Пункція плевральної порожнини. Показання:введенняв плевральну порожнину ліків

Показання: введенняв плевральну порожнину ліків.

Протипоказання: підвищена кровоточивість, піодермія, оперізувальний лишай у місцях виконання пункції.

Оснащення: спирт, йод для дезінфекції місця пункції, стерильні ватні тампони і марлеві серветки (10*10 см), пелюшки, клеол, лейкопластир, набір розчинів та інструментів для місцевої анестезії (0,5 % розчин новокаїну, голки для внутрішньошкірної та внутрішньом’язової ін'єкцій, 2 шприці ємністю 5-10 мл і 1 шприц ємністю 20-50 мл), голки для пункції плеври довжиною 10 см і діаметром 1 мм, розчин гепарину (1000 ОД в 1 мл), стерильний і нестерильний посуд для плевральної рідини, 0,1 % розчин атропіну і кордіаміну, 2 рентгенограми грудної клітки (у прямій та боковій проекціях), стерильні гумові рукавички, захисні окуляри.

Методика виконання діагностичного плевроцентезу: хворий сідає на стілець з високою спинкою обличчям до спинки, на яку кладуть подушку. Зігнуті в ліктях руки розміщують на подушку, голову на руки або злегка нахиляють. Спина хворого має бути у вертикальному положенні. Якщо хворий не в змозі сидіти, торакоцентез роблять у положенні лежачи. При накопиченні рідини у порожнині плеври хворого повертають на хворий бік, а при пневмотораксі - на здоровий.

Перед виконанням плевроцентезу лікар і медична сестра надягають маски, миють руки, обробляють їх 70 % розчином спирту та змащують 5 % спиртовим розчином йоду. Обов'язково надягають стерильні гумові рукавички.

Вибирають місце пункції залежно від розміщення випоту, що контролюється фізикальними та рентгенологічними даними.

Необхідно пам'ятати, що в усіх випадках проведення плевроцентезу голку вводять по верхньому краю ребра, бо по його нижньому краю проходить судинно-нервовий пучок, ушкодження якого може викликати серйозні ускладнення.

Відмітивши місце проколу 5 % спиртовим розчином йоду, ділянку пункції у межах кола радіусом 10см обробляють цим самим розчином. Рештки йоду збирають стерильним тампоном, змоченим спиртом, щоб не потрапив у плевральну порожнину, де він може спричинити утворення спайок.

Зону пункції обкладають стерильними пелюшками. Послідовно вводять внутрішньошкірно, підшкірно 0,5 % розчин новокаїну, проводять анестезію надкісниці, інфільтраційну анестезію міжреберних м’язів, плеври. При цьому голку просовують поступово, з перервами, вводячи через кожні 2 мм по 0,2 мл новокаїну. При проколюванні плеври створюється відчуття провалу. Після цього поршень шприца підтягують на себе. Надходження у шприц разом з новокаїном плевральної рідини свідчить про те, що голка досягла плевральної порожнини.

Плевральна рідина не надходить у шприц, якщо голку введено вище (в легеню) чи нижче (в черевну порожнину) плевральної порожнини або в разі відсутності в ній плевральної рідини.

Після анестезії голку виймають з грудної клітки і в цьому місці виконують пункцію плевральної порожнини спеціальною голкою і шприцом ємністю 20-50 мл, у якому міститься 1 мл (1000 Од/мл) розчину гепарину для запобігання зсіданню рідини у шприці. Голку виймають і на місце проколу накладають стерильний марлевий тампон, змочений спиртом, зверху стерильну марлеву серветку, яку прикріплюють до грудної стінки лейкопластирем або клеолом. Плевральну рідину доставляють до лабораторії для дослідження негайно, щоб запобігти руйнуванню ферментів та клітинних елементів.

Оснащення для проведення лікувального плевроцентезу: необхідно взяти стерильні ватні та марлеві тампони, пелюшки, клеол, лейкопластир, набір розчинів та інструментів для місцевої анестезії (див. проведення діагностичного плевроцентезу), дезінфікуючі засоби, тупу голку № 14 з канюлею, систему дренажних трубок, апарат Боброва, кровоспинний затискач, шприц об'ємом 100-150 мл (шприц Жане), електровідсмоктувач, водяний манометр, бачок для збирання плевральної рідини, банку для контролю відсмоктувача, стерильний пластиковий катетер діаметром 1 мм, розчин гепарину (1000 ОД в 1 мл), 0,1 % розчин атропіну, кордіамін, стерильні гумові рукавички.

Методика проведення лікувального плевроцентезу: здійснюють підготовку і перевірку роботи системи для евакуації рідини з плевральної порожнини. Система складається з апарата Боброва, в якому насамперед досягається від'ємний тиск від 0,17 до 60,22 кПа (від 15 до 20 см вод. ст.), який контролюється водяним манометром або спеціальною посудиною для контролю тиску. Від'ємний тиск створюється таким чином: трубку, спрямовану до хворого, перекривають затискачем, повітря з апарата відсмоктують за допомогою електровідсмоктувача або шприца Жане.

Хворий перебуває в такому положенні, як при виконанні діагностичного плевроцентезу.

Для вилучення повітря з плевральної порожнини пункцію проводять у другому міжребер'ї по середньоключичній лінії; для вилучення вільної рідини - частіше в шостому-сьомому міжребер'ї по задній підпахвинній лінії. Дезінфекцію місця пункції, обкладання стерильними пелюшками і пошарову анестезію виконують так само, як при діагностичному плевроцентезі. Пункцію плевральної порожнини виконують голкою з тупим кінцем, яка герметично з'єднана стерильною гумовою трубкою з системою для відсмоктування рідини.

Застосовувати голки з гострим зрізом небезпечно, бо можна травмувати вісцеральну плевру.

Після пункції плевральної порожнини знімають затискач на трубці, що знаходиться між хворим і системою відсмоктування. Відкачування рідини з плевральної порожнини проводять під тиском не нижчим ніж 20 см вод. ст. (60,22 кПа).

Існує декілька систем для відсмоктування рідини з плевральної порожнини.

1 Система, яка складається з однієї банки, що одночасно служить для збирання рідини і як гідравлічний затвор. У банку наливають стерильний ізотонічний розчин натрію хлориду, щоб його рівень був на 2 см вище кінця трубки, яка знаходиться у банці. Якщо тиск у плевральній порожнині позитивний, то тиск у трубці, яка опущена в рідину, також стає позитивним і рідина ( або повітря)буде збиратися в банку. При від'ємному тиску в плевральній порожнині рідина з банки піднімається по трубці і повітря не буде надходити у плевральну порожнину. Аспірувати плевральну рідину безпечно до тих пір, поки тиск у плевральній порожнині не стане нижчим ніж 20 см вод. ст. (60,22 кПа).

2 Система, яка складається з двох банок: банки для збирання ексудату, і банки, яка служить гідравлічним затвором.

3 Система, яка складається з трьох банок: банки для контролю відсмоктування; банки, яка служить гідравлічним затвором; банки для збирання ексудату.

Один з отворів першої банки з'єднаний з отвором у банці, що служить гідравлічним затвором, другий - з електровідсмоктувачем, що утворює від'ємний тиск, через третій отвір проходить довга трубка, яка занурена на 20 см у рідину, що знаходиться у банці. При зниженні тиску нижче ніж 20 см вод. ст. (60,22 кПа) через опущену в воду трубку почне надходити атмосферне повітря і тиск підвищиться до 20 см вод. ст. (60,22 кПа).

За відсутності манометра та системи, яка його може замінити, не рекомендується відсмоктувати плеврального випоту більше ніж 1500 мл, бо це може призвести до ускладнень. Якщо відсутня система для відсмоктування ексудату, незначну кількість рідини можна видалити за допомогою шприца Жане.

Видалити повітря з плевральної порожнини можна за допомогою шприца Жане або системи для відсмоктування, яка складається з двох банок, з’єднаних з електровідсмоктувачем. Банка, що безпосередньо пов'язана з хворим, призначена для створення в ній від'ємного тиску 20 см вод. ст. (60,22 кПа). Друга банка являє собою апарат Боброва з рідиною, рівень якої знаходиться вище отвору довгої трубки, що йде до першої банки. Ця ємність являє собою «замок», який запобігає зворотному надходженню повітря в плевральну порожнину.

Поиск по сайту: