Довідники

5. Зарубіжна архівна україніка: Матеріали до бібліографії довідників,оглядівфондівколекцій,зібрань//http://www.scarch.кіеv.uа/Аrсhives/Віbliоgr/Віbliogr 2.uа.html#FоrАrchUkr (2001).

Матеріали до самостійної роботи

Другий великий (зарубіжнийі) комплекс до­кументації складають документи, створені іноземними урядами, установами та окремими особами. У зарубіжному комплексі ви­діляють шість груп документів:

1. Документи урядів, напівприватних або приватних установ та організацій, окремих осіб. Відповідно до міжнародних законів та усталеної архівної практики багатьох західних країн, біль­шість таких документів, створених іноземцями в Україні або по­в'язаних з Україною, в тому числі особисті напери, документи приватних організацій, і особливо документація, яка виникла за кордоном, безумовно, не може бути об'єктом вимог як офіційна частина національної архівної спадщини, що цей обширний комплекс документів сам по собі в дійсності не є архівною українікою. Чимало таких матеріалів викликають виправданий інтерес через інформативність та зв'язок з українськими істо­рією та культурою, особливо в сфері міжнародних стосунків та іноземного досвіду на українських землях.

2. Дипломатичні або консульські документи офіційних місій інших держав на українських землях і/або пов'язані з Україною матеріали серед дипломатичних документів іноземних місій у Російській імперії та Радянському Союзі. Проте, відповідно до дипломатичних прецедентів, навіть консульські документи інших держав, які виникли в Києві, Львові або Одесі, повинні залишатися під юрисдикцією країни, що їх утворила. Згідно з ди­пломатичною практикою останніх століть, нема жодних підстав вимагати повернення навіть надзвичайно цікавих перехоплених або дешифрованих російських/українських документів, на які можна натрапити серед цієї документації. Вимоги на копії до­кументів, що вже протягом багатьох років відкриті для дослід­ників у зарубіжних архівах, були б виправданими. Обширну, пов'язану з Україною, документацію часто важко відшукати се­ред документів іноземних посольств у Росії, Польщі або Австрії. Дуже рідко вони зберігаються під українськими рубриками. Навіть на найвищому дипломатичному рівні уряди зарубіжних країн мали лише одне посольство в Російській імперії або пізні­ше в Радянському Союзі, в Австро-Угорській монархії та в дер- жавах-спадкоємицях цієї імперії, в Польщі, в Османській імперії, так що документи, наприклад, британського Форін-офісу, зане­сені до архівних груп під назвою "Росія", "Польща", "Австрія" і т.д., містять у собі донесення та інші документальні свідчення щодо земель у межах сучасної України, які в різні проміжки часу були частинами того чи іншого державного утворення. Доне­сення щодо Західної України до 1918 р. є в справах британського посольства у Відні, тобто утворюють частину архівної групи "Австрія", а не "Росія", в той час, як документи про цей же регіон, датовані XVII - XVIII ст. таза період 1919-1940 рр., надходили з посольства у Кракові чи Варшаві та включалися до справ ар­хівної (документальної) групи "Польща". Що ж до британських документів, наприклад з архівної групи "Південна Росія", то вони вимагають дальшого аналізу з метою визначення російської чи української провенієнції та пертиненції цих документів або ж спільної російсько-української значущості. Крім того, архі­вісти, залежно від знання географії чи етнічних почуттів, могли додержуватися різних точок зору. Навіть у тому випадку, коли кваліфікований та компетентний в етнічних питаннях архівіст надавав вірне визначення та назву певній одиниці зберігання в якийсь із періодів історії, дальші зміни кордонів часто робили ці визначення застарілими. І через якийсь час працівник відділу каталогізації, особливо якщо в нього не було часу на вивчення змісту самих справ, заносив їх до зовсім іншого розділу каталогу.

3. Документи військової та цивільної окупаційної влади на українських землях часів війни. У більшості випадків військові документи законно вимагали держави, що їх створили, і звичай­но в них вбачають власність окупаційних армії та військово-мор­ського флоту. Відтак документи окупаційних армій найчастіше можна знайти в архівах країни-окупанта (наприклад, Франції часів наполеонівських війн, Німеччини часів обох світових воєн).

Під час багатьох воєн окупантам удавалося евакуйовувати свої документи або повертати їх пізніше внаслідок переговорів.

Протягом століть було багато прикладів захоплення та повер­нення військових архівів. Під час другої світової війни нацистам вдалося знайти й вивезти з України військові документи мину­лих часів, особливо тих, що стосувалися воєнних операцій пер­шої світової війни. У міжнародній архівній практиці документи органів військової окупації за традицією трактовано інакше, аніж документацію місцевих органів окупації імперських режимів мирного часу або цивільної окупаційної влади.

Отже, окупаційні документи щодо цивільних установ та ци­вільного населення на окупованій території слід вважати окре­мою підгрупою, тому що це документи спільної пергиненції, важливі як для окупованої країни, так і для окупантів (як для агресорів, так і для переможених). Звідси важливість надання копій обом зацікавленим країнам.

Під час Другої світової війни нацистські війська, відступаючи, намагалися забирати з собою окупаційні документи з радянської території, і в багатьох випадках це їм вдавалося. Але в інших випадках радянські представники пізніше знаходили їх на За­ході й забирали нацистські окупаційні документи. Так, напри­клад, деякі документи міністерства рейху в справах окупованих східних територій зберігаються тепер у Москві, хоча значно більшу частину захопили після війни представники США, а по­тім повернули Німеччині, як державі, яка їх створила. Більшу частину відповідних документів так званої спецкоманди Розен­берга, яку нацистам вдалося евакуювати на захід і потім нею оволоділи збройні сили США, також було повернуто Німеччині. Проте інші надзвичайно важливі документи Розенберга були інкорпоровані до масиву документів Нюрнберзького процесу. Вони були доступними для всіх союзників по антигітлерівській коаліції. Деякі інші нечисленні оригінали з досьє Розенберга збе­рігаються в Центрі сучасної єврейської документації в Парижі. Ще одну значну частину документів Розенберга, у тому числі щодо операцій на окупованій радянській території, а також у ба­гатьох інших країнах Європи, захопили після війни радянські служби. Більша частина їх зберігається в Києві, а інші - в Москві. Оскільки німецькі архіви мають законне право вимагати доку­менти Розенберга та інші документи органів нацистської оку­пації, які перебувають у Києві, українські архіви можуть претен­дувати на копії пов'язаних з Україною документів періоду оку­пації, що зберігаються тепер у Кобленці, Парижі та Москві.

4. Документи іноземних неурядових фірм, культурних релігійних, журналістських та інших організацій, які діяли в Україні (або на українських землях Російської імперії/Радянського Сою­зу). Багато документів української пертиненції приватних уста­нов (у тому числі церковних організацій та релігійних угруповань, благодійних організацій та місій допомоги, ділових підприємств, органів преси та політичних груп), які мали відділення або діяли в Російській імперії або Радянському Союзі, ще зберігаються за кордоном. Слід також віднести до цієї категорії документи міжнародних організацій - Червоний Хрест, "Емністі Інтернешнл", Грін Піс" та інші, що надсилали свої місії в Україну або підтримували з нею контакти. У більшості випадків міжнародної практики подібні документи вважаються такими, що на законних підставах були вивезені за кордон як приватні або як корпоративна власність. Проте за радянської влади створені на території Російської імперії документи іноземних фірм та інших установ, які залишалися там, було націоналізовано. Статус багатьох таких документів може бути опротестований з боку відповідних іноземних установ, але одночасно для України було б ко­рисно отримати копії документів, що зберігаються за кордоном, тих фірм, які діяли в Україні. У небагатьох випадках були окремі фірми чи організації, що діяли виключно на сучасній території України, і, таким чином, уся їхня документація може вважатися архівною українікою. Але в інших випадках документи великих фірм і організацій, що діяли на всій території Російської імперії або Радянською Союзу, можуть містити суто українську доку­ментацію, хоча її дуже рідко описують як таку. Наприклад, на спільно організований Росархівом та Гуверівським інститутом виставці "Щоб справи просувалися: російсько-американські економічні стосунки, 1900 - 1930 рр.", яка відбулася в Москві (листопад 1992 р.), а потім у Пало-Альто, Каліфорнія (бере­зень - квітень 1993р.), було багато зразків важливих ділових документів американських компаній, що діяли в Росії напри­кінці XIX - на початку XX ст. Серед них були документи укра­їнського походження.

5. Особисті папери іноземців, що перебували в Україні. Йдеться про їх подорожні записи під час подорожей до українських земель, наприклад до Києва, Волині чи Південної Росії (або інші документи, додані до цих записок чи мемуарів), написані після повернення додому. Хоча такі особисті папери цілком належать їх власникам, вони можуть становити значний інтерес через інформативність про українські справи. Серед багатьох іноземців, що мешкали в Росії (або конкретно в Україні) протягом останніх століть, чимало вчених, журналістів та дипломатів зібрали обширну інформацію зі свідченнями про події в Україні та вза­галі в Росії/ СРСР, рукописні копії документальних матеріалів та аудіовізуальні матеріали, багато з них вели щоденники або писали про свої враження після повернення додому.

6. Колекції рукописів та документів, зібрані іноземцями, що мешкали в Україні. Як відомо, іноземні візитери і офіційно акредитовані дипломати вивозили багато рукописів та історичних документів, які за існуючими законами вивозити заборонялося. Брак доказів про те, що ці матеріали не було куплено або було вивезено під прикриттям дипломатичного імунітету, робить спроби судового переслідування марними, до того ж у деяких випадках застосування правила про строк давності ускладнює аргументацію вимог або претензій. Іноземці, що перебували в Ук­раїні, збирали важливі офіційні державні або нелегальні доку­менти, чи їх рукописні копії, та аудіовізуальні матеріали. Графіч­ні матеріали: естампи, креслення та фотографії вимагають осо­бливої уваги під час опису особистих паперів та зібрань руко­писів. Надзвичайно важливі кінострічки, звуко- та відеозаписи.

Найбільші колекції українських архівів за кордоном були зібрані провідними українознавчими науковими, культурно- освітніми і політичними еміграційними центрами у США, Канаді, Великобританії, ФРН, Чехії. В них відклалися особові архіви діячів української науки і культури, інституційні архіви академічних установ, громадських організацій, політичних об'єднань, партій тощо.

Першорядні українські етнічні збірки зосереджено в архівах Наукового товариства імені Шевченка в Америці (Нью-Йорк) та Європі (Сарсель, Франція), Української вільної академії наук (Нью-Йорк, США), Східно-Єропейського дослідного інституту імені В. Липинського (Філадельфія, США), Центру для вив­чення етнічних публікацій та культурних інститутів при Кен ій­ському університеті (Кент, США), Українського дослідницького та документаційного центру в Канаді (Торонто, Канада), Укра­їнського культурно-освітнього осередку (Вінніпег, Канада), Ук­раїнського вільного університету (Мюнхен, ФРН), Українсько­го католицького університету (Ватикан), архівах осередків Союзу українців у Великобританії; в Українському музеї в Пряшеві (Словаччина), Державному центральному архіві в Празі та Слов'янській Бібліотеці (Прага, Чехія).

Значні українські колекції зберігаються в Національному архіві Канади (Оттава), Архіві Провінції Альберти (Едмонтон), Архіві Альбертського університету (Едмонтон).

Результатом багаторічних дослідницьких та збирацьких зусиль українських учених на еміграції стала нещодавно сформована Колекція документів про повстанський рух та боротьбу з повстанським рухом в Україні Петра Й. Потічного (1941-1954) (Центр слов'янських та східно-європейських джерел імені Петра Яцика Бібліотеки Робертса, Університет Торонто).

Іншу категорію архівної україніки складають матеріали центральних архівів тих країн, у складі яких тривалий час перебували українські землі, в першу чергу - Росії, Польщі, Австрії, величезні за обсягом та першочергові за складом і змістом фонди зберігаються в Російському державному архіві давніх актів, Ро­сійському державному історичному архіві, Державному архіві Російської Федерації, Російському державному військово-історичному архіві, Російському державному військовому архіві, Ро­сійському державному архіві соціально-політичної історії, Російському державному архіві новітньої історії; Головному архіві давніх актів та Архіві нових актів (Варшава), Державному архіві в Кракові, Державному архіві в Любліні, Державному архіві в Перемишлі та ін.; в Австрійському державному архіві, Австрійській національній бібліотеці, Бібліотеці та Архіві Віденьського уні­верситету (Відень, Австрія).

Важливі зібрання, що стосуються історії України XVIII- XX с.т., зберігаються в Національному архіві Великобританії (Рublic record Office), бібліотеках Бірмінгемського, Брістольського, Кембріджського та інших британських університетів; в Імперському воєнному музеї, Національному морському музеї; Архіві Британського товариства Червоного Хреста. Історія Ук­раїни XX ст. представлена у зібраннях Федерального архіву ФРН (Кобленц) та Військового архіву(Фрайбург).

Перші результати систематичного опрацювання зарубіжних архівних зібрань державною архівною службою України пред­ставлені на офіційному веб-сайті Державного комітету архівів України в розділі «Архівна Україніка».

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте зарубіжний комплекс документів.

2. Документи урядів, напівприватних або приватних установ та організацій, окремих осіб.

3. Дипломатичні або консульські документи офіційних місій.

4. Документи військової та цивільної окупаційної влади на українських землях часів війни.

5. Документи іноземних неурядових фірм, культурних релі­гійних, журналістських та інших організацій.

6. Особисті папери іноземців, що перебували в Україні.

7. Колекції рукописів та документів, зібрані іноземцями.

Поиск по сайту: