 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Теоретична частина. Оцінка інвестиційної привабливості галузей економіки та регіонів країни підвищує обґрунтованість управлінських рішень з питань галузевої та регіональної
Оцінка інвестиційної привабливості галузей економіки та регіонів країни підвищує обґрунтованість управлінських рішень з питань галузевої та регіональної диверсифікації інвестиційного портфеля інвесторів, створює умови здійснення більш ефективної їх інвестиційної діяльності.
На регіональному рівні інвестиційна діяльність інвесторів спрямована на вирішення територіальних питань ефективного використання наявних матеріально-технічного, сировинного й трудового потенціалів, задоволення потреб внутрішнього ринку. Відтак, оцінку інвестиційної привабливості регіонів країни здійснюють з урахуванням особливостей формування потенціалів кожної території, розміщення магістралей, агро кліматичних умов тощо.
Засобами реалізації вищезазначених питань у регіоні є відповідні програми (проекти) підвищення конкурентоспроможного потенціалу пріоритетних виробництв, які характеризують спеціалізацію регіону. Такі програми (проекти) виконують шляхом залучення приватних інституційних інвесторів до формування режиму економічного стимулювання інвестиційної науково-технічної й інноваційної діяльності.
За визначення пріоритетів інвестування в регіоні доцільно враховувати просторову орієнтацію галузей і виробництв, сформовану під впливом чинників їх розташування. За ознакою тяжіння виробництв до певних районів розташування їх поділяють на:
а)виробництва, які доцільно розташовувати в районах концентрації трудових ресурсів. Така група неоднорідна за своїм складом, оскільки виділяються як трудомісткі галузі, зокрема, точне машинобудування, переробка полімерних матеріалів тощо, так і галузі, які потребують висококваліфікованої робочої сили. Ці виробництва переважно тяжіють до місць зосередження наукових закладів і центрів концентрації висококваліфікованої робочої сили. До цієї групи також відносять такі, які найбільш привабливі для працевлаштування;
б)енергоємні виробництва, які тяжіють до джерел палива і електроенергії. До таких відносяться галузі, де на одного зайнятого у виробництві витрачається від 200 до 1400 тис. кВт год. Електроенергії;
в)матеріаломісткі виробництва, які розташовуються переважно біля джерел сировини. До таких галузей відносяться галузі зі значними нормами витрат сировини на одиницю готової продукції, та галузі, які переробляють сировину, що швидко псується;
г) виробництва, які тяжіють до районів споживання продукції, зокрема галузі, вага готової продукції яких перевищує вагу основної сировини;
д)виробництва, розташування яких не має яскраво вираженої орієнтації, тобто залежить від впливу двох і більше чинників.
Для формування сприятливого інвестиційного середовища в регіонах України важливою є оцінка загальної соціально-економічної ситуації, яка забезпечує сприятливі умови для взаємодії інвесторів в кожному регіоні. Відтак, всі чинники впливу на формування соціально-економічної ситуації можна умовно поділити на “об’єктивні” і “суб’єктивні”.
До об’єктивних чинників, які впливають на соціально-економічну ситуацію, відносять:
Ø економіко-географічне положення;
Ø кліматичні умови;
Ø природно-ресурсний потенціал;
Ø демографічний потенціал, склад і структуру населення;
Ø стан економіки, структуру, орієнтованість і спеціалізацію господарства;
Ø стан сфери освіти, науки й інноваційної діяльності;
Ø стан сфери охорони здоров’я та культурної сфери життя населення;
Ø рівень криміногенної і екологічної ситуації;
Ø рівень структурних та інституційних перетворень;
Ø розвиток інвестиційної, ринкової та комерційної інфраструктури;
Ø фінансове забезпечення.
Серед суб’єктивних виділяють політику, яку проводить влада всіх рівнів та відповідальність державних органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування за наслідки своїх дій.
Таким чином, в процесі оцінки інвестиційної привабливості регіонів мають бути враховані:
ü призначення і сфера застосування продукції регіону;
ü особливості попиту;
ü географічний розподіл споживання і попиту;
ü стан конкуренції;
ü наявність платоспроможного попиту;
ü забезпеченість фінансовими і кваліфікованими трудовими ресурсами;
ü інституційні чинники;
ü правове середовище тощо.
Виділяють наступні підходи до оцінки інвестиційної привабливості регіонів (галузей) (рис. 2.1). Підходи та методи оцінки інвестиційної привабливості регіонів наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Сучасні підходи та методи оцінки інвестиційної привабливості регіонів [6]
| Автор/ інституція | Джерело | Підхід до методів обробки даних | Короткий зміст | Групи показників | Наслідувачі/ аналогічні методики |
| І. О. Бланк | Інвестиційний менеджмент[7] | рейтинговий | Основоположна методика. ІП регіонів розраховується на основі груп синтетичних показників як інтегральний показник. Тоді регіони ранжують і поділяють на чотири групи: пріоритетної інвестиційної привабливості, достатньо високої інвестиційної привабливості, середньої інвестиційної привабливості, низької інвестиційної привабливості. | 1. Рівень загальноекономічного розвитку регіону (потенційна потреба в обсягах інвестування, можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел, соціальна місткість регіонального ринку). 2. Рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону (можливості швидкої реалізації інвестиційних проектів). 3. Демографічна характеристика регіону (потенційний обсяг попиту населення на споживчі товари і послуги, можливості залучення кваліфікованої робочої сили у виробництва, що інвестуються). 4. Рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону (позиція місцевих органів самоврядування щодо розвитку ринкових реформ і створення відповідного підприємницького клімату). 5. Рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків (ступінь безпеки діяльності в регіоні). | Омета-Інвест |
| Д. М. Стеченко | Розміщення продуктивних сил і регіоналістика[8] | рейтинговий | Наслідує методику І. О. Бланка, але звертає увагу на (%) синтетичні коефіцієнти на основі експертної думки. | 1. Рівень загальноекономічного розвитку (35%). 2. Рівень розвитку інвестиційної інфраструктури (15%). 3. Демографічна характеристика (15%). 4. Рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури (25%). 5. Рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків (10%). |
Продовження табл. 2.1
| Інститут Реформ | Інвестиційний рейтинг регіонів України[9] | рейтинговий | Методика полягає у формуванні рейтингів регіонів України на основі інтегрального показника інвестиційної привабливості. Групи показників ті ж самі, що й у методиці І. 0. Бланка, але додано ще дві групи (праворуч). У кожній групі сформовано свої аналітичні показники. Не враховується група ризиків. Запропоновано й ступінь важливості (%) кожної групи показників. | 1. Економічний розвиток регіону (25%). 2. Ринкова інфраструктура (22%). 3. Людські ресурси (13%). 4. Фінансовий сектор (25%). 5. Розвиток підприємництва та дії місцевої влади. | Державний комітет України з питань розвитку підприємництва; Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України; Український Фонд підтримки підприємництва спільно з “Инвест-газета” |
| С. С. Слава, Г. Грін | Місцевий економічний розвиток: сучасні концепції та методи. Вибірковий огляд досвіду США в контексті умов України[10] | описовий | Автор пропонує аналізувати групи показників, їх динаміку та формувати на цій основі висновки. Групи показників є такими ж, як і в методиці Інституту Реформ із додаванням ще двох груп. | 1. Інтеграція у світову економіку. 2. Наука і технологія. | |
| С. П. Сонько, В. В. Кулішов, В. І. Мустафін | Ринок і регіоналістика[11] | рейтинговий | Виокремлена методика, яка для формування інтегрального показника використовує конкретний набір із 10 показників, що, на думку авторів, є репрезентативними з точки зору найбільш значущого впливу на ІП регіону. Для консолідації різновимірні показники стандартизуються відносно властивості їх сукупності – середньоквадратичного відхилення. Регіони поділяються на зони великої, середньої та низької інвестиційної привабливості за значенням зведеного показника. | 1. Кількість приватизованих підприємств. 2. Кредиторська заборгованість. 3. Доходи місцевих бюджетів. 4. Валові інвестиції у підприємствах усіх форм власності. 5. Обсяг промислової продукції. 6. Заборгованість по заробітній платі. 7. Номінальна зарплата. 8. Кількість безробітних. 9. Чисельність населення. 10. Статутний капітал комерційних банків. |
Продовження табл. 2.1
| А. В. Асаул | Систематизація факторів, що характеризують інвестиційну привабливість регіонів[12] | не зазначено | Автор наводить лише систему показників, намагаючись систематизувати наявні показники ІП регіону. Він не подає методів їх обробки та консолідації. Відмінність полягає в тому, що застосовано аналіз не тільки фактичного стану ринку, а й його потенціалу, що часто є важливішим. | 1. Фактори, що впливають на рівень інвестиційного потенціалу регіонів. 1.1. Природно-географічний потенціал. 1.2. Трудовий потенціал. 1.3. Виробничий потенціал. 1.4. Інноваційний потенціал. 1.5. Інституціональний потенціал. 1.6. Інфраструктурний потенціал. 1.7. Фінансовий потенціал. 1.8. Споживчий потенціал. 1.9. Екологічний потенціал (додає М. І. Маниліч) 1.10. Інтелектуальний потенціал (додає І. В. Хмарська). | |
| У методиці досить детальна увага приділяється ризикам - визначаються всі можливі види ризиків. | 2. Фактори, що визначають рівень некомерційних інвестиційних ризиків. 2.1. Законодавчі ризики. 2.2. Політичні ризики. 2.3. Соціальні ризики. 2.4. Економічні ризики. 2.5. Екологічні ризики. 2.6. Кримінальні ризики. | ||||
| Інвестиційна активність являє собою позитивну ринкову реакцію й означає формування передумов для поліпшення інвестиційної привабливості. | 3. Інвестиційна активність. 3.1. Концентрація і розподіл інвестиційного капіталу. 3.2. Інвестиційна активність. 3.3. Активізація впровадження нових виробничих потужностей. 3.4. Інтеграції виробничої діяльності. 3.5. Розвиток прямих і портфельних інвестицій. 3.6. Інтеграційні фактори реалізації інвестиційних проектів. |
Продовження табл. 2.1
| В. В. Гомель- ська | Організаційно- економічні аспекти поліпшення інвестиційного клімату регіону[13] | не зазначено | Розглядає інвестиційний клімат регіону як комплексну характеристику, що складається з трьох ключових підсистем: інвестиційного потенціалу, інвестиційного ризику, законодавчих умов. Показниками є певні критерії, для яких визначається певний ступінь досягнення. | 1. Податкова система є прийнятною і стабільною. 2. Виробничі витрати - низькі, господарське законодавство і регулювання не обмежують розвиток. 3. Системи інфраструктури працюють швидко і надійно. 4. Рівень освіти високий, працівники мають необхідну кваліфікацію, є можливості отримання консультацій з методів управління. 5. Університети та дослідницькі організації забезпечують надходження свіжих ідей для розробки нових продуктів і послуг. 6. Є доступ до інвестиційного капіталу та кредитних ресурсів. 7. Здійснюється сприяння зовнішньоекономічній діяльності. 8. Органи влади доступні для контакту з підприємцями. | |
| Світові (західні) методики | Рейтинги Institutional Investor, Euromoney, Business Environment Risk Index (BERI), Transparency Iternational, Moody’s Investor Service | рейтингово- порівняльні | Здебільшого ці оцінки проводяться на макрорівні (оцінка держав), але їх можна застосовувати і до мезорівня. Основний інструмент - опитування суб'єктів економічної діяльності щодо перепон та умов діяльності на даній території. | 1. Політико-правове середовище. 2. Економічне середовище. 3. Ресурси й інфраструктура, соціально-культурне середовище, екологія. | |
| World Bank (Світовий Банк) | Investment Climate Survey | рейтингово- порівняльні | Метод - опитування топ-менеджменту деяких підприємств у країні. Більшість питань спрямовано на визначення того, які фактори і наскільки є перепонами для ведення бізнесу в даній країні. Результати можна обирати та розглядати в різних комбінаціях за розміром підприємств (малі, середні, великі), за секторами (дуже широкий список галузей та секторів), за формою власності (приватні підприємства, державні підприємства), за експортною діяльністю (експортують чи не експортують). | 1. Загальні показники. 2. Інфраструктура. 3. Фінанси. 4. Державна політика та послуги. 5. Вирішення спорів та злочинність. 6. Потенціал та інновації. 7. Трудові відносини. |
Рис. 2.1. Підходи до оцінки інвестиційної привабливості регіонів (галузей)
Описово-творчий підхід полягає в описі абсолютних показників, структури та динаміки показників розвитку регіонів (галузей). Експерт керуючись власними міркуваннями обирає найбільш значущі показники та формує на їхній основі висновки щодо інвестиційного клімату в регіоні (галузі). Такий аналіз ґрунтується на дослідженні соціально-економічного розвитку регіонів.
Рейтинговий підхід полягає в аналізі різних аспектів розвитку регіонів (галузей), формуванні на їхній основі аналітичних показників, подальшій консолідації їх у синтетичні показники за групами та формуванні інтегрального показника. За розрахованим інтегральним показником визначають рейтинг регіону (галузі) з-поміж низки аналізованих регіонів (галузей) країни.
Визначення рейтингу інвестиційної привабливості регіонів (галузей) передбачає послідовне виконання наступних етапів рис. 2.2.
Рис. 2.2. Етапи визначення інвестиційної привабливості регіонів (галузей)
Поиск по сайту: