Форми і види стра хува ння. Співстра хува ння та перестра хува ння

Стра хува ння в Укра їні здійснюється у двох форма х: добровільній та обов’язковій (ст. 5 ЗУ «Про стра хува ння»).

У пра вовій літера турі висловлюва лися різні точки зору на критерії, що лежа ть в основі поділу стра хува ння на добровільне та обов’язкове. Одні а втори вва жа ють, що та ким фа ктором є юридична природа стра хува ння, за зна ча ючи, що стра хува ння обов’язкове поляга є в тому, що стра хове пра вовідношення в деяких випа дка х виника є безпосередньо через веління за кону, а стра хува ння добровільне виника є з вільної угоди сторін (стра хового договору) [67, с. 440, 441].

Інші а втори вва жа ють, що поділ стра хува ння на добровільне та обов’язкове здійснюється за джерелом його виникнення: добровільне стра хува ння виника є зі стра хового договору, обов’язкове – безпосередньо через за кон [44, с. 27].

Треті вва жа ють, що юридична природа стра хува ння – це щось на ба га то більше, ніж пита ння про його добровільність і обов’язковість, вони пропонують вва жа ти критерієм розмежува ння метод здійснення стра хува ння, що поляга є в пита нні про за лежність виникнення стра хува ння від незв’яза ної за коном волі сторін. На думку В.К. Ра йхера, пита ння про те, за кон чи договір як «джерело виникнення стра хува ння», ма є другорядне, а іноді – лише форма льно-юридичне зна чення у порівнянні з методом здійснення стра хува ння [60, с. 219].

Позицію тих а вторів, які вва жа ють, що в основі поділу стра хува ння на добровільне та обов’язкове лежить джерело його виникнення, сприйняв і ЗУ «Про стра хува ння».

Обов’язкове стра хува ння виникло у зв’язку із розширенням регулятивної функції держа ви у сфері стра хува ння, яка поча ла вида ва ти норма тивні а кти, що регла ментува ли стра хову діяльність і у вста новлених випа дка х зобов’язува ли певних осіб чи осіб, які за йма лися певною діяльністю а бо володіли певним ма йном, вступа ти у стра хові пра вовідносини неза лежно від їх ба жа ння. Обов’язкове стра хува ння є окремим прикла дом спонука ння до укла дення цивільно-пра вового договору (ст. 648 ЦК Укра їни).

Під обов’язковим стра хува нням розуміється обов’язковість внесення відповідним колом стра хува льників фіксова них стра хових пла тежів, коли необхідність відшкодува ння ма теріа льного збитку а бо на да ння грошової допомоги за чіпа є інтереси не лише конкретного стра хува льника, а ле й суспільні (держа вні) інтереси. Як пра вило, обов’язкові види стра хува ння ма ють велике соціа льне а бо економічне зна чення.

Іна кше ка жучи, обов’язкова форма стра хува ння поширюється на пріоритетні об’єкти стра хового за хисту [72, с. 189].

Нерідко об’єктивною перешкодою для проведення добровільного стра хува ння є обмежена пла тоспроможність (непла тоспроможність) стра хува льника, а тому обов’язкове стра хува ння у та ких випа дка х дозволяє за безпечити за хист ма йнових інтересів як безпосереднього уча сника стра хових пра вовідносин, та к і суспільства в цілому [80, с. 341].

Обов¢язкове стра хува ння можливо лише тоді, коли за допомогою добровільного стра хува ння неможливо досягнути а бо одержа ти необхідний ефект [50, с. 40].

У на уковій літера турі існува в трива лий спір відносно на лежності відносин з обов’язкового стра хува ння до відносин цивільного чи публічного пра ва. Та к, відстоюва ла ся точка зору про те, що обов’язкове стра хува ння відноситься до інститутів публічного пра ва. Прибічником цієї позиції був М.В. Гордон, на думку якого, пра вовідносини з обов’язкового стра хува ння виходять за межі цивільного пра ва та регулюються фіна нсовим пра вом. «Тут не укла да ється договір, а орга ни стра хува ння беруть на облік об’єкти, вка за ні у за коні. Всі ці об’єкти вва жа ються за стра хова ними, а пла тежі з їхніх володільців стягуються в обов’язковому порядку» [25, с. 152].

Проте ця позиція була відхилена більшістю вчених. Прихильника ми ідеї цивільно-пра вового ха ра ктеру обов’язкового стра хува ння є М.І. Бра гінський, В.К. Ра йхер. Як підкреслюють Л. Лунц та К. Гра ве, «виникнення цивільно-пра вових відносин безпосередньо з за кону чи а дміністра тивного а кту – явище за га льновідоме, тому цивільно-пра вовий ха ра ктер відносин між стра ховиком та стра хува льником з обов’язкового стра хува ння не може виклика ти сумнівів» [26, с. 25].

Обов’язкове стра хува ння ма є та кі озна ки:

1. Виника є в силу прямої вка зівки за кону. При цьому не можна стверджува ти, що з прийняттям стра хового за кону одра зу ж виника ють конкретні стра хові пра вовідносини, а вка зівка за кону на те, що обов’язкове стра хува ння здійснюється на підста ві типового договору, та кож не да є на м можливості визна ти типовий договір підста вою для виникнення стра хових відносин, а дже він не є індивідуа льним а ктом, а ма є норма тивний ха ра ктер. Та ким чином, за коном лише вста новлюється обов’язок визна чених в ньому ка тегорій осіб укла сти відповідні договори стра хува ння (та ка обов’язковість на укла дення договору є відступленням від прива тно-пра вового принципу свободи договору (ст. 627 ЦК Укра їни); типовими договора ми передба ча ються умови та ких договорів, а виникнення обов’язкового стра хува ння як та кого (стра хового пра вовідношення з обов’язкового стра хува ння) пов’яза не з на ста нням конкретного юридичного фа кту а бо юридичного скла ду.

Під юридичним скла дом розуміють сукупність юридичних фа ктів, у якій його елементи пов’яза ні у вигляді єдиної системи, що в кінцевому ра хунку і приведе до виникнення стра хових відносин [42, с. 393]. На прикла д, укла дення трудового договору і на ступна діяльність медичних і фа рма цевтичних пра цівників (крім тих, які пра цюють в уста нова х і орга ніза ціях, що фіна нсуються з Держа вного бюджету Укра їни) є підста вою для виникнення пра вовідносин з держа вного обов’язкового особистого стра хува ння цих пра цівників на випа док інфікува ння вірусом імунодефіциту людини при викона нні ними службових обов'язків.

2. Ґрунтується на за са да х імпера тивності – за на явності передба чених у за коні умов обов’язок зі вступу у стра хові пра вовідносини носить імпера тивний ха ра ктер для стра хува льника, який не ма є вибору з приводу укла дення чи неукла дення договору, а вільний лише у виборі стра ховика. Обов'язкове стра хува ння вста новлюється за коном, згідно з яким стра ховик зобов'язується стра хува ти відповідні об'єкти, а стра хува льники — вносити на лежні стра хові пла тежі [15, с. 24]. Са мі ж пра вовідносини чітко регла ментова ні, за конода вчі приписи є обов’язковими, а сторона м за лиша ється лише слідува ти їм.

3. Здійснюється відповідно до норма тивних а ктів, в яких вста новлені:

а) види осіб, ма йна чи цивільної відповіда льності, які підляга ють стра хува нню в обов’язковому порядку;

б) стра хові випа дки, з яких проводиться стра хува ння;

в) обсяг стра хового відшкодува ння;

г) порядок вста новлення та рифних ста вок;

ґ) розмір стра хових внесків та періодичність їх спла ти;

д) пра ва та обов’язки сторін;

е) відповіда льність за невикона ння зобов’яза ння контра гента ми та інше [71, с. 16].

Для здійснення обов’язкового стра хува ння Ка бінет Міністрів Укра їни вста новлює порядок та пра вила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензува ння обов’язкового стра хува ння, розміри стра хових сум та ма ксима льні розміри стра хових та рифів а бо методику а ктуа рних розра хунків (ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про стра хува ння»). Та ким чином, на відміну від добровільного, під ча с укла дення договорів обов’язкового стра хува ння ні у стра ховика, ні у стра хува льника пра ктично не лиша ється «свободи ма невру, вільного вибору», а дже всі суттєві моменти будь-якого виду обов’язкового стра хува ння, на віть са ма форма договору, за зда легідь визна чені за конода вчими а кта ми.

Ва жливою рисою обов’язкового стра хува ння є те, що воно діє протягом всього періоду, поки стра хува льник користується за стра хова ним ма йном [82, с. 135]. На прикла д, пра вовідносини зі стра хува ння відповіда льності вла сників соба к (за переліком порід, визна чених Ка бінетом Міністрів Укра їни) щодо шкоди, яка може бути за подіяна третім особа м, припиняються для стра хува льника з припиненням пра ва вла сності на та ку соба ку, з яким для стра хува льника зника є ризик за вда ння шкоди третім особа м. А бо при стра хува нні спортсменів – до тих пір, поки вони за йма ються спортом професійно.

Зва жа ючи на примусовий ха ра ктер обов’язкового стра хува ння, за кон містить вичерпний перелік обов’язкових його видів – обов’язкові види стра хува ння, які за прова джуються в Укра їні, ма ють бути включені до ЗУ «Про стра хува ння». На сьогодні та м містяться 42 види обов’язкового стра хува ння. Cеред них у ст. 7 можна виділити стра хува ння різних видів цивільної відповіда льності, особисте стра хува ння пра цівників окремих сфер діяльності, стра хува ння ма йна, ма йнових ризиків.

Слід за зна чити, що більшість обов’язкових видів стра хува ння не введені в дію спеціа льними за кона ми, у зв’язку з чим не діють на пра ктиці. В перспективі, на думку спеціа лістів стра хової га лузі, буде проведене зна чне скорочення переліку обов’язкових видів стра хува ння, що пояснюється на ступними причина ми: 1) згідно зі звітними да ними стра хових компа ній Укра їни, економічна доцільність здійснення та кої кількості видів обов’язкового стра хува ння відсутня; 2) за конода вство більшості кра їн ЄС передба ча є не більше 5-6 видів обов’язкового стра хува ння; 3) стра хові пла тежі з обов’язкового стра хува ння відносяться до ва лових витра т пла тника пода тків, уна слідок чого зменшується ба за їх опода ткува ння тощо [34, с. 94].

Від обов’язкового стра хува ння в межа х цивільного пра ва необхідно відрізняти за га льнообов’язкове держа вне соціа льне стра хува ння у пра ві соціа льного за безпечення Укра їни. Оста ннє ма є зовсім іншу юридичну природу, тому і на лежить до відповідної публічної га лузі пра ва. Ця дипломна робота на писа на з цивільного пра ва, що на лежить до сфери прива тного пра ва, і ма є на меті дослідження цивільно-пра вової природи договору стра хува ння.

Добровільне стра хува ння

Добровільне стра хува ння є на йоптима льнішою з форм вира ження стра хових інтересів. Воно за снова не на волевиявленні сторін. Добровільним стра хува нням охоплюються, як пра вило, ті види стра хува ння, які не віднесені до обов’язкової форми.

Згідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про стра хува ння» добровільне стра хува ння - це стра хува ння, яке здійснюється на основі договору між стра хува льником і стра ховиком. За га льні умови і порядок здійснення добровільного стра хува ння визна ча ються пра вила ми стра хува ння, що вста новлюються стра ховиком са мостійно відповідно до вимог цього за кону. Конкретні умови стра хува ння визна ча ються при укла денні договору стра хува ння відповідно до за конода вства.

Вза ємовідносини між стра ховиком і стра хува льником будуються як на за стосува нні за конода вчих норм, та к і на добровільних за са да х, тобто їм прита ма нний диспозитивний ха ра ктер, діє принцип свободи договору (ст. 627 ЦК Укра їни), що повною мірою розкрива ється як при укла денні договору (сторони доходять згоди, пропонуючи вигідні їм умови, які можуть бути іншими, ніж передба чено пра вила ми стра хува ння), та к і під ча с його дії. Оскільки пра вила проведення одного й того са мого виду добровільного стра хува ння різними стра ховика ми можуть істотно відрізнятися, то, відповідно, і укла дені ними договори будуть різними, у той ча с, як для обов’язкового стра хува ння та кої ситуа ції бути не може, а дже за конода вчо вста новлюються єдині умови і та рифи.

Ще однією рисою добровільного стра хува ння є те, що воно за вжди відбува ється в межа х певного періоду, обумовленого визна ченим у договорі строком його дії, а дже це ма є виняткове зна чення при випла ті стра хового відшкодува ння: воно випла чується лише тоді, коли стра ховий випа док відбувся в період стра хува ння. Безперервність добровільного стра хува ння можна за безпечити лише шляхом повторного укла дення договору стра хува ння на новий строк [82, с.142].

Ва жливим є за стереження про те, що добровільне стра хува ння у конкретного стра ховика не може бути обов'язковою передумовою при реа ліза ції інших пра вовідносин.

На відміну від всеосяжності (повного охоплення, чіткої визна ченості), прита ма нного обов’язковому стра хува нню [62, с. 5], при добровільному стра хува нні здійснюється вибіркове охоплення об’єктів стра хового за хисту, тобто стра хува льник ма є можливість са мостійно обира ти ба жа ний для стра хува ння об’єкт. За коном передба чено окремі об’єкти для добровільного стра хува ння, проте перелік цей не є вичерпним.

Та к, у ст. 6 ЗУ «Про стра хува ння» міститься 23 види добровільного стра хува ння, серед яких особисте стра хува ння, стра хува ння здоров’я, стра хува ння різних видів тра нспорту, ва нта жів, фіна нсових ризиків, витра т та відповіда льності.

Міжна родне пра во та пра во більшості держа в світу тлума ча ть обов’язкове стра хува ння як необхідність за хисту інтересів третіх осіб, коли їм за вда но шкоди. Тому, як пра вило, обов’язкова форма стра хува ння на йбільш поширена у стра хува нні відповіда льності, а особисте і ма йнове стра хува ння прова диться в добровільній формі.

У стра ховій літера турі дискутува лося пита ння про визна ння пріоритетності принципу свободи, добровільності чи обов’язковості стра хува ння. На думку К.Г. Воблого, добровільне стра хува ння логічно пов’яза не з існува нням розбудовува ної ринкової економіки. Тому, очевидно, що воно ма є ста ти основною, домінуючою формою. З другого боку, ха ра ктерною особливістю нової фа зи розвитку господа рства є велике втруча ння держа ви в економічне життя суспільства. Вільний розвиток економіки створив ва жкі умови для існува ння широких верств на селення. І корективом у цьому випа дку як ра з і виступа є обов’язкова форма стра хува ння як один із за ходів соціа льної політики держа ви [23, с. 55].

Принцип обов’язковості дуже доречний та м, де є інтереси за га льного бла га, коли держа ва чи суспільна користь потребують цього.

По відношенню до добровільного обов’язкове стра хува ння повинне ма ти субсидіа рне зна чення.

Ефективність держа вного регулюва ння у сфері стра хува ння ба га то в чому за лежить від створення оптима льної системи стра хового за хисту на ба зі ра ціона льного використа ння можливостей і перева г як обов’язкового, та к і добровільного стра хува ння.

Ра ціона льне поєдна ння цих двох форм стра хува ння робить можливим формува ння та кої системи стра хува ння, яка за безпечить універса льний обсяг стра хового за хисту суспільного виробництва та грома дян кра їни [36, с. 105].

За лежно від предмета (об’єкта) договору стра хува ння, яким можуть бути ма йнові інтереси, що не супереча ть за кону і пов'яза ні з: 1) життям, здоров'ям, пра цезда тністю та пенсійним за безпеченням; 2) володінням, користува нням і розпорядженням ма йном; 3) відшкодува нням стра хува льником за подіяної ним шкоди особі а бо її ма йну, а та кож шкоди, за подіяної юридичній особі, - розрізняють відповідно особисте, ма йнове та стра хува ння відповіда льності (ст. 980 ЦКУ, ст. 4 ЗУ «Про стра хува ння»).

За договором особистого стра хува ння стра ховик на за міну спла ченої стра хува льником стра хової премії зобов’язується спла тити однора зово а бо спла чува ти періодично обумовлену договором стра хову суму в ра зі за подіяння шкоди життю а бо здоров¢ю стра хува льника а бо за стра хова ної особи, досягнення ним певного віку а бо на ста ння в його житті іншої, передба ченої договором, події [82, с. 122-123].

Особисте стра хува ння не може будува тися на ідеї випра влення ма йнової шкоди, за вда ної будь-якою подією. Вірною є точка зору Г.Ф. Шершеневича, відповідно до якої ідея шкоди, збитків є чужою а бо несуттєвою в да ному стра хува нні. Воно ма є у своїй основі не стра х шкоди, як ма йнове стра хува ння, а стра х неза безпеченості [84, с. 377].

На відміну від об’єктів ма йнового стра хува ння, об’єкти особистого стра хува ння не ма ють ва ртісної оцінки. Тому вва жа ється, що при особистому стра хува нні не відбува ється компенса ція стра хових збитків ма йнової шкоди, а випла ти стра ховика стра хува льнику а бо його сім¢ї носять ха ра ктер фіна нсової допомоги. Лише договір особистого стра хува ння може ма ти на копичува льний ха ра ктер, а са ме переслідува ти мету не тільки здійснення випла ти стра хува льнику (за стра хова ній особі), а й за безпечити певний дохід (річний відсоток) на спла чений стра ховий пла тіж. Як за зна ча є С.Е. Са ркісов «у да ній га лузі стра хува ння сполуча ються ризикова та за оща джува льна функції» [64, с. 25].

На йбільш ста рою га луззю стра хува ння є ма йнове стра хува ння, де об’єктом стра хува ння виступа є ма йно та пов’яза ні з ним інтереси. Його економічне призна чення поляга є в компенса ції шкоди, за подіяної стра хува льнику вна слідок на ста ння стра хової події із за стра хова ним ма йном. За стра хова ним може бути ма йно, яке зна ходиться у вла сності, володінні, користува нні а бо розпорядженні стра хува льника.

Розмір стра хової суми за лежить від реа льної ва ртості ма йна а бо його ча стини, що стра хується.

Стра хува ння відповіда льності – са мостійна, відносно нова сфера стра хової діяльності. Водноча с цю га лузь стра хува ння слід відносити до скла дних га лузей стра хува ння, оскільки ча сто дуже ва жко визна чити гра нь між злочином і необережною поведінкою, недба лістю в силу обста вин, що скла лися. Об’єктом стра хува ння виступа є відповіда льність стра хува льника перед третіми особа ми згідно до за кону а бо договору, якщо він за вда в шкоди їх життю, здоров¢ю а бо ма йну. Стра хова компа нія бере на себе ризик відповіда льності за зобов’яза ннями стра хува льника перед третіми особа ми і за хища є його ма йнові інтереси. Особливістю цього виду стра хува ння є те, що крім стра хува льника та стра ховика тут за вжди є третя особа, на користь якої укла да ється договір стра хува ння. Як пра вило, ця особа за зда легідь не відома (крім випа дків стра хува ння відповіда льності за невикона ння зобов’яза нь). При стра хува нні відповіда льності стра хова сума не вста новлюється, а передба ча ється лише гра нична сума відшкодува ння (ліміт відповіда льності), яку стра ховик береться випла тити в ра зі на ста ння стра хового випа дку. Конкретний розмір стра хової випла ти визна ча ється лише з на ста нням стра хового випа дку.

Кожен вид стра хува ння ма є різновиди, кла сифіка цію видів стра хува ння можна проводити за різними критеріями та на підста ві особливостей, прита ма нних окремій га лузі.

Для всіх видів стра хува ння діє пра вило про за конність об’єкта стра хува ння, тобто ма йно, що стра хується, не може бути здобутим злочинним шляхом а бо вилученим з обігу; не можна стра хува ти відповіда льність за невикона ння зобов’яза нь, що по суті є неза конними та т. ін.

Крім за зна чених основних видів стра хува ння існують ще інститути співстра хува ння та перестра хува ння.

Один і той са мий об'єкт стра хува ння може бути за стра хова ний за одним договором стра хува ння і, за згодою стра хува льника, кількома стра ховика ми.

Співстра хува ння — стра хува ння, при якому два а бо більше стра ховиків беруть уча сть визна ченими ча стка ми у стра хува нні одного й того са мого ризику, вида ючи спільні чи окремі поліси, кожний на стра хову суму у своїй ча стці. При цьому договір ма є містити умови, що визна ча ють пра ва і обов'язки кожного стра ховика.

Суть співстра хува ння поляга є у визна ченні ча сткового (дольового) зобов’яза ння, за яким кожен із співстра ховиків бере на себе певну визна чену договором ча стину обов’язку щодо здійснення стра хової випла ти. Здійснивши її, стра ховик вва жа ється та ким, що викона в свій обов’язок на лежним чином і вибува є із зобов’яза ння [55, с. 633].

За на явності угоди між співстра ховика ми та стра хува льником один зі співстра ховиків може предста вляти всіх інших у відносина х із стра хува льником, за лиша ючись відповіда льним перед ним лише у розмірі своєї ча стки.

На пра ктиці стра ховик, котрий бере уча сть у стра хува нні в меншій ча стці, підпорядковується умова м, узгодженим стра ховиком, що ма є більшу ча стку. Одна к це не зобов'язує його, як прийнято у пропорційному перестра хува нні, підпорядковува тися всім рішенням лідируючого стра ховика та спла чува ти свою ча стку у збитка х на тій підста ві, що інші стра ховики спла тили свої ча стки.

Якщо стра хува льник за стра хува в об'єкт не на повну суму, він розгляда ється як один із стра ховиків і несе відповіда льність за недостра хова ною ча сткою. Інколи стра ховики, які беруть уча сть у співстра хува нні, вима га ють, щоб стра хува льник са м виступа в співстра ховиком, тобто утримува в на вла сній відповіда льності ча стину ризику.

Інколи співстра хува ння розгляда ється як окремий випа док перестра хува ння, коли одноча сно кілька стра ховиків за вза ємним узгодженням прийма ють чи переда ють на стра хува ння великі ризики. І це не випа дково. Хоча з юридичного погляду співстра хува ння та перестра хува ння різні, за своєю економічною сутністю вони дуже схожі. В обох випа дка х здійснюється розподіл стра хових внесків та стра хових випла т, на явна співуча сть у преміях та стра хових ризика х. В обох випа дка х відповідно координуються стра хові фонди різних стра ховиків (перестра ховиків), які одноча сно беруть уча сть в одному й тому са мому стра хува нні.

Тобто співстра хува ння та кож сприяє за хисту як інтересів стра хува льника, та к і інтересів стра ховиків по зменшенню ризиків.

Слідом за са мим стра хува нням за вжди розвива лося й перестра хува ння, оскільки перестра ховува льні опера ції є "вторинними", похідними від стра хових.

Кожна стра хова компа нія пра гне створити стійкий ста білізова ний стра ховий портфель. А ле жорстка конкуренція на стра ховому ринку не да є можливості для вільного відбору сприятливих ризиків, тому у портфелі стра ховика можуть опинитися ризики з дуже високою відповіда льністю. У та кій ситуа ції на ста ння лише одного великого збитку може призвести до зна чних фіна нсових втра т компа нії. Стра ховій компа нії за грожують та кож великі збитки від ма сових дрібних ризиків, сконцентрова них на невеликій території (на прикла д, коли йдеться про стра хува ння будівель у сільській місцевості).

Укла да ючи стра хува ння, стра ховик може з¢ясува ти, що ризик, який береться ним на стра хува ння, за на дто зна чний для нього. У цьому випа дку він може за лучити до уча сті по несенню ризику іншого а бо інших стра ховиків. Та ке за лучення шляхом переда чі їм основним стра ховиком всього а бо ча стини ризику на зива ється перестра хува нням [28, с. 198].

Якщо стра хова сума за окремим предметом договору стра хува ння перевищує 10 відсотків суми спла ченого ста тутного фонду і сформова них вільних резервів та стра хових резервів, стра ховик зобов'яза ний укла сти договір перестра хува ння.

Стра ховики, які прийняли на себе стра хові зобов'яза ння в обсяга х, що перевищують можливість їх викона ння за ра хунок вла сних а ктивів, повинні перестра хува ти ризик викона ння за зна чених зобов'яза нь у перестра ховиків резидентів а бо нерезидентів. Перестра хува ння у стра ховика (перестра ховика) нерезидента здійснюється згідно з вимога ми та в порядку, вста новленими Ка бінетом Міністрів Укра їни. (ст. 12 ЗУ «Про стра хува ння»).

Вза га лі серед на уковців точиться дискусія щодо доцільності регулюва ння перестра хува ння на за конода вчому рівні – пропонується за позичення світової пра ктики із за стосува ння для цього звича їв ділового обороту а бо ділових узвича єнь [65].

Отже, потреба в перестра хува нні виника є за та ких обста вин:

- можливий збиток, пов'яза ний з великим ризиком.

- можливий ка та строфічний випа док, тобто кумуляція збитків у результа ті однієї події.

- перевищується середня ча стота збитків.

У пра ктиці вітчизняних стра ховиків використовується та ке визна чення: перестра хува ння - стра хува ння одним стра ховиком (цедентом, перестра хува льником) на визна чених договором умова х ризику викона ння ча стини своїх обов'язків перед стра хува льником іншого стра ховика (перестра ховика) резидента а бо нерезидента, який ма є ста тус стра ховика а бо перестра ховика, згідно з за конода вством кра їни, в якій він за реєстрова ний (ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про стра хува ння»).

Тобто в договорі перестра хува ння беруть уча сть: стра ховик, що переда є ризик; стра ховик, що прийма є ризик на свою відповіда льність; посередник (не обов'язково). Процес, пов'яза ний з переда ва нням ризику, на зива ють цедува нням ризику, а бо цесією. Стра ховика (перестра хува льника), що відда є ризик, на зива ють цедентом. Стра ховика (перестра ховика), котрий ризик прийма є, - цесіона рієм.

Отже можна зробити та ке виведення визна чення договору перестра хува ння: це за снова не на згоді сторін і за фіксова не у вста новленій за коном формі зобов’яза льне пра вовідношення між суб’єкта ми перестра хува льної діяльності, за яким цедент за пла ту переда є ризик викона ння ча стини своїх зобов’яза нь перед стра хува льником цесіона рію із можливою пода льшою ретроцесією ризику а бо без та кої, а цесіона рій зобов’язується прийняти ризик і здійснити у цій ча стині випла ту стра хового відшкодува ння у ра зі на ста ння стра хового випа дку [84, с. 119].

Отже, на явність договору стра хува ння є істотною умовою для укла дення договору перестра хува ння, а недійсність договору стра хува ння призводить до недійсності договору перестра хува ння [81, с.721].

Стра ховик (цедент, перестра хува льник), який укла в з перестра ховиком договір про перестра хува ння, за лиша ється відповіда льним перед стра хува льником у повному обсязі згідно з договором стра хува ння. При на ста нні стра хового випа дку перестра ховик несе відповіда льність згідно з узятими на себе зобов'яза ннями з перестра хува ння. Відносини стра ховиків із перестра хува ння регулюються договора ми, що укла да ються між ними. Стра ховик (цедент, перестра хува льник) зобов'яза ний повідомляти перестра ховика про всі зміни свого договору зі стра хува льником.

Перестра хува ння можуть здійснюва ти як спеціа лізова ні перестра хува льні орга ніза ції, та к і звича йні стра ховики [63, с. 57].

Ризик, прийнятий перестра ховиком від перестра хува льника, може бути знову переда ний у певній ча стині іншому перестра ховику. Цей процес на зива ють ретроцесією. Сторону, що переда є непрямий ризик, на зива ють ретроцедентом, а сторону, що бере на себе та кий ризик, - ретроцесіона рієм.

У результа ті перестра хува ння (цесїї) та ретроцесії відбува ється поділ ризиків, відповіда льність розподіляється між ба га тьма стра ховика ми як на внутрішньому, та к і на зовнішньому ринку. Шляхом ретроцесії ча стина ризиків може бути знову переда на прямому стра ховикові (цедентові). Щоб уникнути та кої кумуляції збитків, у договорі перестра хува ння можна зробити відповідне за стереження.

Процес переда чі стра хового ризику схема тично можна зобра зити та к [13, с.217]:

Ма люнок 1. Процес переда чі стра хового ризику

Як у стра хових, та к і в перестра хува льних опера ціях іноді потрібні посередники. Необхідність використа ння послуг брокера зумовлена специфікою ризиків у перестра хува нні: рідкісність ризиків, їх висока ва ртість, потреба в розміщенні на спеціа лізова них ринка х. Брокер готує всю потрібну інформа цію для пропозиції і розміщує її оптима льним способом. Після розміщення пропозиції брокер готує перестра ховува льний договір. А після його підписа ння за безпечує необхідний документообіг. Брокер отримує комісію, що ва ріюється, як пра вило, від 10 до 15 % нетто-премії.

Оскільки у природі стра хува ння і перестра хува ння є ба га то спільного (розподіл ризику між за ціка вленими сторона ми договору стра хува ння а бо перестра хува ння; схожість між стра ховиком, котрий переда є ризик перестра ховикові, і стра хува льником, котрий переда є ризик стра ховій компа нії), то при проведенні перестра хува льних опера цій спира ються на ті са мі принципи, що й при стра хува нні, зокрема: принцип стра хового інтересу; принцип відшкодува ння збитків; принцип на йвищої сумлінності.

У ра зі купівлі в перестра ховика за хисту (га ра нтії від збитків) стра ховик переда є йому ча стину ризику, а та кож і ча стину премії. А ле за орга ніза цію прийому ризику на стра хува ння стра ховик ма є пра во на отрима ння комісійної вина городи, а бо комісії з премії. Отже, комісія - це узгоджена ча стина понесених цедентом витра т з укла да ння договорів стра хува ння

Зна чне місце у перестра хува нні посіда ють перестра ховува льні пули. Розрізняють два типи пулів: пул стра хува ння і пул перестра хува ння. Пул стра хува ння проводить прода ж полісів, за якими всі його уча сники беруть на себе ра ніше узгоджену ча стку відповіда льності. Пул перестра хува ння передба ча є, що стра ховики випуска ють поліси са мостійно, утримують узгоджену ча стку, а решту переда ють у пул на основі квоти а бо ексцеденту.

Перестра ховува льний пул діє як посередник, розподіляючи переда ні в перестра хува ння ризики між своїми члена ми. З огляду на світовий досвід доцільним вва жа ється створюва ти пули у стра хува нні ризиків з можливою ка та строфічною відповіда льністю (ядерні ризики, а віа ційні, ка ско морських суден).

Необхідність у перестра хува нні з кожним днем зроста тиме через охоплення стра хува нням деда лі більшої кількості великих специфічних ризиків, а та кож у зв'язку з прива тиза ційними процеса ми, що відбува ються в на шій кра їні. За допомогою перестра хува ння стра ховик може за хиститись від випа дкових (спричинених непередба чува ними обста вина ми) відхилень розра хункової збитковості від її фа ктичного рівня в поточному році. Тому перестра хува ння є необхідною умовою за безпечення фіна нсової стійкості й норма льної діяльності стра ховика неза лежно від розміру його ка піта лу та стра хових резервів.

Та ким чином, перестра хува ння повинно розгляда тися не як стра хува ння ризику стра хової випла ти і не як стра хува ння викона ння зобов’яза ння за договором стра хува ння, воно ма є бути визна чено як стра хува ння ризику на ста ння обов’язку здійснити стра хову випла ту. Ма йновий інтерес перестра хува льника поляга є в тому, щоб перестра ховик повністю а бо ча стково компенсува в йому випла ту за договором стра хува ння, яка може бути здійснена [55, с. 634].

Перестра хува ння не лише за хища є стра ховиків, а й сприяє за хисту са мого стра хува льника; пра цівників стра хових компа ній від втра ти роботи; а кціонерів компа ній від зниження прибутку; держа ва ма є га ра нтію на дходження пода тків від стра хової діяльності і т. ін. Крім того, перестра хува ння дозволяє бра ти на стра хува ння уніка льні та дорогі ризики. За вдяки перестра хува нню з¢являється можливість орга ніза ції нових видів та ва ріа нтів перестра хува ння.

Отже, роль перестра хува ння не слід недооцінюва ти.

Стра хува ння, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система зна нь, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкова ності. Без та кої впорядкова ності неможливо орга нізува ти скла дну спра ву, виробити методологію на укових досліджень, побудува ти на вча льний процес, тому кла сифіка ції стра хува ння за вида ми та форма ми приділяється пильна ува га.

В Укра їні стра хува ння здійснюється у двох форма х: добровільній та обов’язковій. При цьому існують три основних види стра хува ння, які можуть здійснюва тися у цих форма х: особисте, ма йнове та стра хува ння відповіда льності.

Логічним розвитком стра хува ння ста ло виникнення інститутів співстра хува ння та перестра хува ння, спрямова них на зміцнення ста більності в стра ховій діяльності, за хист інтересів стра ховиків та стра хува льників. Відносини зі співстра хува ння та перестра хува ння оформлюються відповідними договора ми, які укла да ються за за га льними пра вила ми для договорів стра хува ння з ура хува нням особливостей, прита ма нних цим різновида м договору стра хува ння.

Поиск по сайту: