Навчальна. 1. Архівознавство: підруч

1. Архівознавство: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Редкол.:Я. С. Калакура та ін. — К., 2002. — С.99 – 114.

Матеріали до самостійної роботи

Суспільні відносини навколо історико- культурного надбання і, зокрема архівів в Україні, як і в біль­шості країн світу врегульовані відповідним законодавством. Одним із суттєвих чинників, що впливає на правовий режим регулювання відносин, пов'язаних з документами НАФ, є на­лежність їх до певної форми власності.

Закон України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" визнає будь-які форми власності на документи НАФ; передбачені Конституцією та законами України. Класифікація НАФ за аспектами власності передбачає такі категорії:

• документальні комплекси, що належать державі;

• комплекси, що належать територіальним громадян;

• документи, що є власністю суб'єктів господарювання недержавного походження, релігійних організацій та об'єд­нань громадян;

• приватні архівні зібрання, або окремі документи.

Визначення архівних документів, які підпадатимуть під юрисдикцію держави, було однією з перших проблем, що поста­ли перед законотворцями України, як і в інших колишніх рес­публіках СРСР. Предметом законодавчого регулювання стала сукупність історично цінних документів, які належать Україні або її громадянам. Таке регулювання здійснюється на рівних засадах, незалежно від того, у чиїй власності перебувають доку­менти: держави, територіальних громад чи приватних осіб. Усі власники документів мають рівні права. Тому закон України не передбачає, як в деяких інших державах, розподілу НАФ на час­тини за формами власності. Адже збереження культурної спад­щини, в тому числі документальної її частини, є турботою всього суспільства і насамперед його основного інституту - держави. Юрисдикція держави над НАФ не порушує основних прав власників документів та користувачів ними. Навпаки, через законодавче регулювання і державні гарантії умов для зберіган­ня, примноження і використання НАФ забезпечується реальне здійснення цих прав.

Пріоритет держави орієнтований на вирішення головного завдання - забезпечення збереженості документів НАФ. Для його реалізації в законі передбачено державний облік архівних документів, державну реєстрацію і контроль за додержанням законодавчих вимог щодо їх зберігання, державну допомогу недержавним власникам НАФ і турботу держави про виявлення та

збирання архівної україніки, повернення таких документів в Україну. В архівному законі на підставі вітчизняного і зарубіжного досвіду з питань реституції чітко зафіксоване узгоджене з міжнародним правом та архівною практикою формулювання щодо матеріалів українського походження, які опинилися за кордоном: до НАФ віднесені лише ті документи, що згідно з міжнародними договорами підляг ають поверненню в Україну.

Відповідно до одного з конституційних прав особи "вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію" (ст. 34) Закон України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" послідовно проводить право будь-кого воло­діти архівними документами і документами НАФ, створювати власні архіви чи передавати свої документи в інші архівні уста­нови на власний розсуд і вільно користуватися відкритими ар­хівними документами. Єдиною підставою для користування до­кументами для кожної повнолітньої, дієздатної, ідентифікованої особи є її заява. До обов'язків фізичних осіб - власників цінних архівних документів - належить легалізація свого архіву шляхом реєстрації його в державній архівній установі. На власників архівних документів Законом (ст. 13) покладається завдання за­безпечення збереженості документів НАФ. У разі недотримання належних умов збереженості власник може бути за рішенням суду позбавлений права власності на ці документи (ст. 11).

Відповідно до Конституції України (ст. 26, 34) іноземці та особи без громадянства мають рівні права щодо доступу до документів НАФ з правами громадян України. Кабінет Міністрів України може обмежувати доступ до документів НАФ громадян тих держав, в яких передбачено обмеження доступу громадян України до їхніх державних архівів. Закон надає державним ар­хівним установам певні функції щодо контролю за дотриманням архівного законодавства.

Надання таких функцій забезпечується відповідним правовим механізмом. З цією метою архівний закон передбачає норму про обов'язкову реєстрацію архівних документів, які пройшли експертизу цінності. Якщо експертиза є архівною частиною про­цедури віднесення документа до НАФ, то державна реєстрація є юридичною частиною цієї процедури. Вона здійснюється з ме­тою фіксації правового статусу документів, як документів НАФ, підтвердження права власності на них, а також для забезпечення державного контролю за їх збереженістю. З фактом реєстрації закон пов'язує виникнення, зміну або припинення певних прав і обов'язків щодо документів НАФ. Як передбачає положення про державну реєстрацію документів НАФ, власник докумен­тів зобов'язаний ставити до відома державну архівну установу, яка видала реєстраційне свідоцтво, про передачу права власності на документи або про будь-які зміни їх місцеперебування, умов зберігання. Відчуження документів у будь-якій формі має бути документально засвідчене: при даруванні чи пожертвуванні це можуть бути листи, відповідні свідоцтва, при купівлі - рахунок, угода про продаж, при успадкуванні заповіт тощо.

Певні обмеження прав вільного володіння, розпорядження і користування документами НАФ торкаються лише випадків можливого завдання шкоди збереженості документів чи пору­шення законних інтересів держави, власника документів або інших осіб; виникнення загрози незаконного вилучення доку­ментів зі складу НАФ. Наприклад, власник документів НАФ не має. права знищувати, пошкоджувати їх, змінювати зміст або без­поворотно передавати за межі України.

Вивезення оригіналів документів НАФ за межі України забороняється. Винятком є тимчасове експонування документів на виставках, наукова експертиза або реставрація документів. У такому разі власник документів або його офіційний представник, установа, що вивозить документи НАФ за кордон, повинні мати дозвіл Держкомархіву. Вивезення копій документів НАФ та ви­тягів з них здійснюється вільно після офіційного засвідчення їх державною архівною установою, де зареєстровані оригінали цих документів. На запобігання виснаженню національних архівних інформаційних ресурсів спрямовані певні обмеження щодо суцільного копіювання великих документальних комплексів.

З метою законодавчого визначенням архівних документів як об'єктів, що мають цінність для власника саме як об'єкти рухо­мого майна, науковцями УНДІАСД розроблено методи грошо­вої оцінки документів НАФ та віднесення їх до складу НАФ. Задля захисту законних майнових інтересів власника грошова оцінка документів НАФ здійснюється у разі купівлі-продажу та інших угод, пов'язаних з передаванням права власності, ви­значення розміру збитків у разі заподіяння власнику шкоди, про­ведення страхування документів.

Отже, з культурологічного боку, Національний архівний фонд України - це невід'ємна і важлива складова частина національної і загальносвітової культурної спадщини, сукупність на­лежних Україні як державі цінних архівних документів. Її най­ціннішими компонентами є унікальні документи, що вносяться до Державного реєстру національного культурного надбання. З архівознавчого погляду НАФ - не лише комплекс матеріальних носіїв із зафіксованою на них різними способами цінної ретроспективної документної інформації, а й найвища класифікаційна категорія. Водночас НАФ є правовою категорією, тому що вона в цілому або будь-якими своїми частинами вступає в певні пра­вовідносини, породжує конкретні права, обов'язки і відповідаль­ність юридичних і фізичних осіб. Крім того, НАФ - це глобальна, складно структурована інформаційна система, складова світових і вітчизняних інформаційних ресурсів.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте форми власності на документи НАФ.

2. З'ясуйте питання щодо права доступу іноземних громадян до документів НАФ.

Поиск по сайту: