АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

З історії заповідної справи

Читайте также:
  1. БУДУЩЕЕ – ПЕРЕД ВАМИ СТОИТ НЕЛЕГКАЯ ЗАДАЧА. В ОДИНОЧКУ ВЫ С НЕЙ НЕ СПРАВИТЕСЬ.
  2. В каких случаях в исправительном учреждении не может быть введен режим особых условий?
  3. Види та підстави застосування справи про банкрутство
  4. Визнання недоведеними тих фактичних обставин справи, які раніше вважалися встановленими.
  5. Винахідник друкарської справи
  6. Від «Літопису Самовидця» до «Історії Русів»
  7. Вплив марксизму на розвиток історії
  8. ГЛАВА 1. ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ИСПРАВИТЕЛЬНЫХ РАБОТ КАК ВИДА УГОЛОВНОГО НАКАЗАНИЯ.
  9. Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
  10. Дифференциация и индивидуализация исполнения наказания и применения мер исправительного воздействия.
  11. Для яких періодів історіографії всесвітньої історії, згідно з Коллінгвудом, є властивою «історія ножниць і клею» ?
  12. до екзамену з дисципліни «Історія бібліотечної справи»

Ще у первісному суспільстві на території нашої країни проявлялись елементи заповідної справи, що виражались в охороні природи (від пожеж, поруйнування, хижацького нищення тощо). Наприклад, колонії бобрів охоронялись від хижаків, відловлювали їх тільки у визначені строки.

У Київській Русі за наказом князя Данила Галицького (1220-1264) було створено великий заповідник у межах сучасної Біловезької Пущі (Білорусь) та Цуманської рощі (Україна), які і нині виділені як природоохоронні території, і зокрема для збереження популяції зубрів.

Окрім заповідників постійної охорони, ще з давніх часів існували тимчасові заказні території з метою охорони зубрів, тура, оленів, сарни, ланей, а також цінних хутрових та рідкісних видів фауни.Корінні жителі Сибіру традиційно дуже дбайливо ставилися до промислових тварин, а на деяких територіях заборонялось полювання – вони оголошувались священними. Хоча у ті часи, за умов невеликої чисельності людей, слабкого індустріального тиску на природу, особливої потреби в охороні природи не було, утворення заповідників просто не мало сенсу. Перше положення про режим полювання з’явилось на Русі в XI столітті. Заходи щодо збереження зубрів почали розробляти князі литовські ще у 1541 році.У XVI ст. засновуються заповідні ліси ("засіки"), хоча чіткого статусу у них ще не було. Петро I у 1695 році проголосив заповідними деякі ліси, деревину яких використовували для будівництва військових кораблів. Такі лісові масиви називали "корабельними лісами".

Петро I увів поняття заповідних і незаповідних лісів і встановив систему ознак, за якими ліси відносились до заповідних або незаповідних.

Отже, конкретні суспільні потреби, а також завдання, що стояли перед суспільством на кожному етапі його історичного розвитку, обумовлювали необхідність впровадження природоохоронних заходів та методів заповідування. Але при цьому ставилась одна мета – збереження тих або інших природних об’єктів для практичного використання їх ресурсів.

У XVII ст. виділялись заповідні місця для гніздування кречета, видавались "укази" про обмеження полювання на соболя, бобра. На Уралі заборонили полювання на бобра з використанням капканів. У ці ж часи з’явилось декілька указів про охорону тих чи інших територій та тварин. Так, за Петра I охоронялись діброви та В.М. соснові бори. У 1714 році був виданий указ "О нестрелянии лосей в Санкт-Петербургской губернии". Указ 1737 року забороняв стріляти лосів в інших губерніях.Інструкція від 1722 року поділяла ліси на заповідні та незаповідні, встановлювала водоохоронні зони на берегах річок.Закон 1763 року забороняв полювання з 2 березня до 29 липня.

У 1835 році був прийнятий закон про охорону та заповідування місць нересту риби.На кінець XIX ст. та протягом XX ст. в Росії і в Україні катастрофічно знищуються ліси, степи, водно-болотні угіддя і тварини, площа і кількість їх значно зменшилась.У 1898 році Фрідріх Фальц-Фейн створює приватний заповідник "Асканія-Нова".У 1912 році створюється Лагодехський заповідник у східній Грузії, у 1916 році –соболиний заповідник, у 1920 році – Ільменський мінералогічний заповідник на півдні Уралу.

Але і на сьогодні важливою проблемою для України є створення заповідників та охорона унікальних природних комплексів і арен генофонду рослинного і тваринного світу. Стан заповідної справи в Україні ще відстає від сучасних вимог.

Заповідні території в республіці становлять лише 3,66% від площі України, а в окремих регіонах – менше 0,5%, тоді як, наприклад, у США такі площі становлять 7,8%, у Чехії і Словаччині – по 4,7%.В Україні збереглося лише 32% природної рослинності, яка перебуває на різних стадіях трансформації. До національної Червоної книги (заснованої у 1976 році) занесено 531 вид рослин і грибів, що складає понад 12% усієї дикорослої флори республіки, та 380 видів тварин.

Сучасна мережа природно-заповідного фонду України включає 4 біосферні заповідники, 3 державні природні національні парки, 15 державних заповідників, 1608 заказників, 2641 пам’ятник природи, 1196 заповідних об’єктів інших категорій з різним режимом охорони – від повного невтручання людини до певних обмежень господарської діяльності.Загальна площа природно-заповідного фонду в Україні становить 1 млн. 211 тис. га. В існуючій мережі заповідних територій найбільше значення для збереження екологічної рівноваги мають заказники, площа яких займає 700 тис. га.Протягом 1972-1991 рр. площа територій об’єктів природно-заповідного фонду збільшилась майже в 5 разів. Під особливу охорону взято понад 200 тис. га водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення, головним чином як місця оселення водоплаваючих птахів, біологічні фабрики чистої води тощо. Завдання полягає в тому, щоб довести площі заповідного фонду України хоча б до 5%, взяти під державну охорону по 2-3 ареали тих видів рослин, які в даний час ростуть поза межами територій, що охороняються. Деякі з них збереглися в сусідніх державах, і їх репродукція в місця попереднього поширення – одне з основних завдань у галузі збереження генофонду. Україна розглянула питання про підписання Рамсарської конвенції 1971 року та створення відповідного національного комітету.Важлива робота виконується в системі глобального моніторингу біосферними заповідниками "Асканія-Нова", Чорноморським, Карпатським та створеним у 1998 році Дунайським. Готуються матеріали до реєстрації біосферного заповідника в Криму. Ведеться спеціальна робота з урядами України, Польщі і Словаччини щодо створення першого в Європі міжнародного біосферного заповідника в Карпатах на стику кордонів України, Польщі, Словаччини. Це дозволить об’єднати зусилля науковців, державних і природоохоронних органів по збереженню і відновленню природних комплексів Карпат, розробці наукових рекомендацій раціонального природокористування в цьому регіоні та проведенню спостережень, екологічного виховання, рекреаційних заходів тощо.

Протягом сторіч заповідна справа і охорона довкілля пройшли наступні етапи:1 – ресурсної охорони, що характеризується охороною окремих видів тварин і рослин, корисних для людини. З XVIII сторіччя цей етап базується на систематизованих знаннях флори і фауни та народногосподарському значенні тих чи інших природних ресурсів;2 – етап територіальної охорони природи. Цей етап започаткувався всередині ХІХсторіччя. Він базується на досягненнях ботаніки, зоології, географії, геології тощо;3 – сучасний етап заповідної справи і охорони природи характеризується науково-інтегральним підходом створення глобальної природоохоронної системи як наукової системи охорони біосфери.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)