Розподіл ролей залежно від ситуації вирішення проблем

Кожен член команди володіє певними інтелектуальними особливостями. Один не перестає видавати нові ідеї, інший краще орієнтується серед готових інструкцій, третій схильний бачити все „в чорному кольорі”, четвертий любить пофілософствувати. Нерідко ці особливості починають дратувати членів команди. Проте якщо їх грамотно використовувати при вирішенні проблем, це принесе команді відчутну користь. При цьому важливо грамотно розподілити ролі. У найзагальнішому випадку при вирішенні складних проблем можна виділити чотири основні ролі:

• генератор ідей – член команди з найбільш вільним, образним мисленням, з високою освітньою підготовкою і з широким кругозором, з добре розвиненим творчим мисленням, уявою і фантазією;

• аналітик – член команди, що має схильність і досвід системного аналізу, широкого узагальнення і перспективного бачення; він уміє надати ідеї закінченого вигляду, зробити її привабливою і зрозумілою не лише авторові, але і звичайним людям. Він також володіє здатністю і навичками виділення критеріїв і проведення порівняльних оцінок різних сценаріїв дій; він уміє співвідносити ідею і потреби практики, продумує технологічний цикл реалізації ідеї, оцінює ризики і наслідки, складає спільний план спільних дій;

• реалізатор (прагматик) – член команди прагматичного і практичного складу мислення з навичками планування і організації практичної діяльності (можливо, керівник команди); він уміє практично втілити ідею, організувати всі спільні дії, правильно розподілити ролі;

• конструктивний критик – це той, хто уміє уважно вислухати всі міркування і не побоятися сказати: „А у нас це не вийде, тому що ми забули про...”. Коли команда починає переконувати Критика, вона знаходить додаткові аргументи на захист своєї позиції і також може виявити і невраховані ризики. Критик нерідко виявляється подразником для команди. Проте, якщо вся команда погодилася з наявністю ролі Критика, негативних емоцій виникати не повинно. Роль Критика в команді – це роль провокатора, стимулюючого прояв конструктивної активності всієї команди, завдяки якій будь-яка ідея може бути доведена до досконалості.

Малі групи.

Малі групи. Аналіз соціальної структури суспільства вимагає, щоб, як одиниця, що вивчається, виступала елементарна частина суспільства, що зосереджує в собі всі види соціальних зв'язків. Як така одиниця аналізу була вибрана так звана мала група, яка стала постійним необхідним атрибутом всіх видів соціологічних досліджень. Під малою групою розуміють нечисленну за складом групу, члени якої з'єднані спільною соціальною діяльністю і знаходяться в безпосередньому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення емоційних відносин, групових норм і групових процесів. Мала група – обмежена сукупність безпосередньо взаємодіючих людей, які:

- відносно регулярно і тривало контактують один з одним, на мінімальній дистанції, без посередників;

- володіють спільною метою або цілями, реалізація яких дозволяє задовольнити значущі індивідуальні потреби і стійкі інтереси;

- беруть участь в загальній системі розподілу функцій і ролей у спільній життєдіяльності, що зумовлює різноступеневу кооперативну взаємозалежність учасників, яка виявляється як в кінцевому продукті спільної активності, так і в самому процесі його виробництва;

- розрізняють загальні норми і правила внутрі- і міжгрупової поведінки, що сприяє консолідації внутрішньогрупової активності і координації дій по відношенню до середовища;

- розуміють переваги від об'єднання, що значно пперевершують результати порівняно з іншими групами, а тому переживають почуття солідарності один до одного, вдячність групі;

- володіють ясним і диференційованим (індивідуалізованим) уявленням один про одного;

- пов‘язані достатньо визначеними і стабільними емоційними відносинами;

- уявляють себе членами однієї групи і аналогічно сприймаються зі сторони.

65. Вимоги до кандидатів при формуванні управлінських команд:

1. Навички системного мислення і володіння ситуативним аналізом. Ці навички необхідні для аналізу, планування своєї діяльності в умовах обмеженої визначеності і постійних змін чинників зовнішньої дії. При цьому, варто оцінити такі здібності кандидатів, як: уміння виділяти з різноманітних джерел корисну інформацію за порівняльними даними, технологіями, методами, ринковою кон'юнктурою, потенційними конкурентами тощо; уміння системно аналізувати наявну інформацію з метою формування певних прогнозів, стратегії дій, вироблення нових напрямів діяльності; уміння оцінювати ризики можливих дій, об'єктивно аналізувати всі „за і проти” різних сценаріїв розвитку подій.

2. Комунікативні дані кандидатів. Зазвичай оцінюються здібності кандидатів: створювати атмосферу довіри, цінувати ідеї, що висуваються іншими, залучати колектив до активної роботи, не замикаючи всі завдання на собі; формувати мотиваційні стимули для співробітників, забезпечуючи їх ресурсами, зворотним зв'язком, навчанням і тренінгом, необхідними для їх особистісного і професійного зростання; ясно і переконливо аргументувати свої пропозиції і пропозиції інших, направлені на раціональний спосіб досягнення кінцевого результату.

3.Лідерські здібності кандидатів. Виявляються наступні якості: упевненість, уміння чітко визначити найбільш раціональний варіант дій і заразити інших упевненістю в успіху обраного шляху; уміння налагодити партнерську взаємодію навіть з тими службами і партнерами, з якими традиційно складаються конфліктні відносини; націленість на дію і результат, здатність брати на себе відповідальність за досягнення поставлених цілей, долаючи зовнішні труднощі і бюрократичні бар'єри.

Поиск по сайту: