|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВЗмістовий модуль І
Лекція 1. Вступ. Предмет і методологія історії Політичних і правових вчень
1. Історія політичних і правових вчень як самостійна юридична навчальна дисципліна. Завдання курсу. Актуальність вивчення курсу (дискусійність, альтернативність рішення політико-правових проблем у минулому і сьогоденні). Юридичний характер історії політичних і правових вчень. 2. Поняття і загальна характеристика структури і змісту політико-правового вчення, (доктрини, концепції): - соціально-філософська і логіко-теоретична основа; - онтологічна, аксіологічна, деонтологічна та гносеологічна характеристика; - понятійно-категоріальний апарат; - програмні положення. 3. Проблема єдності політичного і правового, соціальні та економічні закономірності виникнення і формування політико-правових доктрин, співвідношення загальнолюдського і національного, класового. 4. "Вічні" проблеми історії політичних і правових вчень. 5. Класифікація політичних і правових вчень – основні підходи до класифікації, підстави. Причини і наслідки різноманітності (багатоманітності) вчень, напрямків, шкіл та тенденцій у політико-правовий ідеології. 6. Методологія історії політичних і правових вчень. Система методів складається з великого арсеналу методів, що використовуються в процесі пізнання змісту політико-правової доктрини: - загальнонаукові методи – логічний, догматичний, метод класифікації (систематизації), узагальнення, аналізу і синтезу, дедукції та індукції, аналогії, порівняння та протиставлення, гіпотетико-дедуктивний метод; - загальнофілософські методи – діалектичний, ідеалістичний, феноменологічний, герменевтичний, метод лінгвістичного аналізу та ін.; - власне історичні (історико-правові) методи – синхронний, хронологічний, діахронний (метод періодизації), порівняльно-історичний, ретроспективний та ін. - власне юридичні методи – порівняльно-правовий, логіко-юридичний, метод нормативно-догматичного аналізу, тлумачення права та ін.; - міждисциплінарні методи – структурно-системні, статистичні, моделювання, методи соціальної психології та ін. 7. Логіка чинності /функціонування/ метода. Проблема вибору найбільш оптимального і ефективного метода в процесі оцінки змісту і значення політико-правової концепції. Співвідношення історичного (наприклад, принцип хронології) і логіко-теоретичного методів, суб'єктивного і об'єктивного. Проблема наступності та нового в історії політико - правових вчень. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |