Інтермедія. Дім стоїть на околиці міста

Дім стоїть на околиці міста. У місці, яке називають Гребінцем. Довгі багатоповерхівки тут поставлені зубчатими рядами з проміжками квадратно-бетоних подвір'їв — місцями, призначеними для ігор молодих «гребінцівців». Зубці білі, багатоокі, схожі один на інший. Там, де вони ще не виросли, — обнесені парканом пустирі.

Труха знесених будівель, гніздівля щурів та бродячих псів значно цікавіші для молодих «гребінцівців», ніж їхні власні подвір’я — інтервали між зубцями

На нейтральній території між двома світами — зубців та пустирів — стоїть Дім. Його називають Сірим. Він старий і за віком ближчий до пустирів — місць поховання його ровесників. Він самотній, інші будинки цураються його — і не схожий на зубець, бо не пнеться вгору. У ньому три поверхи, фасадом на трасу, коло нього теж є подвір’я — довгий прямокутник, обнесений сіткою. Дім, сірий спереду, — зі сторони подвір’я розмальований яскравими фарбами. Тут його стіни прикрашають малюнки-метелики з невеличкий літак завбільшки, слони з прозорими крилами, банькаті квіти, мандали та сонячні кола. Усе це зі сторони подвір’я. Фасад голий та похмурий, яким і має бути.

Сірий Дім не люблять. Ніхто про це не скаже прямо, але мешканці Гребінця не хотіли б мати його біля себе. Вони хотіли б, щоб його взагалі не було.

Вони з’явилися біля Дому спекотного серпневого дня в той час, коли нема тіней. Жінка та хлопчик. Вулиця була пуста, сонце спалило її. Кволі деревця вдовж мостової від нього не рятували, не рятували й стіни будівель, які плавилися у яскраво-синім небі палаючими зубцями. Асфальт проминався під ногами. Підбори, на яких йшла жінка, залишали на ньому маленькі дірочки, — вони тягнулися за нею рівненьким ланцюжком, наче сліди якогось чудернацького звіра.

Йшли вони повільно. Хлопчик — через втому, жінка — скута вагою ноші. Обоє у білому, обоє світлоокі, обоє трохи вищі, ніж мали б бути: хлопчик — у своєму віці, жінка — щоб виглядати жіноче. Жінка була гарною, та звикла привертати увагу, та зараз не було кому її розглядати, і вона цьому лише раділа. Хода її була нерівною через валізу, білий костюм зім’явся під час довгої поїздки в автобусі, макіяж поплив від спеки. Незважаючи на це, вона йшла з гордо піднятою головою, намагаючись не горбитися та не виказувати ознак втоми.

Хлопчик був схожим на неї настільки, наскільки може бути схожою маленька людина на дорослу.

Світлоголовий з рудизною, тоненький та цибатий, він дивився на світ такими самими зеленими очима, які були в його матері, тримався так само прямо, як і вона. На плечах в нього була біла жакетка. Це виглядало дивно у такий нестерпно спекотний день. Він йшов неохоче, чіпляв кедою за кеду, прикривши очі так, що бачив лише сірий пухирчастий асфальт та сліди, що залишали материні підбори. Він думав, що навіть якби мати зникла, її можна було б відшукати по тих смішних дірчатих слідах.

Жінка зупинилася.

Над ними височів Дім, оточений з двох сторін пустотою, як потворний сірий вилом у сніжно-білих рядах Гребінців.

— Це, мабуть, тут.

Жінка поставила валізу на землю, підняла темні окуляри, та стала придивлятися до таблички над дверима.

— Бачиш, як ми швидко прийшли? Хіба ж треба було брати таксі?

Хлопчик байдуже кивнув. Він би міг заперечити, що йти довелося досить-таки довго, та натомість сказав:

— Дивися, мамо, він прохолодний, сонце його не торкається. Дивно, справді?

— Це дурниці, серденько, — урвала його мати. — Сонце торкається усього, до чого може дотягнутися. Просто він темнішій за сусідні будинки, тому виглядає прохолоднішім. Зараз я туди зайду, а ти чекатимеш мене тут, добре?

Вона підняла валізу на четверту сходинку та приперла її до перил. Подзвонила та застигла, очікуючи, а хлопчик сів у низу сходів та дивився у інший бік. Коли замок клацнув, він обернувся та встиг побачити білий поділ, який миттєво зник за дверима. Тоді двері замкнулися та він лишився сам.

Хлопчик підвівся зі сходинки, підійшов до стіни, торкнувся її щокою.

— Холодний, — сказав він. — Сонце не може до нього дотягнутися.

Він відбіг від Дому та подивився на нього з відстані. Винувато зиркнув на двері, стиснув плечима та пішов уздовж стіни. Дійшовши до рогу, ще раз озирнувся, трохи постояв та завернув.

Ще одна стіна. Хлопчик добіг до її краю та зупинився.

За наступним поворотом було подвір’я за сіткою. Порожнє та нецікаве, таке саме розпечене, як усе навколо. А от Дім звідси виглядав зовсім інакше. Барвистий та веселий, він наче вирішив показати хлопцеві інше своє обличчя. Усміхнене. Обличчя не для всіх.

Хлопчик підійшов впритул до сітки, щоб краще побачити це інше Домове обличчя, може, навіть вгадати, кого намальовано на його стінах, та побачив скособочену споруду з картонних коробок. Халабуду, вкриту гіллям. Вітру не було — прапорець на її вершечку кволо звисав. Картонні стіни були обвішані саморобною зброєю та дзвіночками. Там хтось був. Зсередини лунали голоси та шурхотіння. Перед входом чорніла купка попелу, обкладена цеглою.

Їм дозволяють палити багаття…

Він притулився до сітки, не звертаючи уваги на те, що майка та жакетка прикрасилися іржавим візерунком-сіткою. Він не знав, кому — «їм», але розумів, що багато років цим «їм» бути не могло. Він дивився, доки його самого не помітили крізь нерівно прорізане віконце.

— Ти хто? — спитав хрипкуватий дитячий голос, та у дверному отворі хатки з’явилася пов’язана квітчастою хусткою голова. — Краще йди, сюди чужим неможна.

— Чому? — поцікавився хлопчик.

Хатка хитнулася, та випустила ще двох мешканців. Третій лишився виглядати з віконця. Троє засмаглих хлопчаків із розмальованими обличчями придивлялися до нього крізь сітку..

— Він не з цих, — сказав один до іншого, кивнувши на зубці багатоповерхівок. Він зовсім не тутешній. Он, як дивиться…

— Ми автобусом приїхали, — пояснив хлопчик у жакетці,— а тоді ще пішки.

— Ото йди звідси пішки, — порадили йому з-за сітки.

Він відійшов на кілька кроків. Він не образився. То були якісь дивні хлопці. Щось із ними було не те. Він хотів би дізнатися, що саме.

Ті й собі розглядали його та обговорювали, а ні трохи н соромлячись.

— З Північного Полюсу, мабуть, — сказав маленький із дуже круглою головою. — У кофтинці. Геть дурний.

— Ти сам дурний, — сказав інший. — Рук не має, от він і у кофті. До нас привезли. Не бачиш?

Вони перезирнулися та захихотіли. Той, що сидів у хатці, теж сміявся, гойдаючи її своїм сміхом.

Хлопчик у жакетці позадкував.

Вони продовжували сміятися:

— До нас, до нас!

Він розвернувся до них спиною та побіг. Незграбно згинаючись, щоб не впала жакетка.

Вибігши за ріг, зіштовхнувся з кимось, і той вхопив його за плечі.

— Стривай! Ти чого?

Хлопчик захитав головою.

— Нічого. Вибачте. На мене чекають он там. Відпустіть, будь ласка.

Та чоловік не відпустив його.

— Ходімо, — сказав він. — Твоя мати сидить у мене в кабінеті. Я вже почав міркувати, що казатиму, як не знайду тебе.

Чоловік був з прохолодного будинку. У нього були сині очі та сіре волосся, він був горбоносий та жмурився, як це роблять люди, які носять окуляри.

Вони піднялися сходами, чоловік із прохолодного будинку взяв валізу. Двері були прочинені. Він відступив, щоб хлопчик міг увійти.

— Оті, з халабуди… Вони тут живуть? — спитав хлопчик.

— Так, — зрадів синьоокий. — То ви вже познайомилися?

Хлопчик не відповів.

Він переступив поріг, чоловік з Дому увійшов слідом, та двері за ними зачинилися.

Вони жили у кімнаті, де було повно полиць з іграшками. Хлопчик та чоловік. Хлопчик спав на канапі із плюшевим крокодилом, чоловік ставив біля нього розкладайку. Коли хлопчик залишався сам, він виходив на балкон, лягав там на надувного матраца та дивився крізь поручні на хлопців, що гралися унизу. Інколи він підводився, щоб його помітили. Хлопці дивилися вгору та посміхалися. Але ніколи не кликали його до себе. Він потай сподівався, що його запросять, але даремно. Розчарований, він знов лягав на матрац, дивився униз з-під крисів бриля та слухав їхні тоненькі, схожі на пташині, голоси. Іноді, заплющивши очі, він уявляв себе на пляжі. Наче дрімав під тихий шурхіт хвиль. Крики хлопчаків перетворювалися на чаїні. Ноги облазили та вкривалися коричневою засмагою. Знічев’я він нудьгував.

Вечорами вони сиділи на килимі, хлопчик та синьоокий із дивним ім’ям Лось, яке не було ім’ям, слухали музику та розмовляли. Вони мали скрипучого програвача та платівки у потертих конвертах, — хлопчик розглядав їх, мов картини, дуже уважно, шукаючи у них схожість із музикою, та не знаходячи її.

Літні ночі заходили у балконні двері. Вони не вмикали світла, аби не приманювати комах. Одного разу хлопець побачив, як промайнув у оксамитовій сині неба якійсь клаптик. То був кажан, схожий на щурячий привід у подертому плащі. Відтоді він сідав так, щоб бачити небо.

— Чому ти називаєш себе Лосем? — спитав якось хлопчик.

Він думав про те, як блукають лісами лосі з мереживом рогів,схожих на дубове листя. Про них та про оленів, які доводилися їм ріднею. Хоча роги в оленів були зовсім іншими. Він довго про усе це міркував перш ніж запитати.

— Це прізвисько, — пояснив Лось. Усі в Домі мають прізвиська, так вже тут повелося.

— Я також маю, коли я вже тут живу?

— Ти поки що не маєш. Але матимеш. Коли повернуться інші діти і ти перейдеш до своєї спальні, тоді в тебе також буде прізвисько.

— Яке?

— Не знаю. Сподіваюся, що гарне. Якщо пощастить.

Хлопчик став гадати, як його можна назвати, але нічого не придумав. Це залежало від тих, що мали повернутися. Та йому захотілося, щоб вони швидше вже повернулися.

— Чому вони мене не покличуть? — спитав хлопчик у Лося. — Гадають, що я не зможу гратися? Чи вони мене не люблять?

— Ні, — сказав Лось. — просто ти нова людина у Домі. Потрібен якийсь час, доки вони до тебе звикнуть. Спочатку з усіма так. Зачекай.

— Скільки часу має минути? — спитав хлопчик.

— Дуже сумуєш? — спитав у нього Лось.

Наступного дня Лось прийшов не сам. З ним був хлопчик, який ніколи не грався на подвір’ї, якого ніколи не було видно з вікон.

— Я привів тобі друга, — сказав Лось. — Він буде жити із тобою, ти не сумуватимеш тут на самоті. Це Сліпий. Робіть що завгодно — грайтеся, казіться, руйнуйте меблі, та було б добре вам не сваритися та не скаржитися один на одного. Кімната тепер ваша.

Сліпий не грався з ним, бо не вмів грати. Він сидів із хлопчиком, як звеліли, будив його вранці, вмивав та розчісував. Слухав його розповіді, найчастіше мовчки, та ходив за ним, мов прив’язаний. Не тому, що йому так хотілося. Та йому здавалося, що саме цього хотів від нього Лось. А чого хотів Лось, то було для нього законом. Якби Лось попросив, він стрибнув би з балкона чи з даху. Чи навіть скинув би звідти когось. Безрукого хлопчика це лякало. Лося це лякало значно більше. Сліпий був дорослим у душі — дорослим та відлюдкуватим. В нього було довге волосся та жаб’ячий рот у червоних болячках, він був блідий, як мара, та страшенно худий. Йому було дев’ять років. Лось був його богом.

Пам’ять Сліпого пахла, дзвеніла, шурхотіла. Вона несла запахи та відчуття. Вона не простягалася так далеко, як у інших, — Сліпий майже не пам’ятав раннього дитинства. Наприклад, найдавніший його спогад був про те, як доводилося нескінченно довго сидіти на горшку. Їх там було дуже багато маленьких хлопчиків, та усі сиділи рядком на однакових жерстяних горшках. Спогад був сумний, від нього тхнуло. Пізніше, він вирахував, що їх тримали у цій позиції щонайменше півгодини. Більшість встигали зробити усе, що треба, але залишалися сидіти, чекаючи на решту, бо такий був розпорядок, а дотримуватися розпорядку їх привчали змалечку.

Ще він пам’ятав подвір’я. Де вони гуляли, тримаючись один за одного, та однаково перечіплялися й падали. Гуляти треба було повільно, низкою, тримаючись за одежу того, хто йшов попереду. Очолювали та замикали цю колонну дорослі. Коли хтось зупинявся чи відхилявся від потрібного маршруту, згори було чути їхні гучні голоси, що відновлювали порядок. Весь його світ поділявся тоді на два різновиди голосів. Перші керували згори, другі легше було розуміти, — вони були ближчими, бо належали таким самим, як він. Але їх він теж не любив. Інколи гучні голоси зникали. Коли вони зникали надовго, то він та інші — такі самі, як і він, — починали бігати, стрибати, падати, роз’юшували собі носи, та одразу ж виявлялося, що подвір’я не таке вже й велике, як здається, коли ходиш один за одним, а навпаки, маленький та тісний, а його поверхня вкрита чимось твердим, що дряпає коліна.

Потім, пригадував він, були бійки. Часті бійки, які виникали без особливих причин. Досить було когось штовхнути, а там, де він жив, постійно штовхалися. Його штовхали, він теж штовхався — не навмисно, просто так виходило — та від колись у відповідь на випадковий поштовх почали штовхати дужче, від цього починало щось боліти. Тоді він почав бити сам, не дожидаючись, поки його вдарять. Іноді після цього виникали розлючені дорослі голоси, та його відводили до іншої кімнати. У місце покарання. Там не було ані столів, ані стільців, ані ліжок. Були самі стіни та стеля, але про стелю він тоді не знав. Він не боявся кімнати. Інші плакали, коли їх замикали, він ніколи не плакав. Він полюбляв самотність. Йому було байдуже, чи є хтось поруч, чи ні. Якщо йому хотілося спати, він лягав на підлогу та засинав, якщо хотілося їсти, витягував з кишень шматки хліба, які він там ховав. Коли його тримали зачиненим довго, він відколупував тиньк від стін та гриз його. Тиньк йому подобався навіть більше за хліб, але дорослі сердилися, коли ловили його за цією справою, то він стримувався, дозволяючи це собі лише на самоті.

Він рано збагнув, що його не люблять. Його виділяли серед інших дітей, частіше за інших карали, часом навіть за чужу провину. Він не розумів чому, але не дивувався, та не ображався. Він ніколи нічому не дивувався. Ніколи не сподівався від дорослих ні на що добре. Він вирішив, що дорослі несправедливі, та примирився із цим. Коли навчився відрізняти чоловіків та жінок, помітив, що жінки ставляться до нього гірше, але й цьому не став шукати пояснення, лише взяв до відома, як брав до відома усе, що його оточувало.

Згодом він зрозумів, що малий на зріст та слабкий. Він збагнув це, коли голоси інших дітей залунали трохи згори, а їхні стусани стали уражати сильніше. Десь тоді ж він дізнався, що деякі з дітей бачать. Що то таке, він довго не міг збагнути. Він знав, що дорослі мають якусь велику перевагу, яка дозволяє їм вільно пересуватися за межами його світу, але пов’язував це з їхнім зростом та силою. Що таке «бачити», Сліпий не розумів. А збагнувши, не міг уявити. Довгий час термін «зрячий» означав для нього лише цілкість. Зрячі лупцювали болючіше.

Усвідомивши переваги тих хто був дужим та щось бачив, він почав докладати зусиль, щоб стати не гіршим. Для нього це було важливо. Він дуже старався — і його стали боятися. Сліпий швидко збагнув, що саме викликає страх. Діти боялися не сили, якої він не мав, а того, як він поводився. Його витримки та байдужості, того, що він нічого не боїться. Коли його били, він не плакав, а просто підводився та йшов. Коли він когось бив, цей хтось зазвичай плакав, наляканий тим, як спокійно він це робив. Він навчився знаходити болючі місця, це теж лякало.

Що старшим він ставав, то гостріше відчував неприязнь оточення. Вона проявлялася по-різному в дітей та дорослих, та якоїсь миті оточила його суцільним муром самотності.

Так було, доки не звився Лось, людина, яка говорила з ним не як з одним з багатьох. Сліпий не міг знати, що Лося запросили саме для нього. Він гадав, що Лось помітив його, полюбив більше за інших. Він увійшов в його життя, як у власну кімнату, перекинув усе шкереберть, переставив та заповнив собою. Своїми словами, своїм сміхом, лагідними руками та теплим голосом. Він приніс із собою багато такого, про що Сліпий не знав і про що, можливо, ніколи б не дізнався, нікого насправді не хвилювало, що знає, та чого не знає Сліпий. Світ його був обмежений кількома кімнатами та подвір’ям. Інші діти у супроводі дорослих із задоволенням виходили за межі цього світу, він завжди залишався. І ось у цей крихітний чотирикутний світ стрімко увійшов Лось, цілком його заповнив, зробив безкраїм та неоглядним, а Сліпий віддав йому свої душу та серце — цілком себе — навічно.

Хтось інший не зрозумів би, не сприйняв би, а то навіть і не помітив би, але Лось усе зрозумів, та коли настав час йти, він знав, що Сліпого доведеться забрати із собою.

Сліпий на це не розраховував. Він здогадувався, що Лось рано чи пізно піде, що він знов залишиться сам та що це буде жахливо. Навіть не уявляв, що може бути інакше. А тоді сталося диво. Пам'ять зберегла цей день в усіх подробицях з усіма звуками та запахами, з теплом сонячних промінів на обличчі. Вони кудись йшли, та Сліпий міцно, дуже міцно тримав Лося за руку, та серце його тріпотіло, мов підбитий птах. Йому було боляче від надмірного щастя. Вони йшли довго. Сонце гріло, камінці хрупотіли під ногами, десь далеко з гуркотом проносилися авто. Так довго і так далеко йому ще ніколи не доводилося ходити. Потім вони сіли в машину, де він вимушений був відпустити руку Лося і він вчепився у полу його піджака.

Так вони приїхали у Дім, де також було багато дітей, але тут усі були зрячі. Він вже знав, що це таке — що кожен з них має щось, чого нема в нього. Та це його більше не турбувало. Головне, тут був Лось — той, хто його любив і кого любив він.

Згодом виявилося, що Дім живий та що він також вміє любити. Любов Дома не була ні на що схожа. Іноді вона лякала, та ніколи усерйоз. Лось був богом, і місце, де він жив, мало бути незвичайним. Але воно не могло скривдити. Лось не показував, що йому відомо про справжній Дім, удавав, що не розуміє нічого, і Сліпий здогадався, що то Велика Таємниця, про яку не слід говорити вголос, навіть із Лосем. Тому він мовчав та просто любив Дім, як ніхто до нього. Йому подобався запах Дома, подобалося, що є багато вологого тиньку, який можна відколупувати від стін та їсти, подобалося велике подвір’я та довгі коридори, блукати якими було цікаво. Йому подобалися тріщини у стінах Дому, його закутки, покинуті кімнати, те, як довго залишаються тут сліди тих, хто пройшов, подобалися привітні привиди та усі без винятку шляхи, що Дім відкривав перед ним. Тут він міг робити що завгодно. Раніш кожний його крок пильнували дорослі. На новому місці такого не було, та спочатку це було дивно, незручно навіть, але він швидко призвичаївся, значно швидше, ніж сподівався.

Синьоокий Лось — ловець дитячих душ — вийшов на ґанок та подивився на небо. Розпечене, воно загасало червоним на обрії. Вечір не обіцяв прохолоди.

На ґанку сидів хлопчик з підбитим оком і також дивився у небо.

— Що сталося? — спитав Лось.

Хлопчик скривився.

— Він сказав, я маю навчитися битися. Навіщо б? Він усе мовчить та мовчить, мов глухий, — хай би й далі мовчав. Коли він розмовляє, стає геть нестерпним. Спершу я думав: «Як погано, що він мовчить!» А тепер думаю, що то було краще. І бійок його мені не треба. Врізав по оку, а навіщо? Заздрить, мабуть, що я бачу…

Лось сховав руки у кишені і погойдався на п’ятах:

— Болить?

— Ні.

Хлопчик підвівся та ліг животом на поручні, перехилившись до подвір’я.

— Просто він мені набрид. Я іноді думаю, що йому клепки бракує. Дивний він.

— Він про тебе такої ж думки, — Лось ховав посмішку, розглядаючи понуру фігурку на поручні. — Але ти ж пам’ятаєш, про що ми домовлялися?

Хлопчик відштовхнувся ногами від дерев’яного настилу ґанку та загойдався.

— Пам’ятаю. Не скаржитися, не ображатися та не дутися. А я й не дуюся та не ображаюся. Я гуляю собі, — він задер голову та перестав гойдатися. — Дивися, Лосю, як гарно! Червоне небо. А дерева чорні. Наче небо їх спалило.

— Ходімо, — Лось обернувся до дверей. — З балкона ще кращий вид. Тут тебе комарі заїдять.

Хлопчик неохоче зліз з поручня та пішов за ним.

— Бідолашний Сліпий нічого цього не бачить, — сказав він із злорадною втіхою. — Ось чому він так дратується.

— А ти розкажи йому, — відповів йому Лось, прочиняючи двері. — Йому буде приємно почути про те, чого він не бачить.

— Еге ж, — кивнув хлопчик. — Ще б пак. Тоді він підіб’є мені друге око, аби ми з ним зовсім зрівнялися. Це йому теж буде приємно.

Двоє хлопців лежали на балконі на надувному матраці, головою до голови. Хлопчик у брилі з порожніми рукавами сорочки, підкладеними під живіт, монотонно бурмотів, не відводячи очей від квітчастого матрацу:

— Вони білі та рухаються, а з країв наче подерті, чи трохи поїдені. Знизу рожевенькі. Рожеве, це мов би червоне, тільки світліше. А рухаються вони дуже повільно, треба довго дивитися, доки помітиш. Зараз їх мало. А коли буває багато, то вже не так світло, а як великі хмари, то геть темно, тоді навіть дощ може піти…

Хлопчик із довгим волоссям підвів голову та насупився:

— Не треба про те, чого немає. Розкажи про те, що зараз.

— Гаразд, — погодився хлопчик у брилі та перевернувся на спину. З матрацу посипалися кукурудзяні зерна та крихти печива, що понабивалися у складки. — То вони білі, а знизу рожевенькі і плинуть поволі, а навколо усе блакитне.

Він прижмурився, дивлячись крізь побляклі від сонця вії на рівну, без жодної хмаринки небесну синь, і повів далі, посміхаючись:

— Під ними усе блакитне, над ними теж. А самі вони, мов білі баранці. Шкода, що ти не бачиш цієї краси…

Дім був порожнім чи здавався порожнім. Зранку невидимі прибиральниці перетинали коридори, лишаючи по собі лискучий слід мастикою. У порожніх спальнях у віконне скло билися мухи. На подвір’ї у хатинці з картонних коробок жили троє чорних від засмаги хлопчаків. Вночі виходили на здобич кішки. Удень вони спали, згорнувшись пухнастими клубками. Дім був порожнім, але хтось прибирав у ньому, хтось готував їжу та розкладав її по тацях. Чиїсь руки зметали сміття та прочиняли вікна у задушливих кімнатах. Коли прибігали у Дім по бутерброди та воду ті, що жили у картонній хатці, вони залишали на підлозі обгортки від цукерок, шматки жувальної гумки та брудні сліди. Вони робили усе, що могли, та їх було замало, Дім був надто великий. Тупотіння їхніх чобіт завмирало, розчинене у тиші, крики стихали між порожніми стінами, та після кожного свого набігу вони поспішали повернутися у свій маленький дворовий табір, як найдалі від неживих, безбарвних кімнат, що пропахли мастикою, однакових, як близнюки. Невидимі руки стирали їхні сліди. Лише у одній кімнаті були жильці. Їх не непокоїла порожнеча в Домі.

Хлопчик і сам не знав, що його так налякало у той перший день, коли вони повернулися. Його розбудив гомін їхньої появи. Підхопився та відчув із здивуванням, що у Домі повно людей, що тиша — млосна літня тиша, до якої він встиг за місяць звикнути, — щезла. Дім рипів, охкав та посвистував, грюкав дверима, дзвенів склом, перегукувався сам із собою уривками мелодій крізь стіни, у ньому кипіло і вирувало життя.

Він відкинув простирадло та вибіг на балкон.

Подвір’я було заповнене людьми. Вони юрмилися навколо двох червоно-синіх автобусів, сміялися, палили та тягали набиті наплічники з місця на місце. Барвисті, засмаглі, гомінкі, із запахами моря. Гаряче небо пекло двір. Він дивився на них, сівши навпочіпки, притуливши лоба до перекладин поручня. Він хотів бути серед них, невидимою часткою дорослого, чарівного життя, знемагав від бажання збігти униз — та не рушив з місця. Хтось мав його вдягти. Надивившись, він повернувся до кімнати.

— Чуєш? — спитав Сліпий, який сидів на підлозі біля дверей. — Чуєш, який галас здійняли?

Сліпий тримав його шорти. Хлопчик підбіг та по черзі просунув ноги у холоші. Сліпий застібнув змійку.

— Ти їх не любиш? — спитав хлопчик, спостерігаючи, як той шнурує його кеди.

— А чого? — Сліпий зняв його ногу з коліна та поставив другу. — Чого я мав би їх любити?

Він ледь дочекався жакетки та не дотерпів до гребінця. Світле волосся, яке за літо відросло, лишилося скуйовдженим.

— Годі, пусти вже! Я піду! — крикнув він та побіг, зслизаючись від нетерплячки. Коридор, сходи, перший поверх. Прочинені двері до подвір’я підпирала смугаста валіза. Він вибіг на поріг та завмер у розпачі.

Усюди були обличчя. Чужі та гострі, мов леза ножів. Страшні пронизливі голоси. І він злякався. Це були зовсім не ті люди, до яких він поспішав. Вони були чорні від сонця, вони сміялися та майоріли квітчастими сорочками, але були зовсім іншими.

Він сів на сходинку, не зводячи з них бірюзово-котячих очей. Хребтом пройшла хвиля холоду. «Он вони які, — з гіркотою подумав він. — Склеєні з уламків. А я один з них. Такий самий. Чи стану таким. Це як зоопарк. Ще й огорожа — сітка з усіх боків».

Там був один у візку — білий, як мармурова статуя, сивий та змарнілий, а був ще один — майже фіолетовий, набряклий та страшний, мов потопельник. Теж не ходячий, оточений дівчатами, які штовхали його візок. Дівчата сміялися та жартували. Кожна з них мала ваду — вони також були склеєні. Він дивився на них, та йому хотілося плакати.

Висока чорнява дівчина у рожевій сорочці зупинилася біля нього.

— Новенький, — сказала вона, дивлячись на нього відьомськими очима, у яких райдужка зливалася чорнотою із зіницею.

— Так, — із сумом погодився він.

— Маєш вже прізвисько?

Він похитав головою.

— То будеш Цвіркуном, — вона торкнулася його плеча. — У тебе в ногах наче пружини приховані.

«Бачила, як я летів сходами», — подумав він та почервонів.

— Он той, кого ти шукаєш, — вона вказала у бік одного з автобусів.

Хлопчик подивився, та побачив, що там біля чоловіка у чорній футболці та чорних брюках стоїть Лось. Він зрадів та посміхнувся дівчині.

— Дякую, — сказав він. — Ви вгадали, я саме його шукав.

Вона знизала плечима:

— Неважко здогадатися. Уся малеча його шукає. А ти ще зовсім свіжий мальок. Запам’ятай своє прізвисько, та свою «хрещену». Я Відьма.

Вона піднялася сходами та увійшла у Дім. Цвіркун простежив за нею дуже уважно, але не побачив склеєних уламків.

«Тепер в мене є прізвисько!» — подумав він та побіг до Лося.

Лагідна рука опустилася на його плече, він пригорнувся до Лося та замуркотів від задоволення. Чоловік у чорному глузливо зиркнув на них з-під густих брів.

— Ще одне віддане серце, га, Лосю? Коли ти лишень встигаєш?

Лось нахмурився, але не відповів.

— Жартую, — сказав чорний чоловік. — Жартую, старий, не сердься, — та відійшов від них.

— Хто це? — тихо спитав Цвіркун.

— Один з вихователів. Їздив з дітьми до санаторії, — неуважливо відповів Лось. — Чорний Ральф. Або Р. Перший.

— А що, є інші, такі, як він? Другі, треті, четверті?

— Ні, інших немає. Просто його чомусь так прозвали.

— Бридке обличчя, — сказав Цвіркун. — Я б радив йому відростити бороду, щоб його сховати.

Лось засміявся.

— А знаєш, — хлопчик потерся щокою об його долоню, — я тепер теж маю прізвисько. Вгадай, яке? Ніколи не вгадаєш.

— Не намагатимусь навіть. Мабуть, щось летюче.

— Майже. Цвіркун, — він задер голову, уважно придивляючись до Лосева обличчя. Чи сподобалося йому? — Це добре?

— Так, — Лось скуйовдив його волосся. — Пощастило тобі.

Цвіркун наморщив облупленого носа.

— Я теж так подумав.

Він подивився на склеєних. Їх поменшало. Багато хто пішов у Дім.

— Ти радий, що вони повернулися? Тепер тобі буде веселіше.

У Лосевому голосі не було упевненості, і він це відчув.

— Вони мені не подобаються, — зізнався він. — Вони старі, переламані негарні. Згори усе було інакше, а звідси — страшно.

— Нікому з них ще не виповнилося вісімнадцяти, — образився Лось — І чого це вони негарні? Ти несправедливий.

— Кажу тобі, вони потвори. А надто он той, — хлопчик кивнув на фіолетового. — Він наче хтозна коли потонув. Хіба ні?

— Це Мавр. Запам’ятай його прізвисько.

Лось вибрав одну валізу з цілої гори валіз та пішов до Дому. Цвіркун ступав поруч, тихий, мов тінь, і такий самий липучий. Вони пройшли повз фіолетового з м’яким, опливли лицем та лихими очима. Цвіркун спиною відчув на собі йог погляд та прискорив ходу, раптом чогось злякавшись.

«Невже почув, що я казав про нього? Погано вийшло! Тепер він не забуде мене та мої слова».

Біля входу курили троє ходячих. Один, високий, з хижим лицем та короткою стрижкою кивнув Лосеві. Лось зупинився. Цвіркун теж.

На шиї в хижолицего висів перекручений на ланцюжку мавпячий черепок. Крихкий, пожовтілий, з гострими іклами. Хлопчик зачаровано дивився на дорослу цяцьку. Була в ній якась таємниця. В ній було щось таке приховано, що змушувало порожні очниці таємниче, волого виблискувати. Черепок здавався живим. Щоб з’ясувати таємницю, треба взяти його у руки, розглянути, поколупати пальцем у дірках, але дивитися, не розуміючи нічого, навіть цікавіше. Він пропустив, що сказали один одному Лось та власник цяцьки, але почув, заходячи у Дім, від Лося:

— Це Череп. Його також запам’ятай.

«Мавр, Череп та Відьма — моя хрещена, — думав Цвіркун, збігаючи сходами. — Треба запам’ятати цих трьох, а ще неприємного вихователя, якому бракує бороди, і білого у візку, про якого ніхто нічого не казав, і цей день, коли в мене з’явилося прізвисько».

Кімнати змінювалися на очах. На бежеві стіни понаклеювали плакати, смугасті матраци зникали під купами одягу. Кожне ліжко стало чиїмось та майже кожне перетворилося на звалище. Шишки із шорсткими боками, барвисті плавки, мушлі та коралові гілки, чашки, шкарпетки, амулети, яблука та яблучні недогризки… Кожна кімната зробилася особливою, несхожою на інші. Він ходив, принюхуючись, перечіплявся через відкриті сумки та наплічники, ховався по кутках, пожадливо вбирав зміни. Ніхто не звертав на нього уваги. В усіх були власні, дорослі справи.

В одній спальні складали щось схоже на курінь з тоненьких сухих гілок. Він довго просидів там, чекаючи на результат, тоді йому набридло, і він перейшов до іншої кімнати, де теж будувалася якась споруда. Цвіркун сів на низенького ослінчика біля дверей, аби не плутатися під ногами.

Старшокласники сміялися, сварилися жартома, кидали один одному торби та пакети, пили з паперових стаканчиків, зминали їх, кидали на підлогу. Вся підлога була засіяна картонними гармошками. Вони сплющувалися під ногами та пахли лимонадом. Цвіркун непомітно штовхав їх ногами під свого ослінчика. Потім у спальні з’явився худий патлатий вихователь у окулярах без оправи, схожий на Джона Ленона, та витягнув його із схованки.

— Ти новачок, — промовив він нерозбірливо, бо жував зубочистку. — Чому не у своїй спальні?

Підсліпуваті очі за товстими лінзами бігали, мов чорні комашки.

— В мене ще немає своєї спальні, — сказав Цвіркун та спробував вислизнути з-під кістлявих пальців, що стискали його плече.

Пальці зімкнулися дужче.

— У такому разі слід було спершу дізнатися, де ти маєш знаходитися, — сказав очкастий та виплюнув зубочистку. — Гадаю, твоя спальня буде шоста. Там є вільне місце. Ходімо.

Вихователь витяг його у коридор. Цвіркун ледь не біг, намагаючись прирівнятися до його швидкої ходи. Вихователь нетерпляче смикав його за комір.

Шоста спальня була аж у кінці коридору. Вона була меншою за кімнати старшокласників та тьмянішою через матер’яні піддашки над вікнами. Тут також розпаковувалися. Але тут були його однолітки. Може, трішки молодші, або старші за нього. Вони сиділи на ліжках та зосереджено рилися у сумках. Лише з’явився вихователь, усі облишили сумки та повставали.

— Новачок, — сказав вихователь. — До вас. Покажіть йому усе та поясніть.

Він витягнув нову зубочистку та запхав її у рота.

— Усе ясно?

Хлопчаки закивали.

Вихователь теж кивнув, та пішов, навіть не озирнувшись.

Вони мовчки обступили його та витріщилися на порожні рукава жакетки. Цвіркунові стало ясно, що вони вже усе знають. Дивилися вони дивно. Байдуже насміхаючись, наче його каліцтво їх потішало.

— Ти новачок, — повів один — худий з голубими витрішкуватими очима. — Зараз ми тебе відлупцюємо. Ти захлюпаєш та почнеш кликати матусю. Так завжди буває.

Він позадкував.

Вони засміялися. Він притулився спиною до дверей. Вони підійшли ближче, посміхаючись та підморгуючи. Вони також були склеєні.

У ДОМІ

Бандерлог Лері, грюкаючи підкутими чоботями, піднімався на другий поверх. Двома сходинками позаду йшов Кінь. Цокіт його підборів зливався із цокотом підборів Лері, та звичний цей звук — Лері любив його у гуркітливо-наступальній версії: десять пар копит, рипіння шкіри та бряжчання пряжок — сьогодні дратував та викликав головний біль. Тому що усе це не було справжнім. Брязкіт, грюкіт та натиск, але крім цього нічого, що захистило б від справжньої біди. Отакі вони, Логи. Картонні Ангели Пекла. Без мотоциклів, без справжнього запаху самців. Не здатні налякати нікого, крім жалюгідних Фазанів. Єдина перевага — кількість та гучність. Варто відкинути чорну шкіру широкоплечої куртки — знайдеш хирляве, прищаве тіло. Знов загорни, приховай тонку шию та випнуті ребра, завішай волоссям перелякані очі, — от маєш Бандерлога. Збери десяток таких самих — маєш грізну зграю. Лавину гуркітливих чобіт та запах спиртового лосьйону. Може, й налякаєш парочку Фазанів.

Лері помітив, що розмовляє уголос, аж коли Кінь позаду поважливо зойкнув: «Оце так депресняк тебе накрив, старина!» — помітив та ще дужче засмутився.

— Це ти дарма, — Кінь наздогнав його та йшов тепер поруч. — Не така ми вже й шушваль. Не маємо кулачин, але ж усе про усіх знаємо. «Володій інформацією» — пам’ятаєш?

Звичайно, Лері пам’ятав. Саме цими словами він — ватажок Логів — заспокоював своїх спільників в усі часи. Аж поки усе не пішло шкереберть. Хто б його самого тепер заспокоїв? Тепер виявилося, що вони аж ніяк не такі заспокійливі, як він гадав. Кінь робив, що міг. Але пошарпані слова не мали вже сили.

Лері копнув урну, що трапилася по дорозі, та з її кришки із брязкотом впала попільничка — бляшанка від сардин, яку там хтось залишив. Він наступив на кучку недопалків та потюпав далі, чиркаючи підпором по паркеті, щоб позбутися налиплої жуйки.

— Не варто було отак іти, — пробурмотів Кінь. — Тепер усі повтікають до спалень. Захочемо щось дізнатися, то не докличемося нікого.

— А навіщо? — неуважливо спитав Лері. — Усе й без того ясно. Про найважливіші новини. Не треба бути Логом, аби тебе сповіщали.

Вони пройшли повз першу, за звичаєм уповільнивши ходу, але тут на Лері знов найшло, та він перейшов у галоп. Кін стрепехнувся та поскакав слідом.

— Агов, стривай! Ти чого?..

Лері зупинився так несподівано, що Кінь наскочив на нього, і обоє ледь не впали.

— Маю тепер свого власного Фазана — пояснив Лері з відразою. — Навіщо мені їх під першою чатувати? Як зайдеш до спальні, а він вже там. Їздить собі, як хазяїн. Здуріти від того можна.

Кін зробив скрушне обличчя.

— Еге ж, можна.

На Перехрестку Лері плюхнувся на канапу та сколупнув жуйку з підбора. Кінь умостився поруч, простягнувши худющі, павучі ноги. Лері поглянув на нього скоса, жахнувшись мимохідь: «Я теж такий худющий? Схожий на мітлу?»

Не здогадуючись про недобрі другові думки, Кінь зручно влаштувався, відкинувшись на спинку канапи.

— Він лазить, як купа лайна, — бідкався Лері. — Тобто геть ніяк. Гидко бачити. От скажи, чому це я маю весь час на таке дивитися та страждати?

— Це вже примхи, — зітхнув Кінь. — Ваші колісники — то не колісники, а справжні дияволи. Тобі б у Гнізді в нас пожити…

Проблеми гнізда Лері не займали. Його дратувало небажання Коня збагнути прості речі. Та поспівчувати.

— Ти ж усе розумієш, Коню, — сказав він. — Але не хочеш. Хіба може Логова здобич гуляти собі його барлогом?

Сказавши це, він одразу ж засумнівався. Логів барліг? Взагалі-то, в Логів його не буває. Тому що у своєму барлогу Лог вже не Лог.

Заплутавшись, Лері мотнув головою.

— В мене через нього якісь особливі прищі. Не прищі, а звірі. Це усе нерви.

Кінь співчутливо крякнув. В Лері усі прищі були особливі. Вибухи та вирви від вибухів, діючі вулкани та кратери вулканів. Аж ніяк не звичайні прищі. Кінь на прищах знався, в нього їх теж було чимало. Трохи допомагали спиртові примочки, та зовсім не допомагали мазі. А Лері не допомагало нічого та ніколи, адже хіба щось врятує від вибухів на обличчі. Кінь оглянув ближні кратери, не помітивши жодних погіршень, але говорити про це не став.

— Я сьогодні натовк йому пику, — сповістив Лері безрадісно. — Вранці.

Кінь посунувся:

— І що?

— Нічого, — здригнувся Лері. — Утерся.

— А інші? — зацікавлено спитав Кінь.

— Теж нічого, — зовсім з іншою інтонацією промовив Лері.

— А підстава?

— Він сам — цілком достатня підстава.

Вони замовкли. Дві довготелесі, худорляві фігури у чорній шкірі сиділи нога на ногу. Кожен погойдував у повітрі гостроносим чоботом. Ззаду їх можна було б сплутати, якби не біла грива Коня, стягнена у хвіст.

— Помпей сказав… — почав Кінь попаски.

— Будь ласка, не треба, — не хочу я знати, що він там сказав. Матимемо ще час наслухатися.

— Що ти маєш на увазі? — здивувався Кінь. — Що він зможе? Не факт.

Лері лише зітхнув.

— Годі мене заспокоювати. Я вже змирився.

Кінь посмикав губу.

— Лері, — сказав він обурено, — ти в біса не маєш права так думати! Неможна бути таким непатріотом. Я б на твоєму місці собі такого не дозволяв.

Лері витріщився на Коня:

— Ти це серйозно? — спитав він. — До чого тут патріотизм? Нас десятеро, а їх більше двадцяти. Ти вмієш рахувати?

— Буває, що один воїн вартий десятьох, — пишномовно зазначив Кінь.

Лері зневажливо поглянув на нього.

— Ти вмієш рахувати? — знов запитав він.

Кінь промовчав. Пошукавши по кишенях, витяг карамельку та простягнув її Лері. У відкрите вікно подувом вітру жбурнуло купу сухого листя. Кінь узяв один та став його розглядати, чухаючи перенісся.

— Осінь, — сказав він, підносячи сухий листок до носа Лері. — До наступного літа ще безліч часу. Помпей не з старих, але ж ми із тобою знаємо…

— Що нічого насправді страшного не трапляється до останнього літа, — слабо посміхаючись, закінчив замість нього Лері. — Ох, Коню, лише тому й тримаюся. Інакше, мабуть, я б вже здурів

Кінь розкришив сухий листок та обтер долоню.

— От і не забувай, — попросив він.

Поиск по сайту: