Застосування оціночних мультиплікаторів

Для уточнення одержуваних результатів при оцінці бізнесу на основі порівняння з аналогами застосовують співвідношення, звані оціночними мультиплікаторами.

Мультиплікатор - співвідношення між ціною та фінансовими показниками.

Для оцінки розраховують кілька мультиплікаторів за формулою:

де М - оціночний коефіцієнт;

Ц - ціна продажу підприємства-аналога;

ФБ - фінансовий показник підприємства, аналогічного об'єкту оцінки.

Застосування оціночних мультиплікаторів базується на припущенні, що схожі підприємства мають достатньо близьке співвідношення між ціною та найважливішими фінансовими показниками. Перетворюючи формулу, одержуємо:

Таким чином, ціна підприємства може бути визначена множенням фінансового показника на відповідний мультиплікатор.

Фінансова база оціночного мультиплікатора є, по суті, вимірювачем, що відображає фінансові результати діяльності підприємства, до яких можна віднести не тільки прибуток, але і грошовий потік, дивідендні виплати, виручку від реалізації та деякі інші.

Для розрахунку мультиплікатора необхідно:

- визначити ціну акції по всім компаніям, обраним в якості аналогів; це дасть значення чисельника у формулі;

- обчислити фінансову базу (прибуток, виручку від реалізації, вартість чистих активів і т.д.) або за певний період, або за станом на дату оцінки; це дасть величину знаменника.

Ціна акції береться на останню дату, що передує даті оцінки, або вона представляє середнє значення між максимальною і мінімальної величинами ціни за останній місяць.

У якості фінансової бази повинен виступати показник фінансових результатів або за останній звітний рік, або за останні 12 місяців, або середня величина за кілька років, що передують даті оцінки.

В оцінці бізнесу зазвичай використовують чотири групи мультиплікаторів:

1) ціна/прибуток, ціна/грошовий потік;

2) ціна/дивіденди;

3) ціна/виручка від реалізації;

4) ціна/вартість активів.

Залежно від конкретної ситуації судження про вартість підприємства може ґрунтуватися на будь-якому з мультиплікаторів, або будь-якому їх комбінуванні. Для цього для кожного підприємства-аналога розраховується кілька мультиплікаторів, аналізуються ризики і фінансові показники, після чого обирається мультиплікатор, який максимально відповідає фінансовій інформації про оцінюване підприємство, що є в наявності.

а) Мультиплікатор ціна/прибуток або ціна/грошовий потік використовується при дотриманні наступних правил:

1) дохідна база (прибуток або грошовий потік) може визначатися різними способами: до і після обліку амортизації, виплати відсотків, податків, дивідендів. Головною вимогою є відповідність з вибраним мультиплікатором підприємства-аналога;

2) вибір мультиплікатора залежить не тільки від отриманої фінансової інформації, але і від структури активів підприємств: мультиплікатор ціна/грошовий потік доцільніше використовувати для оцінки підприємств, які володіють нерухомістю, балансова вартість якої зменшується, хоча ринкова ціна може зростати. Це пояснюється тим, що при розрахунку грошового потоку амортизаційні відрахування додаються до чистого прибутку. Якщо ж в активах підприємства переважає устаткування, що швидко застаріває, більше підходящою базою є чистий прибуток;

3) оскільки оцінка бізнесу здійснюється на конкретну дату, мультиплікатори підприємств-аналогів повинні розраховуватися за матеріалами звітів, максимально наближених до дати оцінки;

4) дохідна база визначається на основі ретроспективних даних за кілька років методом простий середньої, середньозваженої або трендової прямий;

5) мультиплікатор ціна/прибуток може розраховуватися як за підприємством в цілому, так і в розрахунку на одну акцію;

6) використання великої кількості аналогічних підприємств може дати розкид величини мультиплікатора. У процесі узгодження необхідно встановити розумний діапазон розкиду, що свідчить про дійсну порівнянність, або пояснити причину виникнення істотних відхилень, яка повинна враховуватися при визначенні остаточної ціни. Ваговий коефіцієнт повинен враховувати порівнянність аналога і об'єкта оцінки.

б) Мультиплікатор ціна/дивіденди може розраховуватися на базі фактично виплачених дивідендів або на основі потенційних дивідендних виплат. Потенційні дивідендні виплати являють собою типовий для таких виплат відсоток від чистого прибутку за підприємством-аналогам. Даний мультиплікатор використовується рідко через можливість варіювання в порядку виплати дивідендів у компаній. Використовувати цей мультиплікатор доцільно, якщо дивіденди на підприємстві (його аналогах) виплачуються стабільно.

в) Мультиплікатор ціна/виручка від реалізації (ціна/фізичний обсяг виробництва) зазвичай використовується в комплексі з іншими мультиплікаторами, однак найбільш доцільно застосовувати його при оцінці в сфері послуг і при аналізі підприємств, що мають різні податкові умови. Цей мультиплікатор є модифікованим варіантом капіталізації прибутку, так як передбачається, що в аналогічному бізнесі рівень рентабельності продукції практично однаковий. Оцінювач повинен проаналізувати стабільність обсягів виручки від реалізації у майбутньому, наслідки можливої зміни ключової фігури в бізнесі, виявити відмінності в структурі капіталу порівнюваних компаній. Мультиплікатор ціна/фізичний обсяг доцільно використовувати для оцінки бізнесу з вузькою номенклатурою виробництва і послуг.

Мультиплікатор ціна/виручка від реалізації може бути розрахований як відношення частки прибутку у виручці від реалізації до коефіцієнту капіталізації прибутку. Наприклад: прибуток компанії становить 30% від її продажу, а потрібний дохід на інвестиції в даній галузі становить 35%. У цьому випадку покупці будуть готові заплатити за фірму 0,30/0,35 або 85,7% річної виручки від реалізації продукції і послуг. Якщо за рік фірма реалізує продукцію на суму 100 млн. грн., то ціна компанії складе 100 х 0,857 = 85,7 млн грн..

г) Мультиплікатор ціна/вартість активів доцільно застосовувати при оцінці холдингових компаній, або в тих випадках, коли необхідно за короткий термін продати значну частину активів. Розрахунок мультиплікатора ціна/вартість активів здійснюється у два етапи:

1) визначення вартості чистих активів (дорого і трудомістко);

2) визначення співвідношення між вартістю акцій і вартістю активів. Для підвищення об'єктивності оцінки аналітик може використовувати, наприклад, метод надлишкового прибутку або метод безборгової оцінки.

Метод надлишкового прибутку - коригування ціни компанії на суму капіталізованого прибутку, яка забезпечується наявністю у фірми гудвілу і інших нематеріальних активів.

Метод безборгової оцінки використовується при наявності істотних розходжень в структурі капіталу оцінюваного бізнесу і порівнянних підприємств, наприклад, якщо підприємство-аналог привертає позикові кошти на довгостроковій основі, а оцінювана компанія використовує тільки власний капітал.

Метод безборгової оцінки заснований на умовному припущенні, що підприємство-аналог, як і оцінюване, не використовує довгострокових позик. Виходячи з цього припущення здійснюються такі розрахунки:

1) прибуток (грошовий потік) збільшується на суму виплачуваних підприємством-аналогом відсотків і корегується на ставку оподаткування;

2) ринкова вартість інвестованого капіталу підприємства-аналога розраховується як сума ринкової вартості власного капіталу і ринкової вартості боргу;

3) розраховується мультиплікатор "ринкова ціна інвестованого капіталу/прибуток (грошовий потік)" на без борговій основі;

4) визначається ринкова вартість оцінюваного підприємства.

4) Заключний етап оцінки бізнесу порівняльним підходом – зведення воєдино отриманих результатів. Використання різних мультиплікаторів (після всіх необхідних коригувань) дає оцінювачу різні варіанти вартості підприємства. Вибір остаточного результату заснований на наданні процентної ваги кожному підходу. Зазвичай, якщо активи підприємства незначні в порівнянні з одержуваним прибутком, слід покладатися на мультиплікатор ціна/прибуток (грошовий потік); якщо ж прибуток практично відсутній, то доцільно ґрунтуватися на мультиплікаторі ціна/вартість активів.

Поиск по сайту: