Рівні розвитку групи: Колектив (Команда)

Розглянемо тепер рівні розвитку групи, які є таким якісним етапом, який характеризує її соціально-психологічну зрілість. Виділяється шість рівнів розвитку груп: (спираючись на три головні критерії: спільність мети спільної діяльності; чіткість структури групи; динаміка групових процесів) Конгломерат, Номінальна група, Асоціація, Кооперація, Автономія, Колектив.

Колектив (від лат. соllectivus) - це група людей, що здійснюють спільну діяльність і що добиваються кінцевого результату на основі гармонізації індивідуальної, групової і суспільної мети, інтересів і цінностей. На цьому рівні в процесі колективного ухвалення рішення досягається груповий стан інтегративності, паростки якого з'являються на кожному з низьких рівнів. Проте колективом можна назвати тільки ту групу, яка своєю діяльністю сприяє задоволенню всіх інтересів: і індивідуальних, і групових, і суспільних.

Досягнення рівня колективу - важка задача для будь-якої групи. Далеко не кожна група може піднятися на цей рівень і довго утримуватися на ньому. Колектив - це пік, вершина розвитку групи, далі рухатися нікуди, а тривалий час працювати на межі сил неможливо. Поява соціально-психологічних рис колективу необхідна групі перш за все в скрутних, конфліктних, стресових умовах. Подолавши чергову складність, конфлікт, вирішивши складну задачу, колектив переходить на більш працездатний, спокійний, стабільний рівень - автономію або кооперацію. На нашу думку, група досягає вищого рівня свого розвитку на короткий відрізок часу, а потім знов опускається на той рівень, на якому вона звикла стабільно працювати. У разі потреби група знову може мобілізувати свої резерви і досягти вищого рівня. Проте постійно підтримувати високу напругу в групі немає необхідності, інакше моральні і фізичні сили її членів можуть швидко вичерпатися.

В термінах організаційної соціальної психології колектив можна охарактеризувати як групу однодумців.

Таблиця 1.4.

Основні ознаки рівнів розвитку групи

Рівень Ознака

Конгломерат Ситуативне спілкування

Номінальна група Цілеспрямоване спілкування

Асоціація Початок спільної діяльності

Кооперація Досягнення результату діяльності

Автономія Задоволення індивідуальних інтересів за допомогою участі в груповій діяльності

Корпорація Задоволення групових інтересів за чужий рахунок (членів групи, інших груп, суспільства)

Колектив Гармонізація індивідуальної, групової і суспільної мети і інтересів

Референтні групи

Термін "референтна група", вперше введений в обіг соціальним психологом М. Шеріфом, означає реальну або умовну соціальну спільність, з якою індивід співвідносить себе як з еталоном і на норми, думки, цінності і оцінки якої він орієнтується в своїй поведінці і самооцінці. Хлопчик, граючи на гітарі або займаючись спортом, орієнтується на спосіб життя і поведінку рок-зірок або спортивних кумирів. Працівник в організації, прагнучи зробити кар'єру, орієнтується на поведінку вищого керівництва. Можна відмітити також, що честолюбні люди, що несподівано отримали багато грошей, прагнуть наслідувати в одязі і манерах представникам вищих класів.

Інколи референтна група і інгрупа можуть збігатися, наприклад у разі, коли підліток орієнтується на свою компанію більшою мірою, чим на думку вчителів. В той же час і аутгрупа може бути референтною.

Розрізняють нормативні і порівняльні референтні функції групи. Нормативна функція референтної групи виявляється в тому, що ця група є джерелом норм поведінки, соціальних установок і ціннісних орієнтацій індивіда. Так, маленький хлопчик, бажаючи швидше стати дорослим, намагається слідувати нормам і ціннісним орієнтаціям, прийнятим в середовищі дорослих, а емігрант, що приїздить до іншої країни, намагається якнайшвидше освоїти норми і установки корінних мешканців, щоб не бути „білою вороною”. Порівняльна функція виявляється в тому, що референтна група виступає як еталон, за допомогою якого індивід може оцінити себе і інших.

69.Усі питання до теми «Соціально-психологічний клімат»

Соціально-психологічний клімат (СПК) – це психологічний стан організації як єдиного цілого, який інтегрує особисті групові стани. СПК відносин між людьми складається з трьох кліматичних зон: соціальний клімат; моральний клімат, який визначається тим, які моральні цінності в даній групі є прийнятими; психологічний клімат, тобто неофіційні відносини, які складаються між працівниками, що знаходяться в контакті один з одним. СПК може бути сприятливим або несприятливим. Характеристики сприятливого соціально-психологічного клімату: -в організації переважає бадьорий, життєрадісний тон взаємовідносин між працівниками, оптимізм в настрої; відносини будуються на принципах співпраці; існують норми справедливого і шанобливого відношення до всіх його членів; -високо цінують такі риси особистості, як принциповість, чесність, працьовитість;-співробітники активні, вони швидко відгукуються, якщо потрібно зробити корисну для всіх справу; вони переживають почуття гордості за свою фірму; у відносинах між угрупуваннями всередині організації існує взаємне розуміння, співпраця; Характеристики несприятливого СПК:в організації переважають пригнічений настрій, песимізм, спостерігаються конфліктність, агресивність, антипатії; співробітники проявляють негативне відношення до більш близького спілкування один з одним; відсутні норми справедливості і рівності у взаємостосунках, тут презирливо відносяться до слабких. Чинники формування СПК. На формування соціально-психологічного клімату робить вплив ряд чинників макро- і мікросередовища. Чинники макросередовища –суспільно-політична ситуація в країні, економічна ситуація в суспільстві, рівень життя населення, організація життя населення, соціально-демографічні чинники, регіональні чинники, етнічні чинники - наявність або відсутність міжетнічних конфліктів. Чинники мікросередовища —об'єктивні - комплекс технічних, санітарно-гігієнічних, управлінських елементів в кожній конкретній організації; суб'єктивні.Для оздоровлення клімату необхідно застосувати ряд організаційних і соціально-психологічних прийомів.Організаційні прийоми передбачають:1) запрошення професійного психолога.2) проведення конкретного емпіричного дослідження з метою визначення причин несприятливих взаємовідносин співробітників;3) інформування організації про результати дослідження.4) ухвалення колективного рішення про усунення об'єктивних чинників, що негативно впливають на клімат.5) контроль за реалізацією колективного рішення і станом соціально-психологічного клімату. При вивченні СПК за допомогою анкетного опитування за основні показники звичайно беруться:1. Задоволеність членів групи характером і змістом праці. 2. Задоволеність взаємовідносинами з товаришами по роботі і менеджерами. 3. Задоволеність системою морального і матеріального стимулювання.4. Стиль керівництва фірмою. 5. Відношення співробітників фірми до роботи, товаришів, менеджерів. 6. Установки і ціннісні орієнтації співробітників фірми. 7. Трудова і суспільна активність співробітників. Тут з'ясовується виконання норм вироблення, підвищення якості продукції, участь в суспільно-політичних рухах.8. Рівень конфліктності співробітників.9. Реальна і потенційна плинність кадрів. 10. Професійна підготовка персоналу.

Поиск по сайту: