Вибір методів розрахунку ставок дисконтування

Ставка дисконтування - коефіцієнт перерахунку, використовуваний для приведення майбутнього грошового потоку в поточну вартість на дату оцінки, що відображає очікувану або потрібну інвестору (покупцю підприємства) ставку доходу. Синоніми, що використовуються у вітчизняній літературі: "ставка дисконту", "коефіцієнт дисконтування", "норма дисконтування".

Ставка дисконтування або вартість залучення капіталу повинна розраховуватися з урахуванням трьох чинників:

1) наявність у підприємств різних джерел залученого капіталу, які вимагають різних рівнів компенсації;

2) необхідність урахування вартості грошей у часі;

3) чинник ризику.

Залежно від обраної моделі грошового потоку (який тип грошового потоку використовується для оцінки в якості бази) застосовують різні методики визначення ставки дисконтування, найбільш поширеними з яких є наступні (табл. 4):

- для грошового потоку для власного капіталу – модель оцінки капітальних активів, модель кумулятивної побудови;

- для грошового потоку для всього інвестованого капіталу - модель середньозваженої вартості капіталу.

Для грошового потоку для власного капіталу застосовується ставка дисконтування, рівна необхідній власнику ставці віддачі на вкладений капітал.

Таблиця 4

Методи визначення ставки дисконтування

Вид грошового потоку	Методи визначення ставки дисконтування
Грошовий потік для власного капіталу	Метод кумулятивної побудови: заснований на підсумовуванні безризикової ставки доходу та надбавок за ризик інвестування в оцінюване підприємство. Метод найкращим чином враховує всі види ризиків інвестиційних вкладень, пов'язані як з факторами загального для галузі і економіки характеру, так і зі специфікою оцінюваного підприємства. Розрахунки проводять за формулою де DR - ставка дисконтування; DRs- безризикова ставка доходу; Ri - премія за i-тий вид ризику; n - кількість премій за ризик.
Модель оцінки капітальних активів (САРМ -Capital Asset Pricing Model) заснована на аналізі масивів інформації фондового ринку. Ставка дисконтування визначається за формулою: де DR - необхідна норма доходу на власний капітал; Ri - норма доходу за безризиковими вкладеннями; - коефіцієнт бета;

Продовження табл. 4

Rm - середньоринкова норма прибутковості; S1- додаткова норма доходу за ризик інвестування в конкретну компанію (несистемні ризики); S2 - додаткова норма доходу за ризик інвестування в малу компанію; C - додаткова норма доходу, що враховує ризик. Для реалізації моделі САРМ необхідно обґрунтувати три компоненти: безризикову ставку, середню ставку доходу для даного сегмента ринку і коефіцієнт бета.

Грошовий потік для всього інвестованого капіталу

Модель середньозваженої вартості капіталу (WACQ - Weighted Average Cost of Capital): передбачає визначення ставки дисконтування підсумовуванням зважених ставок віддачі на власний капітал і позикові кошти, де в якості ваг виступають частки позикових і власних коштів у структурі капіталу. Ставка віддачі на позикові кошти є процентною ставкою банку за кредитами і розраховується за такою формулою: де WACC - середньозважена вартість капіталу (ставка дисконтування); ki - вартість залучення капіталу з джерела; Wi - частка джерела капіталу в структурі капіталу підприємства; n - кількість джерел коштів. Зазвичай цю модель деталізують наступним чином: де kd - вартість залучення позикового капіталу; tc - ставка податку на прибуток підприємства; Wd - частка позичкового капіталу в структурі капіталу підприємства; Kp - вартість залучення акціонерного капіталу (привілейовані акції); Wp - частка привілейованих акцій у структурі капіталу підприємства; K3 - вартість залучення акціонерного капіталу (звичайні акції); W3 - частка звичайних акцій в структурі капіталу підприємства. Середньозважена вартість капіталу - витрати, пов'язані з залученням власного та позикового капіталу. Вартість залучення позикового капіталу (kd) зменшується на ставку податку на прибуток підприємства (I), оскільки у разі включення відсотків за довгостроковими зобов'язаннями в собівартість, їх величина виключається з оподатковуваного прибутку.

- коефіцієнт бета – це показник систематичного ризику, що відображає амплітуду коливань загальної прибутковості акцій конкретної компанії порівняно із загальною прибутковістю фондового ринку в цілому, він відображає мінливість цін на акції окремої компанії порівняно із змінами в котируванні всіх акцій, що обертаються на даному ринку. Якщо він більше 1, значить акції підприємства більш чутливі до систематичного ризику, ніж фондовий ринок в середньому і, отже, у це підприємство більш ризиковано вкладати кошти, ніж в середнє підприємство, що діє на ринку. Якщо навпаки, значить ціна акцій компанії менше залежить від загальноринкових факторів, а отже, ризик інвестування менше, ніж ризик, характерний в середньому для даного ринку.

Модель САРМ і метод кумулятивної побудови засновані на тому, що інвестор готовий йти на ризик тільки в тому випадку, якщо це обіцяє додаткову вигоду порівняно з безризиковими вкладеннями.

З одного боку, модель САРМ краще кумулятивного методу побудови, так як коефіцієнт бета, що статистично розраховується, дозволяє уникати суб’єктивності в оцінці. З іншого боку, на даному етапі розвитку вітчизняного фондового ринку історія котирувань досить коротка, що утрудняє аналіз прибутковості за кілька років; до того ж на ринку обертаються акції порівняно невеликої кількості підприємств, а застосування моделі САРМ для закритих компаній вимагає додаткових коригувань.

Середньозважена вартість капіталу - витрати, пов'язані з залученням власного та позикового капіталу.

Використання методів, зазначених у табл. 4, дозволяє отримати річну ставку дисконтування. Однак іноді при дисконтування грошового потоку потрібне визначення поточної вартості грошових потоків менших періодів, наприклад, при аналізі варіантів реконструкції, у деяких випадках при оцінці незавершеного будівництва (якщо аналізуються витрати на завершення будівництва об'єкта) і т.п.

Для перетворення річної ставки дисконтування використовують такі формули:

Після визначення ставок дисконтування розраховують вартість підприємства в післяпрогнозний період, для чого часто використовують модель Гордона.

Поиск по сайту: