Пайовий інвестиційний фонд

Пайовий інвестиційний фонд (ПІФ) ‑ це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні КУА та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою, а створюється за ініціативою КУА шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Для створення ПІФ компанія з управління активами розробляє та реєструє в ДКЦПФР регламент, укладає договори з аудитором, зберігачем, реєстратором, оцінювачем майна, реєструє ПІФ у реєстрі ІСІ, та організовує розміщення інвестиційних сертифікатів (відкрите чи приватне). Емітентом інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду виступає КУА цього фонду, яка при укладенні договорів за рахунок активів ПІФ виступає від свого імені, про що вона обов’язково повідомляє третіх осіб.

Облік результатів діяльності з управління активами ПІФ здійснюється КУА окремо від обліку результатів її господарської діяльності та обліку результатів діяльності інших ІСІ, активи яких перебувають в її управлінні.

Активи ІСІ у формі цінних паперів мають зберігатися у зберігача (крім активів венчурного фонду), який має відповідну ліцензію ДКЦПФР. Кожен інвестиційний фонд повинен мати лише 1 (одного) зберігача, який здійснює:

1) надання послуг щодо зберігання цінних паперів ІСІ;

2) облік прав власності на цінні папери ІСІ;

3) обслуговування операцій ІСІ.

Взаємовідносини зберігача та ІСІ визначаються договором про обслуговування ІСІ, який укладається між зберігачем та КІФ чи компанією з управління активами ПІФ, вимоги до якого затверджуються ДКЦПФР.

Діяльність інститутів спільного інвестування щодо випуску ними цінних паперів, розміщення активів ІСІ, взаємовідносин щодо обліку прав власності на цінні папери регламентуються нормативно-правовими актами ДКЦПФР.

3.5. Професійні учасники фондового ринку, які забезпечують облік прав власності на цінні папери

Відповідно до Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (далі – ЗУ «Про Національну депозитарну систему»), облік прав власності на цінні папери забезпечує Національна депозитарна система, яка складається з 2 (двох) рівнів:

ü нижній рівень ‑ зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників цінних паперів;

ü верхній рівень – депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

У залежності від форми випуску цінних паперів (іменні цінні папери у документарній формі; іменні цінні папери у бездокументарній формі; цінні папери на пред’явника у документарній формі) забезпечується їх обслуговування Національною депозитарною системою, перехід та реалізація права власності на цінні папери.

При випуску іменних цінних паперів у документарній формі облік прав власності на іменні цінні папери забезпечується шляхом ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, які здійснює емітент чи реєстратор (незалежний реєстратор) ‑ юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, який одержав ліцензію на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Якщо кількість власників іменних цінних паперів перевищує кількість, яка визначена ДКЦПФР як максимальна для організації самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов’язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладення відповідного договору. Такий договір може бути укладено лише з 1 (одним) реєстратором.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність унесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери.

Діяльність, яка пов’язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється на підставі:

1) договору про відкриття рахунку в цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем;

2) депозитарного договору, який укладається між зберігачем і депозитарієм;

3) договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм;

4) договору про кореспондентські відносини щодо цінних паперів, який укладається між депозитаріями.

Цінні папери, які випущені в документарній формі, можуть бути переведені у бездокументарну форму внаслідок їх знерухомлення на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем (банк або торговець цінними паперами, або реєстратор, який має ліцензію на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах).

У договорі про відкриття рахунку в цінних паперах, які випущені в документарній формі, визначається спосіб зберігання цінних паперів (колективний чи відокремлений).

Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному зберіганні на рахунках власників у зберігача й не обліковані на рахунках зберігача в депозитарії, підлягають обов’язковому занесенню до реєстру власників іменних цінних паперів на ім’я зберігача як номінального утримувача.

Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному зберіганні на рахунках у цінних паперах зберігачів у депозитарії, підлягають обов’язковому занесенню до реєстру власників іменних цінних паперів на ім’я депозитарію як номінального утримувача.

У договорі про відкриття рахунку в цінних паперах визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг тощо.

У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій.

Депозитарій цінних паперів (депозитарій) ‑ юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

На період передплати на певний випуск (емісію) цінних паперів оформляється тимчасовий глобальний сертифікат, який підлягає заміні на постійний після державної реєстрації цього випуску або анулюється в разі визнання випуску таким, що не відбувся.

Глобальний сертифікат, який оформлено після державної реєстрації та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом усього періоду існування цінних паперів у бездокументарній формі.

Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних сертифікатів та їхні реквізити встановлюються ДКЦПФР.

У договорі про обслуговування емісії цінних паперів між емітентом та депозитарієм визначається порядок взяття на обслуговування та обслуговування емісії цінних паперів, операцій емітента в депозитарії щодо випущених ним цінних паперів, порядок переведення цінних паперів з документарної форми у бездокументарну тощо.

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Для здійснення клірингу та розрахунків за правочинами щодо цінних паперів депозитарій має одержати ліцензію.

Взаєморозрахунки за правочинами щодо цінних паперів здійснюються на підставі розрахункових документів, які надані сторонами відповідно до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери, або інформації, що надана фондовими біржами.

Для виконання функції обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах депозитарні установи (депозитарії та зберігачі) здійснюють такі депозитарні операції:

1) адміністративні – відкриття рахунку у цінних паперах, унесення змін до анкети рахунку, закриття рахунку у цінних паперах, зміни способу зберігання цінних паперів та інших змін, що не пов’язані зі зміною залишків цінних паперів на рахунках у цінних паперах;

2) облікові – ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів на рахунках у цінних паперах, встановлення або зняття обмежень щодо їх обігу, а також зміна місця зберігання (знаходження) депозитарних активів, тобто операції зарахування, списання, переказу, переміщення цінних паперів;

3) інформаційні – видача виписок і довідок з рахунку в цінних паперах та іншої інформації щодо операцій депонентів або клієнтів з рахунками у цінних паперах за їх запитами.

Крім Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», діяльність учасників Національної депозитарної системи (реєстраторів, зберігачів та депозитаріїв) регулюють нормативні документи, які розроблені ДКЦПФР на виконання норм Закону.

3.6 Органи, які забезпечують регулювання фондового ринку

Регулювання фондового ринку в Україні здійснює держава (в особі уповноважених органів) та саморегулівні організації.

Таблиця 3.4

Поиск по сайту: