Контроль та облік знань, умінь, навичок студентів у вищих закладах освіти

Перевірку знань треба підпорядкову­вати найголовнішій меті — поглиблен­ню, закріпленню, розвитку знань.

В. Сухомлинський

Оцінка морально виправдана тільки тоді, коли учитель оцінює не здібності, взяті, так би мовити у чистому вигляді, а єдність праці і здібностей, причому на перше місце ставиться праця.

В. Сухомлинський

Вирішення проблеми підвищення якості підготовки спеціалістів з вищою освітою на сучасному етапі передбачає значне поліпшен­ня контролю навчальної роботи студентів як важливого засобу управління процесом навчання.

Необхідність контролю навчальної роботи й оцінки знань сту­дентів має об'єктивний характер. Тут діє закономірний зв'язок у ланцюгу: мета навчання - процес - результат - наступна мета. Але для того, щоб педагогічне грамотно визначити мету, необхідно точ­но знати, що вже досягнуто унаслідок навчання. У подальшому викладі ми будемо користуватися такими поняттями: «контроль» -

родове поняття; «перевірка» - процес контролю; «оцінка» -кількісна фіксація виявленого рівня знань у балах; «облік» - до­кументальна фіксація (екзаменаційні відомості, залікові книжки студентів, журнали та ін.).

Категорія контролю (від фр. сопїгоі) має кілька значень. У ди­дактиці його тлумачать як нагляд, спостереження і перевірку ус­пішності студентів. Контроль при цьому виконує такі функції:

- освітню (сприяння погли-бленню, розширенню, удоскона­
ленню знань студентів, уточненню і систематизації навчаль­
ного матеріалу з предмету);

- діагностично-корегуючу (виявлення знань, умінь і навичок,
утруднень, недоліків, неуспішності; забезпечення зворотно­
го зв'язку у різновидах: «студент - викладач» і «студент-
студент»);

- контролюючу (визначення рівня знань, умінь і навичок сту­
дентів, підготовленості до засвоєння нового матеріал, вистав­
лення оцінок студентам);

- виховну (спрямовану на поліпшення особистої дисципліни,
розвиток волі, характеру, навичок систематичної само­
стійної праці та ін.);

- розвивальну (сприяння розвитку психічних процесів особи­
стості—уваги, пам'яті, мислення, інтересів, пізнавальної ак­
тивності, мовленнєвої культури студентів);

- стимулюючо-мотиваційну (стимулювання студентів до по­
кращення навчальної діяльності, розвитку особистої відпо­
відальності, формування мотивів навчання);

- управлінську (забезпечення цілеспрямованості у навчанні);

- прогностично-методичну (стосується як викладача, який
отримує досить точні дані для оцінки своєї праці, резуль­
татів запровадження своєї методики викладання, шляхів
подальшого вдосконалення навчання, так і студентів, ос­
кільки допомагає їм прогнозувати свою навчальну та нау­
кову роботу).

.. Розділ II

Рисі 0. Функції контролю ЗУН.

До контролю ЗУН студентів ставляться певні педагогічні ви­моги. У педагогічній літературі їх визначають як принципи (рис. 11).

Рис. 11. Принципи (вимоги) контролю ЗУН.

Основи дидактики вищої школи_________________________

Принципи організації контролю й оцінки знань студентів виз­начаються метою навча-льно-виховного процесу у ВНЗ, а також об'єктивними закономірностями педагогічного процесу в них:

- принцип індивідуального характеру перевірки й оцінки знань студентів передбачає індивідуальну роботу викладача з кожним сту­дентом, врахування його індивідуальних особливостей; принцип систематичності і системності перевірки й оцінки знань впливає на здійснення контролю протягом усього періоду навчання студента у ВНЗ; принцип тематичності стосується усіх ланок перевірки і пе­редбачає оцінку навчальної діяльності студентів за семестр чи на­вчальний рік, і з кожної теми; принцип диференційованої оцінки успішності навчання студентів передбачає здійснення оцінки успі­шності на основі різнорівневого підходу; принцип єдності вимог викладачів до студентів передбачає урахування кафедрами і вик­ладачами діючих загальнодержавних стандартів; принцип об'єктив­ності - це систематичний аналіз результатів міжсесійного контро­лю і показників успішності за єдиними критеріями з метою своєчасного здійснення заходів для поліпшення організації і змісту навчально-виховного процесу, підвищення ефективності і якості аудиторних і самостійних занять студентів з метою запобігання (зменшення) відсіву їх із ВНЗ; принцип гласності передбачає дове­дення результатів контролю до відома студентів.

Викладені принципи, як регулятори контролю навчальної ро­боти й оцінки знань студентів визначають конкретні види, методи, форми організації, критерії та норми оцінок знань студентів (рис. 12).

Розділ II

Основи дидактики вищої школи

Види перевірки навчальної роботи студентів визначаються сту­пенем їх адекватності сформульованим принципам контролю знань. У роботі вищої школи здійснюються такі види контролю:

- міжсесійний контроль (попередня перевірка, поточна пере­
вірка, тематична перевірка);

- підсумковий контроль.

Попередню перевірку проводять з метою визначення ступеня готовності студентів до навчання залежно від етапу навчання і місця проведення контролю. Останній може здійснюватися, на­приклад, на початку навчального року з метою встановлення рівня знань студентів; перед вивченням нового розділу - для визначен­ня питань, що потребують повторення, ступеня готовності сту­дентів до сприйняття нової інформації, підготовки студентів до практичних чи лабораторних робіт, до роботи над першоджерела­ми тощо.

Попередня перевірка може проводитись у формах письмових контрольних робіт, фронтальних опитувань перед початком прак­тичних чи лабораторних робіт, усної перевірки окремих груп сту­дентів, стандартизованого контролю знань.

Завданням поточної перевірки успішності студентів є збережен­ня оперативного (безпосередньо у процесі навчання), зовнішнього («викладач — студент — викладач») і внутрішнього («викладач -студент - студент») зворотного зв'язку. На базі отриманої інфор­мації проводиться необхідне коригування навчальної діяльності студента, що особливо важливо для стимулювання його само­стійної роботи.

Поточна перевірка є органічною частиною навчального проце­су і проводиться у рам-ках чинних форм організації навчання у ВНЗ: на лекціях, семінарах, практичних і лабора-торних роботах. Частіше вона здійснюється у таких формах:

- усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми на початку
наступної лекції, з оцін-кою відповідей студентів (10-15 хв.);

- письмове фронтальне опитування студентів на початку чи
в кінці лекції (10-15 хв.)- Відповіді перевіряються і оціню­
ються викладачем у позалекційний час;

- фронтальний безмашинний стандартизований контроль
знань студентів за кількома темами лекційного курсу (5-20 хв.).

Проводиться найчастіше на початку семінарських занять, практичних чи лабораторних робіт;

- перевірка за допомогою перфокарт (5-7 хв.);

- письмова перевірка у вигляді понятійних диктантів, творів
із гуманітарних дисциплін і контроль-них робіт із природ­
ничо-математичних дисциплін;

- експрес контроль;

- домашні завдання;

- практична перевірка знань на лабораторних і практичних
заняттях;

- тестова перевірка ЗУН студентів.

Важливою формою те-матичної перевірки й оцінки знань сту­дентів виступають колоквіуми (від лат. соііо^иіит — розмова, бесіда). Головне завдання колоквіуму - мобілізація студентів на поглиблене вивчення провідних тем чи розділів курсу. Мета ко­локвіуму - допомогти студентам глибше розібратися в теоретич­них питаннях, стимулювати їхню дослідницьку діяльність.

При вивченні педагогічних дисциплін колоквіуми здебільшо­го проводяться перед педагогічною практикою, а також в кінці навчального року або семестру.

Консультації з контрольними функціями мають два основних різновиди: а) консультації, на яких викладач перевіряє конспек­ти першоджерел, самостійну роботу студентів з літературою, до­помагає студентам сформулювати необхідні узагальнення; б) кон­сультації - для студентів, які пропустили лекції, семінарські заняття.

Міжсесійний контроль сприяє забезпеченню ритмічної роботи студентів, виробленню у них вміння чітко організувати свою пра­цю, допомагає викладачеві своєчасно виявити невстигаючих і до­помагати їм, організовувати індивідуальні творчі заняття для най­краще підготовлених студентів. Дані міжсесійного контролю використовуються для внесення відпові-дних змін у матеріал, що вивчається на лекціях, у зміст консультацій, індивідуальної ро­боти зі студентами, контрольних робіт, колоквіумів.

Провідне місце у системі контролю навчальної роботи студентів посідає рубіжний контроль (заліки, курсові) та підсумковий і зак­лючний контроль (семестрові та державні іспити).

Розділ II

Заліки, екзамени, курсові та дипломні роботи, виробнича і пе­дагогічна практика традиційно вважаються основними формами контролю навчальної роботи студентів. Кількість іспитів, як пра­вило, не повинна перевищувати п'яти, а кількість заліків за се­местр - шести, у тому числі не більше двох диференційованих.

Заліки — це підсумкова форма перевірки результатів виконан­ня студентами практичних, лабораторних, курсових робіт (про­ектів), засвоєння ними матеріалу семінарських занять, практики. Заліки, як правило, проводяться без білетів і оцінок, у вигляді бес­іди викладача зі студентами. Співбесіди можуть проводитися інди­відуально. Під час заліку викладач констатує факт виконання чи невиконання студентами необхідних робіт. Якщо студент якісно і систематично працював протягом семестру, викладач може поста­вити йому залік «автоматично».

Іспити складаються за білетами, затвердженими кафедрою. Досвідчені викладачі нерідко проводять іспити за білетами у вигляді вільної бесіди. При цьому запитання білета виступають стрижнем такої бесіди, а оцінка оголошується як її підсумок. Це сприяє створенню атмосфери довіри та взаєморозуміння. Ве­ликим майстром проведення іспитів у формі співбесіди був проф. С.Х.Чавдаров (Київський універси-тет).

У деяких ВНЗ нагромаджений певний досвід проведення іспитів без білетів (з урахуванням специфіки курсу). Іспит з «відкритим підручником» розрахований насамперед на перевірку уміння шви-дко знайти необхідну інформацію, користуватися до­датковою літературою, довідниками, навчальними посібниками тощо. Очевидно, такий тип іспиту доцільно проводити зі склад­них і великих за обсягом дисциплін. Академік П.В.Копнін (Киї­вський університет) вважав, що такий іспит доцільно проводити, наприклад, у бібліотечному залі з відкритим фондом літератури.

Практичний іспит найчастіше зводиться до виготовлення сту­дентами натуральних об'єктів, схем, макетів тощо. У студентів педагогічних університетів іспит може проходити у вигляді розв'язку підготовлених педагогічних ситуацій.

Іспит-автомат часто практикується викладачами щодо сту-дентів-відмінників, які серйозно і систематично працюють протя­гом року.

Основи дидактики вищої школи

Курсові роботи (проекти) студенти захищають на засіданнях кафедр або перед спеціально створеними комісіями.

Державні випускні екзамени приймає державна екзаменацій­на комісія (ДЕК) у наперед визначеному і затвердженому складі. Окрім державних екзаменів студенти-випускники захищають пе­ред ДЕК дипломні роботи (проекти).

Усі згадані види контролю знань студентів (попередній, поточ­ний, тематичний, підсумковий) є відносно самостійними, хоча й пов'язаними між собою.

Найбільш ефективними методами перевірки і контролю успі­шності студентів є методи: усного контролю і самоконтролю, пись­мового контролю і самоконтролю, лабораторно-практичного, про­грамованого контролю (машинного, безмашинного), тестового контролю.

Основними формами організації перевірки знань студентів у сучасних ВНЗ є, насамперед: індивідуальна, групова, фронтальна перевірка, самоконтроль, рейтингова система.

Більшість викладачів усвідомлює, що в системі контролю ЗУН студентів є багато недосконалого, що не відповідає сучасним ви­могам. Основних недоліків традиційно здійснюваного кон-тролю молена вказати два: а) репродуктивний характер; б) суб'єктивність в оцінюванні навчально-пізнавальної діяльності.

Подолання їх, на наш погляд, в певній мірі, сприятиме впро­вадження тестового контролю ЗУН студентів.

Слово «тест» в англійській мові означає «випробування, проба, експеримент, перевірка». В педагогічній літературі під дидактичним тестом розуміють підготовлений, згідно з певни­ми вимогами, комплекс стандартизованих завдань, що дозволя­ють виявити в учасників тестування компетенції, піддаються пев­ному оцінюванню за заздалегідь встановленими критеріями».

У тестології- теорії і практиці тестування - виділяють різні види тестів. їх класифікують

1) за цільовими, функціональними і смисловими ознаками:

- констатуючі, діаг-ностуючі, прогностичні тести - за метою,
застосування;

- тести поточного, рубіжного (проводяться наприкінці семест­
ру), підсумкового (проводяться в кінці кожного навчального

Розділ II

Основи дидактики вищої школи

року), заключного контролю (в кінці курсу навчання) - за

видом контролю;

- тести, спрямовані на вимірювання рівня засвоєння мовного
матеріалу, (навички); тести, спрямовані на вимірювання
рівня сформованості мовленнєвих умінь) - за об'єктом конт­
ролю;

- тести, орієнтовані на норми знань; тести, орієнтовані на кри­
терій оцінки - за співвідношеннями з нормами чи критерія­
ми;

- стандартизовані (тест, що пройшов апробацію на досить ве­
ликій (600-1000 чоловік) кількості учасників тестування і.
який має стабільні і допустимі показники якості, а також спе­
цифікацію — паспорт з нормами, умовами та інструкціями
для його багаторазового використання в процесі контролю
за якістю знань); нестандартизовані тести (тести, складені
самими викладачами для своїх студентів - за статусом конт­
ролюючої програми.

2) за формальними ознаками:

- вибіркові тести, тести з вільною конструйова-ною відповід­
дю — за структурою та способом оформлення відпо-віді;

- альтернативні тести, тести множинного, тести перехресного
вибору - за характером вибіркових відповідей;

- тести на швид-кість, на складність - за гомогенністю завдань;

- тести з використанням технічних засобів навчання, тести без
використання технічних засобів навчання - за способом пре­
зентації мовленнєвого стимулу;

- машинні, без машинні - за використанням засобів оператив­
ного машинного зв'язку.

Тест, як правило, складається з двох частин - інформаційної та операційної. Інформаційна частина має включати чітко і про­сто сформульовану інструкцію (що і як слід виконувати учаснику тестування). Бажано, щоб інструкція супроводжувалася прикла­дом виконання. Операційна частина тесту складається з певної кількості тестових завдань. Виконані тестові завдання потребують відповідної оцінки і визначення знань тестованого.

У своїх дослідженнях О.М.Мокров, Т.В.Солодка переконливо доводять переваги тестового контролю ЗУН над іншими методами контролю¹.

Тестовий контроль дає можливість викладачеві упродовж до­сить обмеженого часу перевірити якість знань у значної кількості студентів; за його допомогою стає можливим контроль знань, умінь, навичок на необхідному, заздалегідь запланованому рівні. На підготовчому етапі впровадження тестового контролю реаль­ним є самоконтроль, знання оцінюються більш об'єктивно, варто відзначити, що у процесі тестування увага студентів фіксується не на формулюванні відповіді, а на осмислення "її суті, у зв'язку з чим створюються умови для постійного зворотного зв'язку між студентом і викладачем.

Проте тестовий контроль знань має й істотні недоліки, які мож­на поділити на три групи: 1) недоліки, які лежать в основі сутності контролю (ймовірність випадкового вибору правильної відповіді або здогадка про неї; можливість при застосуванні тестів закрито­го типу оцінити тільки кінцевий результат (правильно — непра­вильно), у той час як сам процес, що привів до цього, не розкри­вається); 2) недоліки психологічного характеру (стандартизація мислення без урахування рівня розвитку особистості); 3) недоліки, що грунтуються на організаційно-методичних показниках (вели­ка затрата часу на складання необхідного «банку» тестів, їх варі­антів, трудомісткість процесу; необхідність високої кваліфікації вчителів та експертів, що розробляють тестові завдання).

На наш погляд, існують реальні шляхи усунення цих недоліків. Наприклад, оптимальна кількість варіантів закритого типу (4-5) або ж застосуванням різних за конструкцією тестових завдань. Для того, щоб тестовий контроль знань був результативним, необхідно дотримуватись таких психолого-педагогічних вимог щодо його застосування:

'Мокров О.М. Тестовий контроль теоретичних знань студентів інсти­тутів фізичної культури. - Автореферат, дис.канд.пед. наук. 13.00.01.-X., 1995. -23с;

Солодка Т.В. Контрольное тестирование как метод контроля за результа­тами учебной деятельности студентов.- Дис. канд. пед. наук. 13.00.01. -X.,1994.-170 с.

Розділ II

Основи дидактики вищої школи

1. Поступове впровадження тестового контролю, що дасть змо­
гу студентові психологічно підготуватися. Розпочинати слід з про­
стих тестів, через деякий час вводячи більш складні конструкції.

2. Завдання повинні мати комплексний характер.

3. Тестовий контроль мусить гарантувати об'єктивність оцін­
ки знань, умінь, і навичок студентів, сприяти усуненню суб'єкти­
візму, а відтак і формуванню позитивного ставлення до навчаль­
ного предмета, а також до викладача.

4. Важливим є дотримання організаційної чіткості в проведенні
тестового контролю, яка передбачає: наявність оргмоменту, під час
якого педагог пояснює тестові завдання, дає відповіді на запитан­
ня студентів, обов'язково визначає час, необхідний для виконан­
ня роботи; забезпечення кожного студента бланком відповідей
стандартного зразка, що великою мірою заощаджує час і студентів,
і викладачів.

5. Тестові завдання дають змогу значно скоротити час очіку­
вання студентами оцінки після виконання завдання, що є дуже
суттєвим фактором — як психологічним, так і виховним.

6. Обов'язково слід робити аналіз результатів тестування.

Отже, тест як система завдань специфічної форми і відповідно­го змісту є науково обгрунтованим інструментом оцінювання знань, умінь і навичок студентів, допомагає здійснювати індиві­дуальний контроль результатів навчання кожного з них, мобіль­но керувати навчально-виховним процесом.

Визначити об'єктивно рівень оволодіння людиною знаннями і способами діяльності, як свідчить педагогічний досвід, дуже важ­ко. Щоб полегшити виконання цього завдання, треба розділити два поняття, що перебувають у нерозривному взаємозв'язку, -кри­терії оцінки і норми оцінки. Критерії оцінки - це ті положення, урахування яких є обов'язковим при виставленні тієї чи іншої оцінки. Норми оцінки - це опис умов, на які має спиратися педа­гог, виставляючи студенто-ві оцінку. Виставляючи студентові ту чи іншу оцінку, педагог має враховувати: характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міцність запам'ято-вуван-ня, обсяг, повноту і точність знань); якість виявленого студентом знання (логіку мислення, аргументацію, послідовність і са­мостійність викладу, культуру мовлення); ступінь оволодіння вже

відомими способами діяльності, уміннями і навичками застосуван­ня засвоєних знань на практиці; оволодіння досвідом творчої діяль­ності; якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп ви­конання, ретельність і т. ін.).

Оцінки «відмінно» заслуговує студент, який виявив всебічні, систематичні і глибокі знання навчально-програмового матеріа­лу, вміння вільно виконувати завдання, передбачені програмою, ознайомлений з основною і додатковою літературою. Як правило, оцінка «відмінно» виставляється студентам, які засвоїли взаємоз­в'язок основних понять, виявили творчі здібності в розумінні і використанні навчально-програмового матеріалу. Оцінки «добре» заслуговують студенти, які виявили повне знання навчально-про­грамового матеріалу, успішно виконують передбачені програмою завдання, засвоїли основну літературу, рекомендовану програмою. Як правило, оцінка «добре» виставляється студентам, які засвід­чили систематичний характер знань із дисципліни і здатні до їх самостійного поповнення і оновлення у ході подальшої навчаль­ної роботи і професійної діяльності. Оцінки «задовільно» заслуго­вує студент, що виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання і майбутньої робо­ти за професією, який справляється з виконанням завдань, перед­бачених програмою, ознайомлений з основною літературою, ре­комендованою програмою. Оцінка «задовільно» виставляється студентам, що припустилися огріхів у відповіді на іспиті і при ви­конанні екзаменаційних завдань, але продемонстрували спро­можність усунути ці огріхи. Оцінка «незадовільно» виставляється студентові, який виявив прогалини у знаннях основного навчаль-не-програмового матеріалу, припустився принципових помилок у виконанні передбачених програмою завдань. Як правило, оцін­ка «незадовільно» ставиться студентам, які неспроможні продов­жити навчання чи приступити до професійної діяльності після за­кінчення вузу без додаткових занять із відповідної дисципліни.

Об'єктом оцінювання мають бути структурні компоненти на­вчальної діяльності (учіння), а саме:

1. Змістовий компонент - знання про об'єкт вивчення (уявлен­ня, поняття, явище тощо, в т.ч. про правила, засоби його перетво­рення, вимоги до результату; складові та послідовність виконання

____________________________________________________ Розділ II

завдання як одиниці навчальної діяльності і т. д.). Обсяг знань виз­начений навчальними програмами, державними стандартами.

При оцінюванні підлягають аналізу такі характеристики знань: повнота; правильність; логічність; усвідомленість (розуміння, ви­окремлення головного і другорядного), вербалізація - словесне оформлення у вигляді відтворення (переказ, пояснення); застосу­вання знань (адекватність, самостійність в умовах новизни (за зраз­ком, аналогічні, відносно нові).

2.Операційно-організаційний компонент - дії, способи дій (вміння, навички): предметні (відповідно до програм із навчаль­них предметів); розумові (порівнювати, абстрагувати, класифіку­вати, узагальнювати тощо); загальнонавчальні (аналізувати, пла­нувати, організовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, діяльності в цілому; вміння користуватися підручником та іншими доступними джерелами інформації).

Підлягають аналізу й такі характеристики дій, способів дій, діяльності: правильність виконання; самостійність виконання в умовах новизни (за зразком, аналогічні, відносно нові); надання допомоги: практичної (спільне виконання дії викладачем і студен­том, показ, надання зразка); вербальної (повторний інструктаж, пояснення, запитання, підказка, вказівка); в) загальної (стимулю­вання, підтримка, схвалення, активізація уваги); усвідомленість способу виконання - розуміння та словесне оформлення: відтво­рення (переказ), пояснення, застосування в умовах новизни (за зразком, аналогічні, відносно нові).

3. Емоційно-мотиваційний компонент - ставлення до навчан­ня. Аналізуються такі його характеристики:

- характер і сила(байдуже, недостатньо виразне позитивне,
зацікавлене, виразне позитивне);

- дієвість(від споглядального (пасивного) до дійового);

- сталість(від епізодичного до сталого).

Саме ці характеристики змістового, операційно-організаційно­го та емоційно-мотиваційного компонентів учіння студентів мо­жуть бути покладені в основу визначення рівнів навчальних до­сягнень (І - початковий, II - середній, III - достатній, IV -високий), загальних критеріїв їх оцінювання та відповідних оці­нок (у балах).

Основи дидактики вищої школи

Кафедра педагогіки Полтавського педагогічного універ-сите-ту проводить науковий експери-мент з проблеми переходу на 12-бальну систему оцінювання у закла-дах вищої педагогічної освіти ІП-ІУ рівнів акредитації. Реалії такі, що загальноосвітня школа уже працює за цією системою, а от вступні іспити до вищих на­вчальних закладів ще ми-нулого року оцінювалися за чотири-баль-ною шкалою. Тобто вища школа, діяльність якої повинна мати випереджувальний характер, відстає від загальноосвітньої, що гальмує реформування останньої.

По закінченню експериментальної роботи планується підготу­вати рекомендації з введення у практику вищих навчальних зак­ладів 12-бальної системи оцінювання професійних досягнень май­бутніх учителів, обгрунтувати процес впровадження І основні умови його успішного здійснення. Викладачами кафедри цього університету розроблено критерії оцінювання з теорії та історії педагогіки, а також пропедевтичної, передвипускної і випускної педагогічних практик (див. таблицю 3).

Таблиця 3. Критерії оцінювання професійних досягнень студента з теорії та історії педагогіки

_{____________________________________________________________} Розділ II

Основи дидактики вищої школи

Рекомендовані критерії зазна-ють деяких змін відповідно до спе-цифіки поточного, модульного чи підсумкового контролю (див, таблицю 4).

Таблиця 4. Загальні критерії оцінювання професійних досягнень майбутніх учителів з педагогічної практики.

190

Розділ II

Основи дидактики вищої школи

Ще у 1994 році кафедра педагогіки Полтавського педагогічно­го університету перейшли на модульний зміст і розподіл на­вчального матеріалу. Тематичне оціню-вання професійних знань студентів здійснюють за результатами мо-дульних підсумкових контрольних частково-пошукового і дослідницького характеру, в тому числі і тестів. Після кожної теми, що входить до модуля, да­ються запитання для контролю і самоконтролю. При цьому реко­мендується використовувати 12-бальний тестовий і програмова­ний контроль.

Таким чином, адаптація викладачів і студентів до нової систе­ми оцінювання - це процес, який не слід ні спрощувати, ні уск­ладнювати. Вона має, насамперед, стимулю-вати студента до сис­тематичної навчально-пізнавальної діяльності, а викладача -навчити орієнтуватися щодо якості майбутнього педагогічного поповнення.

Контроль і оцінювання як складові функції процесу навчання в сучасній вищій школі піддаються суттєвому переосмисленню. Вочевидь простежується тенденція їх максимальної диференціації й урізноманітнення.

Гуманізація, демократизація освіти, переорієнтація навчання з інформаційно-репродуктивного процесу на творчий розвиток особистості студента, формування у нього основних здатностей-компетенцій потребують зміни підходів до оцінювання навчаль­них досягнень майбутніх вчителів.

Важливим, на нашу думку, є й те, що увага педагогів акцен­тується не тільки на необхідність озброєння студентів певною су­мою знань, умінь та навичок, а й на обов'язковій сформованості певних компетенцій. Поняття «компетенція» включає сукупність якостей особистості, загальну обізнаність, яка грунтується не лише на знаннях, досвіді, певних цінностях, набутих в процесі навчан­ня в ВНЗ, а також і на власних здібностях.

У педагогічній літературі критеріями оцінювання навчальних досягнень студентів визначаються такі:

- соціальні (активність у суспільному житті, участь в діяль­ності громадських організацій, вміння попереджувати, уре­гульовувати конфлікти, самостійно приймати рішення й бра­ти на себе відповідальність за їх виконання тощо);

- полікультурні (вміння досягати консенсусу, вирішуючи різні
питання, що стосуються як професійної діяльності, так і по­
всякденного спілкування з людьми різних поглядів, релігій­
них конфесій, інших національностей тощо);

- комунікативні (високий рівень культури спілкування в ко­
лективі, знання декількох мов і використання їх в прак­
тичній діяльності за певних обставин);

- інформаційні (вміння знаходити різноманітну інформацію
за допомогою сучасних інформаційних технологій, критич­
но її осмислювати та використовувати для здобуття знань);

- саморозвитку та самоосвіти (передбачають потребу у само­
вдосконаленні, підвищенні професійної майстерності, за­
гального рівня культури, розвитку власних здібностей і
т.ін.);

- компетенції, що виявляються як здатність до раціональної
продуктивної, творчої діяльності.

У сучасних освітянських документах підкреслюється, що осо-бистісно зоріснтована шкільна освіта передбачає: застосування нової педагогічної етики спілкування педагогів і учнів (взаємо­повага, взаєморозуміння, творче співробітництво); обов'язкове особистісне спілкування; використання у спілкуванні діалогу (як домінуючої форми співпраці), що формує уміння вільно обміню­ватися думками, моделювати життєві ситуації; орієнтацію у на­вчально-виховному процесі на розвиток творчості, творчої актив­ності; утвердження всіма засобами цінності дитячої особистості; наявність у педагога уміння організувати одночасно навчання учнів «на різних рівнях складності* і т.ін.

Реформа сучасної загальноосвітньої школи висуває підвищені вимоги до нової генерації вчителів, які великою мірою визнача­ють подальший життєвий і професійний шлях тих, кому жити й творити у третьому тисячолітті.

Поліпшити якість вищої освіти в нашій країні може, на нашу думку, модульно-рейтингове навчання, яке вперше було впровад­жене в 60-ті роки в СПІА і нині швидко розповсюджується в анг­ломовних країнах та Західній Європі. Нова технологія докорінно змінює педагогічні стосунки між студентом і викладачем і сприяє більш якісній підготовці фахівців.

із» 193

______________________________________________ Розділ II

На сьогодні вже набутий значний досвід рейтингової системи організації навчання та оцінки його результатів у вищих навчаль­них закладах України, в тому числі і в Житомирському педагогіч­ному університеті.

У чому суть рейтингової системи оцінки знань? Що таке на­вчальний рейтинг? Насам-перед, це певна оціночна шкала, роз­ряд, ранг (англ. - гаіііщ). Це комплексний показник успішності, своєрідний індекс (інтегральний), клас.

В основі рейтингової системи лежить накопичення оцінок за певний період навчання (модуль, семестр, рік, 5 років) і за різноб­ічну діяльність. Сума цих оцінок виступає в ролі кількісного по­казника якості роботи студента порівняно з успіхами його това­ришів. Однак вона відображає не тільки якість знань і вмінь, а й точність у роботі, активність, самостій-ність, творчість. Провадить­ся періодичне ранжування студентів (а також кінцеве - випуск­ників).

Метою роботи є побудова рейтинг-системи, здатної стимулю­вати самостійну роботу студента та оцінювати якість і повноту зас­воєння матеріалу. Обсяг засвоєного матеріалу оцінюється за шка­лою:

- від 70% до 79% фактичного матеріалу - «задовільно*;

- від 80% до 89% фактичного матеріалу - «добре;

- від 89% до 100% фактичного матеріалу - «відмінно».
Якщо якість знань оцінюється за традиційною п'ятибальною

шкалою. Тоді загальний рейтинг студента визначається за такого формулою:

де 0(5), 0(4), 0(3) - кількість позитивних оцінок (відповідно «п'ять*, «чотири», «три»),отриманих підчас засвоєння всього кур­су; К - кількість занять, відведених за навчальною програмою.

Високі оцінки з окремих тем курсу не можуть компенсувати відсутність знань з інших тем. З метою стимулювання само­стійності та активності студентів під час проведення аудиторних занять, а також для більшого заохочення їх до навчання пропо­нується пасивність оцінювати «незадовільно».

де 0(2)-кількість «незадовільних» оцінок, отриманих під час зас­воєння всього курсу. Рейтинг повинен бути не нижчим як 70% засвоєння матеріалу з оцінкою «задовільно» і не нижчим, ніж 30% кількості «незадовільних» оцінок, тобто:

для оцінки «добре*: для оцінки «відмінно?:

Введення додаткового рейтингу при оцінюванні навчальної діяльності студентів дає змогу диференціювати Зії. Так, якість вико­нання домашнього чи індивідуального завдання можна визначити, виходячи з «узагальненої функції Бажаності УФБ Харрінгтона», використовуючи таблиці відповідностей між співвідношеннями бажаності в емпіричній та психологічних системах:

де Б - сума балів, отриманих за самостійну роботу; К - кількість лабораторно - практичних занять, відведених навчальною програ­мою для засвоєння курсу.

Причому загальний бал індивідуальної роботи студента почи­нає набувати суттєвих значень тільки тоді, коли кількість індиві­дуальних завдань перевищує кількість занять, відведених програ­мою на засвоєння курсу.

Індивідуальнароботабудуєтьсянатрьохрівнях: 1 -репродук­тивному, що вимагає від студента знань основних законів та умін­ня їх застосовувати для виконання елементарних завдань; 2 - реп­родуктивно-творчому, що потребує знань основних законів та вміння їх застосовувати відповідно до розглянутих на практичних заняттях алгоритмів розв'язку типових задач; 3 - творчо-пошу­ковому, який передбачає наявність умінь самостійно побудувати алгоритм розв'язку задачі.

^!3* 195

____________________________________________________ Розділ II

За умови активної участі студента у самостійній роботі він при подоланні завдань «нижчого» рівня може отримати загальний рей­тинг з оцінкою, на бал вищою.

Такий комплексний підхід до оцінювання знань дає змогу вра­ховувати обсяг, якість засвоєного матеріалу, стимулювати само­стійну роботу студента, аналізувати навчальний процес у динаміці.

За умови модульної програми підсумкова оцінка студентів складається за результатами навчальної діяльності протягом усь­ого семестру. Рівень творчої активності визначається кількістю та змістом актів позитивної активності студентів за результатами поточного контролю (участь у вікторинах; написання рефератів, кросвордів; надання обгрунтованих пропозицій тощо). При цьому визначається індивідуальний коефіцієнт творчої активності сту­дента (КТА) як відношення кількості індивідуальних актів твор­чої активності (АТА) до АТА найліпшого студента або норматив­ного значення.

Бали рейтингу під час проведення поточного, проміжного й підсумкового модульного контролю додаються і по закінченні кур­су перетворюються на індивідуальний кумулятивний індекс кож­ного студента, таким чином, кожен може наочно бачити свої інте­лектуальні й професійні здобутки, зіставити їх з рейтингом своїх товаришів. Ці мотиваційні умови реалізують принцип змагальності в навчальній діяльності, стимулюють кожного студента вдоскона­лювати свою роботу та організацію всього навчального процесу.

Якщо студент пропустив усі лекції модуля, його тестують за програмою-мінімум. За наявності відмінного результату він пере­ходить до наступного рівня.

За такої форми контролю творчі контакти педагога й студента значно розширюються, що дає змогу інтенсифікувати навчальний процес. При цьому більшість студентів планує свою особисту інди­відуальну стратегію навчання (за змістом, темпом, формами засвоєння), що унеможливлює випадковість і суб'єктивізм на ек­замені і приводить кожного до запланованої мети.

Студенти, котрі хочуть підвищити свій рейтинг і одержати вищу екзаменаційну оцінку, складають екзамен. На екзамені сту­дент може одержати не більше, ніж 22% балів від набраної ним суми протягом семестру. «Вартість» екзаменаційної оцінки підсу-

Основи дидактики вищої школи_________________________

мовується з рейтингом студента протягом семестру. Підсумкова оцінка визначається сумарним рейтингом. За незадовільної оцін­ки студент залишається на попередньому рівні оцінки знань. «Вартість» екзаменаційної оцінки визначається за формулою:

де (МІ... М7) - сумарний рейтинг студента за підсумком роботи протягом семестру; Р1 - коефіцієнт складності екзаменаційних запитань; Р2 - коефіцієнт оцінки.

Визначення коефіцієнта складності запитань (Р1)і оцінки (Р2)

на екзамені

Примітка: білети підвищеної складності можуть одержати ті студенти, котрі склали складну програму на «відмінно».

Таким чином, модель рейтингової оцінки навчальної діяльності студентів повинна складатися з окремих елементів навчальної й творчої діяльності, включати мотиваційні стимули, які за формою відповідають різноманітним мотиваційним потребам і постійно вдосконалюються під впливом реалізації принципу педагогіки співробітництва між викладачем і студентами.

Запитання для самоконтролю

1. Визначити сутність понять контроль, оцінка, облік знань,
умінь та навичок та їх взаємозв'язок.

2. Дати характеристику основним функціям контролю знань,
умінь та навичок студентів.

3. Розкрити сутність різних видів перевірки ефективності
пізнавальної діяльності студентів.

4. Охарактеризувати методи і форми організації контролю
знань, умінь та навичок студентів у вищому педагогічному
закладі освіти.

5. Проаналізувати різні підходи до оцінки знань, умінь та на­
вичок студентів.

____________________________________________________ Розділ II

2.4. Науково-дослідна діяльність студентів магістратури

Досвідченим стає педагог, який вміє аналізувати свою працю.

(В.О.Сухомлинський)

Науково-дослідна робота студентів магістратури випливає із завдань навчального процесу і сприяє підготовці висококваліфі­кованих спеціалістів. Однією з провідних вимог до студентів магі­стратури є всебічний розвиток їх творчих здібностей та дослідниць­ких умінь.

Науково-дослідна робота магістрів спрямована на розвиток у майбутніх педагогів і науковців нахилів до пошукової, дослідниць­кої діяльності, до творчого розв'язання навчально-виховних зав­дань в освітніх закладах, а також формування умінь і навичок за­стосування дослідницьких методів для розв'язання практичних питань навчання і виховання.

У практиці вищих навчальних закладів широко використову­ються завдання студентам магістратури для самостійної роботи, що передбачають складання:

• узагальнюючих таблиць;

• структурних блок-схем лекції;

• кросвордів з теми;

• тестів з теми (одиничний, множинний, альтернативний і
впорядкований вибір);

• переліку визначень ключових понять курсу з посиланням на
джерела;

• анотування статей (5-6 з однієї теми курсу), книги або окре­
мих глав, що тісно пов'язані з темою;

• написання рефератів і доповідей за визначеними викладачем
темами;

• різноманітні групові завдання, що передбачають розв'язан­
ня або підготовку проблемних ситуацій.

В умовах активної творчої пізнавальної діяльності студентів магістерські роботи все більше набувають характеру дослідниць­кого пошуку. Студентам імпонують творчі завдання: підготовка доповідей, рефератів, дослідження шкільного досвіду, написання критичних статей і магістерських дипломних робіт. 198

Основи дидактики вищої школи

Магістерська робота - це форма самописної творчої роботи за вибором магістра, залежно від рівня сформованості у студента дос­лідницьких умінь викладач може запропонувати написання: ре­ферату; критичної статті; есе; рецензію; анотацію; завдання на дослідження генезису розвитку певного явища; статті; тез.

Найпростіша форма - реферат — це доповідь на певну тему, що включає огляд наукових та інших джерел з обраної теми або вик­лад змісту наукової роботи. Важливо зазначити, що у рефераті необхідно не лише висвітлити відповідну наукову інформацію, а й показати своє ставлення до неї. Реферати (від. лат. геїего - по­відомляю) - стислий виклад у письмовому вигляді змісту науко­вої праці, літератури з теми. Його різновидністю є реферат науко­вого звіту, який відображає в дуже стислому вигляді основний зміст звіту: обсяг, кількість і характер ілюстрацій, наочності, таб­лиць, перелік ключових слів, сукупність виконаної роботи, мето­ди дослідження, стислі висновки і можливості застосування ре­зультатів дослідження. Реферат демонструє ерудицію дослідника, його вміння самостійно аналізувати, систематизувати, класифіку­вати й узагальнювати суттєву наукову інформацію. Реферат може містити аналіз і критику відповідних наукових теорій.

Основні вимоги до реферату:

• повнота відображення змісту статті чи кількох праць за
темою;

• відповідність основних тез і положень, виділених реферую­
чим, змістові статті;

• визначення методики, яку автор обраної для реферування
статті використовує, щоб розв'язати проблему;

• відповідність висновків автора поставленим завданням (чи
досягнуто мети дослідження).

Етапи реферування

Перший етап — це опрацювання наукової статті. Слід насам­перед уважно її прочитати, виділяючи ключові моменти та прин­ципові положення. На цьому етапі виділяють також довідково-інформаційний апарат, зазначаючи автора, назву праці, назву періодичного видання або наукового збірника, де міститься стат­тя, номер або том; місце видання (не для періодичних видань); рік та відповідні сторінки.

Розділ II

Основи дидактики вищої школи

Другий етап ~ аналітичний - складання плану реферування статті за основними змістовими блоками. План повинен включа­ти всі основні складові статті: вступ, постановку проблеми засоби реалізації, саме дослідження, висновки. На цьому етапі формуєть­ся чітке уявлення про схему праці.

Третій, етап — синтезуючий, на якому слід зосередитися, на­повнюючи складений на попередньому етапі план характерними методиками та аргументацією. Методика дослідження проблеми розкриває характер дослідження з точки зору концептуальних засад і базових принципів, а також рівень новизни дослідження. Аргументація є ілюстративною або наочною системою доказів чи спростуванням тієї або іншої тези (думки). Особливу увагу слід звертати на висновки, які подають у кінці реферування. Виснов­ки мають бути стислим викладом положень прореферованої статті.

Тези - це стислі, лаконічно сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо. Вони включають виклад основних думок праці від початку до кінця, а не лише її дослідницької части­ни. У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, виклада­ють історію питання, методику дослідження та його результати. Окремі положення в тезах мають бути пов'язані між собою логічно.

На відміну від конспекту в тезах відсутні деталі, пояснення, ілю­страції, що не заважає створенню цілісного, концептуального уяв­лення про зміст праці. По суті тези — це її розгорнуті висновки.

Залежно від того, наскільки поширено подано тези, їх поділя­ють на:

• основні - принципово важливі, головні положення, що уза­
гальнюють зміст джерела;

• прості - головні думки в змістовій частині тексту; до кожної
основної тези можна добрати кілька простих, що її роз'яс­
нюють;

• складні — запис, що включає в себе як основні, так і прості
тези.

Тези можуть бути цитатними, вільними (формулювання того, хто виконує тези), комбінованими (цитати і власні формулювання).

Етапи складання тез:

1. Свідоме ознайомлення з текстом.

2. Поділ тексту на змістові частини.

3. Осмислення кожного уривку, виділення в ньому найсуттєві­
ших положень.

4. Формулювання власними словами або цитатою основних те-

зово визначених частин.

Виконуючи складні тези, потрібно виписувати також побіжні думки таким чином, щоб вони роз'яснювали, аргументу-вали ос­новні.

Дослідження Балашової С.П. доводять, що студентам, у яких прояв дослідницькі умінь сягає середнього рівня, доцільно пропо­нувати написання критичної статті.

Стаття - науковий чи публіцистичний твір невеликого роз­міру, своєрідне дослідження важливої наукової, суспільно-пол­ітичної чи літературної теми. Ми вважаємо, що для такої статті характерне висвітлення конкретних питань з необхідним теоре­тичним осмисленням. Стаття науково-критична-досить широке за обсягом матеріалів і порівняно глибоке за аналітичним проник­ненням у наукові праці дослідження, де висвітлюються певні про­блеми, процеси, явища тощо. Вона включає в себе характеристи­ку осмислених педагогічних чи інших явищ або процесів, оцінки, підсумки, зауваження чи побажання, що випливають із зроблено­го аналізу.

Зміст, форма, спосіб організації і манера викладу матеріалу студентом мають відповідати жанру критичної статті. Для сту­дентів, які мають високий рівень розвитку дослідницьких умінь, можна запропонувати більш складну творчу роботу - есе.

Есе (фр. еззаі - спроба, намір, начерк) - невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висвітлює індивіду­альні думки та висловлення щодо конкретного питання і не пре­тендує на вичерпне і визначальне тлумачення теми.

Ми виходимо з того, що характерними ознаками есе є логічний виклад, що наближає його певною мірою до наукової літератури. Як правило, есе повинно виражати нову, суб'єктивну думку про проблему, що вивчається і носить філософський або науково-популярний характер. Ці дослідження пов'язані з виконанням навчальних завдань; вони формують у студентів досвід наукової постановки та збирання експериментального матеріалу для прак­тичних занять з навчальних дисциплін. Одночасно накопичується

Розділ II

досвід вивчення та критичного аналізу наукової літератури (вітчиз­няної та зарубіжної), особливо тієї, яка стосується методологічних питань та методів наукового дослідження. При написанні рефе­ратів і доповідей з вміщенням до них зібраних матеріалів викри­сталізовується мова дослідника.

Попередньо на консультаціях, практикумах, навчальних за­няттях викладачі допомагають студентам осягнути сутність нау­ково-дослідницької праці, шляхи та способи організації досліджен­ня, загальні та специфічні критерії з окремих наук, вимоги до літературного оформлення результатів наукової роботи.

Результати науково-дослідницької праці з різних дисциплін магістранти можуть подавати в одній з таких форм:

1. Науковий звіт.

2. Наукова доповідь.

3. Методичні розробки з теми дослідження.

4. Наукова стаття.

Проте підсумком самостійної дослідницької діяльності студен­та магістратури має бути магістерська робота, яку можна назва­ти дипломною Визначальною рисою такої роботи є чітко вираже­ний індивідуальний характер.

Дипломна магістерська робота виконується на завершально­му етапі навчання студента за освітньо-професійною програмою підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Магістерська робота є кваліфікаційним науково-практичним до­робком, що містить математично обґрунтовані теоретичні чи екс­периментальні результати, наукові положення і свідчить про спро­можність студента самостійно проводити наукові дослідження в обраній галузі знань.

Узагальнені в магістерській роботі результати проведених її автором досліджень повинні відповідати одній з таких вимог:

• отримання науково-обґрунтованих спостережень і вис­
новків, які мають теоретичне і практичне значення, дають
можливість аргументовано вирішувати певне конкретне зав­
дання;

• отримання нових науково обґрунтованих або експеримен­
тальних результатів, які є важливими для певної галузі
науки.

Основи дидактики вищої школи

Результати досліджень мають бути апробованими у вигляді публікацій в періодичних виданнях та наукових збірниках, допо­відях на наукових або науково-практичних конференціях тощо.

Тематика магістерських (дипломних) робіт визначається фа­ховими (випускаючими) кафедрами та кафедрами педагогіки і психології, затверджується вченими радами факультетів і дово­диться до відома студентів одночасно із вирішенням питання про зарахування їх до магістратури.

Студенту-магістранту надається право обирати тему, визначе­ну кафедрою, або запропонувати свою з обґрунтуванням доціль­ності її розробки.

Теми магістерських робіт мають бути пов'язані з напрямами основних науково-дослідних робіт відповідних кафедр або продов­жувати (узагальнювати) результати дослідницької роботи їх ав­торів, проведених у період навчання в університеті (участь у СНТ, виконання курсових і дипломних робіт тощо).

Персональний розподіл тем з одночасним призначенням нау­кових керівників затверджується наказом ректора університету за поданням вчених рад факультетів.

Керівниками магістерських робіт призначаються професори, доценти, старші викладачі (кандидати наук) університету.

Виконання магістерських робіт проводиться за індивідуальни­ми планами, схваленими відповідними кафедрами і затверджени­ми деканом факультету.

Захист магістерських робіт проводиться на відкритому засі­данні Державної кваліфікаційної комісії, затвердженої наказом ректора університету у встановленому Міністерством освіти і на­уки України порядку. Рецензенти магістерської роботи призна­чаються деканом факультету.

Магістерська робота подається у вигляді відповідно оформле­ного (машинопис) дослідження обсягом не менше тридцяти умов­них сторінок основного тексту (для природничо-географічних та фізико-математичних профілів) або не менше сорока сторінок (для спеціальностей гуманітарного профілю). Зберігається магістерсь­ка робота п'ять років.

Загальні критерії оцінювання цих робіт співпадають загалом з критеріями оцінки дисертаційних робіт. Такими є: актуальність

Розділ II

Основи дидактики вищої школи

обраної проблеми дослідження, її теоретична і практична зна­чущість, самостійність дослідницької роботи, наявність експери­ментальних даних; новизна підходу до дослідження проблеми; методологічна обґрунтованість, адекватність методики досліджен­ня його предметові; оформлення тексту, наявність обґрунтованих висновків; володіння науковою мовою.

Тематика обирається залежно від наукового профілю кафедри, інтересів студентів. Доцільно брати теми, замовлені школами, коледжами, інститутами, університетами. У цьому випадку ре­зультати студентської наукової творчості можуть бути рекомен­довані для використання безпосередньо в шкільній практиці або навчальному процесі вищих закладів освіти.

Актуальними проблемами педагогіки вищої школи, в розробці яких бажана участь студентів магістратури, є такі: самоаналіз пе­дагогічної профпридатності та її розвиток, професійне виховання майбутнього вчителя, система самостійної пізнавальної діяльності студентів, основи наукової праці студентів, проблеми спілкуван­ня, методика індивідуальної роботи над становленням педагогіч­ного мовлення таін.

Предметом дослідження можуть бути: історико-педагогічні явища, система народної освіти, якість навчання і виховання, мо­ральний, екологічний, правовий та інший напрями виховання.

Загальні вимоги до педагогічних досліджень ґрунтуються на вихідних положеннях методології педагогічних досліджень.

Основна мета педагогічного дослідження полягає: у розкритті об'єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку осо­бистості; у свідомій та цілеспрямованій інтерпретації науково-пе­дагогічної теорії щодо її втілення у практику навчально-виховної роботи. Педагогічні дослідження мають бути спрямовані, насам­перед, на вивчення предметної діяльності особистості як головно­го джерела її формування і виховання. При цьому не варто об­межуватись пізнанням лише зовнішніх аспектів педагогічних явищ та емпіричними спостереженнями; необхідно глибоко і все­бічно вивчати педагогічні факти, явища, процеси, розкривати їх сутність, закономірності, використовувати різноманітні прийоми мислення - індукцію, дедукцію, синтез. У процесі дослідження необхідно розкривати внутрішні суперечності педагогічних явищ:

причини змін у їх розвитку; наслідки застосованих методів впли­ву і організованої виховуючої діяльності, умови досягнення про­гнозованих результатів виховного і дидактичного процесу.

Будь-яке педагогічне дослідження має відображати предмет у його власній внутрішній логіці, інакше істинно наукове пізнання педагогічних явищ, закономірностей їх розвитку і функціонуван­ня є неможливим. Тому в кожному дослідженні обов'язковим є використання такого методу чи системи методів, які б цілком відповідали внутрішній логіці явища, процесу, що вивчається. Метод невіддільний від змісту дослідження.

Вдосконалення організаційних форм педагогічних дослід­жень - одне з найсуттєвіших завдань методології педагогіки. Дуже важливими умовами забезпечення ефективності педагогічних дос­ліджень є:

1. Вибір найбільш актуальної проблематики досліджень (чин­
ники підвищення якості навчання і виховання, рівня громадянсь­
кого морального, трудового, економічного, естетичного правового
та інших напрямів виховання тощо).

2. Логічна відповідність проблеми, теми, об'єкта, предмета,
мети, задач структурі дослідження. Структура педагогічного дос­
лідження містить такі основні компоненти: визначення проблеми,
теми дослідження; постановка мети й завдань дослідження; вибір
об'єкта й предмета дослідження; попередній аналіз інформації,
умов й методів вирішення певного типу та рівня дослідницьких
завдань; формулювання початкових гіпотез; теоретична та експе­
риментальна їх перевірка; аналіз та узагальнення отриманих ре­
зультатів, наукових фактів, їх наукова інтерпретація; побудова
теоретичних висновків, де це можливо й необхідно; розробка нау­
ково-методичних рекомендацій щодо вдосконалення практики
навчально-виховної роботи. Усі компоненти педагогічного дослі­
дження мають бути тісно пов'язані й взаємозумовлені.

3. Мета роботи має відповідати проблемі дослідження.

4. Тема має конкретизувати проблему дослідження, віддзерка­
лювати його предмет.

5. Завдання мають розкривати мету дослідження; мета й зав­
дання дослідження зумовлюють формулювання його гіпотези, яку
можна підтвердити або спростувати методами дослідження, які

Розділ II

найкраще відповідають вирішенню проблеми на певних етапах дослідження.

Орієнтовна структура магістерської роботи є наступною: вступ (подається об ґрунтування теми дослідження, визначається об'єкт, предмет, гіпотеза, мета, завдання, методи, етапи дослідження); розділ перший (аналізується стан проблеми у психолого-педа-гогічній літературі і педагогічній практиці); розділ другий (аналі­зуються власні спостереження, одержані дані експериментальної роботи); висновки (формулюються загальні висновки та рекомен­дації); список використаної літератури; додатки (анкети, схе­ми, таблиці).

Поиск по сайту: