Філософія Нового часу: основні ідеї. Наукова революція ХУІІ ст

2. -буржуазна революція в Нідерландах (XVIст.-поч. XVIIст.)-буржуазна революція в Англії (сер. XVIIст) -становище і розвиток капітальних відносин;-зміни в соціальній структурі суспільства;-зміни в політичній системі суспільства.

-механіка небесних і земних тіл;астрономія;-теорія опору матеріалів;-фізика: вивчення електричних і магнітних явищ;-хімія.розвиток ідей гуманізму епохи Відродження;-відмова від натурфілософії;-формування нових світоглядних орієнтирів форм мислення.

У центрі природознавства цього часу знаходилась механіка небесних і земних мас. Вона набуває переважного розвитку і надала всьому природознавству механічного характеру.Найбільш розповсюджений – експериментальний метод: дослідження прагнули роботи аналіз окремих явищ, процесів, фактів.

Домінуючою тенденцією у розвитку філософії XVII-XVIII ст. Став матеріалізм (XVII ст. Праці Р. Байля).

Оскільки наукова революція посідала певне місце у світогляді епохи Нового часу, то і у філософії на перший план виходять проблеми теорії пізнання.

Основні напрями гносеологічної орієнтації філософів:

-емпіризм визначає чуттєвий досвід джерелом знання і вважає, що зміст знання може бути представлений як опис цього досвіду або зведений до нього;

-раціоналізм визначає розум основного пізнання і поведінки людей;

-сенсуалізм визначає життєвість головною формою достовірного знання.

Методи дослідження:

-індукція – метод дослідження, який забезпечує можливість переходу від поодиноких фактів до загальних положень до узагальнення на основі даних досліду;

-від загального о одиничного, від накопиченого до теоретичного обґрунтованого матеріалу, до його більш послідовного вивчення. Процес пізнання – діалектичний, суперечливий процес, який містить чуттєве, емпіричне та теоретичне пізнання і тому не можна абсолютизувати індукцію або дедукцію.

Ф. Бекон (1561-1626) – підкреслює необхідність пізнавати обєктивно суттєві речі і явища, відмовитися від схоластичної відірваності від природи і людини. Джерело буття знаходиться в почуттях, які виникають в процесі практичного впливу індивіда на природу. Розробив індуктивний метод.

Р. Декарт(1596-1650). Кінцева мета знання людини – панування над силами природи, пізнання причин її розвитку, удосконалення природи самої людини. Для досягнення цієї мети необхідно використовувати принцип сумніву, який направлений проти сліпої віри і потребує попередньо сумніватися у всьому науковому існуванні. Основний вид пізнання – раціональне пізнання – раціональне пізнання, інструментом якого є розум.

Лейнібц (1646-1716). Вважав, що джерелом необхідності і взагальності знання може бути тільки розум.

Б. Спіноза (1632-1667). Пізнання світу йде не через пізнання Бога, а через пізнання природи.

У своїй раціональній теорії виділяє 3 ступені:

.Найвищий ступінь пізнання – істина, яка досягається безпосередньо розумом, вона видима інтуїтивно і не залежить від не від якого досвіду.

.Середній ступінь пізнання – розмірковування розуму (потребує доведення).

Знання, що отримані за допомогою органів чуття, вони неповні, поверхневі та недостовірні.

Поиск по сайту: