Кампанелла. “Місто Сонця”

Влітку 1601 року Кампанелла починає писати " Місто Сонця ". Розповідь побудована у стилі, звичайному для утопічних творів: мандрівник під час своїх пригод потрапляє в невідому країну, де і знаходить здійсненими суспільні порядки, які уявляються йому бездоганними.

На його думку, багатство і бідність - це найбільші недоліки людства. Вони створюють найбільші негаразди, а община робить всіх одночасно і багатими і бідними, багатими - тому що в них є все, бідними - тому що в них немає ніякої власності. Мистецтва і роботи розподіляються між усіма. Через те, що працюють всі, а до того ж праця полегшується технічними вдосконаленнями " кожному доводиться працювати не більше чотирьох годин на добу ". Решта часу витрачається на розвиток розумових і тілесних здібностей. При такому ставленні до праці кожен сприймає свою професію як найпочеснішу. Той, хто знає якомога більше ремесел заслуговує на більшу повагу, тому всі прагнуть оволодіти якомога більшою кількістю професій.

Наперекір християнській моралі у державі Кампанелли існує рівність чоловіка й жінки. Жінки вчаться й працюють ак само, як чоловіки, вони навіть проходять військову підготовку, щоб при необхідності брати участь у захисті держави разом з чоловіками. Разом з тим умови праці жінок в Місті Сонця істотно полегшені у порувнянні з умовами праці чоловіків. Кампанелла добре пам'ятав жінок, яких бачив у дитинстві, юності, зокрема свою матір, яка через тяжку роботу стала старою вже в тридцять років, тому жінкам в " Місті Сонця " він відводить легшу роботу, яка не вимагає тяжкої фізичної праці (наприклад прядіння, шитво, виготовлення ліків і одягу, стрижка бороди і волосся).

Велике значення приділяє Кампанелла дітонародженню. Він відкидає поняття шлюбу, замість того він пропонує систему, в якій начальники й начальниці Міста Сонця підбирали б чоловіків і жінок, які підходять одне одному для народження в них якнайкращих дітей: " Від напруженої розумової діяльності слабка їхня (мудреців) життєва снага й мозок їхній не витворює сили, бо вони постійно загдиблені в якісь роздуми і через те приводять на світ хирляве потомство.Цому солярії намагаються рішуче завадити, отже, цих мудреців зводять з жінками жвавими, діяльними і гарними. А чоловіків невгамовних, метких, рухливих і запальних - з жінками повними і лагідної вдачі." Тим самим раціональним принципам підкорене в Місті Сонця і виховання дітей. Загальному невігластву народу в сучасному для нього суспільстві Кампанелла протиставляе піклування держави про освіту.

В цьому об'еднанні церковної й політичної влади дослідники утопії Кампанелли бачуть теократичні спрямування реформатора. В.Ф.Асмус бачить в теократичних ідеях "вимушене пристосування до умов сучасності": "Кампанелла, ченець-домініканець, жертва інквізиції, вимушений був прикрити свої суспільно-політичні ідеї "містичною й теократичною формою".Цілком можливо, що у вченні про ідеальну державну владу Кампанелла виходив не тільки із свого минулого ченця. В своїй соціально-політичній програмі Кампанелла передає керівництво суспільством в руки вчених - філософів. Функції вченого, священнослужителя і політика співпадають.Ще одна важлива суспільна функція "магічної" релігії соляріїв полягає в тому, що, зберігаючи в ідеальній державі релігію, Кампанелла спирається на уявлення про найважливіше значення духовного єдинства у житті суспільства. "Першою зброєю влади є язик, а другою - меч", - писав він в "Іспанській монархії".

Поиск по сайту: