МЕТОДИКА Визначення резус-фактора

Мета: визначити резус-фактор для запобігання розвитку резус-несумісності при гемотрансфузії.

Оснащення: гумові рукавички, захисні окуляри, піпетки, пробірки, 0,9 % р-н натрію хлориду, чашки Петрі, водяна баня, стандартні антирезусні сироватки всіх груп системи АВО, універсальна для всіх груп крові за системою АВО сироватка.

Методика:

1 Найбільш поширений метод конглютинації на чашках Петрі. Для аналізу беруть антирезусну сироватку двох серій, одногрупну за системою АВО з досліджуваними еритроцитами. У чашку Петрі наносять по 2 краплі антирезусної сироватки, ліворуч - однієї серії, праворуч - іншої в 3 ряди для 3 досліджень. У кожну серію додають по краплі еритроцитів (досліджувані, контрольні Rh-позитивні і контрольні Rh-негативні). Після перемішування чашку Петрі поміщають у водяну баню на 10 хвилин, після чого розглядають у відбитому світлі. Наявність аглютинації свідчить про позитивний результат, відсутність її - про негативний. Для контролю в цьому методі використовують завідомо резус-негативні і резус-позитивні еритроцити.

2Для визначення резус-належності застосовують експрес-метод. Реакцію проводять у пробірках без підігріву. Для цього необхідна спеціальна, універсальна для всіх груп крові системи АВО сироватка, виготовлена особливим способом на поліглюкіні. У пробірку поміщають 1 краплю сироватки, додають 1 краплю досліджуваних еритроцитів і після 3-хвилинного погойдування заливають 3-5 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, тричі перевертають пробірку і визначають результат у відбитому світлі. Наявність аглютинації свідчить про наявність Rh-антигену.

ПОКАЗАННЯ ДО ГОСПІТАЛІЗАЦІЇ ХВОРИХ

У СТАЦІОНАР

Епідеміологічні показання:

· особи, які проживають у гуртожитках і незадовільних побутових умовах (велика скупченість, відсутність ізольованого санвузла тощо);

· пацієнти, які належать до декретованих груп;

· особи, які проживають спільно з працівниками харчових підприємств або дітьми, що відвідують дошкільні заклади;

· хворі на чуму, холеру, геморагічні гарячки Ебола, Ласса, Марбурга, змішані інфекції, тифо-паратифозні захворювання, вірусні гепатити, дифтерію, сибірку, висипний тиф, менінгококову інфекцію та інші.

Клінічні показання:

· середньотяжка та тяжка ступінь перебігу хвороби;

· наявність супутніх захворювань;

· малі діти та особи похилого віку;

· контактні особи з підвищенням температури госпіталізуються для уточнення діагнозу.

НЕПРЯМИЙ (ЗАКРИТИЙ) МАСАЖ СЕРЦЯ

Показання:

гостра зупинка кровообігу:

– фібриляція шлуночків;

– асистолія.

Протипоказання:

– проникаюче поранення грудей;

– поранення серця;

– пневмоторакс;

– гемоторакс;

– перелом ребер та грудини.

Масаж серця здійснюють шляхом ритмічного стискання серця між грудиною і хребтом. Закритий масаж серця застосовують у більшості ситуацій серцево-легеневої реанімації. Це простий і найбільш оперативний спосіб невідкладного штучного підтримання кровообігу. Ритмічне натискання на грудну стінку в ділянці серця зумовлює вигнання деякого об’єму крові з лівого шлуночка в аорту, а з правого шлуночка - в легені, де відбувається її збагачення киснем (за умови одночасного проведення штучної вентиляції легень). Після припинення натискання грудна порожнина розширюється, що сприяє подальшому заповненню шлуночків кров’ю.

Техніка проведення:

Хворого вкладають на рівну тверду горизонтальну поверхню (для запобігання прогинанню грудної клітки) з максимально закинутою головою і припіднятими нижніми кінцівками. Реаніматор стає з будь-якого боку від хворого (залежно від ситуації) так, щоб його плечі знаходилися над грудиною пацієнта, і кладе кисті на нижню третину грудини (пальці не торкаються поверхні грудної стінки). Руки кладуть одну на одну так, щоб основа долоні, яка лежить на грудині, перебувала суворо по серединній лінії на два поперечні пальці вище від мечоподібного відростка. Натиснення здійснюють випрямленими в ліктьових суглобах руками, розміщеними перпендикулярно до грудної стінки (щоб натискати тільки зап’ястками), нерізко (щоб уникнути травми ребер і печінки), з такою силою, щоб змістити грудину в бік хребта на 4-6 см. Оскільки не можна цю відстань виміряти, про ефективність свідчить поява пульсації на великих артеріях під час кожного натискання і наявність ЕКГ-сигналів (розширення комплексів QRS при кожному натисканні). Рухи повинні бути ритмічними і плавними. Людина, яка робить масаж, натискає своєю масою тіла, не згинаючи рук. Тривалість однієї компресії грудної клітки - 0,5-1 с, інтервал між окремими компресіями - 0,5-1 с. Ритмічність масажу 60-70 за 1 хв. Масаж не можна припиняти більш, ніж на 5 с. В інтервалах руки з грудини не знімають, пальці залишають припіднятими, руки повністю випрямлені в ліктьових суглобах. Непрямий масаж серця чергують зі штучною вентиляцією легенів. Бажано під час вдування повітря припинити масаж, оскільки при стисканні грудної клітки надходження повітря в легені утруднене. Два реаніматори: 1 вдих - 5 натискань на грудну стінку. Один реаніматор: 2 вдихи - 10-12 натискань на грудну стінку.

Критерії ефективності.

Масаж ефективний, якщо при натисканні:

– відчувається пульсова хвиля на сонній і стегновій артеріях, а іноді і на променевій артерії;

– на ЕКГ спостерігають ритмічні спотворені шлуночкові комплекси;

– 1 зіниці звужуються;

– змінюється забарвлення шкіри (зменшуються блідість, сірість, ціаноз);

- артеріальний тиск підвищується до 60-70 мм рт. ст.;

– іноді з’являються самостійні рухи.

Поиск по сайту: