Навчальна

2. Архівознавство: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / редкол.: Я. С. Калакура та ін. — К., 2002. — 356 с.

Матеріали до самостійної роботи

З метою усунення причин прискореного старіння та руйнування документів; відновлення їх властивос­тей/технічних характеристик, тривкості; виготовлення копій документів за допомогою засобів відтворення та копіювання в архівах здійснюють реставраційне та консерваційно-профілактичне оброблення документів. Таке оброблення документів про­водиться на основі диференційованого підходу в порядку чер­говості, встановленої в архіві з урахуваннями видових особли­востей, цінності, фізичного стану документів і можливостей ар­хіву. До пріоритетних об'єктів належать унікальні документи з низькою потенційною довговічністю.

У процесі зберігання та використання документи зазнають багаторазових впливів, які призводять до ветхості, появи різних механічних пошкоджень у вигляді розривів аркушів, проколів, закручення країв, складок, а також часткового або повного руй­нування паперу, підвищення ламкості й крихкості; випадання частин основи; склеювання (зацементування) аркушів; осипан­ня тексту разом з частками паперу; осипання облицювального шару крейдяного паперу; значного пожовтіння паперу в резуль­таті підвищення кислотності; втрат окремих частин тексту. В та­ких випадках матеріальна основа документу потребує віднов­лення початкових або наближених до початкових властивостей та зовнішніх ознак, тобто реставрації.

Для відновлення матеріальної основи документа застосову­ють комплекс методів, основними з яких є відновлення меха­нічної цілісності, пластифікація, очищення.

Комплекс робіт з відновлення механічної цілісності документів виконують у лабораторії реставрації і мікрофотокопіювання. Основними методами реставрації документів з паперовою осно­вою є відновлення механічної цілісності, ламінування, реставра­ція, аероформування, нейтралізація і стабілізація кислотності паперу методом забуферювання. Перед проведенням реставрації попередньо визначають структуру та якість матеріальної основи документа, характер дій речовин і засобів оброблення. Виконан­ня технологічних операцій реставрації проводять так, щоб не пошкодити текст, не послабити його контрастність, не викли­кати розмивання штрихів. З цією метою використовують безпечні для документів речовини і матеріали: папір з кислотністю - від 6,0 до 8,5; шкіра - від 4,5 до 6,0; пергамент - від 7,0 до 8,0 тощо.

Для механічного захисту ветхих книг і документів викорис­товують метод ламінування. Цей найпродуктивніший метод реставрації давно відомий під різними назвами: ламінування, Імпрегнування, суха реставрація, сухе дублювання, гаряче пре­сування. Всі названі методи спираються на загальний принцип: з'єднання ветхого паперу з термопластичною полімерною плів­кою, яка застосовується самостійно чи в сполученні з лавсано­вою плівкою, іншими матеріалами.

Механічне пошкодження основи документів, стирання тексту при тривалому користуванні, вплив агресивного середовища спричинюють також згасання текстів документів, тобто змен­шення контрастності - різниці оптичних густин елементів зобра­ження і прогалин документів. При цьому зображення візуально (частково чи повністю) не сприймається. Відновлювання тек­стів, що вицвіли або згасли, є складовою частиною забезпечення фізико-хімічної збереженості документів. Для відновлення та­ких текстів застосовують фотографічні методи, які базуються на використанні ультрафіолетового, видимого та інфрачерво­ного випромінювань. Суть цих методів полягає у тому, що під час експонування світлом відповідного спектрального складу, між основою і текстом документа виникає різниця контрастів і яскравості, яка фіксується фотографічними матеріалами. Так, при експонуванні документів за допомогою джерела ультрафіо­летового світла елементи тексту частково поглинають проміння (за рахунок чорнила у штрихах), а прогалини їх відбивають. Пе­ревага фізико-фотографічних методів полягає у високій чутли­вість виявлення і реєстрації малих концентрацій речовин; не­змінності зовнішнього виду і хімічної природи документа; ви­ключення можливостей втрати слідів зображення або інших еле­ментів документа; можливості підсилення, маскування, тиражу­вання фотографічних зображень.

Відновлювання якості фотозображень проводять механічни­ми, хімічними, фотографічними та комп'ютерними методами. Простим механічним способом реставрації фотозображень є ре­туш, яка дозволяє змінювати оптичну густину негатива. Оптич­не підсилювання негатива, ослаблення зернистості, відновлюван­ня вицвілих і забарвлених фотозображень проводять фотогра­фічними методами, тобто шляхом репродукування документів із підбиранням умов експонування хіміко- фотографічного оброблення, спеціальних джерел світла, світлофільтрів і фото­матеріалів. Механічні дефекти кінофотодокументів типу по­дряпин можуть бути усунені фотографічним методом з використанням імерсійного друку.

Хімічними методами реставрації усувають на документах різ­нокольорові плями, вуалі, які виникають внаслідок фізико-хімічного руйнування. Найпростіші із ручних хімічних і фото­графічних способів - промивання негативів водою, додаткове обробляння їх у фіксуючих розчинах, склеювання розбитих фо­топластинок. Загальним недоліком цих методів є обмежене число ліквідованих дефектів.

Значно ефективнішими є метод усунення дефектів і поліп­шення якості фотозображень з використанням комп'ютера, що включає візуальний аналіз і оцінку дефекту, вибір його матема­тичної моделі; оцифровувания фотозображення і запис його в па­м'ять комп'ютера; машинний аналіз дефекту і оцінка парамет­рів його математичної моделі; вибір або розроблення алгоритму усування дефекту; усування дефекту за допомогою програми, яка реалізує вибраний алгоритм; візуальної оцінки реставрова­ного документа на екрані дисплея і повторення окремих операцій у тому випадку, якщо не одержано необхідних результатів; зворотного перетворення оцифрованого зображення на фото­графічне. Цей метод є універсальним, оскільки дозволяє усувати дефекти, забезпечує повну збереженість оригіналу під час про­ведення реставраційних робіт, не потребує трудомістких ручних операцій.

Консерваційно-ресгаврацшие оброблення кіно- і фотодокумен­ти складається з декількох послідовних операцій:

· ручне загальне очищення та знепилювання, видалення жирових та воскових забруднень за допомогою м'яких щі­точок із білки чи колонка, протирання неворсистим мате­ріалом (замшею, оксамитом), змоченим етиловим спир­том, бензином, скипидаром чи 0,001% розчином аміаку;

· машинне консерваційно-реставраційне оброблення, що забезпечує переведення за допомогою додаткового фіксу­вання нерозчинених солей срібла фотошару у водорозчин­ні сполуки, вимивання водорозчинних сполук, які зумов­люють появу дефектів фотозображення, що накопичу­ються при хіміко-фотографічному обробленні фотошару, усунення загального забруднення, як фотошару, так і ос­нови та зменшення поверхневих подряпин і пошкоджень фотошару у процесі його набухання та подальшого сушіння.

Відео- і фонодокументи з магнітною плівкою для зняття статистичної електрики, внутрішньої напруги в рулонах проходять перемотування з початку на кінець і навпаки один раз в 1-2 роки в залежності від інтенсивності корисгування документами.

З метою збільшення еластичності носіїв запису проводять пластифікацію - оброблення матеріалів (магнітних стрічок, кі­нострічок) леткими органічними розчинниками (пластифіка­торами).

Радикальним вирішенням питань збереженості документів є переведення інформації на новітні носії, запису цифрових об­разів документів на оптичні диски з метою створення фонду ко­ристування та страхового фонду. При оцифровуванні докумен­тів для фонду користування може використовуватися менша роз­пізнавальна здатність, ніж при страховому копіюванні, завдяки чому досягається велика щільність розміщення копій докумен­тів на диску. Технологія цифрового кодування забезпечує довго­тривале збереження інформації, але за умови періодичного перезаписування, наприклад, компакт-дисків, - через 20-25 років.

При великих масивах ушкоджених документів у екстремаль­них умовах застосовують превентивні заходи, які сповільнюють прискорене старіння документів у визначені моменти (фази) їх існування. Така технологія, вперше розроблена і застосована в Бібліотеці Конгресу СШ А, дістала назву фазова консервація. Вона дозволяє забезпечити довгострокову збереженість доку­ментів. Успішно цей метод застосували спеціалісти Бібліотеки Ро­сійської Академії Наук при ліквідації наслідків пожежі 1988 р. для попередження руйнування книг. Сповільнення процесів ста­ріння документів було досягнуто шляхом розміщення їх в ін­дивідуальних мікрокліматичних контейнерах (картонних коробках), які точно відповідали розміру документів. Контей­нери виготовляли зі спеціального безкиелотного картону з мікрогофрованим шаром, чим було досягнуто захисту пошкоджених документів від впливу навколишього середовища, стабілізація процесів старіння паперу за рахунок поглинання шкідливих до­мішок спеціальним картоном.

Документи, уражені біологічними шкідниками, направляють на санітарно-гігієнічне оброблення: дезінфекцію - з метою зни­щення в них пліснявих грибів та дезінсекцію - з метою знищення комах. Вилучення проводиться оперативно, з виконанням за­ходів щодо ізоляції уражених документів.

Вилучення та санітарно-гігієнічне оброблення документів проводять вибірково або в повному обсязі. Вибіркове вилучення документів та їх оброблення здійснюється при ураженні плісе­невими грибами чи комахами окремих справ. Оброблення доку­ментів в повному обсязі проводиться у випадках масового ура­ження плісеневими грибами або комахами.

Якщо у сховищі виявлено біологічних шкідників, вживають такі термінові заходи:

• уражені плісеневими грибами або комахами документи загортають у плівку або папір, ізолюють в окремому при­міщенні до вирішення питання щодо передання їх на де­зінфекцію або дезінсекцію;

• кіно- і фотодокументи зі слідами біологічного ураження (плісняви) обробляють машинним фунгіцидним методом із застосуванням 1% розчину ніцтедину або метациду;

• стелажі та шафи, в яких зберігалися уражені плісеневими грибами документи, протирають водними розчинами ан­тисептиків (3% формаліну, 5% катаміну АБ) і просушують;

• місцеву дезінсекцію сховищ проводять водними розчи­нами інсектицидів (3-5% хлорофос) або аерозольними препаратами, обробляючи підлогу, плінтуси, вікна, підві­коння, стіни на висоті до 1,5 м;

• при масовому ураженні документів проводять дезінфекцію та дезінсекцію сховищ силами санепідемстанцій або ка­рантинних служб під контролем робітників архіву;

• при ураженні стін (підлоги, стелі) плісеневими грибами усувають причини зволоження приміщень, знімають шту­катурку та фарбу, обробляють поверхню водним 5% роз­чином формаліну, проводять ремонт з додаванням в буді­вельні матеріали розчинів антисептика;

• знищення гризунів проводять із залученням спеціалістів санепідемстанцій.

Боротьбу з біологічними шкідниками проводять переважно хімічними методами, іноді - з використанням струму високої ча­стоти. Найпоширенішим є метод дезінфекції документів у спе­ціальних камерах (автоклавах) шляхом використання хімічних препаратів (фумігантів) у газоподібному стані. Дезінсекцію до­кументів і книг проводять методами вологого оброблення і га­зового знезараження. Важливим засобом захисту документів від біологічних шкідників є фумігація - оброблення сховищ спеці­альними парами, газами, аерозолями.

Однією з важливих умов зберігання документів є боротьба з пилом, який проникає у сховище ззовні і утворюється у ньому за рахунок стирання стін, підлоги, пакувальних матеріалів, са­мих документів. Пилові частинки мають електричний заряд, за­вдяки чому осідають і міцно утримуються папером, а мінеральні частинки пилу, проникаючи в папір між волокнами, пошкоджу­ють волокна целюлози, викликаючи зниження механічної міц­ності. Шар пилу, який покриває документ, порушує в ньому повітрообмін, сприяє збільшенню вологості і біологічному по­шкодженню. Пил є основним переносником спор грибів, а інко­ли і яєць комах.

Частинки пилу, які осідають на кінофотофонодокументи, утримуються на їх поверхні електростатичними силами. Під дією тепла, тертя і тиску вони укорінюються в робочий шар стрічок і викликають забруднення. Накопичення пилу на одному витку магнітної або кінострічки може проявитися у вигляді виступу на рулоні і бути причиною деформації його зовнішніх шарів.

Для ліквідації внутрішньої причини утворення пилу стіни, стелю, перегородки і стелажі обробляють міцним, вогнестійким матеріалом. Особливу увагу приділяють покриттю підлоги у схо­вищах, яка має бути рівною і гладкою. Знепилювання докумен­тів з паперовими носіями проводять з урахуванням ступеня їх запиленості, фізичного та санітарно-гігієнічного стану. Ефек­тивний засіб боротьби з зовнішнім пилогерметизація при­міщень, фільтрація повітря за допомогою кондиціонерів шляхом пропускання його через масляні фільтри, водяний пил. Обо­в'язковому знепилюванню підлягають коробки, папки, палітур­ки і корінці справ. Особливо цінні документи, унікальні документи, а також документи з високим ступенем забрудненості та запиленості, зі слідами старої плісняви знепилюють поаркушно. Знепилювання аудіовізуальних документів проводять вручну чи на спеціальному обладнанні. Знепилені документи, що не по­требують дезінфекції (дезінсекції) або акліматизації, переда­ються до сховища на постійне зберігання.

Отже, зберігання документів включає цілий комплекс зав­дань пов'язаних зі створенням оптимальних санітарно-гігієніч­них, температурно-вологісних та охоронних умов зберігання документів з різними носіями, з попередженням їх руйнування. На службу архівістиці приходять найновіші досягнення мате­матики, фізики, хімії, біології, електронно-обчислювальна тех­ніка. Все це вимагає від архівістів глибоких знань щодо хімічних і фізичних властивостей усіх носіїв документної інформації, причин і факторів їх старіння, новітніх методів забезпечення збереженості документів Н АФ України.

Питання для самоконтролю

1.Загальне і особливе при забезпеченні фізико-хімічного збереження

документів, що розрізняються за технікою і способом закріплення

інформації.

2. Поняття про дію чинників руйнування документів, про режим і технологічні умови їх зберігання.

3. Заходи щодо забезпечення пожежної безпеки і запобігання дії інших зовнішніх руйнуючих чинників.

4. Основні вимоги до приміщень для зберігання документів та їх устаткування.

5. Загальні відомості про консервацію і реставрацію документів.

6. Вплив науково-технічного прогресу на забезпечення тривалого

фізико-хімічного збереження архівних документів.

7. Розвиток наукових методів тривалого збереження документів.

Поиск по сайту: