важливі інструкції, прошу не втручатися із дурнуватими зауваженнями.

Підбійка повернулася на місце, схованки зникли.

— Далі… — Табакі повчально підвів палець. — Шар другий, неконтрабандний. Дивися уважно, зайве зараз приберемо. Хоча, чесне слово, там немає нічого зайвого.

Неконтрабандний шар мав у собі плеєр, десять касет, плитку шоколаду, блокнот із Шакаловими віршами, торбинку з горіхами, три амулети, шаховий набір, запасні батарейки, колоду карт, гармошку та чотири страшенно пошарпані книжки кишенькового формату. Недивно, що вдягнувши цю куртку, я ледь зміг дихати. І хоч Табакі сам запропонував витягнути усе зайве, він дуже несхвально поставився до того, що я вирішив залишити гармошку та карти.

— Я не вмію грати на гармошці, — пояснював я йому.

— Саме час навчитися!

— Я не розкладаю пасьянсів!

— Я дам тобі самовчителя!

З підвіконня зістрибнув Сфінкс і приєднався до нас. Горбач витяг з лівої кишені дві зачерствілі булочки. Табакі подивився на них із жалем.

— Не так вже й давно вони там лежать. Цілком ще годяться, щоб погризти.

— Годі, Табакі, — сказав Лорд. — Кому сидіти у Клітці, тобі чи Цигарникові?

— Йому! — запінився Шакал. — Але він у цій справі новачок, нехай прислухається до думки досвідченіших однозрайників!

Я витяг з нагрудної кишені пачку аркушів з кросвордами, ще один блокнот і ручку.

— Це моє, — простяг за ними руку Лорд. — Можеш залишити, я не ображатимусь.

Зрадівши, я передав йому купу паперів і узявся за книжки.

— Вірші скандинавських поетів, — прочитав я.

— Якщо ти не любитель, я їх заберу, — з готовністю запропонував Горбач.

Я раптом збагнув, що до кліткової куртки додав свій внесок кожен, кому доводилося сидіти у ізоляторі. Тому вона й зробилася такою важчезною. Тут було зібрано усе, що кожен з них вважав для себе корисним. Тоді мене вразив Лері. Він погойдувався на підборах своїх жахливих чобіт, спостерігаючи потрошіння куртки, і раптом промовив:

— А ось я жодного разу ТАМ не був. У мене це, знаєш… клаустрофобія. Мені навіть у ліфт неможна…

Я так здивувався, що не міг добрати слів для відповіді. Вперше Лері заговорив до мене. Точніше, не вперше, але вперше по-людськи. Як до свого.

— Еге ж, — тільки й сказав я. — Зрозуміло.

— Та я взагалі ЙОГО боюся, — прошепотів він, підсунувшись ближче. — Багато чого розповідають. Ти — молодець. Не злякався.

— Агов! — обурився Табакі. — Що то за занепадницькі розмови перед відрядженням? Людину, можна сказати на відпочинок відправляємо! Відійди від нього Лері, не стій з похоронним виглядом.

Лері слухняно відійшов. Табакі почав пояснювати, що ізоляторів є два. Синій та жовтий. Що синій не для осіб зі слабкими нервами, проте загартовує дух, а жовтий і поготів тішить душу.

— У синьому починається депресія, а в жовтому відгонить сечею, бо там злив заїдає, — перервав його Сфінкс. — Це задоволення лише для тих, хто мріє побути на самоті. Ти мріяв про таке, Цигарнику?

— Вже мрію, — пропихкав я, знемагаючи під вагою диво-куртки. Я не міг навіть руки у ній зігнути. Заважали схованки у ліктях. — А скоро…. За мною прийдуть?

Прийшли досить скоро.

Наостанок, коли мене вже вивозили, наче нерухому ляльку, здивував Македонський. Підбіг та простягнув мені ліхтарика.

— Кажуть, там вимикають світло уночі. Візьми, раптом захочеш щось знайти у темряві.

Це було більше, ніж я чув від нього за усі шість днів у групі.

Руки не згиналися, але пальці діяли, і я схопив ліхтарик. При цьому встиг побачити очі Македонського. Вони були чайного кольору. У цяточку.

Ще я встиг сказати «па-па!» решті. Шакалові, що розчулено мені махав. Лері, що тупцював біля дверей. Лордові, що кивнув з ліжка. Сфінксові, що сидів на бильці. Горбачеві. Усім…

Ящики, як їх називали, чергували по двоє на зміну. Пересували усілякі тягарі, як було що пересувати, перевозили колісників, якщо вважалося, що колісник може бути проти перевезення, підмітали подвір’я, лагодили те й інше, а іноді навіщось із похмурим виглядом пробігали коридорами з порожніми носилками. Ще вони стерегли вхідні двері замість сторожа, який стеріг двері на третій поверх. Але головним чином вони пиячили. Ящики були улюбленими персонажами тутешніх анекдотів, які переповідали навіть Фазани.

Той, кому довелося супроводжувати мене, не годився вже навіть для анекдотів. Старий пияка ледь човгав, руки в нього трусилися. Його дихання мене страшенно непокоїло. Усе здавалося, що він от-от сконає, не доставивши мене куди слід, і я лишуся на третьому у важчезній куртці до з’ясування обставин його смерті. На щастя, він дотяг.

Ми перетнули весь коридор третього, і в вузенькій кімнатці між двох однакових дверей він звелів мені вивернути кишені.

— Не можу, — щиро зізнався я. — Руки не згинаються. Ви вже якось самі.

Ящик сприйняв це за провокацію.

— Я не вчора народився, хлопче, — сказав він докірливо. — Із літ мені вже вийшло гратися у ваші ігри. Давай, проїжджай….

Так я й залишився не обшуканим. Лише він замкнув за мною двері, я виборсався з куртки. І розтягнувся на губчастій підлозі, насолоджуючись свободою. Просто лежав, дивлячись у стелю.

Десь через півгодини до мене дійшло. Я сам один. І отак буде ще довго. Табакі зробив мені гарного дарунка. Просто я не зміг його одразу оцінити.

Я вже був задрімав, та пригадав, що казав Македонський про світло, тож примусив себе розворушитися. Треба було підготуватися. Я не був певен, що впораюся із курточними схованками у темряві навіть з ліхтариком. Я сів і, підтягнувши її до себе, почав потрошити. Виймав геть усе та розкладав по купках. Не встиг розподілити усе, що повитягав, як захотілося палити. Довелося витрусити усе, що залишилося, та узятися за підбійку. Яка трималася щонайменше на сотні кнопок. Скрутивши куртку валиком, поклав її під спину та запалив.

«Вірші скандинавських поетів», «Скляний ключ» Дешила Хеммета, «Книга Екклезіаста» з коментарями, «Мобі Дік». Усі чотири книжки страшенно заяложені, з усіх випадають сторінки. Зі «Скляного ключа», крім того, випали Шакалові нотатки та засохлий шматочок ковбаси. «Мобі Дік» був бібліотечний. З картки стало зрозуміло, що видали його Чорному два роки тому. З-за краю цератової обкладинки виднілися два знімки та купа цидулок. Я сховав цидулки на місце і почав розглядати знімки.

На одному був Вовк. Хлопець, що помер на початку літа. Я на той час прожив у Домі лише місяць, тому я погано його пам’ятав. Худий, зі скуйовдженим волоссям, він дивився спідлоба. В одній руці — незапалена сигарета, друга — на струнах гітари. Обличчя серйозне, наче він знає, що з ним станеться, хоч насправді у кожного є така картка, про яку у разі чого можна сказати: «Він знав», — лише тому, що людина не спромоглася вчасно посміхнутися. Конкретно цей знімок був задуманий смішним. На голові в Вовка сиділа якась пташина, і судячи з усього, тому, хто знімав, це видавалося кумедним. Щоправда, пташку було не дуже добре видно. Зверху звисав край ковдри у смужку. Я здогадався, що Вовк сидить на центральному ліжку, що Лері своє, як завжди, не застелив і що надворі, напевне, літо. Придивившись уважніше, упізнав у незнайомій пташині Нанету. Зовсім ще пташеня. Та пощулився.

Нанету підібрали на початку червня, тобто, до смерті за нез’ясованих обставин хлопцеві з фотокартки залишилося зовсім недовго. Але річ була не в тім. Не в тім, що він помер, не в тім, як саме це сталося, а в тім, як він виглядав. Він був удома. У себе вдома. Я в четвертій ніколи таким не стану. Для цього треба прожити у ній кілька років.

Вовк був частиною четвертої, але при мені ніхто про нього у групі не згадував. Про жодну річ не говорилося, що вона належала йому. Чесно кажучи, я про нього геть забув. Фазани страшно носилися зі своїми покійниками, і я встиг звикнути до такої їхньої поведінки. Дві фотокартки у траурних рамках у класі. Дві недоторкані чашки у заскленій шафці у спальні. У туалеті — два гачки для рушників, якими ніхто не користується. Покійники першої мешкали у її кімнатах нарівні з живими. Їх цитували, про них зітхали, їхнім батькам надсилали вітальні листівки до свят. Я ніколи їх не бачив, але знав про їхні смаки та звички усе. А Вовка наче ніколи й не було у четвертій. Ця фотокартка стала першим та єдиним його слідом, на який я натрапив.

Я витяг другу сигарету та запалив. Щоб відігнати сумні думки, почав гортати «Скляний ключ» і непомітно втягнувся. На четвертій сигареті помітив, що забагато палю. Перелічив свої запаси. Сигарет лишилося шістнадцять. Подумалося, що коли хтось зараз увійде, наприклад, з обідом, то він одразу відчує, як тут накурено. І все забере. Тому я лишив три сигарети на випадок обшуку, а решту заховав назад до куртки, абияк замаскувавши підбійкою. Тоді трохи прибрав, знову ліг на куртку і узяв другий знімок.

Група дітей на східцях подвірного ґанку. Стоять, сидять та висять на поручнях. День, либонь, спекотний, обличчя заплямовані сонячними виблисками.

Придивившись, я впізнав багатьох. Першим — Чорного. Важкий погляд, білявий чуб, квадратне підборіддя — усе на місці. Звичайно, тоді ще щуплявий та щокатий, але мені він видався похмурішим, ніж тепер.

Тоді я знайшов Горбача, Слона з третьої та Кроля з шостої. Кроль майже не змінився. Горбач ховався за мотоциклетними окулярами та притискав до грудей арбалет. Слон височів над усіма усмішливою брилою, наче збільшений у багато разів пупс. З кишені його комбінезона виглядав гумовий жираф.

Я вирішив, що знайшов страшенно цікаву справу.

Наступним я впізнав Сліпого. Босий, він сидів навпочіпки у самому кутку знімку, тож край відрізав йому півголови. Верхній ґудзик сорочки знаходилася ледь не на пупі, волосся звисало до ніздрів. Коли б він підвівся, його картата сорочка, мабуть, спустилася б нижче колін. Дивно, що вихователі дозволяли комусь тинятися Домом у такому вигляді.

Я пошукав Сфінкса, та не знайшов.

Натомість знайшов ніжного, наче янгол, Красуню, який із млявеньким виглядом телепався на поручні. І Соломона з другої. Ще не того жирного Пацюка, яким він став тепер, але вже нівроку гладенького щурика.

Потім я впізнав Лері та розреготався, захлинувшись димом. Незграбній, капловухий, худючий Лері. Він стояв, гордо відставивши ногу з неймовірною кількістю саден на коліні, і, дивлячись на нього, будь-який оптиміст кинув би нудити на тему «щасливого дитинства», бо в таких носатиків його не буває. Біля Лері у такій самій позі стояв другий носатик з виряченими очима. Звичайно ж, Кінь з третьої. Жоден з тих, кого я впізнав, не викликав у мене такої радості, як Лері. Я до нього тепер відчував мало не ніжність. Нелегко живеться на світі маленьким Логам. Через це вони виростають агресивними. Страждають на клаустрофобію. І на заїкання. Через те, що їх ніхто не любить. Вони не кмітливі, не привабливі, не симпатичні. Лері з Конем стали моєю останньою знахідкою. Сфінкса я так і не відшукав.

Двоє зовсім однакових блондинів у смугастих безрукавках когось болісно нагадували. Хлопчисько з ідеально круглою головою на переднім плані також був на когось схожим. Я крутив картку так і сяк, приміряючи обличчя дітей на різних мешканців Дому, але п’ятьох так і не впізнав. Нарешті ще мені наскучило, і я почав розглядати її просто так.

Компанія загалом була здичавілою. Брудненька. Патлата. Напевне з глистами. Таких не змусиш виглядати пристойно, але принаймні ніхто нікому не робив ріжки і не викривлявся. Вони намагалися виглядати якомога поважніше. Хоч, здається, й розуміли, що в них це не дуже виходить.

Амулети, захисні талісмани та усілякі нашийні цяцьки вже тоді були у моді. Усього я нарахував шістнадцять мішечків, плюс пазурі, зуби та кістки, в’язками та по одному екземпляру, гайки, болти, цвяхи, кролячі лапки та різноманітні хвости. Лері з Конем мали переважно металобрухт. Слон був обвішаний дзвіночками, біляві близнюки — ключами. Натрапивши на ці ключі, я раптом збагнув.

Замружився та подивився знов….

Авжеж! Круглі, холодні очі, гачкуваті носи… це маленькі Стерв’ятники! Такі схожі, що я навіть не робив спроби вгадати, який з них є справжній.

Цікаво, куди подівся другий? Майнула думка, що взагалі й одного Стерв’ятника у Домі цілком достатньо, але, одразу пригадавши завсідний траур третьої, я засоромився цієї думки.

Можливо, Птахи носили траур не за Стерв’ятниковим близнюком. Можливо, їм просто подобався чорний колір. Якщо чесно, я не хотів знати, у чому там річ. Хай там як, а ніякого брата в Стерв’ятника у Домі не було, і гадати, що це добре, було гидко.

Я відклав знімок і узяв перший, з Вовком. Порозглядав. Ліг та втупився у стелю.

Кожна кімната у Домі мала своїх покійників. У кожній шафі догнивав свій скелет, про який не згадували. Коли привидам не вистачало кімнат, вони починали блукати коридорами. Проти небажаних гостей на дверях малювали охоронні знаки, а на шиї вішали амулети. Своїх любили, задобрювали, з ними радилися, їм співали пісень, розповідали казки. А вони відповідали. Написами на дзеркалах милом та зубною пастою. Малюнками на стінах фіолетовою фарбою. Шепотом у вуха — деяким обраним, коли вони приймають душ чи мають сміливість заночувати на Перехрестковому дивані.

Ця мішанина з Фазанячих байок, забобонів, дурнуватих прислів’їв та приказок крутилися у мене в голові, набираючи усе шаленіших обрисів. А коли я нарешті дав собі раду з нею, то на свій подив зрозумів, що тепер краще знаю Дім. На крихту. Принаймні, зрозумів багато такого, чого досі не розумів. Захоплення мешканців Дому усілякою небувальщиною з’явилося не на порожньому місці. Так вони перетвори горе на забобони. Забобони в свою чергу ставали традиціями, а до традицій швидко звикаєш. Особливо у дитинстві. Якби я потрапив сюди сім років тому, можливо, й для мене спілкування з привидами було б звичайною річчю. Я б сидів на знімку Чорного з саморобним луком чи рогаткою, що стирчала б з кишені, та пишався б амулетом від полтергейсту, який виміняв на серію марок, боявся б якихось певних місць певного часу доби і ходив би туди на парі. Може, у наслідок я довів би себе до заїкання, але життя моє було б доволі цікавим, чого не скажеш про справжнє, прожите не тут. Мені навіть стало прикро, що це дике, не моє дитинство минулося. У ньому не було ані річок, ані лісів, ані покинутих цвинтарів, але ж і у моєму справжньому дитинстві їх не було. Зате я б знав усі закони та правила Дому, вмів розповідати дурнуваті казки, грати на гітарі, розшифровувати настінні написи, ворожити на курячих кістках, пам’ятав би усі колишні прізвиська старожилів, і, може, навіть любив би цей старий будинок, як ніколи не зможу його полюбити. Щодалі я про усе це думав, то сумніше ставало. Я узяв останню не заховану сигарету, запалив і став дивитися, як дим плине до плафону, танучи у його світлі.

ДІМ

Поиск по сайту: