Особливості порівняльного підходу до оцінки бізнесу

Переваги порівняльного підходу:

- якщо є достатня інформація про аналоги, виходять точні результати;

- підхід відображає ринок, враховуючи реальне співвідношення попиту і пропозиції на подібні об'єкти, так як заснований на порівнянні оцінюваного підприємства з аналогами, вже купленими нещодавно або акції яких вільно обертаються на фінансових ринках;

- в ціні підприємства відображаються результати його виробничо-господарської діяльності.

Недоліки порівняльного підходу:

- базується тільки на ретроспективної інформації, практично не враховує перспективи розвитку підприємства;

- складно, а іноді неможливо зібрати фінансову інформацію про аналоги (через недостатній розвиток фондового ринку багато акціонерних товариств не дають свої котирування на фондовий ринок, а закриті акціонерні товариства, яких дуже багато, не розкривають фінансову інформацію);

- потрібно вносити істотні корективи через сильні відмінності підприємств між собою (розрізняються устаткування, асортимент, стратегії розвитку, якість управління і т.д.).

Порівняльний підхід реалізується за допомогою трьох метод:

1. Метод ринку капіталу заснований на реальних цінах акцій відкритих підприємств, що склалися на фондовому ринку. Базою для порівняння служить ціна на одиничну акцію акціонерного товариства. Використовується для оцінки неконтрольного пакету акцій.

2. Метод угод - для порівняння беруться дані за продажами контрольних пакетів акцій компаній або за продажами підприємств цілком, наприклад, при поглинанні або злитті. Метод застосовується при купівлі контрольного пакета акцій відкритого підприємства, а також для оцінки закритих компаній, які працюють на тому ж сегменті ринку, що і відкриті, і мають аналогічні фінансові показники. Включає аналіз мультиплікаторів.

3. Метод галузевих коефіцієнтів - припускає використання співвідношень або показників, заснованих на даних про продажі компаній за галузями та відображають їх конкретну специфіку. Галузеві коефіцієнти розраховуються спеціальними дослідницькими інститутами на основі тривалих статистичних спостережень за ціною продажу підприємств і їх найважливішими виробничо-фінансовими характеристиками.

Метод галузевих коефіцієнтів ще не отримав достатньої поширеності у вітчизняній практиці, оскільки ринок купівлі-продажу готового бізнесу в Україні тільки розвивається, інформація про реальні ціни угод часто недоступна, до того ж для отримання більш точних результатів потрібен тривалий період спостереження.

Підприємства можуть істотно відрізнятися одне від одного. Тому для порівняння необхідні коригування:

- якщо розрізняються види діяльності підприємств і деякі з видів діяльності не привабливі для покупця, до ціни застосовується портфельна знижка;

- якщо підприємство володіє невиробничими основними фондами, їх треба оцінювати окремо від основних фондів виробничого призначення з урахуванням податку на майно і т.п.;

- якщо в результаті фінансового аналізу виявлена недостатність власних оборотних коштів або необхідність у витратах капітального характеру, ці суми віднімають зі спочатку отриманої вартості підприємства;

- відсутність ліквідності, властива компаніям закритого типу, вимагає відповідної знижки.

Поиск по сайту: