|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Тема: форма організації бізнесу в УкраїніСамостійна робота №1 Підприємницька діяльність в Україні може здійснюватися у будь-якій з передбачених законодавством організаційній формі за власним вибором підприємця. Підприємець здійснює вибір організаційно-правової форми підприємництва самостійно. При цьому слід врахувати зміст і основні напрями діяльності, ресурси, які можуть використовуватися, вид власності, кількість і склад осіб, які об'єднуються для ведення підприємницької діяльності. Вибираючи форму ведення бізнесу важливо проаналізувати всі «за» та «проти» і обрати оптимальну організаційно-правову форму. Відповідно до чинного українського законодавства підприємець може діяти як фізична особа чи вести діяльність як юридична особа (має своє майно, окреме від майна інших юридичних осіб, свої рахунки в банках, самостійний баланс, печатку зі своєю назвою).^7 Підприємницька діяльність фізичних осіб (громадян) без утворення юридичної особи являє собою найпростішу форму підприємництва в Україні і логічно передує розвитку складніших форм._ Вона здійснюється громадянином від свого імені, на свій ризик. Згідно з чинним українським законодавством до суб'єктів підприємництва відносяться фізичні особи, які пройшли проце- дуру державної реєстрації у державного реєстратора у виконавчому комітеті міської ради державної адміністрації за місцем V проживання фізичної особи-підприємця. Вибір цієї організаційної форми зручний з погляду організації бухгалтерського обліку і оптимізації системи оподаткування, але основним негативним моментом у разі її вибору стає відповідальність підприємця за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення, а не тільки тим, що безпосередньо використовується у підприємницькій діяльності. Крім цього, дана організаційна форма обмежує можливості залучення до бізнесу компаньйонів, адже не кожен компаньйон повірить на слово, що з грошей, вкладених у бізнес, він матиме якийсь зиск, тому що документально це не буде підтверджено. Приватний підприємець може залучати гроші від компаньйонів лише на умовах позики, що не завжди вигідно для тих, хто вкладає гроші, або на умовах спільної діяльності, що теж не дає можливості компаньйонам контролювати рух вкладених у бізнес коштів. Переваги й недоліки приватного підприємництва у формі фізичної особи наведено на рис. 5.4. Іншою формою здійснення підприємницької діяльності є підприємства зі статусом юридичної особи, які мають складнішу ор- ганізаційно-правову структуру. Підприємство, як юридична особа, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своєю назвою та ідентифікаційним кодом. Ознаками юридичної особи є такі: ■ організаційна єдність, тобто колективне утворення, у певний спосіб організований колектив, у статуті якого визначаються: назва організації, її місцезнаходження, предмет та цілі діяльності, органи управління і контролю, їх компетенція, порядок утворення і витрати майна, умови реорганізації і принципи її діяльності тощо; ■ наявність відокремленого майна — кожна юридична особа має своє майно, яке відокремлене від майна його членів і не залежить від їх частки. Майнова відокремленість юридичної особи виявляється в наявності у неї статутного фонду — сукупності майна, що числиться на балансі організації. Її обліково-бухгалтерським відображенням є самостійний баланс. Зовнішнім відображенням цієї самостійності є також наявність в організації банківського рахунку; ■ здатність набувати майнові й особисті немайнові права і вступати в цивільно-правові зобов'язання та бути у цивільному обороті під власною назвою, яку повинна мати кожна юридична особа; здатність нести самостійну майнову відповідальність відповідно до своїх боргів належним організації майном; ■ здатність бути позивачем або відповідачем у суді, в тому числі в арбітражному чи третейському. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Але учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, що стосуються деяких господарських товариств. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють унітарні та корпоративні підприємства. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує в разі необхідності статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує всі інші питання підприємства. До унітарних підприємств належать зокрема приватні підприємства з одним засновником. Приватне підприємство — це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання — юридичної особи з використанням робочої сили по найму. Кількість найманих працівників та розміри приватного капіталу законодавством України не обмежуються. Тобто приватні підприємства є рівноправними суб'єктами господарської діяльності, такими ж як інші види підприємств. Перевагою приватного підприємства є можливість одноособового прийняття рішень та розподілу прибутку, відсутність необхідності у формуванні статутного фонду, найпростіша серед інших юридичних осіб процедура заснування. Однак для кредиторів відносини з таким підприємством є досить ризикованими, оскільки законодавство не визначає вимог до розміру статутного фонду підприємства (його може взагалі не бути). Недоліком приватного підприємства є також відсутність легального механізму збереження контролю засновника над майном, яке він передав підприємству. Чи не єдиним виходом може бути призначення засновником себе самого директором з фіксацією відповідних положень у статуті підприємства. Корпоративне підприємство утворюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. До корпоративних відносяться, зокрема, приватні підприємства з двома або більше засновниками, виробничі кооперативи та господарські товариства. Вибір між унітарним та' корпоративним підприємствами залежить від рішення про залучення до справи ресурсів (майно, грошові кошти) інших учасників. Слід звернути увагу на те, що відповідно стільки ж учасників будуть приймати рішення із стратегічних питань діяльності підприємства, нести солідарну відповідальність у межах своїх вкладів та брати участь у розподілі прибутку. Згідно із законодавством юридичні особи поділяються на: юридичні особи як об'єднання осіб (об'єднання громадян); юридичні особи як об'єднання майна (господарські товариства); юридичні особи як об'єднання осіб та майна (виробничі кооперативи). Виробничий кооператив — це добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в його діяльності. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно- збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність. До господарських товариств відносяться такі підприємства: • ■ акціонерне товариство; — товариство з обмеженою відповідальністю; — товариство з додатковою відповідальністю; — повне товариство; — командитне товариство. /Акціонерним товариством (AT) вважається товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвід- чуються акціями. Під корпоративними правами згідно Закону України «Про акціонерні товариства» розуміють сукупність майнових і немайнових прав акціонера — власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Акціонерами товариства можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями AT і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. Відповідно AT не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. AT може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького товариства, державного, комунального та інших підприємств(-ва); однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. AT не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа, а також не може мати у своєму складі лише акціонерів — юридичних осіб, єдиним учасником яких є одна й та сама особа За типом AT поділяють на публічні та приватні. Кількісний склад акціонерів приватного AT не може перевищувати 100 акціонерів. Приватне AT може здійснювати тільки приватне розміщення акцій, при цьому його акціонери мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства. Публічне AT може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Акціонери публічного AT можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. В AT поняття засновник та учасник не збігається. Засновниками AT визнаються особи (юридичні та/або фізичні, держава та/ або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти відповідним майном), які прийняли рішення про заснування AT та виконують передбачені законодавством дії щодо його заснування. Засновники AT несуть солідарну відповідальність за пов'язаними з його заснуванням зобов'язаннями, що виникли до його державної реєстрації. Учасники — це ос<эби (юридичні та/ або фізичні, держава та/або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти відповідним майном), що мають право отримувати інформацію про діяльність AT, брати участь б управлінні справами AT та розподілі його доходів - тобто акціонери. Створення акціонерного товариства проводять його засновники. Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб, які укладають засновницький договір, де визначають порядок провадження спільної діяльності щодо створення AT, кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним засновником, номінальну вартість і вартість придбання цих акцій, строк і форму оплати вартості акцій, строк дії засновницького договору тощо. Для створення AT засновники повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій виключно серед його засновників, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства. Засновницький договір не є установчим документом AT і діє до дати його реєстрації відповідно законодавства. Створення AT здійснюється за такими етапами: прийняття зборами засновників рішення про створення AT та про закрите (приватне) розміщення акцій; подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку; реєстрація випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про це; присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів; укладення з депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів; закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товариства; оплата засновниками повної номінальної вартості акцій; затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приватного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом; реєстрація товариства та його статуту в органах державної реєстрації; подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій; реєстрація звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій; отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій; видача засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції. Після проведення державної реєстрації AT дія засновницького договору припиняється й набирає сили статут, що є основним установчим документом AT, розробляється засновниками та затверджується на установчих зборах, котрі мають відбутися протягом трьох місяців з дати повної оплати акцій засновниками. Статут визначає правовий статус, найменування та місцезнаходження юридичної особи, предмет і цілі її діяльності, органи управління та порядок їх формування, порядок формування майна та розподілу прибутку, умови реорганізації та припинення діяльності, а також інші положення. Одним з основних положень статуту є рішення про розмір статутного капіталу — капіталу товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства. Мінімальний розмір статутного капіталу AT становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Органи управління AT можуть мати дві або три ланки. Дволан- кова структура складається з загальних зборів акціонерів та правління. За триланкової структури до них додається ще й наглядова рада (в AT з кількістю акціонерів — власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради є обов'язковим). Вищим органом управління AT є загальні збори акціонерів, які дозволяють реалізувати право на управління членів AT. Компетенція загальних зборів акціонерів обмежується питаннями, що прямо стосуються інтересів акціонерів як власників, а тому не можуть бути вирішені ніким, крім них. Наглядова рада визначає стратегічну політику діяльності товариства та є підзвітною загальним зборам акціонерів. Рада здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу AT. Виконавчим органом AT є правління або інший орган, передбачений статутом, який, власне, і бере на себе увесь підприємницький ризик. Виконавчий орган може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генер&чьний директор). Цей орган здійснює керівництво поточною діяльністю AT, тобто вирішує всі питання, які не входять до компетенції загальних зборів та наглядової ради. Органи управління не варто змішувати з органом контролю, яким є ревізійна комісія. її члени обираються з числа акціонерів та здійснюють контроль за фінансово-господарською діяльністю правління AT. Порядок діяльності ревізійної комісії та її" кількісний склад затверджуються загальними зборами акціонерів згідно із статутом товариства. Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Свідоцтво ТОВ на частку вкладу його учасника не відноситься до категорії цінних паперів. Для створення ТОВ необхідно підготувати установчий договір і статут, які мають містити певні відомості відповідно до чинного законодавства. Право управління ТОВ розподілене між зборами учасників та виконавчим органом. Вищим органом ТОВ є збори учасників, які і реалізують право учасників на управління. ТОВ створює виконавчий колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор) орган, що здійснює оперативне управління ТОВ. До компетенції виконавчого органу відносяться питання, що не вирішуються зборами учасників. Учасник ТОВ може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. І/Товариством з додатковою відповідальністю (ТДВ) є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. Кратність додаткової відповідальності для всіх учасників товариства повинна бути однаковою. Свідоцтво ТДВ про частку вкладу його учасника не відноситься до категорії цінних паперів. Для створення ТДВ необхідно підготувати такі ж самі документи, як і для ТОВ, тобто установчий договір і статут, але в установчих документах ТДВ, крім того, має бути чітко визначений граничний розмір додаткової відповідальності його учасників. Що стосується статусу власників та можливостей залучення до ТДВ інших осіб, то вони ідентичні до ТОВ. Повним товариством (ПТ) є господарське товариство, всі Учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Майнова відповідальність перед кредиторами є солідарною та необмеженою. Солідарна відповідальність учасників ПТ означає, що крецитори мають право вимагати виконання зобов'язань товариства як від усіх учасників товариства, так і від кожного з них окремо, повністю або частково. Кредитор, який не отримав повного задоволення від одного з учасників має право вимагати йоговід решти солідарних боржників. Учасники ПТ при цьому залишаються зобов'язаними, доки вони повністю не відшкодують свої борги. Учасник ПТ, який повністю сплатив борги товариства, має право звернутися з регресивною вимогою до решти учасників, які мають відшкодувати йому відповідні втрати пропорційно їхніми часткам у майні товариства. Необмежена та солідарна відповідальність виникає тільки у разі недостатності майна ПТ. До назви ПТ повинні бути включені прізвища фізичних осіб або назви юридичних осіб, які є учасниками товариства. Учасники ПТ не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності. Установчим документом ПТ є лише установчий договір, що має містити певні відомості відповідно до законодавства. На відміну від ТОВ та ТДВ у ПТ не створюється орган управління товариством. Ведення справ ПТ здійснюється за загальною згодою всіх його учасників. При цьому учасники ПТ можуть вести справи спільно або доручити їх ведення одному чи кільком учасникам. Передача учасником ПТ своєї частки (її частини) іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників. Командитним товариством (КТ) є господарське товариство, в якому один або кілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники залучені до діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники). КТ діють під фірмовим ім'ям, де вказані прізвища повних учасників. У разі включення до назви КТ імені вкладника, останній стає необмежено відповідальним за зобов'язаннями товариства. Діяльність КТ припиняється у разі вибуття всіх учасників з повною відповідальністю. У разі вибуття усіх вкладників учасники з повною відповідальністю вправі замість ліквідації КТ перетворити його у ПТ. Наявні в КТ грошові кошти (включаючи і виручку від продажу його майна при ліквідації після розрахунків по оплаті праці найманих працівників товариства і виконання зобов'язань перед банком, бюджетом, іншими кредиторами) передусім розподіляються між вкладниками, а потім між учасниками з повною відповідальністю. Для створення КТ необхідно підготувати такий самий установчий договір, що і для ПТ, але в ньому додатково повинні бути наведені відомості про розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. В установчому договорі стосовно вкладників вказуються тільки розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. При цьому сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати п'ятдесят відсотків майна КТ, зазначеного в установчому договорі. Установчий договір КТ підписують лише повні учасники, вкладники такого права не мають. Статус власників КТ є різним: кожний повний учасник є керівником та представником інших учасників, а вкладники не можуть бути керівниками та представниками решти учасників. Управління справами КТ здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. Учасниками повного товариства, повними учасниками коман- дитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Унітарно-корпоративні підприємства — хоча безпосередньо і не передбачені Господарським кодексом України, оскільки є своєрідним синтезом унітарного та корпоративного підприємств, та законодавство допускає можливість заснування деяких господарських товариств одним засновником (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю). У господарського товариства з одним засновником є такі переваги перед унітарним підприємством: — обов'язкова наявність статутного та резервного фондів, мінімальний розмір і порядок формування яких передбачений законом та гарантує інтереси кредиторів; — єдиний засновник (учасник), який передав товариству право власності на внесене до статутного фонду як вклад майно, отримує право на свою частку в цьому фонді (100 %), а також пов'язані з цим права одноособового прийняття рішень та отримання прибутку підприємства; — можливість пізніше прийняти до складу учасників інших осіб без проведення необхідної в такому разі для унітарного підприємства реорганізації. Тож, товариство з обмеженою відповідальністю з одним учасником поєднує переваги приватного підприємства та господарського товариства. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.018 сек.) |