Для уникнення ускладнень необхідно стежити за співвідношенням сили тиску реаніматора і пружності грудної стінки потерпілого
Інтубація трахеї
Мета: забезпечення штучної вентиляції легень.
Оснащення: гумові рукавички, захисні окуляри, спирт, інтубаційна трубка, ларингоскоп, анестезіологічні щипці.
Методика: інтубація трахеї виконується через рот (оротрахеальна) або через ніс (назотрахеальна) за допомогою ларингоскопа під контролем зору. Використовують два положення: перше – класичне положення Джексона, друге – покращене положення Джексона, яке полегшує інтубацію і попереджає травмування слизової оболонки гортані.
Перед введенням ларингоскопа необхідно пальцями розвести губи, щоб попередити їх пошкодження в результаті притиснення клинком до зубів. Ларингоскоп необхідно тримати в лівій руці, відтісняючи клинком язик вліво і вгору. Кінець клинка просувають до язиково-надгортанної складки, потім припіднімають корінь язика разом з надгортанником і відводять догори. Голосова щілина при глибокій м’язовій релаксації має трапецієподібну чи трикутну форму. Трубку вводять під контролем зору в трахею і просувають уперед до зникнення за голосовими зв’зками всієї надувної муфти, а за її відсутності кінець трубки просувують на 3-5 см нижче голосової щілини.
Для контролю за правильністю інтубації необхідно натиснути на грудну клітку хворого, при цьому повинен визначатися потік повітря, що виходить з інтубаційної трубки. Потім за допомогою мішка наркозного апарата необхідно виконати вдування газової суміші в легені хворого. Рівномірне розширення грудної клітки, поява дихальних шумів над обома легенями, потік повітря, що виходить з інтубаційної трубки у фазі видоху, свідчать про правильно проведену інтубацію трахеї.
 
 
Мал. 16 - Інтубації трахеї. Положення голови – (А) класичне, (Б) покращене. Положення вигнутого клинка ларингоскопа (В). Положення інтубаційної трубки в трахеї (Г). Проведення інтубації без ларингоскопа (Д). Інтубація трахеї через ніс (Ж)
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | Поиск по сайту:
|
